Постанова

від 08.01.2025 по справі 689/1207/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 689/1207/21

провадження № 61-2870св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Віталія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуСелянського (фермерського) господарства «Віталія» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Мазурчака В. М., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі - СФГ «Віталія») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 24 травня 2005 року є власником земельної ділянки, площею 3,1435 га, кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, якою відповідач неправомірно користується (обробляє) на підставі договору оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року. Вказаний договір він не укладав, а підпис орендодавця у тексті договору йому не належить.

Оскільки вважав, що договір оренди є неукладеним, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки площею 3,1435 га, кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, з чужого незаконного володіння, а саме із володіння СФГ «Віталія».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня

2023 року позов ОСОБА_1 до СФГ «Віталія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 3,1435 га, кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1049715068000.

Повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,1435 га, кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1049715068000, з незаконного володіння СФГ «Віталія», що здійснювалось на підставі договору оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року б/н (зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 червня 2007 року за № 040776500269).

Стягнуто з СФГ «Віталія» на користь ОСОБА_1 судові витрати - витрати, пов`язані із проведенням експертизи, у сумі 4 152,94 грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу СФГ «Віталія» залишено без задоволення, рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позивач оспорюваний договір оренди земельної ділянки не підписував, дійшов висновку, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, зокрема строку його дії, розміру та порядку виплати орендної плати тощо, а тому такий правочин у формі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6825889600:02:015:0059 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

При цьому суд вказав, що позивач правильно обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді негаторного позову шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема заявив вимоги про повернення йому з володіння відповідача належної йому земельної ділянки, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги, вказав, що факт отримання позивачем від відповідача плати за користування земельною ділянкою не свідчить про прийняття позивачем усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, а лише підтверджує згоду позивача на оплатне користування відповідачем його земельною ділянкою та отримання за це відповідної плати без визначення інших істотних умов договору, зокрема строку дії договору, умов використання земельної ділянки; умови збереження стану об`єкта оренди тощо.

Тому за умов непідписання позивачем договору оренди земельної ділянки немає підстав стверджувати, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, а отримання плати за користування земельною ділянкою при неукладенні договору оренди не свідчить про схвалення орендодавцем умов договору оренди в цілому.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року СФГ «Віталія» подалодо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, стягнути судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги та витрати на правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, іншим учасникам направлено копії касаційної скарги з додатками.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19 (провадження № 14-79цс21) та у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 390/964/21 (провадження № 61-5323св22), від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, однак справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема висновку судової почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної після того, як суд вже зібрав докази.

Вважає поведінку позивача суперечливою (недобросовісною), оскільки раніше він звертався до суду з позовом про розірвання оспорюваного договору оренди з тих підстав, що орендар не сплачує орендну плату.

Заявник указав, що не порушував прав ОСОБА_1 за договором оренди, востаннє розрахунок із позивачем за договором оренди було здійснено у кінці 2012 року, що підтверджується обставинами, встановленими постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20).

Заявник указував, що ОСОБА_1 своїми протиправними діями створив ситуацію, за якої на початку 2013 року СФГ «Віталія» втратило фактичне право користування спірною земельною ділянкою та до цього часу у судовому порядку намагається його відновити.

Так, під час дії договору оренди з СФГ «Віталія», ОСОБА_1 уклав договори оренди тієї ж самої земельної ділянки з ТОВ «Укрторг-Сервіс Плюс» та ПП «ГВМ-Агро».

У травні 2013 року внаслідок спільних дій ТОВ «Укрторг-Сервіс Плюс» та ПП «ГВМ-Агро» було зайнято 38 га земель (у тому числі земельна ділянка, належна ОСОБА_1 ), орендованих СФГ «Віталія» і знищено шляхом дискування посіви СФГ «Віталія». Щодо вказаних обставин СФГ «Віталія» зверталося з відповідними заявами щодо захисту своїх прав.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, у справі № 822/2822/17 задоволено позов СФГ «Віталія» та скасовано незаконно проведені державні реєстрації договору оренди, укладеного, зокрема, між ПП «ГВМ-Агро» та позивачем.

Після набрання законної сили постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, що давала право СФГ «Віталія» повернути у своє користування земельну ділянку ОСОБА_1 , у травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, у задоволенні якого йому відмовлено постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року у справі № 689/1101/18.

Після набрання законної сили постанови у справі № 689/1101/18, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до СФГ «Віталія» про усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки.

У період вказаних судових процесів земельною ділянкою ОСОБА_1 продовжувало користуватися ПП «ГВМ - Агро».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №883456 від 24 травня 2005 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6825889600:02:015:0059, загальною площею 3,14 га, яка розташована на території Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Встановлено, що 22 червня 2007 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та СФГ «Віталія» як орендарем укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, загальною площею 3,14 га, яка розташована на території Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір оренди землі від 22 червня 2007 року зареєстрований 26 червня 2007 року у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», запис у Державному реєстрі земель під № 040776500269.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2022 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно з висновком № 1623/1624/22-26, складеним 02 серпня 2022 року за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Віталія», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року у справі № 689/1101/18 задоволено апеляційну скаргу СФГ «Віталія», скасовано рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2019 року, у задоволенні позовів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до СФГ «Віталія» про розірвання договорів оренди земельної ділянки відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року, зокрема, касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 залишено без задоволення, постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року залишено без змін (провадження № 61-10292св20).

У постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20) встановлено:

- 22 червня 2007 року між ОСОБА_1 та СФГ «Віталія» укладений договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав в оренду СФГ «Віталія» належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, площею 3,14 га, що розташована на території Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. Договір укладено строком на 49 років та зареєстрований у встановленому законом порядку 22 червня 2007 року;

- СФГ «Віталія» з травня 2013 року не веде обробіток земельних ділянок, зокрема кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, у зв`язку з тим, що такі земельні ділянки були зайняті іншим орендарем.

Орендар СФГ «Віталія» використовувало (обробляло) земельну ділянку, кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, та сплачувало позивачу орендну плату за період 2007-2012 років.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга СФГ «Віталія» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595св18)).

Під час вирішення справи на підставі висновку експертизи суди встановили, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у договорі оренди від 22 червня 2007 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825889600:02:015:0059 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

СФГ «Віталія» використовувала спірну земельну ділянку як орендар фактично до 2013 року, сплачувало орендну плату, яку позивач отримував.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) виснувала про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).

Аналогічні висновки викладно у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 733/533/22 (провадження № 61-7476св24), від 27 листопада 2024 року у справі № 567/1040/22 (провадження № 61-935св24).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України суди попередніх інстанцій встановили, що СФГ «Віталія» з 2007 року до 2012 року обробляло земельну ділянку, кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, та сплачувало орендну плату орендодавцю, але з травня 2013 року не веде обробіток земельних ділянок, зокрема і земельної ділянки,кадастровий номер 6825889600:02:015:0059, у зв`язку з тим, що такі земельні ділянки були зайняті іншим орендарем.

Між сторонами фактично виникли та існували правові відносини щодо оренди землі, які визнавалися позивачем шляхом передачі в оренду спірної земельної ділянки та отримання орендної плати від орендаря СФГ «Віталія».

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, слід вважати поведінку, яка, зокрема, не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Таким чином, позивач, пред`явивши позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки, діяв недобросовісно, оскільки отримував протягом шести років орендну плату за користування земельною ділянкою, дозволяв фактичне використання земельної ділянки орендарем, право якого було зареєстрованого у відкритому реєстрі, тому слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Подальші дії ОСОБА_1 також свідчать про його недобросовісність, оскільки він укладав інший договір оренди земельної ділянки, яка вже перебувала в оренді, звертався до суду з позовом про розірвання договору оренди, створював ситуації, за якої відповідач фактично не міг користуватися земельною ділянкою.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 567/1422/22 (провадження № 61-668св24), від 17 червня 2024 року у справі № 567/38/23 (провадження № 61-18062св23).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що за умов непідписання позивачем договору оренди земельної ділянки немає підстав стверджувати, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, а отримання плати за користування земельною ділянкою при неукладенні договору оренди не свідчить про схвалення орендодавцем умов договору оренди в цілому, суперечать вимогам статей 12, 81, 80, 82, 89 ЦПК України, Закону України «Про оренду землі», пункт 6 статті 3 ЦК України та судовій практиці Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалення незаконних рішень, що відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом «в» частини четвертої статті 416 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати, понесені у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини другої статті 133 ЦПК України).

За подачу апеляційної скарги СФГ «Віталія» сплатило 1 362,00 грн, за подачу касаційної скарги - 1 816,00 грн.

Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняв постанову про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

СФГ «Віталія» у відзиві на позовну заяву (том 1, а.с. 45-49) зазначило про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 2 000,00 грн. Також зазначило, що оплаті у розмірі 1 000,00 грн підлягало кожне судове засідання у суді першої інстанції, у разі його проведення, що узгоджується з вимогами частини першої статті 134 ЦПК України. Однак відповідач не надав суду першої інстанції до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення доказів на підтвердження розміру таких витрат, що є порушенням частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Інших заяв, які б відповідали вимогам статі 134, частини восьмої статті 141 ЦПК України, до суду апеляційної та касаційної інстанції СФГ «Віталія» не подавало.

Отже, з ОСОБА_1 на користь СФГ «Віталія» слід стягнути судовий збір у розмірі 3 178,00 грн.

Натомість заяву СФГ «Віталія» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу слід залишити без розгляду як таку, що не відповідає вимогам частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Віталія» задовольнити.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства «Віталія» судовий збір у розмірі 3 178,00 грн (три тисячі сто сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Заяву Селянського (фермерського) господарства «Віталія» про стягнення витрат на правову допомогу залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець