Ухвала

від 23.01.2024 по справі 331/2881/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

23.01.2024

Справа № 331/2881/23

Провадження № 1-кс/331/144/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання старшого слідчого 1-го відділення СВ УСБУ старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023080000000027 від 04.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий 1-го відділення СВ УСБУ старший лейтенант юстиції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором, у кримінальному провадженні №22023080000000027 від 04.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,проарешт майна.

У вказаному клопотанні старший слідчий просив накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно, вилучене 14.01.2024 під час проведення обшуку приміщення за місцем фактичного розташування пункт обміну валют ТОВ «КИТ груп» (ЄДРПОУ 39052517), за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 81, прим. 25, а саме на: флеш накопичувач, об`ємом 4 Gb, на якому міститься експортований, обліковий запис месенджеру Telegram, який зареєстрований на номер оператору мобільного зв`язку НОМЕР_1 , із нікнеймом « ОСОБА_5 », розмір папки 1,85 Gb (1 994 507 384 байт), на дискі: 1, 97 Gb (2 125 676 544 байт); Х-звіт №1190 за 14/01/2024, на одному аркуші; копію наказу №26 від 12.01.2024, на двох аркушах.

Клопотання вмотивоване тим, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023080000000027 від 04.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, громадянин України ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи та передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, перебуваючи у м. Мелітополь Запорізької області (територія якого з 25.02.2022 року та на момент повідомлення про підозру є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України), займаючи посаду директора «Муниципального унитарного предприятия «Мелитопольский асфальтобетонный завод» (зареєстровано в «едином реестре юридических лиц» за «основным государственным регистрационным номером» 1229000019588) та будучи володільцем та генеральним директором «Общества с ограниченной ответственностью «СК-ДОР», далі за текстом «ООО «СК-ДОР» (зареєстровано в «едином реестре юридических лиц» за «основным государственным регистрационным номером» 1229000002153), діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою завдання шкоди Україні вчинив пособництво державі-агресору шляхом реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора так званої Військово-цивільної адміністрації м. Мелітополь (мовою оригіналу «Военно-гржданской админимтрации г.Мелитополь»), а також шляхом підготовки та передачі представникам держави агресора посадовим особами Общество с ограниченой ответственньостью строительнопроизводительная компания "ЗЕЛЕНЫЙ ГОРОД", (далі за текстом ООО СПК «Зеленый город»), (ОРГН 1037825036567, адреса юридичної особи: м. Санкт-Петербург, буд. 140, літ. Е, генеральний директор громадянин РФ ОСОБА_6 , ІНН НОМЕР_2 . Засновники: громадянин РФ ОСОБА_7 та громадянин РФ ОСОБА_8 ) матеріальних ресурсів фортифікаційних споруд (протитанкових надовбів) для їх використання збройними формуваннями РФ під час збройної агресії проти України, а також передачі представникам держави агресора військовому коменданту м. Мелітополь, громадянину Російської Федерації, полковнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (обвинувальний акт стосовно якого перебуває на розгляду в Комунарському районному суді м. Запоріжжя, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України), який у своїй протиправній діяльності, з метою конспірації використовує позивний « ОСОБА_10 », далі за текстом ОСОБА_9 , «Сайгон», матеріальних ресурсів будівельної техніки та будівельного матеріалу для їх використання збройними формуваннями РФ під час збройної агресії проти України. Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 за проведення вище зазначеної протиправної діяльності отримував від окупаційної адміністрації держави-агресора грошові кошти.

В подальшому, з метою реалізації одержаних в наслідок вчинення вказаного злочину грошових коштів, ОСОБА_4 залучив невстановлених співробітників автосалону «AvtoMaximum», співробітників пункту обміну валют ТОВ «КИТ груп» (ЄДРПОУ 39052517) та співробітників ТОВ «Бриз» (ЄДРПОУ 24539620).

В обґрунтування своїх вимог у клопотанні старшим слідчим зазначено, що в серпні 2023 року ОСОБА_4 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин передав отримані внаслідок вчинення протиправної діяльності грошові кошти за допомогою невстановлених співробітників пункт обміну валют ТОВ «КИТ груп» громадянину України ОСОБА_11 , який в подальшому з метою легалізації вказаних коштів, залучивши невстановлених співробітників автосалону «AvtoMaximum», 30.08.2023 придбав автомобіль марки «Lexus» моделі «LX 500D», з VIN-кодом НОМЕР_3 та здійснивши перереєстрацію вказаного автомобіля на ім`я ОСОБА_4 , 03.09.2023 виїхав на вище зазначеному автомобілі за межі України.

Як зазначено у клопотанні, 14.01.2024 органом досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого суду м. Запоріжжя від 10.01.2024 проведено обшук приміщення за місцем фактичного розташування пункт обміну валют ТОВ «КИТ груп» (ЄДРПОУ 39052517), за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 81, прим. 25, під час проведення якого було виявлено та вилучено речі і документи, які зазначено в ухвалі слідчого судді та які мають вагоме значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, і можуть бути використані як докази, а саме: флеш накопичувач, об`ємом 4 Gb, на якому міститься експортований, обліковий запис месенджеру Telegram, який зареєстрований на номер оператору мобільного зв`язку НОМЕР_1 , із нікнеймом « ОСОБА_5 », розмір папки 1,85 Gb (1994507384 байт), на дискі: 1, 97 Gb (2125676544 байт); Х-звіт №1190 за 14/01/2024, на одному аркуші; копія наказу «26 від 12.01.2024, на двох аркушах.

15.01.2024 постановою слідчого всі вилучені під час проведення вказаного обшуку речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

У клопотанні також зазначено, що проведеним оглядом встановлено, що зазначені документи та речі мають безпосереднє відношення до обставин вказаного кримінального правопорушення та можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні, на відшукання яких прямо будо надано дозвіл слідчим суддею в ухвалі на проведення обшуку, у зв`язку з чим вони прямо підпадають під визначення речових доказів в розумінні ст. 98 КПК України. Зазначені речі та документи, які вилучені в ході проведення обшуку, зберігають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту вчинення кримінального правопорушення.

У судове засідання старший слідчий ОСОБА_3 не зявився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив його задовольнити.

Під час огляду матеріалів справи, слідчим суддею було встановлено, що володільцем майна, на яке слідчий просить накласти арешт, є не ТОВ «КИТ груп» (ЄДРПОУ 39052517), а ТОВ «Фінансова компанія «Ліберті фінанс» (ЄДРПОУ 39806929), у зв`язку із чим в судове засідання викликався представник ТОВ «ФК «Ліберті фінанс», у якого було вилучене під час проведення обшуку зазначене майно касир ОСОБА_12 , яка до суду не з`явилася, ніяких клопотань та заяв не подала. Згідно вимог ч.1 ст. 172 КПК України її неприбуття до судового засідання не є перешкодою для розгляду клопотання.

Перевіривши викладені в клопотанні доводи, вислухав в судовому засіданні слідчого та дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено перелік і види майна, що належить арештувати.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності ті інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п.1 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Згідно п. п. 3, 4 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею Жовтневого районного суду м.Запоріжжя 10.01.2024 було задоволено клопотання старшогослідчого 1-говідділення СВУСБУ вЗапорізькій областістаршого лейтенантаюстиції ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023080000000027 від 04.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.1 ст.111-2 КК України та надано дозвіл на проведення обшуку приміщення за місцем фактичного розташування пункту обміну валют ТОВ «КИТ груп» (ЄДРПОУ39052517), за адресою: Вінницькаобл., м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 81, прим. 25, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення невстановленими співробітниками пункт обміну валют ТОВ «КИТ груп» (ЄДРПОУ39052517) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінального правопорушення, виявлення предметів, речей та документів, які зберегли на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення та мають значення для досудового розслідування, відповідно до ст.84 КПК України, зокрема: електронні та мобільні пристрої (мобільні телефони, планшети), комп`ютерна техніка (персональні обчислювальні машини, ноутбуки та інші), предмети і документи, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, а саме: матеріальні та магнітні носії інформації (жорсткі диски, флеш-накопичувачі, карти пам`яті), чорнові записи (блокноти, записники тощо).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, 14.01.2024 обшук був проведений у приміщенні, який належить ТОВ «Фінансова компанія «Ліберті фінанс» та, відповідно, всі вилучені предмети та документи належать даному товариству, що підтверджено додатком до протоколу обшуку, в якому зазначено про належність зазначених документів ТОВ «Ф «Ліберті фінанс».

При цьому,клопотання слідчогоне міститьбудь-якихпосилань надокази,а матеріалипровадження ісамих доказів,на підтвердженнятого,щофлеш накопичувач, об`ємом 4 Gb, на якому міститься експортований, обліковий запис месенджеру Telegram, який зареєстрований на номер оператору мобільного зв`язку НОМЕР_1 , із нікнеймом «vinnitsa_obmenka», розмір папки 1,85 Gb (1 994 507 384 байт), на дискі: 1, 97 Gb (2 125 676 544 байт); Х-звіт №1190 за 14/01/2024 та копія наказу №26 від 12.01.2024 відповідають критеріям,зазначеним устатті 98КПК України.Крім того,накладення арештуна зазначеніпредмети тадокументи уданому випадкуне відповідаєметі ізавданням забезпеченнякримінального провадженняі неє співрозмірнимобмеженню прававласності.

Також,як буловстановлено вході розглядуклопотання,слідчим органомне доведено,що флеш накопичувач, об`ємом 4 Gb, на якому міститься експортований, обліковий запис месенджеру Telegram, який зареєстрований на номер оператору мобільного зв`язку НОМЕР_1 , із нікнеймом « ОСОБА_5 », розмір папки 1,85 Gb (1 994 507 384 байт), на дискі: 1, 97 Gb (2 125 676 544 байт); Х-звіт №1190 за 14/01/2024, на одному аркуші; копія наказу №26 від 12.01.2024 які належать ТОВ «Фінансова компанія «Ліберті фінанс», на які слідчий просить накласти арешт, в розумінні диспозиції ч.1 ст.111-2 КК України та фабули кримінального провадження, є засобами, за допомогою яких вчинялося кримінальне правопорушення чи можуть містити його сліди; слідчим не наведено достатнього обґрунтування того, яким чином вказане майно може бути використане як доказ для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотриманнявідповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно ч.3 ст.173КПК України встановлено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.169КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та положення КПК України, клопотання слідчого про арешт майна задоволенню не підлягає, а вилучені у ТОВ «ФК «Ліберті Фінанс» документи , які перебувають на зберіганні у камері речових доказів УСБУ в Запорізькій області, підлягають поверненню володільцю.

На підставі викладеного, керуючисьст.170-173 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого 1-го відділення СВ УСБУ старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023080000000027 від 04.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,про арешт майна, відмовити.

Тимчасове вилучене майно згідно вимог ч.1 ст. 169 КПК України підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучене.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: ОСОБА_1