Постанова

від 22.01.2024 по справі 344/10191/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/10191/21

Провадження № 22-ц/4808/256/24

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Бойчука І.В., Мальцевої Є.Є.

з участю секретаря Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тинів Ігор Дмитрович на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2023 року, у складі судді Домбровської Г.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Департаменту освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень атестаційних комісій, підтвердження раніше присвоєної кваліфікаційної категорії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Тинів І.Д. звернувся в суд з заявою про поворот виконання судових рішень.

Вимоги заяви мотивовано тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2022 року, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Департаменту освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень атестаційних комісій, підтвердження раніше присвоєної кваліфікаційної категорії відмовлено.

Додатковим рішеннямцього суду від 27 липня 2022 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 9000,00 грн. Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти 6000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

На виконання додаткового рішення Івано-Франківського міського суду від 27 липня 2022 року та додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року у справі №344/10191/21 31 січня 2023 року ОСОБА_1 в рамках відкритого виконавчого провадження було сплачено загалом 16 812,00 грн. (з них 1500,00 грн. виконавчого збору).

Однак постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року рішення Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Оскільки постановою Верховного Суду були скасовані рішення Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2022 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, то і додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 липня 2022 року, та додаткова постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року також є скасованими, а відтак ОСОБА_1 має право на повернення грошових сум, які були стягнуті на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Представник заявниці просив стягнути з Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на користь ОСОБА_1 стягнуті кошти за надання професійної правничої допомоги у розмірі 15000 грн та з Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - 1500 грн сплаченого виконавчого збору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2023 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду відмовлено.

На дану ухвалу суду, адвокат Тинів І.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про поворот виконання рішення суду.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги представник апелянтки зазначив, що відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що додаткові рішення суду першої та апеляційної інстанції не були предметом касаційного оскарження та не були скасовані постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року.

Однак, як вбачається зі змісту ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (постанови Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №923/631/15, від 23.01.2020 у справі 910/20089/17).

Таким чином додаткове рішення суду першої інстанції та додаткова постанова апеляційного суду втратили юридичну силу у зв`язку із скасуванням рішення Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2022 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у справі № 344/1019/21.

Крім того, суд постановив ухвалу 01 грудня 2023 року без участі учасників справи, які були повідомлені про проведення судового засідання по даній справі на 04.12.2023 року о 10.00 год, чим порушив принцип змагальності сторін та позбавив апелянта можливості довести свою правоту у процесі розгляду справи.

Представник Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апеляційної скарги. Просить врахувати, що заява ОСОБА_1 про поворот виконання рішення є передчасною, оскільки справа по суті ще не розглянута та перебуває в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянта ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Шелемей Л.Я. заперечила доводи апеляційної скарги.

Представник Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, н6 перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Порядок повороту виконання судового рішення врегульовано статтею 444 ЦПК України.

Так, частиною першою статті 444 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

У частині третій статті 444 ЦПК України вказано, що суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч.5 ст.444 ЦПК).

У частині шостій статті 444 ЦПК України вказано, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.9 ст.444 ЦПК).

Частиною десятою статті 444 ЦПК України визначено, що заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року №13- рп/2011, зазначив, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Отже, поворот виконання це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.

Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2022 року у справі №344/10191/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень атестаційних комісій, підтвердження раніше присвоєної кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії».

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 9000,00 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15.11.2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2022 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2022 року залишено без змін.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 6000,00 грн.

За наслідками перегляду касаційним судом постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду по справі № 344/10191/21 від 16 серпня 2023 року, рішення Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2022 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року скасовані, а провадження у справі закрито.

Водночас, встановлено, 24 січня 2023 року та 25 січня 2023 року ОСОБА_1 отримала постанови про відкриття виконавчих проваджень № 70826864 про стягнення з неї на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти понесених витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн, а також виконавчого збору у розмірі 600,00 грн та № 70826920, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти понесених витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 9000,00 грн, а також виконавчого збору у розмірі 900,00 грн.

Загальна сума, яка стягнута з ОСОБА_1 за двома виконавчими провадженнями становила 16 500,00 грн.

31 січня 2023 року ОСОБА_1 здійснила оплату всієї суми згідно виконавчих проваджень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № N1IY04856M.

Підтвердженням того, що ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання та виплатила на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти витрати на професійну правничу допомогу відповідно до додаткових рішень Івано-Франківського міського суду та Івано-Франківського апеляційного суду є постанова про закінчення виконавчого провадження №70826864 від 03.02.2023 року та постанова про закінчення виконавчого провадження №70826920 від 03.02.2023 року.

Таким чином, ОСОБА_1 виконала додаткове рішення суду першої інстанції та додаткову постанову апеляційного суду, якими стягнуто з неї на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти судових витрат на загальну суму 15 000 грн до його скасування судом касаційної інстанції.

Колегія суддів зауважує, що додаткове рішення це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу ( постанови Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 295/11925/20, від 14 липня 2021 року у справі № 761/15741/17, від 23 січня 2020 року у справі № 910/20089/17 від 16 квітня 2018 року у справі № 923/631/15).

Отже, після скасування Верховним Судом рішення Івано-Франківськогоміського судувід 27червня 2022року тапостанови Івано-Франківськогоапеляційного судувід 15листопада 2022року тазакриття провадженняу справі,додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 липня 2022 року та додаткова постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року якою вирішено питання про розподіл судових витрат, втратила силу.

З огляду на викладене, підстави, з яких місцевим судом відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на її користь сплачених коштів за надання професійної правничої допомоги у розмірі 15000 грн, є необґрунтованими, а відтак ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення зазначених коштів.

Разом з тим, у заяві ОСОБА_1 окрім стягнення з Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на її користь сплачених коштів за надання професійної правничої допомоги у розмірі 15000 грн просила також стягнути з Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - 1500 грн сплаченого виконавчого збору.

Стосовно повернення сплаченого виконавчого збору, колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина 4 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що питання про повернення заявниці стягнутих Калуським відділом державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрат на проведення виконавчих дій має вирішуватися не в порядку повороту виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 296/7644/17.

Оскільки питання повернення боржнику стягнутих у ході виконавчого провадження витрат, у зв`язку зі скасуванням судового рішення після його виконання, не підлягає вирішенню у порядку, передбаченому статтею 444 ЦПК України, то у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду у частині вимог про зобов`язання Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути 1500 грн сплаченого виконавчого збору слід відмовити.

Таким чином, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог заяви ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 376 ч. 1 п. 4, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тинів Ігор Дмитрович задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судових рішень задовольнити частково.

Стягнути з Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ЄДРПОУ: 02136376) на користь ОСОБА_1 (РНОКП: НОМЕР_1 ) стягнуті кошти за надання професійної правничої допомоги у розмір 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень, нуль копійок).

Постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 січня 2024 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

Є.Є.Мальцева