Постанова

від 18.01.2024 по справі 369/12318/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/12318/23 Головуючий у І інстанції - Дубас Т.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/1080/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Ольшевського П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, Державна інспекція архітектури та містобудування України про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

1) накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486201:01:021:5011, 3222486201:01:021:5012, 3222486201:01:021:0022, власник: ОСОБА_2 , код ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; самочинне будівництво будинок, якій знаходиться на земельних ділянках кадастрові номера 3222486201:01:021:5011; 3222486201:01:021:5012, власник ОСОБА_2 , код ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

2) заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна щодо будинку, квартир у будинку, який розташований на земельних ділянках 3222486201:01:021:5011; 3222486201:01:021:5012;

3) заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо земельних ділянок 3222486201:01:021:5011, 3222486201:01:021:5012, 3222486201:01:021:0022.

В обґрунтування заяви посилався на те, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:021:0014. Відповідач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486201:01:021:5011, 3222486201:01:021:5012, 3222486201:01:021:0022, на яких незаконно побудував замість садибного будинку багатоквартирний багатоповерховий будинок без відповідних дозволів та погоджень.

Вказував, що самочинно побудований відповідачем будинок необхідно знести, оскільки він розташований на земельних ділянках, які межують з його земельною ділянкою, та в подальшому не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаною ухвалою позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

У мотивування скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено строки розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки 07 серпня 2023 року визначено головуючого суддю по даній справі Дубас Т.В., проте оскаржувана ухвала постановлена 29 серпня 2023 року, тобто з порушенням частини першої статті 153 ЦПК України

Уважає висновок суду першої інстанції, що обраний позивачем вид забезпечення пред`явленого позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно не відповідає предмету заявлених позовних вимог, є неспівмірним з позовними вимогами, є помилковим.

Зауважує, що накладення арешту на майно по своїй суті не може являтися вирішенням спору по суті.

Посилається на те, що знесення будинку вимагає значних витрат, а відсутність коштів у відповідача для знесення будинку унеможливить виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Звертає увагу, що відповідач здійснює незаконний продаж квартир у самочинно збудованому будинку та може здійснити дії щодо зміни власника будинку та/або земельних ділянок.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд керувався статтями 151-153 ЦПК України та виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений ним спосіб може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також не надано доказів, що відповідачем ОСОБА_2 вчиняються дії, викладені у заяві позивачем, а також з того, що визначені позивачем види заходів забезпечення позову в певній мірі кореспондується з позовними вимогами в майбутньому позові, в той час як забезпечення позову слугує підставою гарантії реалізації рішення суду.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13 та від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц.

Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільний процесуальний кодекс не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігти ситуації, в якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа №826/8556/17), від 25 квітня 2019 року (справа №826/10936/18).

Згідно з частиною третьою статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що між сторонами існує спір, предметом якого, зокрема є вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер: 3222486201:01:021:0014, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 вчинити дії - за рахунок ОСОБА_2 , впродовж одного місяця, знести будинок, який розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486201:01:021:5011; 3222486201:01:021:5012, оскільки, на переконання позивача, самочинно збудований будинок розташований на земельних ділянках, які межують з його земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, сторона позивача посилалась на те, що знесення будинку вимагає значних витрат, а відсутність коштів у відповідача для знесення будинку унеможливить виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що відповідач здійснює незаконний продаж квартир у самочинно збудованому будинку та може здійснити дії щодо зміни власника будинку та/або земельних ділянок.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем заявлено такі вимоги, відповідно до змісту яких обраний ним вид забезпечення пред`явленого позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, не відповідає предмету заявлених позовних вимог та є неспівмірним з позовними вимогами.

При цьому, накладення арешту та заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії на вказане позивачем нерухоме майно, враховуючи заявлені ним позовні вимоги, жодним чином не забезпечить виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову щодо знесення самочинного будівництва.

Також до заяви про забезпечення позову не приєднано жодних доказів щодо наміру відповідача ухилитися від виконання судового рішення.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доводи заявника про те, що існує реальна загроза утруднення виконання чи неможливість виконання рішення суду в подальшому є лише припущеннями.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що будинок, розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486201:01:021:5011; 3222486201:01:021:5012, зареєстрований та належить на праві власності ОСОБА_2 .

Доводи апелянта щодо відсутності у відповідача коштів на знесення нерухомого майна не заслуговують на увагу суду, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, колегією суддів не встановлено, а стороною позивача не доведено існування обставин, які можуть призвести до ускладнення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду про знесення нерухомого майна, а також обставини, які свідчать про реальну можливість або підготовчі дії з відчуження відповідачем збудованого ним будинку та/або земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486201:01:021:5011, 3222486201:01:021:5012, 3222486201:01:021:0022 на користь третіх осіб.

З огляду на зазначене, аргументи апеляційної скарги позивача колегія суддів визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення щодо забезпечення позову та не спростовують правильних висновків місцевого суду щодо відсутності доказів на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Докази, на які посилається скаржник, долучені до клопотання від 05 січня 2024 року щодо незаконності будівництва, не мають правового значення для вирішення питання щодо забезпечення позову, оскільки стосуються суті спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів не убачає підстав для її скасування.

Разом з тим, позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин належними доказами та з обранням способу забезпечення позову відповідному заявленим позовним вимогам.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав до її скасування.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник