Рішення

від 23.01.2024 по справі 639/222/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/222/22

Провадження № 2/639/106/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Яременко В.В.,

представника позивача - ОСОБА_9, ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/222/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2022 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - ТОВ «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якій просив суд: стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі страхового відшкодування 100 000,00 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 170 220,50 грн., що складається з майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмрі 140 220, 50 грн. та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 30 000 грн. а також стягнути судові витрати на загальну суму 56 200,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 13.08.2018 між ТОВ «Автокредит плюс» та ОСОБА_4 було укладено публічний договір про надання фінансового лізінгу.

Предметом лізингу за вищевказаним договором є автомобіль Hunday Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 .

19.07.2020 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, буд. 164, не стежив за дорожньою обстановкою, не впорався з керуванням, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем Hunday Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який зіткнувся з автомобілем «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5

20.07.2020 на підставі вищевикладених обставин внесено відомості до ЄРДР за №12020220000000895 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого, ч. 1 ст. 286 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження було проведено автотоварознавчу експертизу, про що свідчить відповідний Висновок експерта №13003 від 02.09.2020.

Внаслідок вказаної ДТП, яка сталася з вини водія транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , було пошкоджено транспортний засіб Hunday Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , чим заподіяно шкоду у розмірі 240 220, 50 грн., що підтверджується висновком експерта за результатами автотоварознавчої експертизи №13003 від 02.09.2020.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», що підтверджується полісом ОСЦПВВНТЗ № АО/1314794.

29.07.2020 позивач звернувся до ТДВ «Міжнародна страхова компанія» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 28.07.2020. ОСОБА_6 отримав відповідь стосовно ОСЦПВВНТЗ № АО/1314794.

30.09.2020 на підставі постанови слідчого Головного управління Національної поліції України в Харківській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220000000895 від 20.07.2020 закрито, у зв`язку з відсутністю в діях водіїв складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

24.12.2020 постановою Київського районного суду м. Харкова у справі №953/19741/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340,00 грн.

28.01.2021 ОСОБА_4 отримав лист від ТВД «Міжнародна страхова компанія» №486,в якому було зазначено, що комісія ТДВ «Міжнародна страхова компанія» визнала вищевказану подію страховим випадком і визначила страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн., яка буде сплачене на реквізити ОСОБА_4

ОСОБА_4 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» з заявою про страхове відшкодування. Така заява позивача була проігнорована, станом на теперішній час він відповіді так і не отримав.

Як вбачається з листа ТДВ «Міжнародна страхова компанія» №3203 від 03.08.2020, в межах Полісу № АО1314794 страхові суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, визначено у розмірі 200 000,00 грн., а за шкоду, заподіяну майну -100 000,00 грн.

Отже, враховуючи, що позивачу була завдана майнова шкода у розмірі 240 220, 50 грн., що підтверджується висновком експерта за результатами автотоварознавчої експертизи №13003 від 02.09.2020, то ОСОБА_4 необхідно з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» стягнути 100 000,00 грн. в межах страхової суми, а решту -140 220, 50 грн. стягнути з заподіювача шкоди - ОСОБА_7 .

Крім того, позивач зазначає, що протиправними діями ОСОБА_7 було завдано моральної шкоди ОСОБА_4 у розмірі 30 000,00 грн.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - ТОВ «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2022 року у задоволені заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі №639/222/22 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - ТОВ «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовлено.

07 лютого 2022 року від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву, згідно якого повідомив, що відшкодування у розмірі 240 000,00 грн.занадно завищене, оскільки автомобіль позивача рідко коштує більш ніж 200 000,00 грн.

Зазначив, що повністю заперечує проти позову. Вважає, що позовні вимоги мають пред`являтися безпосередньо до страхової компанії ТДВ «МСК», а можливо до страховика позивача (його лізингодавця).

11 лютого 2022 року від представника позивача надійшло клопотання про доручення додаткових доказів, а саме: копії вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 з доказами направлення та отримання.

11 лютого 2022 року від представника позивача надійшло клопотання про допит свідків.

11 лютого 2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої повідомлено, що ОСОБА_2 у своєві відзиві на позовну заяву посилається на недопустимі докази, а саме: відомості з сайту RST.UA щодо ціни автомобіля. Зазначила, що протиправні діяння та вина ОСОБА_2 вже встановлені постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.12.2020. Межі предмету доказування у даній справі закінчуються на обґрунтованості розміру понесених збитків, які підлягають відшкодуванню. Також зазначила, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Hunday Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 застрахований не був. Просила задовольнити позовні вимоги до ОСОБА_2

12 серпня 2022 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої представник просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі страхового відшкодування 100 000,00 грн. та інфляційні втрати позивача у розмірі 27 511,98 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 170 220,50 грн., що складається з майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмрі 140 220, 50 грн., моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 30 000,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 57 441,68 грн., а також стягнути судові витрати на загальну суму 56 200,00 грн.

21 вересня 2022 року від відповідача надійшов відзив на заяву по збільшення розміру позовних вимог згідно якого повідомив, що дане ДТП є страховим випадком, отже відшкодовувати завдану шкоду повинна страхова компанія. Вважає, що гранична сума відшкодування може бути 160 000,00 грн. Зазначив, що буде клопотати про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Не згоден з розміром відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн., оскільки середній розмір такої шкоди складає 3 000,00 грн. Також зазначив, що він у позивача яких-небудь грошових коштів не позичав і боргові відношення порушити не міг, а отже стягнення інфляційних витрат з ОСОБА_2 є безпідставними. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 вересня 2022 року без виходу до нарадчої кімнату клопотання представника позивача про виклик свідка задоволено.

03 жовтня 2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої повідомив, що ОСОБА_2 не надав жодного належного та допустимого доказу, а саме: відомостей з сайту RST.UA щодо ціни автомобіля, що протиправні діяння та вина ОСОБА_2 вже встановлені постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.12.2020, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Hunday Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 застрахований не був. Вважає що розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та підтверджується доказами. Щодо інфляційних витрат зазначив, що підставами виникнення цивільних прав є завдання матеріальної та моральної шкоди та інші юридичні факти, а отже відноситься до грошових зобов`язань, а тому на підставі ст. 625 ЦК України, на суму такого зобов`язання можуть нараховуватись інфляційні втрати.Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

13 жовтня 2022 року від відповідача надійшли заперечення.

18 листопада 2022 року від відповідача надійшло клопотання про призначення судової автомобільно-товарознавчої експертизи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 грудня 2022 року клопотання відповідача - ОСОБА_2 про призначення судової автотоварознавчої експертизи у цивільній справі № 639/222/22 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - ТОВ «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задоволено.

Призначено у цивільній справі № 639/222/22 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - ТОВ «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою судову авто товарознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса». Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

30 травня 2023 року від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» надійшло повідомлення про неможливість надати висновок експерта за результатами транспортно-товарознавчої експертизи №1765 від 19.05.2023.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 червня 2023 року поновлено провадження у цивільній справі № 639/222/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - ТОВ «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Призначено підготовче судове засідання.

05 липня 2023 року від відповідача надійшла заява про доповнення до його відзиву та до його заперечення.

31 липня 2023 року та 01 серпня 2023 року від відповідача надійшли заяви щодо виклику експерта, у разі неможливості надати висновок експерта, повенути відповідачу кошти за проведення експертизи та у разі повторного неприбуття позивача та його представника залишити поз без розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 639/222/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - ТОВ «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Призначено справу до судового розгляду.

21 серпня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про виклик експерта.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 вересня 2023 року без виходу до нарадчої кімнату клопотання відповідача про виклик експерта залишено без розгляду. 20 жовтня 2023 року від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року без виходу до нарадчої кімнату прийнято відмову представника позивача від раніше заявленого клопотання щодо допиту свідка. 16 січня 2024 року представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_8 не є належним позивачем по даній справі, так як він не є власником автомобіля. Вказаний автомобіль належить ТОВ «Автокредит плюс», яке передало його позивачу за договором фінансового лізингу від 13.08.2018. Також, позивач не належно виконує свої зобов`язання по договору, станом на 05.12.2023 має заборгованість. Зазначив, що копія висновку експерта № 1303 від 02.09.2020 не може бути прийнята судом як належний доказ. Важає, що ремонт автомобіля Hunday Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 економічно необгрунтовангий, а отже автомобіль вважається фізично знищеним і повинен був переданий відповідачу, що не було зроблено відповідачем. Повідомив, що всі докази до позовної заяви не засвідчені належним чином, та заперечував відносно надання правничої допомоги. Представники позивача, адвокат Самойлов Є.Ю., який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги № б/н від 21.07.2023, в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог, посилаючись на обставини, які викладені у рішенні вище. Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Акчурін І.І., який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги № б/н від 20.11.2023 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог, посилаючись на обставини, які викладені в письмових поясненнях. Інші сторони в судове засідання не з`явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавали. За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність нез`явившихся сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та його предстваника, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 19.07.2020 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, буд. 164, не стежив за дорожньою обстановкою, не впорався з керуванням, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем «Hundaі Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , який зіткнувся з автомобілем «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження (т. 1, а.с. 34-35).

Постановою слідчого ВРЗ у СТ СУ ГУ НП в Харківській області Волкова І.К. від 30.09.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220000000895 від 20.07.2020 закрито, у зв`язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України (т.1, а.с. 34-35).

З матеріалів справи вбачається, що у межах кримінального провадження було проведено автотоварознавчу експертизу, про що свідчить відповідний Висновок експерта за результатами авто товарознавчої експертизи від 02.09.2020 №13003, яка проведена судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С. Бокаріуса»

Згідно Висновку експерта за результатами автотоварознавчої експертизи від 02.09.2020 №13003, величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hundaі Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП (19.07.2020), приймається у розмірі ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження та складає 240 220,50 грн. (т. 1, а.с. 21-32).

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.12.2020 у справі №953/19741/20 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340,00 грн. та стягнуто судовий збір (т. 1 а.с. 34-35).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», що підтверджується полісом ОСЦПВВНТЗ № АО1314794 (т. 1 а.с.33).

Відповідно до вищевказанго полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортний засобів № АО1314794 розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає у розмірі 200 000,00 грн., а за шкоду, заподіяну майну -100 000, 00 коп. (т. 1 а.с.47).

Листом від 28.01.2021 № 486 ТВД «Міжнародна страхова компанія» повідомила ОСОБА_4 про те, що комісія ТДВ «Міжнародна страхова компанія» визнала вищевказану подію страховим випадком і визначила страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн, що буде сплачене на реквізити ОСОБА_4 (т. 1, а.с.48).

29.01.2021 ОСОБА_4 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» з заявою про страхове відшкодування. Однак, як зазначає представник позивача, страхового відшкодування позивач так і не отримав (т. 1 а.с.36-37).

У зв`язку з чим, просив відшкодувати шкоду з відповідачів, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема з ТВД «Міжнародна страхова компанія» - у розмірі 127 511,98 грн. (яка складається з матеріальної шкоди-100 000,00 грн. та інфляційні втрати позивача - 27 511,98 грн.), та з ОСОБА_2 - у розмірі 227 662,18 грн. (яка складається з матеріальної шкоди-140 220,50 грн., моральна шкода - 30 000,00 грн., інфляційні втрати позивача - 57 441,68 грн.).

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП - породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування, в якому потерпілий, так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно частини 2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктами 1.3, 1.4 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі це юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; і власники транспортних засобів це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , власником транспортного засобу «Hundaі Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 є ТОВ «Автокредит Плюс» (т. 1, а.с. 19-20).

Між позивачем ОСОБА_4 та ТОВ «Автокредит Плюс» 13.08.2018 був укладений договір про надання фінансового лізингу, що підтверджується його заявою про приєднання до публічного договору № АРНА000000000030398 з додатками: №1 та № 2 Графік сплати лізингових платежів. Специфікація та акт приймання-передачі (т. 1, а.с.17-18).

Відповідно до умов вищевказаного договору, лізингоотримувач ОСОБА_4 отримав у лізинг автомобіль марки Hundaі, модель Tucson, НОМЕР_1 .

Так, згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, яка діяла на момент на час укладення договору лізингу) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

В судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти позову посилався на ст. 8 ЗУ «Про фінансовий лізинг» (в редакції, яка діяла на день зверненя до суду), згідно якої захист прав лізингоодержувача на об`єкт фінансового лізингу протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачу забезпечується захист належних йому відповідно до закону та/або договору фінансового лізингу прав щодо об`єкта фінансового лізингу з дотриманням при цьому захисту встановлених законом та/або договором фінансового лізингу прав лізингодавця. Протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувач має право вимагати від осіб, які порушують його права як лізингоодержувача, у тому числі від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на об`єкт фінансового лізингу.

Зазначив, що при зверненні до суду за захистом свого порушеного права позивач повинен був надати докази належного виконання своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, однак позивачем таких доказів не було долучено до матеріалів справи.

Так, представником відповідача було направлено адвокатський запит до ТОВ «Автокредит плюс». З відповіді на вказаний запит вбачається, що станом на 05.12.2023 ОСОБА_4 має заборгованість по договору лізінгу № АРНА000000000030398 ( т.3, а.с. 233-239).

В цього приводу, суд зазначає наступне, що у частині другій статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно із статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Як вбачається з заяви про приєднання до публічного договору лізингу № АРНА000000000030398, який міститься в матеріалах справи, то даний договір укладений у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений, як того вимагають вищевказані норми матеріального права, тому відповідно до вимог частини першої статті 220 ЦК України цей договір є нікчемним і не створює правових наслідків для сторін.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 727/9735/15-ц, постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 527/1998/20.

Таким чином, можно зробити висновок, що на ОСОБА_4 положення щодо захисту права власності, передбачені ст.ст. 386, 395, 396 ЦК України, не поширюються як на особу, яка хоча і не є власником, але керував транспортним засобом на відповідній правовій підставі, та відповідно не має права вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну, оскільки договір лізингу який ним був укладений не створив для позивача ОСОБА_4 цивільно-правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не має право вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

Що стосується вимог ОСОБА_4 про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 30 000, 00 грн., обґрунтовуючи дані вимоги позивач посилався те, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди та ЇЇ наслідки, які привели до пошкодження транспортного засобу,порушили нормальні життєві зв`язки позивача і вимагають додаткових матеріальних затрат. Крім того, протягом тривалого часу ОСОБА_4 не мас можливості користуватися автомобілем, володільцем якого він є, чим порушено встановлений ритм його життя, відсутня можливість у задоволенні культурно - побутових потреб, пов`язаних із пересуванням, як особисто так і членів сім`ї та близьких родичів. Більше того, моральні переживання полягають у тому, що відповідальними за відшкодування заподіяної шкоди особами жодних дій здійснено не було, позивач змушений був неодноразово звертатися до відповідача з проханням відшкодувати шкоду в добровільному порядку, однак систематизоване ігнорування таких звернень та вимог призводило до стресу та роздратування. Внаслідок пошкодження майна та самого факту дорожньо-транспортної пригоди, у позивача виникла роздратованість, постійні переживання та турботи пов`язані із пошкодженням автомобіля, відмовою у виплаті страхового відшкодування, а також з необхідністю звернення до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів. Так, стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно роз`яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

На підтвердження факту заподіяння відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_4 моральних страждань або втрат немайнового характеру, позивач, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, не вказав конкретних обставин, зокрема, про зміну стану здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не надав жодного доказу на підтвердження вказаних обставин, у тому числі відповідних доказів, що відповідач ОСОБА_2 дійсно завдав йому моральних страждань, у зв`язку з неправомірними його діями. Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що будь - яких належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не надано, на підставі об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі матеріалів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, оцінивши подані сторонами докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою слід відмовити.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на загальну суму у розмірі 60 247,94 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати, а також витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем по справі.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК Українист. ст. 22, 979, 990, 993, 988, 1187, 1188, 1199 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 25, 26, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 20 Закону України «Про страхування», суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» ЄДРПОУ 31236795, місцезнаходження: м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 41/2, корпус, 8, офіс 1-12; Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» ЄДРПОУ 34410930, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Праці,2.

Повний текст рішення складено 23.01.2024

Суддя В. В. Труханович