Рішення

від 01.11.2023 по справі 367/384/19

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/384/19

Провадження №2/367/616/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Катеринчука Б.К.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Городницького товариства «Ірпінський городник», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Городницького товариства «Ірпінський городник», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є членом городницького товариства «Ірпінський городник» (далі - Товариство) та володіє вільно та відкрито земельною ділянкою садово-огородньою більше 15 років, площею 0,12 га, що розташована в заплаві річки Ірпінь (6-а лінія - вулиця). Підставою для використання городу є свідоцтво на город, видане Ірпінським міськвиконкомом від 5.04.1994 року, квитанції про сплату членських внесків до городницького товариства «Ірпінський городник».

Також зазначає, що відповідно до усної інформації, що надавалась керівництвом городницького товариства «Ірпінський городник» на загальних зборах на протязі більш ніж 10 років, земельні ділянки, якими володіють Позивач та інші члени Товариства, перебували в користуванні Товариства на умовах оренди, про що начебто був укладений договір оренди землі з Ірпінською міською радою.

Позивач додає, що з 1994 року та на даний час вона безперешкодно використовує вказану земельну ділянку під город, однак в січні місяці 2016 року вона та інші члени Товариства дізналися про те, що земельні ділянки, які ними обробляються та знаходяться в їх володінні на підставі свідоцтв на городи, керівництво Товариства намагається переоформити на третіх осіб, що не є членами Товариства та ніколи не використовували дані земельні ділянки.

ОСОБА_1 стверджує, що вона на протязі 25 років є членом товариства «Ірпінський городник» та сплачувала членські внески з 2006 по 2015 роки особисто голові правління ОСОБА_3 в розмірі, які з слів ОСОБА_3 використовувались на оренду земельної ділянки та водополив.

Зазначає, що на її вимогу щодо пред`явлення документів, що дають право на користування землею, ОСОБА_3 повідомила, що такі документи відсутні в зв`язку з чим вважає, що кошти були отримані та використані ОСОБА_3 на власні потреби.

Позивач зазначає, що відповідно до даних публічної кадастрової карти станом на дату подачі позову до суду земельна ділянка, якою володіє та обробляє Позивач площею 0, 06 га має кадастровий номер 3210900000:02:001:0031 тип власності - державна власність, тобто, на день подання позову до суду бажана для отримання у власність земельна ділянка, яка нею обробляється та використовується не перебуває у власності чи користуванні третіх осіб, оскільки інформація про це була б відображена в публічній кадастровій карті, є вільною та перебуває у власності держави.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 344 ЦК України та зазначає, що вона добросовісно заволоділа земельною ділянкою, сплачувала членські внески, відкрито та безперервно нею користувалася протягом більше ніж 10 років, а тому має право на набуття права власності на вказану вище земельну ділянку за набувальною давністю.

Також, стверджує, що земельна ділянка була надана їй в користування як малозабезпеченому інваліду 2 групи, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також звертає увагу суду на те, що згідно норм ст. 121 Земельного Кодексу України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - 0,12 гектара: з 1994 року та по даний час вона є членом громадської організації «Ірпінський городник» і користується земельними ділянками у цій організації.

Додає, що вона неодноразово зверталась до керівника громадської організації городницького добровільного товариства «Ірпінський городник» ОСОБА_3 з проханням видачі довідки стосовно її членства в указаній організації з наданням інформації, з якого часу і якою саме земельною ділянкою (кадастровий номер 3210900000:02:001:0031) вона користується, проте до цього часу ОСОБА_3 ігнорує її вимогу, тому вважає, що внаслідок відмови ОСОБА_3 в наданні земельної ділянки для ведення садівництва порушені її права. Також зазначає, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 позивач не в змозі реалізувати своє конституційне право на відведення земельної ділянки.

У зв`язку із зазначеним просила суд: визнати право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 площею 0, 12 га , що розташована в заплаві річки Ірпінь за межами міста Ірпеня з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031.

18 лютого 2019 року позивачем ОСОБА_1 подана позовна заява в новій редакції, відповідно до прохальної частини якої позивач просила визнати факт користування земельною ділянкою кадастровий номер 3210900000:02:001:0031 ОСОБА_1 з 05.04.1994 року по день подання позову.

23 січня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання, в якому уточнено позовні вимоги, а саме позивач просить вважати дійсним пункт викладений у первинній редакції позовної заяви, а саме: визнати право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована в заплаві р. Ірпінь за межами міста Ірпінь з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 лютого 2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

12 червня 2019 року від представника Головного управління Держгеокадастру в Київській області на адресу Ірпінського міського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву в якому заначено, що з 01 січня 2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, зазначене передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України.

Так, Головне управління Держгеокадастру у Київській області відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця

Розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відзиві також зазначає, що позивач звернулася до Головного управління з клопотанням від 09.06.2016 р. стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,0600 га, яка розташована в заплаві річки Ірпінь. Головним управлінням було розглянуте вказане клопотання та повідомлено Позивача листом від 07.07.2016 р., що до клопотання додано графічний матеріал на якому не зазначено бажаної до відведення земельної ділянки, а також в його змісті не зазначено адміністративну межу населеного пункту місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки. Згодом Позивач звернувся до Головного управління з клопотанням від 09.08.2016 р. стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області. Головним управлінням спільно з районним відділом Держгеокадастру у встановленому законом порядку було розглянуте вказане клопотання та надана відповідь зареєстрована за допомогою системи електронного документообігу від 08.09.2016 № 3-25837/0-13797/6- 16, у вищевказаній відповіді позивача було повідомлено, що відповідно до інформації наданої Управлінням Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області бажана до відведення земельна ділянка перебуває у користуванні (власності) третіх осіб.

Додає також, що згідно відомостей програмно-апаратного комплексу «Національна кадастрова система» (НКС) Державного земельного кадастру, 29.04.2015 року Державним кадастровим реєстратором було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,1200 га, з присвоєнням кадастрового номеру: 3210900000:02:009:0079. З наведеного вище вбачається, що бажана до відведення земельної ділянки розташована в межах земельної ділянки, яка перебуває в користуванні (власності) третіх осіб, отже її місце розташування не відповідає вимогам законів, а саме частини 5 статті 116 Земельного кодексу України.

Таким чином, як зазначає представник відповідача, на час звернення позивача до Головного управління були відсутні підстави для прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Отже, Головне управління діяло відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах наданих повноважень. Доводи позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а відтак не підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2019 року підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до голови ГО ГДТ «Ірпінський городник» Пацюк Лідії Василівни про встановлення факту користування земельною ділянкою закрито. Цивільну справу призначено до розгляду її по суті.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2020 року витребувано з Головного управління Держгеокадастру в Київській області інформацію про те, чи передана у власність земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031, яка розташована в заплаві річки Ірпінь. Якщо передана, то на підставі якого документу та кому саме належить на праві власності зазначена земельна ділянка.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21 лютого 2020 року до набрання законної сили судовим рішенням по справі №367/384/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Городницького товариства «Ірпінський городник» про встановлення факту та визнання права власності, накладено арешт на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031, яка розташована на території Ірпінської міської ради.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 03 березня 2021 року прийняти до свого провадження справу № 367/384/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Городницького товариства «Ірпінський городник», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 грудня 2021 року витребувано з архівного відділу виконавчого комітету Ірпінської міської ради (Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 5) інформацію та документи про те, з якого часу та на якій підставі (№ та дата протоколу зборів громадської організації Городницького добровільного товариства «Ірпінський городник» (код ЄДРПОУ 23581809) та якими саме земельними ділянками із зазначенням кадастрового номеру користується член громадської організації Городницького добровільного товариства «Ірпінський городник» (код ЄДРПОУ 23581809) ОСОБА_1 . Витребувано від Громадської організації Городницького добровільного товариства «Ірпінський городник» (код ЄДРПОУ 23581809, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Северинівська, будинок 121, квартира № 31) інформацію та документи про те, з якого часу та на якій підставі (№ та дата протоколу зборів громадської організації Городницького добровільного товариства «Ірпінський городник») та якими саме земельними ділянками із зазначенням кадастрового номеру користується член громадської організації Городницького добровільного товариства «Ірпінський городник» (код ЄДРПОУ 23581809) ОСОБА_1 ; витребувано з Головного управління Держгеокадастру в Київській області інформацію про те, чи передана у власність земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031, яка розташована в заплаві річки Ірпінь, - якщо передана, то на підставі якого документу та кому саме належить на праві власності зазначена земельна ділянка.

Позивач в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представники відповідачів та третя особа в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

З копії свідоцтва Ірпінського городницького добровільного товариства «Городник» видно, що останнє видано головою товариства ОСОБА_4 . 05 квітня 1994 року ОСОБА_1 , тому, що вона являється членом товариства «Городник» і користується ділянкою 54; город 54 (т.1, а.с. 32).

З копії свідоцтва Ірпінського городницького добровільного товариства «Городник» видно, що останнє видано головою товариства ОСОБА_4 . 05 квітня 1994 року ОСОБА_1 , тому, що вона являється членом товариства «Городник» і користується ділянкою 54; город 53 (т.1, а.с. 74).

Також з копії свідоцтва Ірпінського городницького добровільного товариства «Городник» видно, що останнє видано головою товариства ОСОБА_4 . 14 березня 2000 року ОСОБА_1 в тому, що вона являється членом товариства «Городник» і користується ділянкою 63; город 26 (т.1, а.с. 75).

Відповідно до копії акта депутата Ірпінської міської ради Кухалейшвілі Л.Ю. від 07.07.2017, вказаний акт складено про те, що ОСОБА_1 добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою кадастровий номер 3210900000:02:001:0031, що знаходиться за межею міста Ірпінь, в районі заплави міста Ірпінь, з 1994 року і по теперішній час, що також підтверджується щорічними свідоцтвами Ірпінського городницького товариства «Огородник» та квитанціями про сплату за оренду землі та воду, що також підтверджують свідки (т.1, а.с. 22).

Відповідно до копій квитанцій долучених до позовної заяви, ОСОБА_1 сплачувала членські внески Городницькому добровільному товариству «Ірпінський городник» за городні ділянки, на долучених квитанціях зазначені дати за: 1999 рік; 2000 рік; 2001 рік; 2002 рік; 2003 рік; 2004 рік; 2006 рік; 2007 рік; 2008 рік; 2009 рік; 2010 рік; 2011 рік; 2012 рік; 07 лютого 2013 рік; 2014 рік; 2015 рік. На квитанціях вказані наступні номери земельних ділянок та городів: земельна ділянка 55 городи 5, 28, 41, 44; земельна ділянка 54 городи 53, 54, 55; земельна ділянка 63 город 26.

З копії Акту відмови від 24 лютого 2016 року підписаного членами городнього товариства «Ірпінський городник» видно, що даний Акт підписано про те, що голова правління «Ірпінський городник» ОСОБА_3 надала відмову у підписанні довідок членам товариства про те, що ними на протязі 15, 3-5 років обробились городи в заплаві р. Ірпінь як членами даного товариства та свідоцтв на городи, виданих товариством «Ірпінський городник» та квитанції про сплату членських внесків. Причини відмови голова правління товариства «Ірпінський городник» не повідомила.

Відповідно до копії листа Народного депутата України ОСОБА_5 від 19 лютого 2002 року № 03-7/303, адресованого жителям міста Ірпінь користувачам землі в заплаві річки Ірпінь, що примикає до м. Ірпеня для ведення городництва, останній повідомив, що згідно з рішенням Києво-Святошинської районної ради народних депутатів на підставі Указів Президента України "Про додаткові заходи щодо задоволення потреб громадян в земельних ділянках" від 28.06.1999р. № 765/99 та "Про заходи щодо подальшого розвитку садівництва та городництва" від 23.09.1999р. № 1204/99 жителям м. Ірпінь надані в користування землі в заплаві річки Ірпінь. Рішення не було оформлено належним чином, але громадяни справно сплачували земельний податок на рахунок міськвиконкому. З 1997 по 2000 роки рішенням Києво-Святошинської районної ради народних депутатів продовжено строк користування землею та згідно з листом виконкому Ірпінської міської ради від 02.03.2000р. продовжено термін до 2005 року, але згідно зі статтею 7 Земельного кодексу України у тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, а не виконкомом Ради народних депутатів, в той же час 21.03.2000р. Ірпінська міська рада передає ці землі Агрофірмі "Рубежівська". Таким, чином відповідно до ч. 2 ст. 154, ст. 155 Земельного Кодексу України порушені права осіб в користуванні належними їм земельними ділянками, тому особи мають право звернутись за судовим, захистом своїх прав та вимагати визнання недійсним незаконного рішення Ірпінської міської ради та відшкодування збитків, завданих таким рішенням.

Судом також досліджено копію Указу Президента України від 23 вересня 1999 року №1204/99 «Про заходи щодо подальшого розвитку садівництва та городництва», долученого позивачем до позовної заяви.

Відповідно до інформації з публічної кадастрової карти України земельна ділянка за кадастровим номером 3210900000:02:001:0031, площею 0,12 га, тип власності - державна, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Також до позовної заяви додаються графічні матеріали, на яких зображене місце розташування земельної ділянки, право власності на яку просить визнати позивач.

05 лютого 2020 року на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2020 року від Головного управління Держгеокадстру у Київській області надійшов лист від 03 лютого 2020 року № 9-10-0.65-1756/2-20 в якому зазначено, що 01.01.2013 набрали чинності зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Територіальні органи Держгеокадастру отримують інформацію про вчиненні правочини в результаті інформаційного взаємообміну від суб`єктів реєстрації речових прав на нерухоме майно. У відповідності до програмно-апаратного комплексу «Національна кадастрова система» Державного земельного кадастру (далі - НКС) станом на 03.02.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером: 3210900000:02:001:0031 зареєстрована на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробником якого є ФОП ОСОБА_6 та обліковується за гр. ОСОБА_2 , інформація про зареєстроване речове право на вищевказану земельну ділянку відсутня (т.1, а.с. 191).

27 липня 2022 року на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області 23 грудня 2021 року від Головного управління Держгеокадстру у Київській області надійшов лист від 27 липня 2022 року № 9-10-0.62-3150/2-22 в якому зазначено, що Наказом Головного управління № 10-15857/15-14-сг від 19.11.2014 надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Ірпінської міської ради Київської області. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031 проведена 12.02.2015, форма власності - державна. Наказ про передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки Головним управлінням не приймався.

24 січня 2022 року до суду на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області 23 грудня 2021 року з Архівного відділу Виконавчого комітету Ірпінської міської ради надійшов лист від 12.01.2021 №05-07/28, відповідно до якого Громадська організація Городницького добровільного товариства «Ірпінський городник» не передавав на зберігання документи в архівний відділ, в архівному відділі зберігаються документи фонду «Ірпінська міська рада та її виконавчий комітет» за 1944-2013 роки в кількості 4244 справи. В електронну базу внесено документи даного фонду за 2005-2011 роки. Проведено пошук в електронному реєстрі, даних за цей період про земельні ділянки ОСОБА_1 не виявлено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року у справі №826/17259/18 у позові ОСОБА_1 відмовлено. Як видно зі змісту рішення, ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною відмову відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0600 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області, викладену в листі від 22.08.2018 р. № 12924/0-7450/0/17-18 та зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0600 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №826/17259/18, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 р. скасоване та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області, викладену в листі від 22.08.2018 р. №12924/0-7450/0/17-18. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2018 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області з урахуванням висновків суду. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до копії листа заступника голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.02.2020 №З-304/0-0.19-853/6-20, адресованого ОСОБА_1 , на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №826/17259/18 Головним управлінням повторно розглянуто клопотання від 23.07.2018 та наказом від 18.12.2019 №10-9975/15-19-сг відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №826/17259/18, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року залишено без змін.

Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України.

Так, згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156 св 18) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291 гс 18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347 св 22).

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 починаючи з 1994 року як член Громадської організації Городницького добровільного товариства «Ірпінський городник» користувалася наданими їй у користування як члену городницького товариства земельними ділянками та городами: земельна ділянка 55 городи 5, 28, 41, 44; земельна ділянка 54 городи 53, 54, 55; земельна ділянка 63 город 26, які розташовані в заплаві річки Ірпінь.

Однак, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що саме земельні ділянки та городи, якими вона користувалася як член Громадської організації Городницького добровільного товариства «Ірпінський городник», а саме земельна ділянка 55 городи 5, 28, 41, 44; земельна ділянка 54 городи 53, 54, 55; земельна ділянка 63 город 26, які розташовані в заплаві річки Ірпінь, - є земельною ділянкою кадастровий номер 3210900000:02:001:0031, право власності на яку просить визнати позивач, або входять до її складу. Долучені позивачем витяги з Публічної кадастрової карти України не підтверджують цієї обставини, оскільки на них зображена лише земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:02:001:0031. Також, не може підтверджувати дану обставину і долучений позивачем акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї власника житла.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 користувалася земельними ділянками на відповідній правовій підставі, а саме як член городницького товариства, тобто на підставі певного юридичного титулу, що виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Також, ОСОБА_1 не доведено, що вона користувалася саме тією земельною ділянкою, право власності на яку просить визнати на нею в порядку набувальної давності.

На переконання суду, вказані обставини виключають можливість набуття позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:02:001:0031 за набувальною давністю.

Також, суд приймає до уваги, що позивач просить визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:02:001:0031, та зазначає, що вказана земельна ділянка розташована в заплаві річки Ірпінь, тобто відноситься до земель водного фонду України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19, 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з пунктом «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені частиною другою статті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Отже, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Городницького товариства «Ірпінський городник», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук