Постанова

від 20.06.2024 по справі 916/5055/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5055/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Шиманський В.М., ордер серія АВ №1102981 від 18.03.2024р.

від відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛОЛЮКС-ЮГ

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024, повний текст складено та підписано 22.01.2024

у справі №916/5055/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Павличенко Володимира Євгенійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛОЛЮКС-ЮГ

про стягнення 957 487,36 грн,-

головуючий суддя Волков Р.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 20.06.2024 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Фізична особа-підприємець Павличенко Володимир Євгенійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛОЛЮКС-ЮГ, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про надання послуг перевезення №23-07/21-П від 23.07.2021 у зальному розмірі 957 487,36 грн, з яких: 680 114,21 грн основного боргу, 234 665,70 грн інфляційних втрат, 42 707,45 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг перевезення №23-07/21-П від 23.07.2021, відповідачем належним чином не виконано свої зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого позивачем нараховано відсотки річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2024р. у справі №916/5055/23 (суддя Волков Р.В.) позов Фізичної особи-підприємця Павличенко Володимира Євгенійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс-ЮГ» про стягнення 957 487,36 грн задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс-ЮГ» на користь Фізичної особи-підприємця Павличенко Володимира Євгенійовича 680 114,21 грн основного боргу, 234 665,70 грн інфляційних втрат, 42 707,45 грн 3% річних, 11 489,84 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг перевезення №23-07/21-П від 23.07.2021 в частині своєчасності оплати наданих послуг та врахувавши часткову оплату задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 680 114,21 грн.

Крім того, судом було перевірено запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за результатами якого задоволено 234 665,70 грн інфляційних втрат та 42 707,45 грн 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс-ЮГ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/5055/23 скасувати в частині стягнення з ТОВ «Теплолюкс-ЮГ» інфляційних втрат та 3% річних.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки на думку скаржника його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального а процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, а саме військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для запровадження воєнного стану та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотніми та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Таким чином, апелянт вважає, що ТОВ «Теплолюкс-ЮГ» має бути звільненим від сплати штрафних санкцій з огляду на засвідчення ТПП України форс мажорних обставин.

Окрім того, ТОВ «Теплолюкс-ЮГ» зазначає, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про дату, час і місце засідання суду, в якому було ухвалено оскаржуване рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛОЛЮКС-ЮГ на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024, повний текст складено та підписано 22.01.2024 у справі №916/5055/23; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛОЛЮКС-ЮГ до розгляду на 16 травня 2024 року о 10:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу висловив свої заперечення щодо її задоволення з підстав необґрунтованості та недоведеності та просив залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

13.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Фізичної особи-підприємця Павличенко Володимира Євгенійовича Шиманського Віталія Миколайовича про участь в судовому засіданні, яке призначене на 16.05.2024 о 10:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , +380982587472).

Разом з тим, згідно наказу в.о. голови суду від 13.05.2024 №115-в головуючий суддя Колоколов С.І. з 13.05.2024 по 24.05.2024 перебував у відпустці, у зв`язку із чим судове засідання призначене на 16.05.2024 не відбулось. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/5055/23 відбудеться 20 червня 2024 року о 12:00 год.; заяву представника Фізичної особи-підприємця Павличенко Володимира Євгенійовича Шиманського Віталія Миколайовича про проведення судового засідання, призначеного на 20 червня 2024р. о 12:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

В судовому засіданні 20.06.2024, яке відбувалось в режимі відеоконфереції представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 23.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Павличенком Володимиром Євгенійовичем як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс-ЮГ» як замовником укладено Договір про надання послуг перевезення № 23-07/21-П, згідно з умовами якого Виконавець зобов`язався за завданням Замовника надати послуги, які споживаються в процесі здійснення Замовником господарської діяльності, а Замовник зобов`язався оплатити Виконавцеві належним чином надані послуги.

Договір набирає чинності з дня підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Якщо за 30 днів до строку припинення дії Договору жодна зі сторін не ініціювала листом його припинення, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 6.1. Договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що обсяг та загальна вартість наданих послуг визначається на підставі підписаних Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та наданих до нього підтверджуючих документів.

Замовник, у відповідності з п. 2.3. Договору, зобов`язався своєчасно здійснювати оплату належним чином наданих послуг за Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг Виконавця зазначається сторонами у Акті приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням цін вказаних у Специфікації послуг.

Ціна Договору складається з суми вартості послуг наданих Виконавцем (суми всіх підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг) протягом строку дії Договору (п. 3.2. Договору).

Згідно з п.3.3. Договору оплата вартості наданих послуг здійснюється після надання Виконавцем Замовнику повного пакету документів, а саме: Актів приймання-передачі наданих послуг; Подорожніх листів; Товарно-транспортних накладних.

Оплата вартості послуг здійснюється Замовником у безготівковій формі протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (п.3.5 Договору).

Пунктом 3.7. Договору сторони узгодили, що за наявності у Замовника вмотивованих зауважень щодо якості, кількості, повноти наданих послуг та строку їх виконання, форми Акту приймання-передачі наданих послуг, відповідності первинних (підтверджувальних) документів вимогам встановленим законодавством України та Договором, Замовник в 10-денний термін направляє виконавцю аргументовані заперечення, що підлягають розгляду останнім.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу на загальну суму 1 730 114,21 грн, що підтверджується актами надання послуг, а саме: № 17 від 31.07.2021 на суму 93 592,44 грн (а.с. 19); № 20 від 15.08.2021 на суму 363 424,46 грн (а.с. 15); № 23 від 31.08.2021 на суму 486 843,83 грн (а.с. 18); № 24 від 15.09.2021 на суму 374 298,71 грн (а.с. 13); № 25 від 30.09.2021 на суму 411 954,77 грн.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що замовник протягом 10 робочих днів з дня отримання від виконавця актів приймання передачі наданих послуг та підтверджувальних документів розглядає їх та, у випадку відсутності зауважень, підписує. Один підписаний замовником екземпляр акту приймання-передачі наданих послуг передається Виконавцеві.

Як вказав позивач, відповідач здійснив лише часткову оплату наданих йому послуг перевезення на суму 1 050 000,00 грн, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму 680 114,21 грн.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за Договором від 23.07.2024 позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, які складаються із: 234 665,70 грн інфляційних втрат та 42 707,45 грн 3% річних.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг перевезення №23-07/21-П від 23.07.2021 перед позивачем і стало підставою для останнього звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Оскільки доводи та вимоги скаржника в даному випадку ґрунтуються тільки на незгоді щодо стягнення з ТОВ «Теплолюкс-ЮГ» інфляційних втрат та 3% річних, а також неналежному повідомленні відповідача, внаслідок чого, на переконання скаржника, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог процесуального закону, що має наслідком його скасування, на його думку, то у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається лише в зазначеній частині. Обставини встановленні щодо наявної основної заборгованості в іншій частині відповідачем не оспорюються, тому рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційним господарським судом не переглядається.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 пп. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Як вірно було встановлено судом, спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

У відповідності з ч.ч. 1-3 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу на загальну суму 1 730 114,21 грн, що підтверджується актами надання послуг, а саме: № 17 від 31.07.2021 на суму 93 592,44 грн (а.с. 19); № 20 від 15.08.2021 на суму 363 424,46 грн (а.с. 15); № 23 від 31.08.2021 на суму 486 843,83 грн (а.с. 18); № 24 від 15.09.2021 на суму 374 298,71 грн (а.с. 13); № 25 від 30.09.2021 на суму 411 954,77 грн (а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив лише часткову оплату наданих йому послуг перевезення на суму 1 050 000,00 грн, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму 680 114,21 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, позивачем доведено належними доказами надання послуг в заявленому ним розмірі.

Відповідачем в ході розгляду справи наявність спірної заборгованості не спростовано, доказів її погашення не надано. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем на адресу позивача будь-яких заперечень щодо якості, кількості, повноти наданих послуг, строку їх виконання тощо, в той час як відповідні акти надання послуг підписані відповідачем без зауважень.

Також, за неналежне виконання умов Договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 234 665,70 грн інфляційних втрат та 42 707,45 грн 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строку оплати послуг перевезення, передбаченого п. 3.5. Договору, суд констатує, що позивач має право нараховувати відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.

Місцевим господарським судом перевірені надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено їх арифметичну вірність, а також те, що відповідачем дійсно було допущено порушення умов договору.

З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що з урахуванням факту несплати заборгованості за Договором про надання послуг перевезення №23-07/21-П від 23.07.2021 у добровільному порядку, доведеністю позовних вимог, не спростування їх відповідачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 234 665,70 грн інфляційних втрат та 42 707,45 грн 3% річних.

Щодо посилань апелянта на форс-мажорні обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК).

Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5) (далі Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

Проте, відповідний Сертифікат, виданий відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати України» та Регламенту, в матеріалах даної справи відсутній.

Колегія суддів враховує, що листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщеному в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресованому «Всім кого це стосується», ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, вказаний загальний офіційний лист ТПП України не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зокрема, укладеного між сторонами даної справи, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Лист, як вже зазначалось, фактично адресований «Всім кого це стосується».

Крім того, ч. 4 ст. 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 встановлений принцип щодо повідомлення іншої сторони у разі порушення зобов`язання, відповідно до якої сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов`язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА, UPICC в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Таким чином, можна зробити висновок, що чинне законодавство та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила іншу сторону про обставини, що впливають на неможливість виконання зобов`язання.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов`язань.

Водночас, відповідач таких дій не вчинив і жодного разу не повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за укладеним договором про надання послуг з постачання теплової енергії.

Щодо вимог апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення відповідача, колегія суддів зазначає наступне

Позивачем у справі на адресу відповідача 17.11.2023 року було направлено копію позовної заяви та додатків до неї, про що свідчать наявні у матеріалах справи опис вкладення та накладна.

23.11.2023 року ухвала Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 року у справі №916/5055/23 про відкриття провадження у справі також була направлена відповідачу на його адресу.

Судом апеляційної інстанції перевірено дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача юридичної особи та встановлено, що процесуальні документи надіслано зазначеному учаснику справи в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що копію ухвали Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 про відкриття провадження у даній справі було отримано скаржником наручно, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 54).

Протокольною ухвалою від 20.12.2023 з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судове засідання відкладено на 15.01.2024.

Вказана ухвала була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю,,ТЕПЛОЛЮКС-ЮГ в його електронний кабінет та доставлено 21.12.2023 о 21:36 (а.с. 58).

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідач повідомлявся належним чином про розгляд справи. Неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.

Враховуючи викладене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛОЛЮКС-ЮГ, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи, а, відтак, підстави для скасування чи зміни оскарженого судового рішення у даному випадку відсутні.

Отже, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає приписам процесуального права, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛОЛЮКС-ЮГ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15 січня 2024 року у справі №916/5055/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛОЛЮКС-ЮГ залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024р. у справі №916/5055/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „20 червня 2024 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя А.І. Ярош