Рішення

від 22.01.2024 по справі 480/5374/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року Суми Справа № 480/5374/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до - Садівської сільської ради Сумського району Сумської області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

1. Суть спору. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

1.1. Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним рішення відповідача від 28.01.2022 "Про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 "; зобов`язати відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території відповідача.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Проте рішенням відповідача позивачу відмовлено у задоволенні поданої заяви, без будь-якого нормативного обгрунтування та обов`язкового посилання на вичерпний перелік підстав, що передбачений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Позивач вважає таке рішення протиправним.

1.3. Судом 22.08.2022 було постановлено ухвалу про відкриття провадження.

1.4. Судом 20.07.2023 витребувано у відповідача та позивача докази та додатково у відповідача письмові пояснення, про що постановлено ухвалу. До суду 09.08.2023 надішла заява відповідача з витребуваними доказами. Суд залучив докази до матеріалів справи.

1.5. Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, правом подання відзиву не скористався.

1.6. Тому суд, на підставі норми ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

2. Встановлені судом обставини.

2.1. До відповідача 16.12.2021 надійшла заява позивача від 09.12.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами налених пунктів на території Садівської сільської ради (а.с.36).

2.2. Земельна ділянка для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5924787300:02:007:0169, площею 57,7968 га перебуває в користуванні громадянина ОСОБА_2 на умовах договору оренди (а.с.39), зображення якої наведено в графічних матеріалах (а.с. 34, 35).

2.3. Бажана земельна ділянка площею 2 га, на яку позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення у приватну власність, знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5924787300:02:007:0169 площею 57,7968 га, а також позначена позивачем на графічних матеріалах за № 1-28 (а.с.37).

2.4. За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, відповідач 28.01.2022 прийняв рішення, яким відмовив позивачу у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за межами населеного пункту с. Печище Садівської сільської ради.

2.5. Вказане, на думку відповідача, відбулось у зв`язку з невідповідністю місця об`єкта вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, а саме: бажане місце розташування земельної ділянки вказане в графічних матеріалах збігається із земельною ділянкою сільськогосподарського призначення 01.02 для ведення фермерського господарства (кадастровий № 5924787300:02:007:0169), яка перебуває на умовах оренди відповідно до договору оренди, зареєстрованого за № 20652445 від 29.05.2017 (а.с. 39).

2.6. Враховуючи те, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача прийняв рішення без обов`язкового посилання на вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку такого проекту, позивач вважає зазначене рішення протиправними та таким, що порушує його права, а тому звернувся до суду з даним позовом.

2.7. Висновки суду та їх мотиви.

2.8. Отже, основним питанням по даній справі є питання, чи правомірно відмовив відповідач позивачу при вирішенні спірного питання? Відповідаючи на вказане запитання, то суду зазначає, що ні, зважаючи на таке. Крім того, суд звертає увагу, що розглядає справу лише в межах тих підстав відмови, які зазначені в спірному рішенні.

2.9. Відповідно до норми ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

2.10. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

2.11. Частинами 1-2 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

2.12. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2.13. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

2.14. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частини 3-4 цієї статті).

2.15. Згідно з приписами частин 6, 7 цієї статті формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

2.16. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

2.17. Відповідно до частин 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

2.18. Статтею 1 Закону України ''Про землеустрій'' встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

2.19. За правилами ст. 25 Закону про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

2.20. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

2.21. Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

2.22. Згідно з положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.

2.23. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

2.24. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

2.25. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі № 802/1535/17-а та від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18.

2.26. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 79-1 ЗК України.

2.27. Таким чином, в даному випадку може мати місце формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки без зміни її цільового призначення, а тому такі дії повинні бути здійснені за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

2.28. Суд звертає увагу, що зазначене могло бути підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

2.29. В той же час, суд звертає увагу, що факт наявності права оренди на земельну ділянку не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а інші конкретні підстави для відмови, передбачені ЗК України у рішенні відповідача відсутні. До нового власника, у разі наявності правових підстав надати земельну ділянку, переходять права орендодавця.

2.30. Суд звертає увагу, що невмотивоване рішення відповідача не дає чіткої відповіді позивачу на поставлені питання - з яких конкретних причин йому відмовлено у наданні дозоволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також, що саме для цього необхідно. Знаходження земельної ділянки в оренді, як вже зазначалось, не може бути самостійною підставою для відмови.

2.31. Таким чином, вказана в рішенні підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є неправомірною, а тому таке рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним нормою ч. 2 ст. 2 КАС України, в тому числі, стосовно обгрунтованості такого рішення, а також добросовісності, оскільки позивач залишився після рішення відповідача у невизначеній ситуації, в той час як рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути прийняте з метою, навіть у разі відмови, щоб особа могла розуміти підстави відмови і спрямовувати свою поведінку.

2.32. Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення.

2.33. Суд звертає увагу, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

2.34. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

2.35. Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.

2.36. Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

2.37. Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

2.38. Оскільки за результатами розгляду заяви позивача відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу без чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання в силу вимог закону, а перебування в оренді не може бути такою підставою та не звернено увагу на те, що має місце питання саме формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, то суд, з урахуванням вимог ст. 9 КАС України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.12.2021.

2.39. При цьому, суд звертає увагу відповідача, що заборона приймати рішення про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність до закінчення воєнного стану, передбачена нормою пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідних положень ЗК України, не може бути підставою неможливості виконати рішення суду, оскільки відповідач, у відповідності до норми ст. 378 КАС України, не позбавлений права звернутись до суду (у разі необхідності) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання цього рішення до закінчення воєнного стану, тощо.

3. Судові витрати.

3.1. Судовий збір.

3.2. Враховуючи той факт, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то суд, у відповідності до норми ч. 8 ст. 139 КАС України, стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 992,4 грн.

3.3. Витрати на правничу допомогу.

3.4. Позивач у позові просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 4000 грн.

3.5. Станом на день ухвалення даного рішення, пояснень та доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу від позивача не надходило.

3.6. Нормами частин 2-3 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3.7. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

3.8. Вказаними нормами процесуального закону чітко встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу, який сплачено або підлягає сплаті, визначається умовами договору та на підставі доказів.

3.9. Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні такі докази - позивачем такі докази не надано. Жодних доказів на підтвердження того, що в цій справі здійснювався юридичний супровід адвокатом матеріали справи не містять.

3.10. Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивачем не було подано доказів, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, і такі докази в матеріалах справи відсутні, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача орієнтовних витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Садівської сільської ради Сумського району Сумської області вісімнадцятої сесії восьмого скликання від 28.01.2022 "Про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ".

3. Зобов`язати Садівську сільську раду Сумського району Сумської області (вул. Войти, 5, c. Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, код ЄДРПОУ 05383323) повторно розглянути заяву від 09.12.2021 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами налених пунктів на території Садівської сільської ради.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Садівської сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Войти, 5, c. Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, код ЄДРПОУ 05383323), за рахунок бюджетних асигнувань, 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 (сорок) коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

6. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 22.01.2024.

Суддя А.І. Сидорук