Постанова

від 18.01.2024 по справі 689/1207/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1207/21

Провадження № 22-ц/4820/16/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю позивача

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу №689/1207/21 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Віталія», яка подана представником адвокатом Луценком Романом Олександровичем, на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

В червні 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким повернути йому ділянку з незаконного використання СФГ «Віталія».

Свої вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що відповідач неправомірно користується (обробляє, тощо) його земельною ділянкою, площею 3,1435 га кадастровий номер 6825889600:02:015:0059 на підставі договору оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року. Однак позивач зазначав, що вказаний договір він не укладав, а підпис - орендодавця у тексті договору йому не належить.

Тому просив ухвалити рішення, яким задоволити позов.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року вказаний позов було задоволено. Ухвалено усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 3,1435 га., кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1049715068000.

Повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,1435 га., кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1049715068000, з незаконного володіння СФГ «Віталія», що здійснювалось на підставі договору оренди земельної ділянки (договору оренди землі б/н) від 22 червня 2007 року (зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 червня 2007 року за №040776500269).

Стягнуто з СФГ «Віталія» на користь ОСОБА_1 судові витрати - витрати, пов`язані із проведенням експертизи у сумі 4152 грн. 94 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, СФГ «Віталія», оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне

застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вказує, що висновки суду є невірними та не узгоджуються із встановленими постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року по справі №689/1101/18 обставинами про те, що 22.06.2007р. ОСОБА_1 передав в оренду СФГ «Віталія» належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6825889600:02:015:0059 площею 3,14 га, що розташована на території Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області на строк 49 років. При поданні цього позову у травні 2018 року ОСОБА_1 , як один із позивачів, стверджував, що уклав із СФГ «Віталія» договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Отже те, що ОСОБА_1 стверджує, що він не укладав договір оскаржуваний договір оренди є спробую ввести суд в оману.

Апелянт вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги попередні дії позивача і вважає, що подання вказаного позову є недобросовісною поведінкою і є прямою підставою для відмови в здоволенні позову.

Крім того, посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд неправомірно вирішив розглядати справу в порядку спрощеного провадження. Так вказує, що при поданні позову, ОСОБА_1 одночасно пред`явив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та в подальшому задоволення вказаного клопотання судом виключає можливість продовдження розгляду справи в порядку спрощеного провадження, адже відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи в порядку спрощеного провадження суд здійснює на підставі доказів і письмових пояснень, які викладені у позовній заяві. А питання про призначення експертизи вирішується виключно на підготовчому засіданні, яка може бути проведена виключно у загальному позовному провадженні.

Крім того, розглядаючи справу, суд неодноразово відкладав розгляд справи, двічі призначав експертизу та зупиняв провадження. На думку апелянта вказаними процесуальними діями суд нівелював різницю між спрощеним та загальним позовним провадженням. Такі порушення, відповідно до ст. 376 ЦПК України є обовязковою підставою для скасування судового рішення.

Також посилаючись на вищезазначені процесуальні порушення, апелянт вважає, що і здобуті судом письмові докази, зокрема, висновок експерта не можуть бути належним і допустимим доказом.

На спростування позову, апелянт також зазначає про правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 26.10.2022р. по справі № 227/3760/19-ц, де визначено необхідність встановлення не лише факту використання майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та чи отримував він таку плату.

Приймання ОСОБА_1 плати за 2007, 2010 та 2011 роки, а також 2012 рік підтверджено наданими суду належними доказами, що також підтверджує наявність між сторонами договірних відносин.

Крім того, судом проігнорована постанова Верховного Суду від 17.03.2021р. винесена у справі № 689/1101/18 та встановлені судом вищої інстанції обставини щодо укладення ОСОБА_1 із СФГ «Віталія» договору оренди, належної його реєстрації і про те, що ці обставини зазначені самим ОСОБА_1 як підстава для звернення до суду.

Зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що Верховний Суд не встановив факту підпису ОСОБА_1 договору оренди, апелянт вважає невірним, оскільки сам позивач не спростовував цей факт.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та надуманими, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Так, вказує, що ніякого договору оренди із відповідачем не укладав і не підписував, орендної плати від нього не отримував, голова та члени СФГ «Віталія» мають родинні зв`язки із головою Ярмолинецької РДА, а також в органах прокуратури, суду, СБУ та використовували ці зв`язки при вирішенні інших спірних правовідносин. У справі № 689/1101/18 є два рішення суду касаційної інстанції, які мають різні результати розгляду, тому посилання на вказану справу та встановлені обставини не припустимим.

Щодо заперечень відповідача на призначення та проведення по справі експертизи, оскільки справа є малозначною, то ОСОБА_1 вважає, що дії суду були вірними, оскільки чинне законодавство України не забороняє проведення такої експертизи в малозначних справах. Також заперечує проти наданих відповідачем письмових доказів, оскільки при їх поданні порушено вимоги процесуального права. Такі дії відповідача свідчать про зловживання ним своїми правами, а подані докази не можуть бути взяті судом до уваги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №883456 від 24 травня 2005 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6825889600:02:015:0059, загальною площею 3,14 га, яка розташована на території Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З наданого суду договору оренди землі вбачається, що 22 червня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 як орендодавцем та СФГ «Віталія» як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 6825889600:02:015:0059, загальною площею 3,14 га, яка розташована на території Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. 7 договору він укладений на 49 років, а п. 8 договору визначено розмір орендної плати та порядок її виплати.

Даний договір оренди землі від 22 червня 2007 року зареєстрований 26 червня 2007 року у Ярморлинецьокму відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", запис у Державному реєстрі земель під № 040776500269.

За висновком судової почеркознавчої експертизивід 02.08.2022 року № 1623/1624/22-26 підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Віталія», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За висновком судової почеркознавчої експертизивід 15.12.2022 № 3067/3068/22-26 підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Віталія» виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із положень частини першоїстатті 627 ЦК Українислідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено частиною першоюстатті 638 ЦК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині третійстатті 640 ЦК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною першоюстатті 93 ЗК Українивизначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини другоїстатті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом статей125і126 ЗК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

В силу частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаєтьсяЗаконом «Про оренду землі» №161-ХІV.

Згідно з частиною першоюстатті 13 Закону №161-ХІV(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із положень частини 1статті 14 Закону №161-ХІV(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Як передбаченостаттею 15 Закону №161-ХІV(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16 констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статті 15 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;ґ)відшкодування заподіянихзбитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українивизначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про усунення перешкод користування своєю земельною ділянкою шляхом її повернення з незаконного володіння відповідача, посилаючись на те, що договір оренди своєї земельної ділянки з відповідачем він не підписував.

Судом беззаперечно встановлено, що позивач договір оренди землі від 22 червня 2007 року земельної ділянки, з кадастровим номером 6825889600:02:015:0059 не підписував, такий договір підписаний іншою особою, отже сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, зокрема строку його дії, розміру та порядку виплати орендної плати, тощо, а тому такий правочин у формі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6825889600:02:015:0059 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З врахуванням норм цивільного законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду в справі № 145/2047/16, колегія суддів вважає, що позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права у вигляді негаторного позову шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема заявлення вимоги про повернення позивачу з володіння відповідача, належної йому земельної ділянки, та належними та допустимими доказами доведено під ставність своїх позовних вимог.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, що висновки суду є невірними та не узгоджуються із встановленими постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року по справі № 689/1101/18 обставинами про те, що 22.06.2007р. ОСОБА_1 передав в оренду СФГ «Віталія» належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6825889600:02:015:0059 слід відхилити.

В справі № 689/1101/18 не встановлювався і не досліджувався факт належності підпису в договорі оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року позивачу, факт неукладеності даного правочину з цих підстав взагалі не був предметом розгляду даної справи, а тому рішення в справі № 689/1101/18 в розумінні вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не має преюдиційного значення при вирішенні даної справи..

Також суд відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом норм процесуального права, а саме розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням по справі судових почеркознавчих експертиз, висновки яких в зв`язку з цим не можуть бути належним і допустимим доказом, так як на думку апелянта призначення експертизи вирішується на підготовчому засіданні, яке може бути проведен виключно у загальному позовному провадженні.

Відповідно дост.279ЦПК Українирозгляд справиу порядкуспрощеного позовногопровадження здійснюєтьсясудом заправилами,встановленими цимКодексом длярозгляду справив порядкузагального позовногопровадження,з особливостями,визначеними уцій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Однак редакція ст. 279 ЦПК України імперативно не забороняє суду вчиняти процесуальні дії у вигляді призначення експертизи та дослідження даного доказу, клопотання про що було заявлено позивачем при поданні позовної заяви.

При цьому за нормами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а входячи з предмету доказуваня (підписання чи не підписання позивачем договору оренди) висновок судової почеркознавчої експертизи є основним належним способом встановлення даної обставини.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про необхідність встановлення не лише факту використання майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та чи отримував він таку плату, приймання ОСОБА_1 плати за 2007, 2010 та 2011 роки, а також 2012 рік, що також підтверджує наявність між сторонами договірних відносин.

Судом встановлено, що позивач договір оренди 22 червня 2007 року не підписував, такий договір підписаний іншою особою, відповідно сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Факт отримання позивачем від відповідача плати за користування земельною ділянкою не свідчить про прийняття позивачем усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, а лише підтверджує згоду позивача на оплатне користування відповідачем його земельної ділянки та отримання за це відповідної плати без визначення інших істотних умов договору, зокрема строку дії договору, умов використання земельної ділянки; умови збереження стану об`єкта оренди; тощо.

Тому за умов не підписання позивачем договору оренди земельної ділянки немає підстав стверджувати, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, а отримання плати за користування земельною ділянкою при не укладенні договору оренди не свідчить про схвалення орендодавцем умов договору оренди в цілому.

Інші доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Віталія», яка подана представником адвокатом Луценком Романом Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова