ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" червня 2024 р. Справа№ 925/250/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Агрикової О.В.
Мальченко А.О.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Жмарьова О. М., ордер;
від відповідача 1: Сорока М.М. за ордером;
від відповідача 2: не з`явився;
від третьої особи на стороні позивача: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Потапової Наталії Вікторівни
на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 (повний текст складено 22.01.2024)
у справі №925/250/23 (суддя Довгань К.І.)
за первісним позовом Приватного підприємства "Логістик Компані"
до 1. фізичної особи - підприємця Потапової Наталії Вікторівни
та 2. фізичної особи - підприємця Острищенко Юрія Васильовича
про розірвання договору та зобов`язання повернути вантаж
та за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця Потапової Наталії Вікторівни
до Приватного підприємства "Логістик Компані"
про стягнення 105 735, 86 грн,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквіпмаш",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - фізичної особи - підприємця Острищенко Юрія Васильовича,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року Приватне підприємство "Логістик Компані" (далі - позивач, ПП "Логістик Компані") звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи - підприємця Потапової Наталії Вікторівни (далі - відповідач 1, ФОП Потапова Н.В.) та фізичної особи - підприємця Остріщенко Юрія Васильовича (далі - відповідач 2, ФОП Остріщенко Ю.В.), у якому просило суд:
- разовий договір надання транспортно-експедиторських послуг - заявку № 405 від 13 січня 2023 року, укладений між ПП "Логістик Компані" та ФОП Потаповою Н.В., розірвати в зв`язку з порушенням умов договору ФОП Потаповою Н.В.;
- зобов`язати ФОП Потапову Н.В. та ФОП Остріщенка Ю.В. видати уповноваженій особі ПП "Логістик Компані" вантаж, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквіпмаш" (далі - третя особа, ТОВ "Еквіпмаш") для перевезення з м. Суми (Україна) до м. Алмати (Казахстан) згідно контракту №08-09 від 01.09.2022, рахунку-фактури № 10 від 16.01.2023 ТОВ "Еквіпмаш" і міжнародної вантажної накладної CMR А № 851024, загальною вартістю 15 087 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до заявки від 13.01.2023, яка укладена позивачем на виконання замовлення клієнта-вантажовідправника (ТОВ "Еквіпмаш") з ФОП Потаповою Н.В., 17.01.2023 вантаж було прийнято залученим відповідачем 1 перевізником - ФОП Остріщенком Ю.О., однак перевезення не було виконано, вантаж залишився на території України. Станом на 15.02.2023 вантаж все ще знаходився у м.Києві в розпорядженні відповідача 2 і у зв`язку із затримкою перевезення на 29 днів відправник звернувся до позивача витребувати вантаж у перевізника і забезпечити його транспортування у м.Суми на адресу відправника, однак у відповідь на вимогу позивача відповідач 1 висунула вимогу сплатити їй 26000 грн, після чого вантаж можна буде забрати на базі в м.Бориспіль. Відмова повернути вантаж відправнику, з метою здійснення тиску на позивача та отримання неправомірної вигоди, суперечить приписам законодавства.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що заявка не містить вимог щодо дати поставки товару, оскільки всі перевезення з України в Республіку Казахстан здійснюються в об`їзд Російської Федерації і враховуючи кількість транзитних країн - прив`язка до будь-яких строків доставки є ризикованою; вантаж на автомобіль перевізника було завантажено 17.01.2023, однак Укртрансбезпека почала видавати дозволи на здійснення перевезень до Республіки Казахстан лише 13.02.2023; 15.02.2023 позивач направив їй вимогу про повернення вантажу у відповідь на яку вона повідомила, що на виконання заявки нею було вчинено ряд дій і понесені витрати, тому позивачу було запропоновано здійснити оплату фактичних витрат та забрати вантаж зі складу у м.Бориспіль; на виконання заявки вантаж було переміщено до м.Рені Одеської області, задля подальшого транспортування, тобто зобов`язані за договором нею виконані належним чином; надалі позивач повідомив, що він вимагає негайного повернення вантажу, на що йому повторно повідомлено, що вантаж зберігається на складі і після оплати витрат його можна буде забрати особисто або відповідач 1 може здійснити його доставку за адресою вантажовідправника у м.Суми; вимога про розірвання договору не підтверджена жодними доказами, а сам договір є розірваним з 25.02.2023 (з моменту отримання відповідного повідомлення позивача про одностороннє розірвання договору); щодо вимоги про зобов`язання відповідачів повернути вантаж відсутній спір, оскільки позивачу неодноразово повідомлялось, що вантаж він може отримати на складі після оплати понесених витрат.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, які повністю збігаються з мотивами, наведеними у відзиві, поданому відповідачем 1.
Також ФОП Потапова Н.В. подала зустрічну позовну заяву до ПП "Логістик Компані", у якій просила стягнути з останнього на її користь 105 735,86 грн, у тому числі 500,00 грн штрафу та 105 235,86 грн збитків.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку із відмовою від договору транспортного експедирування позивач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані відповідачу 1 у зв`язку із розірванням договору, а відповідно до п.1.3, 4.4 договору позивач має сплатити штраф у розмірі 500,00 грн за відмову від заявки менше ніж за 48 годин.
Зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду спільно з первісною позовною заявою.
Позивач у відзиві на зустрічну позовну заяву заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідальність за розірвання договору має бути покладена на ФОП Потапову Н.В., оскільки на момент укладення договору вона знала чи повинна була знати про відсутність дозволів для транспортування вантажів до Казахстану, але покладалась на те, що такі дозволи будуть в наявності у найближчий час і в порушення умов договору своєчасно не інформувала позивача про неможливість виконання заявки; у різних листах від 17.02.2023 відповідач 1 вказувала на знаходження вантажу як на складі у м.Бориспіль, так і про його транспортування у м.Рені, що свідчить про спробу відповідачів ввести в оману позивача та суд з метою отримання неправомірної вигоди; відповідачем 1 не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували понесення нею витрат у заявленій до стягнення сумі.
Заявою від 23.04.2023 позивач змінив предмет первісного позову та просив стягнути з відповідача 1 на користь позивача вартість втраченого вантажу у розмірі 551 710,47 грн, оскільки вантаж не був доставлений протягом 60 днів із дня прийняття до перевезення, тому вважається втраченим, позивач несе відповідальність перед замовником перевезення (третьою особою) у вартості втраченого вантажу, такі витрати є збитками підприємства і мають бути відшкодовані завдавачем збитків.
Заява позивача про зміну предмета позову судом першої інстанції була задоволена ухвалою від 27.04.2023.
У письмових поясненнях від 15.06.2023 третя особа повідомила суду, що згідно акту прийому-передачі товару від 15.06.2023 вона забрала належний їй товар, який зберігався у відповідачів, претензії щодо стану вказаного товару відсутні, тому ТОВ "Еквіпмаш" не може бути стороною у справі, оскільки його майнові права вже не порушуються.
Заявою від 29.06.2023 позивач просив закрити провадження у справі за первісним позовом за відсутністю предмету спору, оскільки відповідачі повернули товар третій особі (вантажовідправнику).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 січня 2024 провадження у справі по первісному позову закрито через відсутність предмету спору.
Повернуто Приватному підприємству «Логістик Компані» з Державного бюджету України 10 960 грн. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення від 20.02.2023 № 4428 (в сумі 5368,00 грн.) та платіжної інструкції від 21.04.2023 №4562 (в сумі 5592,00 грн.).
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Фізична особа - підприємець Потапова Наталія Вікторівна 09.02.2024 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову є незаконним і не обгрунтованим, оскільки за відсутності у заявці вимог щодо дати доставки вантажу суд дійшов помилкового висновку, що сторони погодили доставку вантажу протягом 1 місяця; судом проігноровано те, що Укртрансбезпека до 13.02.2023 не видавала дозволи на перевезення вантажів до Республіки Казахстан; недоставлення вантажу відбулось виключно у зв`язку із одностороннім розірванням договору з боку позивача і скасуванням митної декларації, що зафіксовано в акті приймання-передачі товару від 15.06.2023, де третя особа підтверджує факт зриву доставки з вини позивача; матеріали справи містять докази часткового виконання перевезення апелянтом з м. Сум до м. Борисполя та безпідставного одностороннього розірвання договору з боку позивача, тому наявні підстави для стягнення збитків та штрафу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що суд правомірно закрив провадження у справі в частині вимог за первісним позовом, оскільки об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, в процесі розгляду спору припинив своє існування; щодо зустрічного позову, то стверджуючи про часткове виконання договору, апелянт не надала належних доказів; вантаж було переміщено не по маршруту перевезення, а передано в розпорядження ФОП Остріщенка Ю.О. на склад, що розташований у м.Борисполі і правочин, на підставі якого було залучено ФОП Остріщенка Ю.О. на виконання спірного перевезення, у розпорядженні позивача відсутній, також не було подано жодного документа, який засвідчував укладення апелянтом разового договору перевезення спірного вантажу з відповідача 2 чи розрахунки апелянта з цим перевезенням; перевезення вантажу у м.Бориспіль відбулось тому, що у відповідача 2 не було дозволів для виконання перевезення з України до Казахстану, однак апелянт про це своєчасно не повідомила; таку поведінку можна пояснити не тільки очікуванням дозволів, а й очікуванням додаткових вантажів на Казахстан, оскільки перевізник був зацікавлений у перевезенні спірного вантажу у складі збірного, що значно збільшувало прибуток перевізника; відсутність точного терміну доставки не свідчить про те, що вантажовідправник та позивач могли очікувати, що доставка триватиме необмежений час; позивач надав докази того, що зазвичай доставка вантажів до Казахстану, навіть в умовах війни, триває приблизно один місяць і у разі, якщо протягом місяця вантаж навіть не виїхав зі складу, існували всі підстави вважати, що доставка триватиме не менше як два місяця; ініціатором відмови від перевезення була третя особа (вантажовідправник), від вказівок якого позивач не мав права відступити; відмова видати вантаж обґрунтовувалася вимогою сплатити збитки, обсяг яких не був підтверджений жодним належним доказом.
Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (позивачу і третій особі), що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронного кабінету, та рекомендованими поштовими відправленнями (відповідачам), що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції та представника позивача було попереджено, що відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
У зв`язку зі стабілізаційними відключеннями електроенергії представник позивача, після пояснень по суті і перерви, не змогла належним чином вийти на відеоконференцзв`язок.
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України ухвалив здійснювати розгляд апеляційних скарг за відсутності представників позивача, відповідача 2 і третьої особи.
Представник відповідача 1 (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.
Заслухавши пояснення представників відповідача 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.06.2019 між ПП "Логістик Компані", як експедитором, та ФОП Потаповою Н.В., як виконавцем, був укладений Договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом №1157 (далі - Договір № 1157) (том 1 а.с.18-19), відповідно до умов якого експедитор, діючи від свого імені та за рахунок замовника, залучає третю сторону - виконавця для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Перевізник здійснює доставку заявлених експедитором вантажів, а експедитор сплачує послуги виконавця за рахунок замовника на узгоджених Договором умовах. Організовуючи перевезення вантажів, сторони керуються даним Договором. Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), іншими нормативними документами.
У пункті 1.3 Договору №1157 встановлено, що експедитор зобов`язаний здійснювати відмову від перевезення за 48 год. до дня, який передує дню подачі транспорту під навантаження.
Пунктами 2.2 Договору №1157 визначено, що виконавець зобов`язаний своєчасно (перед завантаженням) подавати необхідні документи (TIR, CMR, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, код ЗКПО виконавця, копію паспорта водія, довідка виконавця про транспортні витрати від (до) кордону України, та інше).
Згідно пунктів 2.4, 2.5 Договору №1157 виконавець зобов`язаний надати довірений вантаж вантажоодержувачу згідно Конвенції КДПВ у вказані в заявці строки. Інформувати невідкладно експедитора про вимушені затримки транспортних засобів у шляху, аваріях та інших непередбачених випадках, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.
У п. 3.2 Договору №1157 визначено, що підтвердженням надання послуг є акт виконаних робіт та копія CMR (вантажної накладної) з відміткою вантажоодержувача.
Пунктом 4.1 Договору №1157 встановлено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання умов даного договору сторони несуть матеріальну відповідальність у відповідності до умов даного договору.
Так, згідно з п.4.4 Договору №1157, за відмову від заявки менше ніж за 48 год. експедитор сплачує суму в розмірі 500 грн, якщо у заявці не вказано інше.
Також 11.06.2019 ФОП Потаповою Н.В, яка діє на підставі договору №1157, як експедитором, та ФОП Остріщенком Ю.В., як перевізником, був укладений Договір №116 перевезення вантажу (далі - Договір №116) (том 1 а.с.75-76), предметом якого є здійснення виконання перевезень вантажів, вказаних в транспортних заявках експедитора, автомобільним транспортом перевізника.
10.11.2022 між ПП "Логістик Компані", як експедитором, та ТОВ "Еквіпмаш", як замовником, був укладений Договір транспортного експедирування №1898 (далі - Договір №1898) (том 1 а.с.15-16), відповідно до умов якого Експедитор в інтересах Замовника виконує пов`язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація і забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов`язані з перевезенням.
Згідно п.2.1 Договору №1898 експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником.
Пунктом 3.1.3 Договору №1898 передбачено, що експедитор повинен точно дотримуватись вказівок замовника. Вказівки замовника, що змінюють чи уточнюють умови заявки, мають бути викладені письмово та скріплені підписом і печаткою.
Згідно п. 3.1.5 Договору №1898 експедитор повинен вчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення.
За змістом п. 3.1.7 Договору №1898 якщо експедитор не в змозі повністю або частково виконати заявку замовника з незалежних від нього причин, він зобов`язаний негайно інформувати замовника про неможливість виконання заявки.
Пунктом 4.7 Договору №1898 встановлено, що експедитор вправі залучати до виконання заявок інших осіб без погодження з замовником.
13.01.2023 між ТОВ "Еквіпмаш", як замовником, та ПП "Логістик Компані", як експедитором, була оформлена заявка №405 на транспортне перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до договору №1898 від 10.11.2022, яка містила такі відомості: Маршрут перевезення: "Суми Україна - Алмати". Дата завантаження: 17-18.01.2023. Найменування вантажу: запасні частини. Параметри вантажу: 5 місць, загальна вага 1399 кг. Вантажовідправник/адреса завантаження: "ТОВ "Еквіпмаш", м.Суми, вул.Машинобудівників,4а". Митне оформлення: "на вибір відправника". Прикордонний перехід: UA500450 Рені (Одеська область) - MD3030 Джурджулешти (Молдова). Пункт розмитнення: м.Алмати, склад СВХ КАП. Сума і порядок розрахунків: "3200 доларів США за курсом міжбанку в гривні на рахунок ПП "Логістик Компнані", оплата 70% в день завантаження, оплата 30% в день вивантаження". Нормативний простій: 24+24. Особливі умови: "вантаж прямує у складі консолідованого". Марка, номер авто, ПІП водія: "автомобіль РЕНО НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1" (том 1 а.с.17).
У заявці замовника на спірне перевезення з замовником погоджено, що вантаж прямує у складі консолідованого. Кінцевий термін доставки спірного вантажу у заявці замовника не встановлено, однак визначено нормативний простій: 24+24.
У цей же день, 13.01.2023, між ПП "Логістик Компані", як експедитором, та ФОП Потаповою Н.В., як виконавцем, була оформлена заявка №405 на транспортне експедирування вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до договору №1157 від 11.06.2019, яка містила такі відомості: Маршрут перевезення: "Суми Україна - Алмати Казахстан". Дата завантаження: 17-18.01.2023. Найменування вантажу: запасні частини. Параметри вантажу: 5 місць, загальна вага 1399 кг. Вантажовідправник/адреса завантаження: "ТОВ "Еквіпмаш", м.Суми, вул.Машинобудівників,4а". Митне оформлення: "на вибір відправника". Прикордонний перехід: UA500450 Рені (Одеська область) - MD3030 Джурджулешти (Молдова). Пункт розмитнення: м.Алмати, склад СВХ КАП. Сума і порядок розрахунків: "2600 доларів в грн за курсом НБУ на п/р, передоплата 50%. Залишок на розвантажені, до вивантаження, з них 5000 гривень за 2-3 дні по отриманню оригіналів документів (Акт, рахунок, ЦМР, договір, заявка) ". Нормативний простій: 48+48. Особливі умови: "3 рази на тиждень інформація про рух автівки з вантажем". Марка, номер авто, ПІП водія: "автомобіль РЕНО НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1" (том 1 а.с.24).
У заявці позивача та відповідача 1 кінцевий термін доставки спірного вантажу не встановлено, однак визначено нормативний простій: 48+48.
Як зазначив позивач, сторони виходили з того, що доставка вантажу автомобільним транспортом з України до Казахстану займає один місяць.
17.01.2023 здійснено завантаження автомобіля вказаним товаром згідно рахунку-фактури №10 від 16.01.2023 на загальну суму 15087,00 дол США (том 1 а.с.21).
Також 17.01.2023 була оформлена CMR А № 851024, згідно на вантаж вагою 1427 кг брутто вартістю 15087 доларів США згідно рахунку-фактури № 10 було прийнято до перевезення фізичною особою-підприємцем Остріщенком Ю.В. (том 1 а.с.20) та оформлена експортна митна декларація №23UA807200000415Г4 (том 1 а.с.200-202).
Через значне затримання перевезення, 15.02.2023 ТОВ "Еквіпмаш" вантажовідправник звернувся до позивача з листом від 15.02.2023 за вих.№011-02/2023, в якому вказав, що 17.01.2023 автомобіль був завантажений, але за маршрутом до 15 лютого не виїхав (пройшло 29 днів), тому, у зв`язку із зривом термінів поставки товару замовнику згідно з контракту та забезпечення поставки товару за допомогою авіадоставки, вимагає негайно зняти вантаж разом із наданим пакетом документів із а/м транспорту РЕНО НОМЕР_1/ НОМЕР_2 та забезпечити повернення вантажу ТОВ "Еквіпмаш" у м.Суми, вул.Машинобудівників, 4а, до 16 лютого 2023р.
Позивач вказує, що ним від відповідача 1 інформацію про те, що вантаж все ще знаходився в розпорядженні відповідача 2, оскільки у останнього не було дозволу на перевезення вантажу до Казахстану, тобто, як зауважив позивач, станом на 15.02.2023 перевезення не було виконано, оскільки вантаж залишався на території України у розпорядженні відповідача 2.
15.02.2023 ПП "Логістик Компані" направило ФОП Потаповій Н.В. вимогу за вих.№1, у якій вказало, що 17.01.2023 автомобіль був завантажений, але за маршрутом до 15 лютого року так і не виїхав, пройшло 29 днів, тому вимагає негайно повернути вантаж до 16 лютого 2023 року до 12:00 на місце завантаження м.Суми, вул.Машинобудівників, 4а, ТОВ "Еквіпмаш" (том 1 а.с.23).
У відповідь на вказану вимогу ФОП Потапова Н.В. листом від 16.02.2023 за вих. №16/02-23 повідомила позивачу, що автомобіль не може вчасно виїхати з України та доставити вантаж у зв`язку з відсутністю казахських дозволів. На вимогу повернути вантаж в м. Суми (адресу завантаження) проінформувала, що було виконано багато роботи та понесені витрати тому, у свою чергу, вимагає оплатити вартість комплексу послуг по доставці вантажу за маршрутом Бориспіль-Суми-Бориспіль у сумі 26000 грн, написати листа з проханням анулювати митну декларацію, після оплати 26000 грн і анулювання декларації - закрити все документально, після виконання вказаних вимог можна забрати вантаж з бази в м.Бориспіль, або в іншому випадку може привезти вантаж в м.Суми за 12000 грн. Також вказала, що станом на 16.02.2023 Укртрансбезпека почала видавати дозволи до Республіки Казахстан і автомобіль заплановано на вечір виїзд в рейс (том 1 а.с.25).
Листом від 16.02.2023 представник ТОВ "Еквіпмаш" просив начальника м/п "Барабашово" Харківської митниці вважати митну декларацію №23UA807200000415Г4 такою, що не є дійсною(том 1 а.с.203).
Після повторного звернення позивача (16.02.2023) з вимогою передати вантаж іншому перевізнику для його повернення у м. Суми (том 1 а.с.150-151) відповідач 1 листом від 17.02.2023 за вих. №17/02-23 наполягала на сплаті 26000 грн, як умову для видачі вантажу у м. Бориспіль, та додатково 12000 грн. за доставку вантажу у м. Суми (том 1 а.с.11).
У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач 1 не повернула вантаж, позивач 20.02.2023 звернувся до суду із даним позовом про розірвання разового договору надання транспортно-експедиторських послуг - заявки №405 від 13 січня 2023 року та зобов`язання відповідачів видати вантаж представнику позивача.
ФОП Потапова Н.В., у свою чергу, подала зустрічну позовну заяву до ПП "Логістик Компані", у якій просила стягнути з останнього на її користь 500,00 грн штрафу, на підставі п.4.4 Договору №1157, та 105 235,86 грн збитків, понесених нею у зв`язку із виконанням заявки №405 від 13 січня 2023 року.
На підтвердження зустрічних позовних вимог були надані наступні докази:
- запит на інформацію від 06.03.2023 до Державної служби України з безпеки на транспорті щодо видачі дозволів на міжнародні перевезення до Республіки Казахстан (том 1 а.с.46);
- відповідь Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.03.2023, згідно якої відповідні дозволи почали оформлюватись та видаватись 13.02.2023 (том 1 а.с.47);
- лист відповідача 1 позивачу від 20.02.2023 за вих.№20/02/23 про те, що зобов`язання за договором№1157 нею виконані належним чином, тому, з метою врегулювання спору, просить сплатити понесені нею витрати на виконання заявки в загальній суму 69 720,00 грн та сплатити штраф в розмірі 500 грн, після чого вантаж може бути отриманий на складі виконавця у м.Бориспіль (том 1 а.с.48);
- кошторис витрат на перевезення вантажу ПП "Логістик Компані" на суму 95668,96 грн, складений ФОП Остріщенком Ю.В. (том 1 а.с.49);
- розрахунок витрат на перевезення вантажу ПП "Логістик Компані", складений ФОП Остріщенком Ю.В. (том 1 а.с.50);
- довідку ФОП Потапової Н.В. про те, що вартість її послуг складається у вигляді 10% з вартості перевезення, розрахованої ФОП Остріщенком Ю.В., а саме: 95 668,96 грн + 10% = 105 235,86 грн (том 1 а.с.51);
- дозвіл Республіки Казахстан, виданий ФОП Остріщенку Ю.В., датований 20.02.2023 штампом Державної служби України з безпеки на транспорті (том 1 а.с.52);
- квитанцію від 17.02.2023 на суму 58,16 грн за надання адміністративних послуг (том 1 а.с.53);
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку із відмовою від договору транспортного експедирування позивач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані відповідачу 1 у зв`язку із розірванням договору, а відповідно до п.1.3, 4.4 договору позивач має сплатити штраф у розмірі 500,00 грн за відмову від заявки менше ніж за 48 годин.
14.03.2023 третя особа - ТОВ "Еквіпмаш" звернулася до позивача за інформацією про місцезнаходження спірного вантажу з метою його вивезення (том 1 а.с.152), у зв`язку із чим позивач направив відповідачам заяву від 14.03.2023, в якій просив невідкладно повідомити про точне місцезнаходження спірного вантажу та про режим роботи складу, де цей вантаж зберігається (том 1 а.с.92).
Вказана вимога залишилась без відповіді та реагування, у зв`язку із чим позивач вказав, що через відсутність відомостей про місцезнаходження вантажу (після спливу 60 днів з дати прийняття вантажу до перевезення) з`явилися передбачені Конвенцією КДПВ підстави вважати вказаний вантаж втраченим, і 21.04.2023 ним було заявлено зміну предмета позову - про стягнення з відповідачів за первісним позовом вартості втраченого вантажу у розмірі 551710,47 грн (том 2 а.с.1-4).
У подальшому, 05.06.2023 ТОВ "Еквіпмаш" звернулось до відповідача 1 із заявою №044-06/2023, в якій просила повідомити місце, дату та час для самостійного отримання вантажу. В цій же заяві повідомила, що після отримання в належній якості, зобов`язується повідомити Господарський суд Черкаської області про отримання товару та про відсутність претензій по відношенню відповідачів (том 2 а.с.129-130).
15.06.2023 відповідачі передали третій особі спірний вантаж, що підтверджується Актом приймання-передачі товару від 15.06.2023, складеним та підписаним повноважними особами від відповідачів та третьої особи та оформленою (від третьої особи) довіреністю на ім`я Устинова С.К. (том 2 а.с.131-134).
У акті, крім іншого, відповідачами і третьою особою зазначено, що він складений у зв`язку із досягненням домовленості про повернення вантажу, враховуючи невиконання обов`язків ПП "Логістик Компані" за договором №1898 та договором №1157.
У зв`язку із поверненням вантажу вантажовідправником позивачем була подана заява про закриття провадження у справі за первісним позовом за відсутністю предмету спору.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження у справі за первісним позовом підлягає закриттю через відсутність предмету спору.
Зустрічні позовні вимоги, за висновком суду першої інстанції, не підлягають задоволенню, оскільки є недоведеними і необґрунтованими.
Відповідач 1 оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права в частині закриття провадження у справі по первісному позову, апеляційним господарським судом не встановлено неправильного їх застосування.
Щодо вимог зустрічного позову про стягнення з позивача на користь відповідача 1 штрафу та збитків за договором №1157, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:
- Договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом №1157 від 11.06.2019, який укладений між ПП "Логістик Компані", як експедитором, та ФОП Потаповою Н.В., як виконавцем;
- Договору №116 перевезення вантажу від 11.06.2019, який укладений між ФОП Потаповою Н.В, що діє на підставі Договору №1157, як експедитором, та ФОП Остріщенком Ю.В., як перевізником;
- Договору транспортного експедирування №1898 від 10.11.2022, який укладений між ПП "Логістик Компані", як експедитором, та ТОВ "Еквіпмаш", як замовником;
- заявки №405 від 13.01.21023 на транспортне перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до договору №1898 від 10.11.2022, складеної ТОВ "Еквіпмаш", як замовником, та ПП "Логістик Компані", як експедитором;
- заявки №405 на транспортне експедирування вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до договору №1157 від 11.06.2019, складеної ПП "Логістик Компані", як експедитором, та ФОП Потаповою Н.В., як виконавцем.
Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Оскільки перевезення здійснювалось у міжнародному сполученні, до спірних правовідносин також підлягають застосуванню положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.), до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 01.08.2006 №57-V (далі - Конвенція).
Договори укладені належним чином, містять всі істотні умови, передбачені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", і у матеріалах справи відсутні докази визнання їх недійсними, отже вони підлягали обов`язковому виконанню їх сторонами.
Згідно зі статтею 929 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.316 ГК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.
Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частини 2 та 3 статті 929 ЦК України).
Статтею 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.
Експедитори за дорученням клієнтів, у тому числі, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі Договору №1898 та згідно заявки №405 ТОВ "Еквіпмаш" доручило ПП "Логістик Компані" організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Суми (Україна) - м. Алмати (Республіка Казахстан).
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ч. 1 ст. 932 ЦК України встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
З метою виконання вказаного перевезення позивачем, у відповідності до умов Договору №1157, було складено заявку №405 про доручення здійснення перевезення ФОП Потапенко Н.В., а остання, згідно умов Договору №116, залучила перевізника - ФОП Остріщенка Ю.В., у автомобіль якого 17.01.2023 було завантажено вантаж на складі вантажовідправника у м.Суми.
Вказані дії позивача і відповідача, щодо залучення інших осіб для виконання перевезення, відповідають як наведеним нормам чинного законодавства, так і умовам укладених між сторонами Договорів.
Згідно частини 2 ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Однак, як вірно встановив суд першої інстанції та не спростували відповідачі, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань із перевезення вантажу з міста Суми (Україна) до м. Алмати (Республіка Казахстан), а у зв`язку із тривалим (29 днів) невиконанням перевезення позивач, на вимогу вантажовідправника, відмовився від перевезення та вимагав відповідачів повернути вантаж.
Відповідач 1 у зустрічному позові вказує, що нею були вчинені дії на виконання заявки - переміщення автомобіля з м.Києва до м.Суми, з м.Суми до м.Бориспіль Київської області, з м.Бориспіль до м.Рені Одеської області, з м.Рені до м. Бориспіль, сплачувалась заробітна плата водію, оплачувалось виготовлення дозволу на перевезення до Республіки Казахстан, орендовувався склад для зберігання вантажу, залучався перевізник тощо, тому позивач, згідно ст.935 ЦК України та ст.224 ГК України, має відшкодувати збитки, завдані відповідачу 1 у зв`язку із розірванням договору в односторонньому порядку та сплатити штраф.
Частинами 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
За замістом п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, відшкодування збитків.
Статтею 935 ЦК України встановлено, що клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв`язку із розірванням договору.
Таким чином, у випадку відмови від договору транспортного експедирування наступає майнова відповідальність у вигляді стягнення збитків.
Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 225 ГК України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Згідно приписів ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний відшкодувати на вимогу суб`єкта завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків не настає.
Щодо наявності чи відсутності протиправності поведінки, дій чи бездіяльності позивача у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що вантаж був переданий перевізнику 17.01.2023, а умови заявки №405 (між позивачем та відповідачем 1) дійсно не містять термінів доставки вантажу вантажоодержувачу.
Згідно пунктів 2.4, 2.5 Договору №1157 виконавець (ФОП Потапова Н.В.) зобов`язаний надати довірений вантаж вантажоодержувачу згідно Конвенції КДПВ в указані в заявці строки. Інформувати невідкладно експедитора про вимушені затримки транспортних засобів у шляху, аваріях та інших непередбачених випадках, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.
Проте, у матеріалах справи відсутні жодні повідомлення від ФОП Потапової Н.В. позивачу у період з 17.01.2023 до 15.02.2023 про те, що доставка вантажу не здійснюється, і лише листом від 16.02.2023 за вих. №16/02-23 (у відповідь на вимогу позивача повернути вантаж вантажовідправнику), вона повідомила позивачу, що автомобіль не може вчасно виїхати з України та доставити вантаж у зв`язку з відсутністю казахських дозволів.
Пунктами 2.2 Договору №1157 визначено, що виконавець зобов`язаний своєчасно (перед завантаженням) подавати необхідні документи (TIR, CMR, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, код ЗКПО виконавця, копію паспорта водія, довідка виконавця про транспортні витрати від (до) кордону України, та інше).
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що укладаючи договір експедирування вантажу, за відсутності дозволів перевезення до Республіки Казахстан у залученого до виконання перевізника, існував певний ризик неналежного виконання такого перевезення у розумний строк, що як наслідок мало ризик відмови замовника від таких послуг.
Пунктом 1 ст.12 Конвенції визначено, що відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.
Згідно пунктів 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику (пункт 1 ст.18 Конвенції).
Згідно ст. 19 Конвенції вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.
Відповідачами не доведено, що затримка доставки вантажу у спірному випадку виникла внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що затримка доставки вантажу викликана внаслідок дій відповідачів, які прийняли вантаж для перевезення за відсутності відповідних дозволів на перевезення до Республіки Казахстан, тому позивач, враховуючи наведені положення Конвенції та ст. 935 ЦК України, а також отриману вимогу від вантажовідправника, мав право відмовитись від перевезення та вимагати повернення вантажу.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не доведено протиправності поведінки, дій чи бездіяльності позивача у спірних правовідносинах.
Щодо наявності чи відсутності збитків, завданих відповідачу 1, та їх розміру, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідач 1 вказує на те, що внаслідок відмови позивача від договору перевезення їй завдані збитки у розмірі 105 235,86 грн, на підтвердження чого надала складені відповідачем 2 кошторис і розрахунок, квитанцію про сплату адміністративних послуг та власний лист, згідно якого вартість її послуг становить 10% від вартості перевезення, розрахованої відповідачем 2.
Зі змісту кошторису вбачається, що витрати на перевезення розраховані наступним чином: 1. Паливо - 46 020,80 грн; 2. Шини - 4233,60 грн; 3.Зарплата водія - 7400,00 грн; 4. Технічне обслуговування - 11760,00 грн; 5.Амортизація - 5152,00 грн; 6.Загальновиробничі витирати - 8624,00 грн.
Маршрут у вказаному кошторисі визначений - подача автомобіля Бориспіль-Суми (330 км); перевезення Суми-Бориспіль (330 км), перевезення Бориспіль-Рені (790км), перевезення Рені-Бориспіль (790грн).
Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, докази здійснених витрат відповідачами в матеріалах справи відсутні, будь-яких інших розрахунків ціни перевезення з м. Суми до м. Борисполя, що ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах і засвідчують господарські операції відповідачем 1 не подано, також відсутні належні і допустимі докази транспортування вантажу з м.Борисполя, а квитанція про сплату адміністративних послуг у м.Рені не є належним доказом перевезення вантажу до вказаного міста, оскільки інформації про спірний вантаж вона не містить.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не доведено розміру збитків.
Також відсутній причинний зв`язок між поведінкою позивача і збитками, оскільки спірна ситуація склалась між сторонами саме внаслідок неправомірної поведінки відповідачів, які прийняли вантаж без перевезення, не пересвідчившись у можливості своєчасного отримання відповідних дозволів та належного виконання зобов`язань.
Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем 1 не доведено суду існування всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, зокрема, протиправної поведінки позивача, наявності збитків та причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою (діями) позивача та завданими відповідачу 1 збитками, тому зустрічні позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 500,00 грн штрафу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
У пункті 1.3 Договору №1157 встановлено, що експедитор зобов`язаний здійснювати відмову від перевезення за 48 год. до дня, який передує дню подачі транспорту під навантаження.
Згідно з п.4.4 Договору №1157, за відмову від заявки менше ніж за 48 год. експедитор сплачує суму в розмірі 500 грн, якщо у заявці не вказано інше.
Як встановлено матеріалами справи, позивач, після отримання вимоги вантажовідправника про повернення вантажу, 15.02.2023, тобто з пропуском зазначеного у п.1.3 Договору №1157 строку, направив відповідачу 1 вимогу, в якій вимагав негайно повернути вантаж до 16 лютого 2023 року до 12:00 на місце завантаження.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
У даному випадку, як встановлено судом, відмова від перевезення відбулась внаслідок бездіяльності відповідачів, які не забезпечили належне виконання перевезення, тому відсутні правові підстави для стягнення з позивача вказаного штрафу.
Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Потапової Наталії Вікторівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 16 січня 2024 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.07.2024.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді О.В. Агрикова
А.О. Мальченко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2024 |
Оприлюднено | 08.07.2024 |
Номер документу | 120175858 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Козир Т.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні