Рішення

від 19.01.2024 по справі 308/7783/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7783/23

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про визнання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронного аукціону (торгів),

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про визнання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронного аукціону (торгів).

06.10.2023 року судом було ухвалено рішення яким у позовних вимогах ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про визнання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронного аукціону (торгів) відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду засобами поштового зв`язку заяву про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу понесених відповідачем у розмірі 169260,00 грн, які просить стягнути з позивача та таке питання не було вирішено судом. Заява надійшла до суду 13.10.2023 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час, місце розгляду справи, подав до суду заяву у якій просив провести судове засідання за його відсутності. Заяву підтримує та просить суд її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про час, місце розгляду заяви. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд заяви за відсутності позивача та її представника, просив у задоволенні заяви відмовити з підстав викладених у письмовому запереченні .

У судове засідання учасники справи не зявились , у відповідності до ч. 4ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, а тому суд вважає за можливе провести засідання без учасників справи.

Згідно з ч.2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч. 3ст. 270 ЦПК Українидодаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши дійсні обставини справи щодо вирішення заявленого питання, суд прийшов до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 Цивільного процесуального кодексу Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщосудом не вирішено питання про судові витрати.

Як встановено судом, 06.10.2023 року судом було ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про визнання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронного аукціону (торгів), яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення у справі питання понесених відповідачем ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.

Судом встановлено, що під час судового розгляду справи , до закінчення судових дебатів у справі, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав 26.07.2023 року до суду заяву у якій зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу, також зазначено, що докази на підтвердження понесених витрат будуть надані у строки і порядку визначені ЦПК України.

Отже, суд приходить до висновку, що представником відповідача було заявлено про розподіл судових витрат ще під час судового розгляду справи ,до закінчення судових дебатів у справі.

Представник позивачаскористався своїмправом та подавписьмові заперечення,в якихпросив відмовити узадоволенні заявиз оглядуна відсутність детального опису робіт( наданих послуг) виконаних адвокатомМельник Я.Ю.в процесінадання правничоїдопомоги. Посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/22 та просить суд у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Мельник Я.Ю. про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача суд зважає на наступне.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 133 Цивільного процесуального кодексу Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3статті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до частин 4 та 5статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третястатті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертоюстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомоюстатті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 29Закону України «Про адвокатуру»визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 3 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, відповідно достатті 11 ЦПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.ч.5, 6ст.137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 6 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Окрім цього, у постанові від 07.09.2023 року у справі за № 202/8301/21 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначає, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (справи №821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 826/1216/16).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що 22 червня 2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Мельник Я.Ю. укладено договір про надання правової допомоги № 06/22, відповідно до якої адвокат Мельник Я.Ю. надає відповідачу правничу допомогу в на умовах та в порядку , визначених договором.

Як встановлено судом, 22 червня 2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Мельник Я.Ю. укладено додаткову угоду №1 до договору № 06/22 про надання правової допомоги адвокатом від 22.06.2023 року, згідно якої сторони домовились та погодили, що вартість гонорару за надання правової допомоги адвокатом по захисту прав у цивільній справі № 308/7783/23 в суді першої та апеляційної інстанції становить фіксований розмір 4500 доларів США еквівалент національна валюта гривня по курсу продажу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник відповідача Мельник Я.Ю. надав : копію договору про надання правової допомоги від 22 червня 2023 року № 06/22, укладенийміж ОСОБА_1 та адвокатом Мельник Я.Ю.; додаткову угоду від 22.06.2023 р. до договору №06/22 про надання правової допомоги від 22 червня 2023 року; рахунок №06/22 від 22.06.2023 року; платіжну інструкцію №1513358221; виписку з банку по руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 09.10.2023 р; платіжну інструкцію №1513358251; виписку з банку по руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 09.10.2023 р.; платіжну інструкцію №1513358274; виписку з банку по руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 09.10.2023 р; платіжну інструкцію №1513358294; виписку з банку по руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 09.10.2023 р; платіжну інструкцію №1513358332; виписку з банку по руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 09.10.2023 р.

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути доведений та документально обґрунтований.

Представником відповідача - адвокатом Мельник Я.Ю. на підтвердження понесених витрат не наданодетальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в суді першої інстанції , в якому повинно бути, зокрема, вказано час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що з врахуванням правової позиції викладеної у постанові від 07.09.2023 року у справі за № 202/8301/21 Верховним Судом є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Договір про надання правової допомоги від 22 червня 2023 року № 06/22, укладенийміж ОСОБА_1 та адвокатом Мельник Я.Ю.; додаткова угода від 22.06.2023 р. до договору №06/22 про надання правової допомоги від 22 червня 2023 року; рахунок №06/22 від 22.06.2023 року; платіжні інструкції; виписки з банку по руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця , копії яких долучені представником Мельник Я.Ю., не містять даних, які є необхідними для розподілу за результатами розгляду справи витрат на правничу допомогу адвоката.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок такихвитрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу.

Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

У постанові від 07.09.2023 року у справі за № 202/8301/21 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначає, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (справи №821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 826/1216/16).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

За таких обставин, за відсутності розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу, суд фактично позбавлений можливості встановити склад витрат на професійну правничу допомогу, фактичне їх понесення та розмір, тому відсутні підстави для їх стягнення з позивачки на користь відповідача у розмірі 169260,00 грн. узв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись т.. т..133,137,141,270 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 Мельник Ярослава Юрійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про визнання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронного аукціону (торгів) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Бенца К.К.