Рішення

від 23.01.2024 по справі 715/3930/23

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/3930/23

Провадження № 2-а/715/2/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

за участю представника позивача Оберемка Д.О.

представника відповідача Кошевського В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Вказує, що 12 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 отримав постанову серії АА№00015308 від 28.11.2023 року, яку прийнято Державною службою України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач). Дата отримання постанови підтверджується трекінгом з Укрпошти (0600235470893).

Відповідно до вказаної постанови Відповідач за допомогою системи wim 47, Q-free HI Track TMU4 WIM зав. №10035, встановив, що 15.11.2023 року о 15.31 за адресою Н-03, км. 210+500, Хмельницька область, ТЗ MERCEDES-BENZ ACTROS 1845, ДНЗ НОМЕР_1 , який є власністю ОСОБА_1 , допустив порушення, зокрема зазначено, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22,5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 15.2% (6.08 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, навантаження на осі транспортного засобу на 17.075% (4.098 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 24 тони та відстані між осями 1,3м. до 1,4 м., відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

З вказаною постановою не погоджується та вважає її винесеною з порушеннями, з наступних підстав.

Так дійсно, ОСОБА_1 є власником даного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ ACTROS 1845», ДНЗ НОМЕР_2 , однак згідно договору найму (оренди) від 11 липня 2023 року вказаний транспортний засіб переданий в платне користуванні ТОВ «ПП ОЙЛ» (код 39080771), крім того, що вказаний транспортний засіб було фактично було передано в оренду, відповідні відомості про належного користувача внесені до реєстру ТЗ.

Статтею 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі та визначає відповідні обов`язкові для сторін договору умови.

Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку № 1197, підставою внесення до Реєстру ТЗ відомостей про належного користувача, є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.

Згідно з п. 24 вказаного Порядку №1197 внесення до Реєстру ТЗ відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Отже ОСОБА_1 передав їх в установленому законом порядку в оренду іншій юридичній особі та на момент автоматичної фіксації правопорушення не мав ТЗ у володінні та користуванні, не був відповідальним за технічний стан, обладнання, експлуатацію вказаного транспортного засобу, а також перевезення вантажів іншої юридичної особи.

ТОВ «ПП ОЙЛ» отримав в сервісному центр ТСЦ 7341 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 18.07.2023 щодо належного користування сідловим тягачем марки MERCEDES-BENZ ACTROS 1845, ДНЗ НОМЕР_2 .

Положеннями ч. 2ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2статті 132-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, несе її відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи (ч. 1 ст. 14-3 КУпАП).

Отже вбачається, що до реєстру були внесені відомості щодо належного користувача ТЗ, який зазначений в постанові, а тому застосування відповідальності до ОСОБА_1 є безпідставним.

Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, зафіксованого в автоматичному режимі, виноситься на власника транспортного засобу або належного користувача.

На час винесення оскаржуваної постанови вищезазначені транспортні засоби перебували у користуванні ТОВ "ПП Ойл" згідно договору оренди (найму).

Позивач не погоджується із Постановою, вважає її протиправною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм чинного законодавства, і такою, що підлягає скасуванню.

Причиною для винесення Постанови відповідачем стало те, що уповноважена особа відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, не врахувала, що перевезення вантажу здійснювалося автопоїздом у складі тягача та спеціалізованого напівпричепа н/пр-контейнеровоза для якого максимальна дозволена маса складає 44 тони, а не 40 тон, як помилково вказала уповноважена особа.

Згідно оскаржуваної постанови позивача притягнено до адміністративної відповідальності оскільки він на думку відповідача допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України.

Відповідач в постанові ідентифікує лише один транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ ACTROS 1845», ДНЗ НОМЕР_2 , який згідно вищевказаного договору оренди передано в користування до ТОВ «ПП ОЙЛ», однак з фотознімків за посиланням в інтернеті на якому містяться інші зображення ТЗ чітко вбачається, що рух здійснює спеціалізований вантажний сідловий тягач та прикріплений до нього спеціалізований ніпівпричіп И/ПР-цистерна марки «KOLUMAN», яка належить ОСОБА_1 на підставі права власності та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 виданого ТСЦ 7341 12.04.2023р.

Отже, з фотографій чітко вбачається, рух здійснював двовісний сідловий тягач разом із трьохвісним ніпівпричепом контейнеровозом, відповідно до п. 22.5 ПДР, передбачено, що максимальна вага, яка дозволена складає 42 т., а не 40 т, як зазначив відповідач у своїй постанові.

Згідно даних свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 18.07.2023 сідловий тягач марки «MERCEDES-BENZ ACTROS 1845», ДНЗ НОМЕР_2 має масу без навантаження 8244 кг, повна маса 19000 кг, а маса напівпричіпу цистерни марки «KOLUMAN» згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 виданого ТСЦ 7341 12.04.2023р. без навантаження складає 7800 кг, повна маса навантаження складає 35000 кг.

15.11.2023 ТЗ сідловий спеціалізований тягач марки «MERCEDES-BENZ ACTROS 1845», ДНЗ CE0014BX та прикріплений до нього напівпричіп цистерна марки «KOLUMAN», які перебувають у користуванні ТОВ «ПП Ойл» здійснювали перевезення товару згідно Договору №31/07-23 про перевезення вантажів від 31.07.2023р., зокрема паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО, Фактичний об`єм нафтопродукту (дм 3) складало 29500, маса нафтопродукту склала 24 753 кг.

Згідно даних ТТН на відпуск нафтопродуктів №НВ- 2023/7801 від 15.11.2023 року зазначені дані як транспортних засобів (тягача та напівпричіпа), так транспортні засоби після навантаження в цистерну дизелю було зважено, так загальна маса сідлового тягача та цистерни склала - 40 797 кг., що є допустимою нормою у відповідності п. 22.5 ПДР, яка складалась із маси без навантаження сідлового тягача у розмірі 8 244 кг., та 7800 кг маси без навантаження цистерни та маси самого дизелю 24 753 кг. (8 244+7800+24 753 = 40 797 кг).

Підтвердженням того, що маса не змінювалась після навантаження свідчать підписи й отримувача вантажу, а також сама видаткова накладна, що також підтверджує масу товару.

Цистерна не може фізично в себе містити більше товару ніж вона може перевести, більше того, дизель є акцизним товаром та підлягає жорсткому контролю з боку держави.

Оскільки згідно постанови було визначено тільки один транспортний засіб без визначення цистерни, висновки у постанові були помилковими.

Тому просить суд, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити. Постанову серії АА № 00015308 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 28.11.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача Оберемок Денис Олександрович підтвердив обставини справи і просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Кошевський Віталій Станіславович в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, а також направив до суду відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його не обґрунтованість.

Згідно ч.1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00015308 від 28.11.2023, року складену на ім`я « ОСОБА_1 », його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, а саме, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22,5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 15.2% (6.08 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, навантаження на осі транспортного засобу на 17.075% (4.098 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 24 тони та відстані між осями 1,3м. до 1,4 м., відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ ACTROS 1845», ДНЗ НОМЕР_2 , однак згідно договору найму (оренди) від 11 липня 2023 року вказаний транспортний засіб переданий в платне користуванні ТОВ «ПП ОЙЛ» (код 39080771), крім того, що вказаний транспортний засіб було фактично було передано в оренду, відповідні відомості про належного користувача повинні були внесені до реєстру ТЗ.

Статтею 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі та визначає відповідні обов`язкові для сторін договору умови.

Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку № 1197, підставою внесення до Реєстру ТЗ відомостей про належного користувача, є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.

Згідно з п. 24 вказаного Порядку №1197 внесення до Реєстру ТЗ відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Отже ОСОБА_1 передав транспортний засіб в установленому законом порядку в оренду іншій юридичній особі та на момент автоматичної фіксації правопорушення не мав ТЗ у володінні та користуванні, не був відповідальним за технічний стан, обладнання, експлуатацію вказаного транспортного засобу, а також перевезення вантажів іншої юридичної особи.

ТОВ «ПП ОЙЛ» отримав в сервісному центр ТСЦ 7341 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 18.07.2023 щодо належного користування сідловим тягачем марки «MERCEDES-BENZ ACTROS 1845», ДНЗ НОМЕР_2 .

Згідно ч. 2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 статті 132-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, несе її відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи (ч. 1 ст. 14-3 КУпАП).

Отже вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин, компетентні державні органи були повідомлені про зміну законного користувача транспортного засобу, а тому притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:

- така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння;

- внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

- особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 279-5 КУпАП у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, зафіксованого в автоматичному режимі, виноситься на власника транспортного засобу або належного користувача.

На час винесення оскаржуваної постанови вищезазначений транспортний засіб перебував у користуванні ТОВ "ПП Ойл" згідно договору оренди (найму).

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388.

Відповідно до абз. 1 п. 7, абз. 1 п. 8 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Разом з тим, згідно абз. 4 п. 16 Порядку № 1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них № 379 від 11.08.2010, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до 20 року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії N". Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування транспортним засобом іншій особі зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).

Отже, оскільки відповідно до договору оренди (найму) транспортних засобів власником - ОСОБА_1 передано у встановленому порядку право користування до ТОВ «ПП Ойл», про що видано відповідне свідоцтво, на момент винесення постанови саме ТОВ «ПП Ойл» було належним користувачем транспортних засобів.

При розгляді справи уповноваженою особою Державної служби України з безпеки на транспорті залишений поза увагою той факт, що на час винесння постанови, позивач не був належним користувачем визначеного транспортного засобу у розумінні чинного законодавства, що свідчить про порушення відповідачем приписів ст. 278 КУпАП в частині вчинення належних дій до підготовки розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Також судом встановлено, що у змісті постанови зазначено тільки один транспортний засіб «MERCEDES-BENZ ACTROS 1845», ДНЗ НОМЕР_2 , однак з фотознімків містяться зображення, з яких чітко вбачається, що рух здійснює спеціалізований вантажний сідловий тягач та прикріплений до нього спеціалізований ніпівпричіп И/ПР-цистерна марки «KOLUMAN», що не враховано відповідачем при винесенні постанови.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, як вбачається зі змісту частини 2 зазначеної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В зв`язку з цим суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт дотримання норм процесуального права при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відтак, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, окрім іншого, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 сформована правова позиція щодо необхідності сплати судового збору у справах про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої чинне законодавство (Закон № 3674-VI) містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Таким чином, позивачем за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення мав бути сплачений судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, з огляду на необхідність неоднакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», тобто 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536,80 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 536,80 грн.

Проте позивач має право звернутися до суду із заявою про повернення суми судового збору, що сплачена в більшому розмірі.

Керуючись ст.ст. 6-10, 19, 20, 70, 90, 241-246, 250 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії АА № 00015308 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 28.11.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень, 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: