Рішення

від 16.01.2024 по справі 925/250/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Черкаси справа № 925/250/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, з секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: позивача (за первісним позовом) Жмарьової О.М. (самопредставництво) (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції), відповідачів Середи А.П. адвоката за ордером (за первісним позовом) (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції), третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіпмаш" не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за первісним позовом Приватного підприємства Логістик Компані до Фізичної особи підприємця Потапової Наталії Вікторівни та до Фізичної особи підприємця Острищенко Юрія Васильовича про розірвання договору та зобов`язання повернути вантаж

та за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця Потапової Наталії Вікторівни до Приватного підприємства Логістик Компані про стягнення 105 735, 86 грн,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквіпмаш",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Фізичної особи підприємця Острищенко Юрія Васильовича,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2023 року Приватне підприємство Логістик Компані звернулось до суду з позовною заявою посилаючись на положення ст.ст.1212-1213 ЦК України, в якій просить:

-разовий договір надання транспортно-експедиторських послуг - заявку № 405 від 13 січня 2023 року, укладену між приватним підприємством Логістік Компані та Фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) Потаповою Наталією Вікторівною, розірвати в зв`язку з порушенням умов договору Фізичною особою-підприємцем Потаповою Наталією;

-зобов`язати Фізичну особу-підприємця Потапову Наталію Вікторівну та Фізичну особу-підприємця (далі - ФОП) Острищенка Юрія Васильовича видати уповноваженій особі «Приватного підприємства «Логістік Компані» вантаж, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю Еквіпмаш для перевезення з м. Суми (Україна) до м. Алмати (Казахстан) згідно контракту № 08-09 від 01.09.2022, рахунку-фактури № 10 від 16.01.2023 ТОВ Еквіпмаш і міжнародної вантажної накладної CMR А № 851024, загальною вартістю 15 087 доларів США.

Позов обґрунтований тим, що 11.06.2019 між позивачем і відповідачем-1 (ФОП Потаповою Н.В.) укладено договір транспортного експедирування вантажів під час автомобільних перевезень за № 1157, в якому сторони погодили загальні умови надання транспортно-експедиторських послуг відповідачем-1 за замовленнями позивача. За умовами п. 1.1 Договору конкретні умови кожного перевезення зазначаються у транспортних заявках, які має надавати позивач.

13.01.2023 між позивачем та відповідачем-1 (ФОП Потаповою Н.В.) укладено заявку № 405 транспортування вантажу (запасні частини) вагою 1399 кг з м. Суми (Україна) до м. Алмати (Казахстан). Сума фрахту за погодженням сторін складала еквівалент 2600 доларів США в перерахунку за курсом НБУ на день перетину кордону України в м. Рені Одеської області. 50% фрахту позивач мав сплатити під час перетину кордону, а решту за винятком 5000 грн позивач мав сплатити після прибуття на місце доставки до розвантаження, 5000 грн позивач мав сплатити після отримання оригіналів акту виконаних робіт, рахунку, 2 примірників міжнародної вантажної накладної СМR, примірнику Договору та заявки.

Узгоджена дата завантаження була 17-18 січня 2023 року.

Позивач зазначив, що у взаємовідносинах з відповідачем-1 він виступав від свого власного імені виконуючи замовлення клієнта вантажовідправника третьої особи (ТОВ «Еквіпмаш») (Вантажовідправник; Замовник) на підставі договору транспортного експедирування №1898 від 10.11.2022 (далі - Договір № 1898) та транспортного замовлення (заявки) №405 від 13.01.2023 (далі заявка замовника).

У заявці замовника на спірне перевезення було погоджено, що вантаж прямує у складі консолідованого. Кінцевий термін доставки спірного вантажу у заявці замовника встановлено не було.

Позивач зауважив, що сторони виходили з того, що доставка вантажу автомобільним транспортом з України до Казахстану займає один місяць, оскільки, як вказував позивач, він неодноразово надавав аналогічні послуги.

17.01.2023 була оформлена СМR А № 851024 і вантаж вагою 1427 кг брутто вартістю 15087 доларів США на підставі рахунку-фактури №10 був прийнятий до перевезення відповідачем-2 (ФОП Острищенком Ю.В.) (Перевізник).

Правочин, на підставі якого було залучено відповідача-2 до виконання спірного перевезення, у розпорядженні позивача відсутній.

Позивач вказав, що перевезення виконано не було, вантаж залишився на території України і станом на 15.02.2023 останньому стало відомо, що вантаж все ще знаходився у м. Києві в розпорядженні Перевізника (відповідача-2).

Через затримку перевезення на 29 днів, третя особа (ТОВ "Еквіпмаш") 15.02.2023 засобами електронного зв`язку звернулась до позивача з вимогою витребувати вантаж разом з пакетом документів у перевізника та забезпечити його транспортування у м. Суми на адресу відправника.

В той же день, 15.02.2023 позивач через засоби електронного зв`язку звернувся з аналогічною вимогою за №1 до відповідача-1, акцентувавши на тому, що минуло 29 днів після завантаження, а вантаж знаходиться у м.Києві та наполягав на поверненні вантажу у м.Суми.

У відповідь на вимогу відповідач-1 повідомив листом від 16.02.2023 № 16/02-23, що автомобіль з вантажем не може виїхати за межі України в зв`язку з відсутністю дозволів на перевезення до Казахстану та вимагав оплатити витрати по доставці вантажу з м.Суми у м. Київ в розмірі 26000 грн, проте, як зазначив позивач, документів, які б підтверджували ці витрати, відповідач-1 не надав. У вказаному листі також було повідомлено про те, що 16.02.2023 за можливе здійснити запланований виїзд автомобіля із спірним вантажем до Казахстану.

Позивач стверджував, що 16.02.2023 він був змушений повторно звернутися з вимогою про повернення вантажу в якій вказав, що Перевізник відповідач-2, у якого відповідач-1 зафрахтував транспорт для перевезення спірного вантажу, не виконав свої зобов`язання за договором перевезення, через відсутність відповідних дозволів на перевезення з України до Казахстану, будучи обізнаним.

Позивач вважає, що відповідальність за невиконання транспортної заявки № 405 Перевізником має бути покладена на відповідача-1. Позивач просив невідкладно розглянути також можливість передачі спірного вантажу зафрахтованому позивачем Перевізнику для подальшого перевезення у м.Суми на адресу вантажовідправника.

Позивач повідомив, що відповідач-1 направив електронний лист з вимогою сплатити останньому 26000 грн. без будь-яких документів; місцезнаходження спірного вантажу відповідач-1 не повідомив, лише було у листі зазначено, що вантаж можна забрати: «на нашій базі в м. Бориспіль».

Зазначені вище викладені дії позивач вважає незаконними і такими, що порушують його права як експедитора, який діяв за дорученням клієнта - вантажовідправника на підставі договору транспортного експедирування № 1898 від 10.11.2022 та транспортного замовлення (заявки) №405 від 13.01.2023, і є відповідальним перед клієнтом.

Позивач зазначив, що його правовідносини з відповідачем-1 врегульовано договором №1157 від 11.06.2019, заявкою № 405, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Цивільним та Господарським кодексами України.

Позивач наголосив, що укладаючи транспортну заявку № 405, відповідач взяв на себе зобов`язання організувати доставку вантажу до Казахстану відповідності до умов, що звичайно ставляться, тобто протягом одного місяця.

Позивач пояснив, що Перевізник (відповідач-2), у якого відповідач-1 зафрахтував транспорт для перевезення спірного вантажу, не виконав свої зобов`язання за договором перевезення, оскільки у нього протягом місяця не було відповідних дозволів на перевезення з України до Казахстану.

Як вважає позивач, оскільки особою, яка мала отримати дозвіл на перевезення спірного вантажу в Казахстан, є відповідач-2, то невиконання договору перевезення згідно відомостей, наданих відповідачем-1, відбулося з вини відповідача-2. Одночасно, позивач, посилаючись на положення ст.19 Конвенції вважав, що є наявні підстави для покладення на відповідача-1 вини за неналежне виконання перевезення. Тому, на думку позивача, затримка з перетином кордону України протягом одного місяця є підставою для висновку про значну затримку з доставкою вантажу з вини перевізника (відповідача-1 та відповідача-2). Тобто, ця обставина надає позивачу на виконання вимоги вантажовідправника право відмовитись від експедиторських послуг відповідачки-1 та розірвати укладений з нею разовий договір транспортного експедирування заявку № 405 від 13 січня 2023 року.

Підстави для звернення позивача до Господарського суду Черкаської області із посиланням на норми ст.29 ГПК України виклав наступним чином:

Враховуючи те, що відповідач - фізична особа-підприємець Потапова Наталія Вікторівна зареєстрована у м. Жашків Черкаської області, цей спір підсудний Господарському суду Черкаської області. А оскільки, на думку позивача, вантаж не може знаходитись у Черкаській області, бо вже був переданий перевізнику відповідачу-2, який зареєстрований у м. Києві, то вимога про повернення вантажу має бути саме відповідачу-2.

Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15.03.2023 від відповідачів-1,-2 до суду надійшли відзиви на позов, в яких відповідачі просили у задоволенні позову відмовити повністю вважаючи позовну заяву незаконною, необґрунтованою, поданою передчасно за відсутністю предмету спору.

До відзивів на позов відповідачі-1,-2 подали заяви про закриття провадження у справі в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з тим, що у в даному конкретному випадку право на односторонню відмову від договору в позасудовому порядку визначено ч.1 ст.935 ЦК України, а відтак договір є розірваним з моменту отримання ФОП Потаповою Н.В. відповідного повідомлення. Оскільки вказане повідомлення про намір розірвати договір ФОП Потапова Н. В. отримала від позивача 25.02.2023 (під час отримання від позивача копії позовної заяви, де містилась вимога про розірвання договору). Отже, як зауважили відповідачі, в розумінні ст.935 ЦК України, договір між позивачем та відповідачем-1 є розірваним з 25.02.2023.

Щодо вимоги про повернення вантажу відповідачі зазначили, що в цій частині позову також не вбачається наявність спору, оскільки ФОП Потапова Н. В, неодноразово вказувала позивачу, що вантаж він зможе отримати на складі в м. Бориспіль Київської області або, у випадку необхідності, ФОП Потапова Н. В. може за окремою оплатою доставити даний вантаж Вантажовідправнику до м. Суми. Проте, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 935 ЦК України, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, ФОП Потапова Н. В. вимагала від позивача відшкодувати понесені витрати, які вона понесла у зв`язку із виконанням Заявки, і ці вимоги проігноровані позивачем.

Відповідач-2 зауважив, що позивач просить суд зобов`язати видати вантаж не відповідно до укладеного договору та заявки між позивачем та відповідачем-1, а відповідно до контракту №08-09 від 01.09.2022, якого взагалі не додано до матеріалів позовної заяви (між позивачем та ТОВ «Еквіпмаш» укладався договір №1898 від 10.11.2022, а не контракт №08-09 від 01.09.2022). Тобто, вимога Позивача стосується невідомого контракту №08-09 від 01.09.2022. Враховуючи відсутність будь-яких правовідносин, зокрема укладених договорів між ФОП Остріщенко Ю. В. та ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ», ФОП Остріщенко Ю. В. не вбачає наявність будь-яких спорів з ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ».

15 березня 2023 року відповідач-1 за первісним позовом фізична особа підприємець Потапова Наталія Вікторівна подала до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з Приватного підприємства Логістік Компані на користь Фізичної особи-підприємця Потапової Наталії Вікторівни штраф у розмірі 500,00 грн. та збитки у загальному розмірі 105 235,86 грн.

Зустрічна позовна заява ФОП Потапової Н. В. (відповідачем-1 за первісним позовом) мотивована тим, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що має місце з 24.02.202, строки такого перевезення з України до Республіки Казахстан є довшими, ніж до 24.02.2022. Саме тому, Заявка №405 не містить дати розвантаження, оскільки в такому разі ФОП Потапова Н. В. могла би порушити взяті на себе зобов`язання щодо строків доставки вантажу. Зазначене має місце у зв`язку із тим, що до 24.02.2022 доставка вантажів з України до Республіки Казахстан здійснювалась через територію російської федерації безпосередньо до Республіки Казахстан, а наразі перевезення вантажу з України до Республіки Казахстан виглядало наступним чином: Україна - Республіка Молдова-Румунія - Республіка Болгарія, м. Варна- паром до м. Поти, Грузія/м. Батумі, Грузія - Азербайджанська Республіка-паром м. Алят, Азербайджанська Республіка - м. Курик, Республіка Казахстан. Тобто, як зазначив позивач з зустрічним позовом, наразі всі перевезення з України до Республіки Казахстан здійснюються в об`їзд російської федерації і, враховуючи кількість країн, які потрібно проїхати, пароми на шляху - прив`язка до будь-яких строків доставки є ризикованою. Саме тому заявка №405 не містила дати розвантаження.

Позивач за зустрічним позовом пояснив, що на виконання вимог Заявки, 17.01.2023 автомобіль було завантажено. Враховуючи початок року, систематичні відключення світла та повітряні тривоги, Державна служба України з безпеки на транспорті тривалий час не видавала відповідні дозволи на здійснення перевезень до Республіки Казахстан. З цього приводу представником ФОП Потапової Н. В. було подано запит на отримання відповідної інформації щодо дати, коли Державна служба України з безпеки на транспорті почала видавати дозволи у 2023 році.

Факт звернення підтверджується запитом на інформацію від 06.03.2023.

Листом №1918/10.1/15-23 від 08.03.2023 Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила, що відповідні дозволи почали видаватися лише 13.02.2023.

15.02.2023 відповідач за зустрічним позовом (ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ») направив ФОП Потаповій Н. В. вимогу №1, в якій вимагав повернути вантаж за адресою: м. Суми, вул. Машинобудівників, 4а.

16.02.2023 ФОП Потапова Н. В. листом №16/02-23 від 16.02.2023 повідомила ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ», що на виконання заявки ФОП Потаповою Н. В. було здійснено ряд дій, і, як наслідок, понесені витрати для реалізації перевезення, і запропоновано здійснити оплату фактичних витрат, пов`язаних із виконанням Заявки. Листом також зазначено, що вантаж наразі зберігається на складі у м. Бориспіль, Київської області, і у разі потреби, може бути повернутий до м. Суми ФОП Потаповою Н. В. за 12 000,00 грн., або, ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ» може самостійно його забрати зі складу після оплати фактичних витрат ФОП Потапової Н. В. Повідомлено, що всі документи для належного виконання Заявки є в наявності та Заявка планується до виконання на вечір 16.02.2023.

На виконання Заявки вантаж було переміщено до м. Рені. Одеської області, для подальшого транспортування вантажоодержувачу. Тобто, як зазначив позивач за зустрічним позовом, всі зобов`язання за Договором виконані ним належним чином.

Як вказував позивач за зустрічним позовом, в подальшому заявою від 16.02.2023 відповідач за зустрічним позовом повідомив, що він вимагає негайного повернення вантажу за Заявкою у зв`язку із невиконанням ФОП Потаповою Н. В. умов Договору та Заявки. Проте, які саме умови договору та заявки були порушені ФОП Потаповою Н. В., заява не містила.

Листом №20/02/23 від 20.02.2023 ФОП Потапова Н. В. повторно повідомила ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ» про те, що вантаж зберігається на складі, і, після оплати фактично понесених витрат ФОП Потапової Н. В., його можна особисто забрати або ФОП Потапова Н. В. може здійснити доставку вантажу за адресою вантажовідправника в м. Суми.

У цьому ж листі ФОП Потапова Н. В. просила ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ» письмово повідомити про прийняте рішення щодо вантажу, але, як зазначив позивач, жодної відповіді надано не було, натомість, ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ» звернулось до суду із позовною заявою.

Позивач за зустрічним позовом зауважив, що саме відповідач за зустрічним позовом (ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ») порушив вимоги п. 1.3 Договору, і має як наслідок сплати штраф у розмірі 500,00 грн. на підставі п. 4.4 Договору та відшкодувати понесені витрати ФОП Потапової Н. В. згідно ч.1 ст.935 ЦК України.

В якості доказів понесених позивачем за зустрічним позовом витрат станом на дату подачі цього позову у загальному розмірі 105 235,86 грн, в т.ч. враховуючи дії ФОП Потаповою Н. В. на виконання Заявки, нею подано до суду:

- відомості про рух/переміщення автомобіля:

- з м. Києва до м. Суми,

- з м. Суми до м. Бориспіль Київської області,

- з м. Бориспіль Київської області до м. Рені Одеської області,

- з м. Рені Одеської області до м. Бориспіль Київської області,

- оплата заробітної плати водію,

- виготовлення дозволу на перевезення до Республіки Казахстан,

- оренда складу для зберігання вантажу,

- залучення перевізника - ФОП Остріщенко Ю. В. до виконання договору тощо.

На думку позивача за зустрічним позовом, факт понесення ним вище перелічених витрат та їх детальний розрахунок підтверджується кошторисом, розрахунком витрат, довідкою про вартість послуг, дозволом №0026377 та квитанцією №47 QR-ZDUK-22RE.

Ухвалою суду 23.03.2023 прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву відповідача-1 Фізичної особи підприємця Потапової Наталії Вікторівни.

20.03.2023 первісний позивач подав заперечення проти закриття провадження у справі.

21.03.2023 первісний позивач подав відповідь на відзиви відповідачів.

30.03.2023 первісний позивач подав до суду відзив на зустрічний позов, в якому заявлені вимоги вважав безпідставними та просив суд у їх задоволенні відмовити повністю, судові витрати покласти на ФОП Потапову Наталію Вікторівну.

10.04.2023 позивач за зустрічним позовом подав до суду відповідь на відзив на зустрічний позов, в якому не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві.

24.04.2023 первісний позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача-1 за первісним позовом (ФОП Потапової Наталії Вікторівни) 551 710,47 грн. вартості втраченого вантажу.

Ухвалою суду від 27.04.2023 заяву представника позивача за первісним позовом про зміну предмету позову задоволено; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та на стороні відповідача за зустрічним позовом товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Еквіпмаш" (код ЄДРПОУ 41325006; 40030, м. Суми, вул. Машинобудівників, буд. 4А).

Від третьої особи (ТОВ «Еквіпмаш») надійшло до суду письмове пояснення щодо заявлених вимог, в якому третя особа просила суд за результатами розгляду справи стягнути на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

16.05.2023 від позивача за зустрічною позовною заявою надійшло заперечення проти заявленої вимоги первісного позивача у вказаній заяві про зміну позовних вимог.

29.05.2023 первісний позивач подав до суду відповідь на заперечення від 16.05.2023.

29.06.2023 представник відповідачів за первісним позовом адвокат Середа А.П. подала до суду заяву про закриття провадження у справі згідно приписів п.2 ст.231 ГПК України з тих підстав, що оскільки в порядку ч.1 ст.935 ЦК України спірний договір є розірваним з 25.02.2023, то у цій частині відсутній предмет спору. А вимога про стягнення вартості втраченого вантажу не є актуальною, оскільки вантаж наразі перебуває у свого власника ТОВ «Еквіпмаш», що підтверджується актом приймання-передачі товару від 15.06.2023, тобто такий вантаж не є втраченим, а тому будь-які підстави для стягнення його вартості у позивача відсутні.

29.06.2023 первісний позивач також подав клопотання про закриття провадження у справі та просив суд повернути на його рахунок сплачений судовий збір в сумі 10 960 грн. У клопотання первісний позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно судові витрати, понесені під час провадження за первісним позовом у розмірі 1 056 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 серпня 2023 року.

Хід подальших процесуальних дій відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 26.12.2023 судове засідання відкладено на 12 січня 2024 року.

В судовому засіданні 12.01.2024 представник позивача за первісним позовом просив суд закрити провадження у справі через відсутність предмету спору та повернути судовий збір.

Представник відповідачів-1,-2 за первісним позовом в судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги, просив суд їх задовольнити повністю з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

Представник від третьої особи в судове засідання не з`явився.

Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку ч.1 ст.202 ГПК України без представника третьої особи (ТОВ «Еквіпмаш») за наявними матеріалами.

Після завершення розгляду справи, суд видалився в нарадчу кімнату для ухвалення рішення до 16 січня 2024 року.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного.

10.11.2022 між ТОВ «ЕКВІПМАШ» (Замовник) та Приватним підприємством (далі ПП) «ЛОГІСТИК КОМПАНІ» (Експедитор) був укладений договір транспортного експедирування №1898 (далі - Договір № 1989), відповідно до умов якого Експедитор в інтересах Замовника виконує пов`язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація і забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов`язані з перевезенням.

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2019 між ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІЯ» та ФОП Потаповою Наталією Вікторівною був укладений договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом №1157 (далі Договір № 1157), відповідно до умов якого ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІЯ», за рахунок ТОВ «Еквіпмаш» (Замовника), залучає третю особу - ФОП Потапову Н. В. для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, ФОП Потапова Н.В. здійснює доставку заявлених ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ» вантажів, а ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІ» сплачує послуги ФОП Потапової Н.В. за рахунок Замовника на узгоджених Договором умовах.

Між замовником (ТОВ «Еквіпмаш») і ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІЯ» 13.01.2023 була оформлена заявка №405 на транспортне перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до договору №1898 від 10.11.2022, яка містила такі відомості:

Маршрут перевезення: «Суми Україна Алмати».

Дата завантаження: 17-18.01.2023.

Найменування вантажу: запасні частини.

Параметри вантажу: 5 місць, загальна вага 1399 кг.

Вантажовідправник/адреса завантаження: «ТОВ «Еквіпмаш», м.Суми, вул.Машинобудівників,4а».

Митне оформлення: «на вибір відправника».

Прикордонний перехід: UA500450 Рены (Одеська область) MD3030 Джурджулешти (Молдова).

Пункт розмитнення: м.Алмати, склад СВХ КАП.

Сума і порядок розрахунків: « 3200 доларів США за курсом міжбанку в гривні на рахунок ПП «ЛОГІСТІК КОМПАНІЯ», оплата 70% в день завантаження, оплата 30% в день вивантаження».

Нормативний простій: 24+24.

Особливі умови: «вантаж прямує у складі консолідованого».

Марка, номер авто, ПІП водія: «автомобіль РЕНО НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 ».

17.01.2023 здійснено завантаження автомобіля вказаним товаром згідно рахунку-фактури №10 від 16.01.2023 на загальну суму 15087,00 дол США.

За умовами п. 2.1 Договору № 1898 експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок замовника.

Умови конкретних перевезень визначаються заявками.

П. 3.1.3 цього Договору передбачено, що експедитор повинен точно дотримуватись вказівок замовника. Вказівки замовника, що змінюють чи уточнюють умови заявки, мають бути викладені письмово та скріплені підписом і печаткою.

Згідно п. 3.1.5 експедитор повинен вчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення.

За змістом п. 3.1.7 Договору № 1898 якщо експедитор не в змозі повністю або частково виконати заявку замовника з незалежних від нього причин, він зобов`язаний негайно інформувати замовника про неможливість виконання заявки.

Експедитор вправі залучати до виконання заявок інших осіб без погодження з замовником.

В заявці замовника на спірне перевезення з замовником погоджено, що вантаж прямує у складі консолідованого.

Кінцевий термін доставки спірного вантажу у заявці замовника не встановлено.

Як зазначив первісний позивач, сторони виходили з того, що доставка вантажу автомобільним транспортом з України до Казахстану займає один місяць.

17.01.2023 була оформлена CMR А № 851024 і вантаж вагою 1427 кг брутто вартістю 15087 доларів США згідно рахунку-фактури № 10 було прийнято до перевезення фізичною особою-підприємцем Острищенком Юрієм Васильовичем.

Через значне затримання перевезення, 15.02.2023 вантажовідправник

звернувся до первісного позивача з вимогою витребувати вантаж разом з пакетом документів у перевізника та забезпечити його транспортування у м. Суми на адресу відправника.

Позивачем було отримано інформацію від відповідача-1 про те, що вантаж все ще знаходився в розпорядженні відповідача-2, оскільки у останнього не було дозволу на перевезення вантажу до Казахстану.

Тобто, як зауважив первісний позивач, станом на 15.02.2023 перевезення не було виконано, оскільки вантаж залишався на території України розпорядженні відповідача-2 за первісним позовом.

При зверненні первісного позивача до відповідача-1 за первісним позовом щодо повернення вантажу у м.Суми, відповідач-1 повідомив про неможливість здійснення перевезення вантажу за межі України у зв`язку з відсутністю дозволів на перевезення до Казахстану, заявив вимогу щодо оплати витрат по доставці вантажу з м.Суми у м. Київ в сумі 26 000 грн.

Згідно п. 3.2 Договору № 1157 підтвердженням надання послуг є акт виконаних робіт та копія CMR (вантажної накладної) з відміткою вантажоодержувача.

Після повторного звернення позивача (16.02.2023) з вимогою передати вантаж іншому перевізнику для його повернення у м. Суми, 17.02.2023 відповідач-1 за первісним позовом наполягав на сплаті йому 26000 грн. як умову для видачі вантажу у м. Бориспіль та додатково 12000 грн. за доставку вантажу у м. Суми

21.02.2023 від первісного позивача до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява до відповідачів про розірвання договору та зобов`язання повернути вантаж.

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2023 третя особа - ТОВ «Еквіпмаш» звернулася до первісного позивача за інформацією про місцезнаходження спірного вантажу з метою його вивезення, а 15.03.2023 ТОВ «Еквіпмаш» подало до суду письмові пояснення щодо незаконного утримання відповідачем-1 вантажу, який належав третій особі.

15.03.2023 первісний позивач звернувся до відповідача-1 (ФОП Потапової Н.В.) з вимогою щодо повернення вантажу, яка залишилася без відповіді та реагування.

У первісного позивача, через відсутність відомостей про місцезнаходження вантажу (після спливу 60 днів з дати прийняття вантажу до перевезення) з`явилися передбачені Конвенцією КДПВ підстави вважати вказаний вантаж втраченим, і 21.04.2023 ним було заявлено зміну предмета позову про стягнення з відповідачів за первісним позовом вартості втраченого вантажу у розмірі 551710,47 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2023 третя особа (ТОВ «Еквіпмаш») звернулася до відповідача-1 за первісним позовом із заявою № 044-06/2023, в якій просила повідомити місце, дату та час для самостійного отримання вантажу. В цій же заяві повідомила, що після отримання в належній якості, зобов`язується повідомити Господарський суд Черкаської області про отримання товару та про відсутність претензій по відношенню до відповідача-1 і відповідача-2 за первісним позовом (а.с.129-130; том 2).

Факт отримання третьою особою вищевказаного вантажу підтверджується:

- Актом приймання-передачі товару від 15.06.2023, складеного та підписаного повноважними особами від відповідачів за первісним позовом та третьої особи;

- оформленою (від третьої особи) довіреністю на ім`я Устинова С.К. (а.с.131-134; том 2).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що підстави, які слугували для пред`явлення первісного позову до суду та порушували права позивача, відповідачами були усунуті.

Суд бере до уваги, що відповідно до положень частини першої статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.

Частиною першою статті 20 Конвенції визначено умови, за яких особа, відповідальна за збереження вантажу, може вважати вантаж втраченим та висунути вимогу про відшкодування його вартості, а саме через 60 днів після прийняття вантажу до перевезення в разі, якщо термін його доставки не було погоджено. Такі обставини є безперечним доказом втрати вантажу.

Отже, оскільки факт повернення вантажу вантажовідправнику після спливу 60 днів з моменту завантаження є підтвердженим, то існує правова підстава для закриття провадження за первісним позовом через відсутність предмета спору.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування за своєю правовою природою є договором про надання послуг і до правовідносин замовника та експедитора мають бути застосовані загальні положення Глави 63 ЦК про послуги.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За приписами частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

За визначенням статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

За приписами статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 14 цього Закону визначено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Предметом спору первісного позову у справі з урахуванням заяви про зміну позовних вимог є вимога позивача про стягнення з відповідача-1 вартості втраченого вантажу.

Предметом спору зустрічного позову у справі є стягнення штрафу та збитків у зв`язку із розірванням договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом із посиланням на його умови та положення ст.935 ЦК України і ст.224 ГК України.

Судом встановлено, що 15.06.2023 третьою особою (ТОВ «Еквіпмаш») було отримано спірний вантаж, що підтверджується Актом приймання-передачі товару від 15.06.2023, складеного та підписаного повноважними особами від відповідачів-1,-2 за первісним позовом та третьої особи. Тобто, спір, який виник за первісним позовом у справі, відсутній.

29.06.2023 первісний позивач подав клопотання про закриття провадження у справі через відсутність предмету спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

За приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до переконання про закриття провадження у справі за первісним позовом.

Крім того, у клопотанні про закриття провадження первісний позивач просив повернути сплачений судовий збір в сумі 10 960 грн.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, судовий збір в сумі 10 960 грн. повертається первісному позивачу у зв`язку із закриттям провадження у справі через відсутність предмету спору.

Доводи позивача за зустрічним позовом суд вважає необґрунтованими, і такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Ст.55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Способи захисту цивільного права та інтересу судом наведені у частині другій статті 16 ЦК України.

Правовідносини відповідача і позивача за зустрічним позовом є правовідносинами замовника клієнта та експедитора, який діє від власного імені за замовленням клієнта.

Причиною розірвання договору перевезення ТОВ «Еквіпмаш» слугувало те, що перевезення мало зайняти більше часу, ніж це було передбачено при укладенні договору.

Суд враховує, що право замовника вимагати припинення міжнародного перевезення вантажу передбачено Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Згідно з частиною третьою статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За правилами частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, із розірванням Договору № 1157 та припиненням перевезення спірного вантажу відповідач-1 за первісним позовом погодився, що підтверджується його вище зазначеними листами, та не заперечується останнім.

У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Частиною третьою статті 652 передбачено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом виконав Договір перевезення спірного вантажу № 1157 частково і погоджувався припинити перевезення вантажу, вимагаючи сплатити відповідача за зустрічним позовом 26000 грн.

В зустрічній позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 105235,86 грн. збитків, на підтвердження яких подав кошторис витрат на перевезення вантажу із розрахунком, складеним ФОП Остріщенко Ю.В.; лист/розрахунок витрат ФОП Потапової Н.В. та квитанцію за надання адмін.послуг №47 QR-ZDUK-22RE на суму 58,16 грн.

Суд, дослідивши вище перелічені докази, на які позивач за зустрічною позовною заявою посилався саме як на доказ понесених ним збитків, оцінює критично, виходячи з наступного.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Ст.22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення категорії збитків наводиться також у частині другій статті 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.04.2021 у справі № 913/335/20 про те, що враховуючи положення ч.4 ст.623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Частиною 3 ст. 623 ЦК України встановлено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Докази здійснених витрат позивача за зустрічною позовною заявою у розумінні вище зазначених норм чинного законодавства, в матеріалах справи відсутні, і до суду не подані. Тобто, ні рахунку на оплату, ні акту виконаних робіт та оригіналу заявки і міжнародної вантажної накладної позивачем за зустрічним позовом до суду, не надано.

Будь-яких інших розрахунків ціни перевезення з м. Суми до м. Борисполя, що ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах і засвідчують господарські операції, позивачем за зустрічним позовом до суду не подано. Належні і допустимі докази транспортування вантажу з м.Борисполя також, відсутні.

Надану вище вказану квитанцію на підтвердження перевезення вантажу до м. Рені, суд вважає неналежним доказом, оскільки інформації про спірний вантаж вона не містить.

Суд зауважує, що за приписами статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, укладаючи договір експедирування вантажу за відсутності дозволів перевезення до Казахстану у залученого до виконання перевізника існував певний ризик неналежного виконання такого перевезення у розумний строк, що як наслідок мало ризик відмови замовника від таких послуг. А експедиторська винагорода є складовою суми фрахту та залежить від ступеню виконання замовлених послуг з організації перевезення.

Зустрічну вимогу про стягнення штрафу в розмірі 500 грн. за відмову від перевезення на підставі п. 4.4 Договору № 1157, суд вважає безпідставною, оскільки така вимога заявлена під час, коли Договір № 1157 був вже розірваним.

За приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність зустрічних позовних вимог позивача за зустрічним позовом в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

За наведених вище обставин та з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві, із врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у зустрічній позовній заяві обставин, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, в силу чого у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Вимоги відповідачів, заявлені у відзивах на первісний позов про стягнення з позивача (ПП «Логістік Компані») витрат на правничу допомогу (по 10 000 грн.) суд залишає без задоволення, оскільки саме дії відповідачів призвели до звернення первісного позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Заявлену вимогу третьої особи за первісним позовом (ТОВ «Еквіпмаш») про вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат в сумі 10 000 грн. та стягнення їх на його користь, суд залишає без задоволення, враховуючи наступне.

За змістом частини 2 статті 2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду з заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.

Суд вважає, що факт подання учасником справи заяви про розподіл судових витрат із зазначенням вимог до іншого учасника є реалізацією права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК, що зумовлює обов`язок суду, керуючись принципом диспозитивності, розглянути заяву із застосуванням норм процесуального закону, чинного на дату звернення із вказаною заявою.

При з`ясуванні суб`єктного складу учасників справи та змісту поданої заяви, суд, керуючись принципом диспозитивності у господарському процесі, виходить з того, як їх визначено заявником при зверненні з відповідною заявою про розподіл судових витрат, та не вправі самостійно, з власної ініціативи змінювати суть заявленої вимоги.

Відтак, суд приходить до переконання, що не зазначення заявником сторони, з якої мають бути стягнуті витрати на правову допомогу, є підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі по первісному позову закрити через відсутність предмету спору.

Повернути Приватному підприємству «Логістик Компані» (код ЄДРПОУ: 39284432) з Державного бюджету України 10 960 грн. (десять тисяч дев`ятсот шістдесят грн) судового збору, сплачених на підставі платіжного доручення від 20.02.2023 № 4428 (в сумі 5368,00 грн.) та платіжної інструкції від 21.04.2023 №4562 (в сумі 5592,00 грн.).

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.01.2024.

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ