Постанова

від 18.01.2024 по справі 580/7506/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7506/23 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту - 27.10.2023) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови про застосування штрафу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправною постанову №031073 від 13.06.2023 про накладення на позивача штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час здійснення перевірки посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, водієм транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , було надано інспектору на перевірку всі необхідні документи, що передбачені ст. 39 Закону № 2344-ІІІ, зокрема водієм було надано інспектору витяг з дозволу на перевезення, що підтверджується матеріалами, які були додані до акту проведення перевірки № 030154. Пунктом 30 Правил № 176 передбачено, що витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі, але даною нормою не встановлено вимоги, щодо зберігання оригіналу даного документу в транспортному засобі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, вказав, що за результатами рейдової перевірки відносно позивача складено акт від 25.04.2023 № 030154, відповідно до якого під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 30 постанови Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997, відповідальність за які передбачена ст. 60 зазначеного Закону, а саме перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону, а саме без оригіналу витягу з дозволу на маршрут «Київ-Черкаси».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, а напроти, вимагається наявність інших документів, передбачених законодавством. Вказує, що відповідно до пунктів 3.3-3.4 розділу ІІІ Порядку № 279 до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу. Відповідно до п. 30 Правил № 176 витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі. Тобто, у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком № 279, а не його копія чи електронна форма в додатках у телефоні. Отже, дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі. Отже, під час здійснення перевезення водій повинен мати при собі витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто, оригінал документу, виконаний на фірмовому бланку. Тобто на кожен рейс у водія при виконанні ним регулярних перевезень пасажирів обумовлених об`єктом конкурсу, повинен бути в наявності саме оригінал витягу з дозволу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ТОВ «Сервіс-Авто-2005» є суб`єктом господарювання, який діє на підставі ліцензії серія АЕ 187027 та має право на надання послуг з перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування.

Дозвіл на перевезення виданий Державною службою України з безпеки на транспорті серія НМ №000296, термін дії з 21 серпня 2017 року по 20 серпня 2022 року, назва маршруту Київ - Черкаси, номер рейсів 877/878 (а. с. 18-19).

На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 20.04.2023 № 012946 (а. с. 44) та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (а. с. 45) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки складено акт від 25.04.2023 № 030154, в якому зафіксовано, що ТОВ «Сервіс-Авто-2005» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Mercedec-Benz, д.п. НОМЕР_2 , здійснювало перевезення пасажирів за регулярним автобусним маршрутом «Київ - Черкаси» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме без оригіналу витягу з дозволу на маршрут «Київ - Черкаси», чим допустило порушення вимог ст. 39 зазначеного Закону та п. 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту від 18.02.1997 № 176, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону № 2344-III. Водій з актом ознайомився, про що свідчить його підпис (а. с. 16).

У зв`язку з цим, постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.06.2023 № 031073 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн.

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що інспектор Укртрансбезпеки на час проведення перевірки транспортного засобу позивача дійшов помилкових висновків, щодо відсутності витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування та відповідно посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті безпідставно винесено оскаржувану постанову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

На виконання частин 12, 14 ст. 6 Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону № 2344-ІІІ рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частин 17, 21 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).

За приписами пунктів 4, 12, 13, 15, 19 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стала відсутність під час перевірки водієм оригіналу витягу з дозволу на перевезення, передбаченого ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» за маршрутом «Київ-Черкаси».

До матеріалів позовної заяви позивач додав, зокрема, копії дозволу на здійснення перевезень №000296, виданого Державною службою України з безпеки на транспорті, та витягу з такого дозволу (а. с. 18-20).

Процедуру видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути) (далі - міжміські та приміські маршрути), крім автобусного маршруту загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль», організатором пасажирських перевезень на якому є Київська міська державна адміністрація визначає Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 № 279, який розроблений відповідно до статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Порядок № 279).

Відповідно до п.2.3 Порядку № 279 дозвіл на перевезення видається, зокрема, на п`ять років - у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності рухомого складу, запропонованого автомобільним перевізником, якого визнано переможцем, умовам конкурсу та у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності умов обслуговування, запропонованих автомобільним перевізником, який посів друге місце, умовам конкурсу.

У відповідності до п. 3.3 Порядку № 279 до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу.

Враховуючи 3.6 Порядку № 279 до витягу з дозволу на перевезення вносяться: найменування, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) або код згідно з ЄДРПОУ та місцезнаходження (місце проживання) перевізника; назва маршруту; номери рейсів; режим руху (приміські маршрути) або порядок здійснення перевезень (міжміські маршрути); термін дії дозволу на перевезення; дата видачі дозволу на перевезення; дата видачі витягу з дозволу на перевезення; розклад руху автобусів на маршруті (міжміські маршрути або приміські маршрути з кількістю оборотних рейсів до 40 включно протягом доби) або інтервали руху протягом доби (приміські маршрути з кількістю відправлень більше 40 протягом доби); інформація про транспортні засоби (рік виготовлення автобусів та параметри їх комфортності залежно від протяжності автобусного маршруту та видів сполучень), що використовуватимуться для перевезення пасажирів.

Дозвіл на здійснення перевезень НМ № 000296, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті, та витяг з нього має термін дії з 21.08.2017 по 20.08.2022.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 і від 3 грудня 2008 р. № 1081» від 29.04.2022 №512 Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, доповнено пунктом 141 такого змісту: договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України та діє до тепер.

З огляду на те, що на разі в Україні триває період воєнного стану, дозвіл на здійснення перевезень № 000296 та витяг з такого дозволу не втратили чинність.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 30 Правил №176 перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

З аналізу вище наведеної норми права випливає, що у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком №279, а не його копія чи електронна форма в додатках у телефоні.

Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі, в оригіналі, а не у вигляді копії, оскільки до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу (пункт 3.3 розділу III Порядку № 279).

Таким чином, витяг з дозволу є «іншим документом, передбаченим законодавством», оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України №176 та саме у оригіналі, а не у вигляді копії, як це було зроблено позивачем.

Отже, під час здійснення перевезення водій повинен мати при собі витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто, оригінал документу, виконаний на фірмовому бланку.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що при проведенні перевірки водієм не було надано оригіналу витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування затвердженого зразка, виконаного на фірмовому бланку, а надано копію витягу з дозволу, що підтверджується відеодоказом, який міститься в матеріалах справи, в той час, як в автобусі повинен перебувати витяг з дозволу в оригіналі і тільки на той рейс, який виконує водій на момент перевірки.

При цьому надання копії такого витягу не свідчить про належне виконання норм законодавства, оскільки видача кількості таких витягів є необмежена, що передбачено пунктом 3.3 розділу III Порядку № 279.

Водій повинен мати при собі не оригінал дозволу на перевезення, а лише витяг з дозволу на перевезення (оригінал), який видається в необхідній кількості для наявності такого витягу у кожного водія окремого транспортного засобу перевізника.

Відсутність оригіналу витягу з дозволу, наявність якого передбачено п. 30 Постанови № 176 зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Колегія суддів дійшла до висновку, що законодавець чітко встановив обов`язок водія мати і надавати під час проведення перевірки працівникам Укртрансбезпеки обов`язкові документи визначені статтею 39 Закону № 2344-ІІІ при здійсненні ним регулярних пасажирських перевезень, в тому числі і передбаченого п. 30 постанови Кабінету Міністрів України №176 витягу з дозволу (саме його оригінал), а автомобільного перевізника забезпечити його наявність у такого водія.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що станом на 25.04.2023, під час проведення працівником Укртрансбезпеки рейдової перевірки додержання ТОВ «Сервіс-Авто-2005» вимог законодавства про автомобільний транспорт, позивачем не було забезпечено водія транспортного засобу марки Mercedec - Benz д.н. НОМЕР_2 оригіналом витягу з дозволу на перевезення, який відноситься до інших документів передбачених законодавством, про що йде мова в cm. 39 Закону №2344-ІІІ.

Доказів зворотного матеріали справи не містять. Крім того, даний факт не заперечується позивачем.

При цьому, надання на момент перевірки копії витягу з дозволу, не спростовує правомірності накладеного на позивача адміністративно-господарського штрафу.

Наведені вище норми не містять правил відносно того, що при перевезенні пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути) в автобусі повинна перебувати копія Витягу з дозволу, навіть якщо допустити її засвідчення належним чином.

Інші замінники та форми відтворення змісту цього документу (копії витягу з дозволу) не замінюють обов`язку водія надавати витяг з дозволу затвердженого зразка, тобто оригінал документу виконаний на фірмовому бланку, як єдиний, унікальний та основний вид цього документу, який і є юридично значимим документом, що повинен бути у водія при здійсненні перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що постанова №031073 від 13.06.2023 про застосування до ТОВ «Сервіс-Авто-2005» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн, відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22.01.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна