Рішення

від 15.01.2024 по справі 916/5055/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5055/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/5055/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Павличенко Володимира Євгенійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс-ЮГ» (65000, Одеська обл., м. Одеса, пров. Лютеранський, буд. 7, кв. 14; код ЄДРПОУ 38295642),

про стягнення 957 487,36 грн;

представники сторін:

від позивача Шиманський В.М. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Павличенко Володимир Євгенійович, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс-ЮГ» про стягнення 957 487,36 грн, з яких: 680 114,21 грн основного боргу, 234 665,70 грн інфляційних втрат, 42 707,45 грн 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором про надання послуг перевезення № 23-07/21-П від 23.07.2021.

Вказує, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги перевезення на загальну суму 1 732 114,21 грн, в той час як відповідач лише частково оплатив надані послуги на суму 1 050 000,00 грн, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 680 114,21 грн. У зв`язку з порушенням строку виконання грошового зобов`язання позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 234 665,70 грн інфляційних втрат та 42 707,45 грн 3% річних.

Ухвалою від 21.11.2023 позовну заяву (вх. № 5631/23 від 17.11.2023) Фізичної особи-підприємця Павличенко Володимира Євгенійовича прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5055/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.12.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.

13.12.2023 до суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою від 13.12.2023 була задоволена.

Протокольною ухвалою від 20.12.2023 судове засідання відкладено на 15.01.2024.

У судовому засіданні 15.01.2024 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

15.01.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Павличенком Володимиром Євгенійовичем як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс-ЮГ» як замовником укладено Договір про надання послуг перевезення № 23-07/21-П, згідно з умовами якого Виконавець зобов`язався за завданням Замовника надати послуги, які споживаються в процесі здійснення Замовником господарської діяльності, а Замовник зобов`язався оплатити Виконавцеві належним чином надані послуги.

Договір набирає чинності з дня підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Якщо за 30 днів до строку припинення дії Договору жодна зі сторін не ініціювала листом його припинення, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 6.1. Договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що обсяг та загальна вартість наданих послуг визначається на підставі підписаних Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та наданих до нього підтверджуючих документів.

Замовник, у відповідності з п. 2.3. Договору, зобов`язався своєчасно здійснювати оплату належним чином наданих послуг за Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг Виконавця зазначається сторонами у Акті приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням цін вказаних у Специфікації послуг.

Ціна Договору складається з суми вартості послуг наданих Виконавцем (суми всіх підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг) протягом строку дії Договору (п. 3.2. Договору).

Згідно з п.3.3. Договору оплата вартості наданих послуг здійснюється після надання Виконавцем Замовнику повного пакету документів, а саме: Актів приймання-передачі наданих послуг; Подорожніх листів; Товарно-транспортних накладних.

Оплата вартості послуг здійснюється Замовником у безготівковій формі протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання сторонами Акту прийманняпередачі наданих послуг (п.3.5 Договору).

Пунктом 3.7. Договору сторони узгодили, що за наявності у Замовника вмотивованих зауважень щодо якості, кількості, повноти наданих послуг та строку їх виконання, форми Акту приймання-передачі наданих послуг, відповідності первинних (підтверджувальних) документів вимогам встановленим законодавством України та Договором, Замовник в 10-денний термін направляє виконавцю аргументовані заперечення, що підлягають розгляду останнім.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

У відповідності з ч.ч. 1-3 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ч.ч. 1-4 ст. 909 ЦК України).

Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу на загальну суму 1 730 114,21 грн, що підтверджується актами надання послуг, а саме: № 17 від 31.07.2021 на суму 93 592,44 грн (а.с. 19); № 20 від 15.08.2021 на суму 363 424,46 грн (а.с. 15); № 23 від 31.08.2021 на суму 486 843,83 грн (а.с. 18); № 24 від 15.09.2021 на суму 374 298,71 грн (а.с. 13); № 25 від 30.09.2021 на суму 411 954,77 грн (а.с. 14).

Як вказав позивач, відповідач здійснив лише часткову оплату наданих йому послуг перевезення на суму 1 050 000,00 грн, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму 680 114,21 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач в ході розгляду справи наявність спірної заборгованості не спростував, доказів її погашення до суду не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 680 114,21 грн заборгованості за надані позивачем послуги перевезення підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем на адресу позивача будь-яких заперечень щодо якості, кількості, повноти наданих послуг, строку їх виконання тощо, в той час як відповідні акти надання послуг підписані відповідачем без зауважень.

Також, за неналежне виконання умов Договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 234 665,70 грн інфляційних втрат та 42 707,45 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строку оплати послуг перевезення, передбаченого п. 3.5. Договору, суд констатує, що позивач має право нараховувати відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 489,84 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Павличенко Володимира Євгенійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс-ЮГ» (65000, Одеська обл., м. Одеса, пров. Лютеранський, буд. 7, кв. 14; код ЄДРПОУ 38295642) про стягнення 957 487,36 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс-ЮГ» (65000, Одеська обл., м. Одеса, пров. Лютеранський, буд. 7, кв. 14; код ЄДРПОУ 38295642) на користь Фізичної особи-підприємця Павличенко Володимира Євгенійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 680 114,21 грн основного боргу, 234 665,70 грн інфляційних втрат, 42 707,45 грн 3% річних, 11 489,84 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15 січня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 22 січня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков