Рішення

від 18.01.2024 по справі 477/1780/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1780/21

Провадження №2/477/429/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Саукової А.А.,

за участю секретаря - Купрейчик К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участі сторін:

прокурора - Задирко А.М.,

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2021 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 про усунення перешкод Мішково-Погорілівській сільській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання повернути земельну ділянку, в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 25 листопада 2016 року №14-11677/14-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 4823383000:09:000:0146) без зміни цільового призначення для індивідуального садівництва в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського (Жовтневого) району Миколаївської області, з одночасним припиненням її права власності на вищезазначену земельну ділянку.

Просить усунути перешкоди власнику Мішково-Погорілівській сільській раді у користуванні та розпорядженні зазначеною земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність об`єднаної територіальної громади в особі Мішково-Погорілівської сільської ради.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що Миколаївською окружною прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства при розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області земельними ділянками державної власності на території Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25 листопада 2016 року № 14-11677/14-16-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 4823383000:09:000:0146) без зміни цільового призначення для індивідуального садівництва в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

На підставі зазначеного наказу у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 грудня 2016 року за № 18183248 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

При цьому, наказ № 14-11677/14-16-СГ прийнятий з порушення вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 не мав законного права на отримання спірної земельної ділянки, оскільки згідно з інформацією управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації від 01 жовтня 2020 року № 01-03/37-06, вказана земельна ділянка повністю входить до складу території ландшафтного заказника «Півострів Піщаний» (далі ЛЗ «Півострів Піщаний»).

У 2010 році остаточні (сучасні) межі ЛЗ «Півострів Піщаний» детально окреслено, винесено на місцевість та визначено його площу - 260 га.

Також, відповідно до розробленого на підставі договору №23271 від 10.03.2021 ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» кадастрового плану ландшафтного заказника «Півострів Піщаний» в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області з нанесенням сторонніх земельних ділянок згідно координат, які внесені до Державного земельного кадастру, за результатами геодезичних досліджень цього питання шляхом співставлення координат поворотних точок вищевказаної земельної ділянки з координатами меж ЛЗ «Півострів Піщаний», підтверджено накладення усієї площі земельної ділянки з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 на межі території ЛЗ «Півострів Піщаний», визначені вказаним вище «Проектом землеустрою з організації та встановлення меж ландшафтного заказника «Півострів Піщаний» в натурі (на місцевості), затвердженого розпорядженням Миколаївської облдержадміністрації від 22.11.2010 № 428-р.

Таким чином, вказане свідчить, що спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду.

Враховуючи викладене, оскільки наказ Головного управління Держгеокадастру Миколаївській області від 25 листопада 2016 року № 14-11677/14-16-СГ про надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 виданий з порушенням вимог земельного і природоохоронного законодавства та він є незаконним, то, на думку прокурора, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача, а вказаний наказ підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року задоволено заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Ухвалою від 07 грудня 2021 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У встановлений законом строк відповідач ГУ Держгеокадастр направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив при розгляді справи застосувати позовну давність та наслідки її спливу, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Щодо невірного способу захисту вказав, що прокурор у своїй позовній заяві вказує на те, що звертається до суду з негаторним позовом. Проте, відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право усунення перешкод здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Тобто, виходячи із своєї природи предметом негаторного позову є вимога до третіх осіб про усунення порушень, яка висувається виключно суб`єктом права, який на момент подачі позову володіє майном, з метою усунення перешкод у володінні цим майном.

Таким чином, з наведеної позиції ВП ВС убачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

У постанові від 28 листопада 2018року у справі №504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила, що зайняття земельної ділянки належить розглядати як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності, захист від якого має бути здійснено шляхом пред`явлення негаторного позову.

Разом з тим з позовної заяви та доданих матерів вбачається, що земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 з 14 грудня 2016 року, тобто фактично ця земельна ділянка, як нерухоме майно не перебуває у комунальній власності.

Іншим способом захисту права власності особи на належне їй майно, відповідно до норм цивільного законодавства є витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Таким чином, якщо право власності на нерухоме майно не зареєстровано за дійсним власником, а за особою, яка набула це право у позадоговірний з власником спосіб, то в даному випадку належним способом захисту буде звернення до суду з віндикаційним позовом, а отже позивачем не вірно обрано спосіб захисту, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо належності, допустимості, достовірності, достатності доказів та відповідальності Головного управління зазначив, що з позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, то проект землеустрою з організації та встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Півострів Піщаний» в Жовтневому районі Миколаївської області розроблено у 2009 році, вихідними даними для якого слугують рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 23 жовтня 1984 року №448, рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів від 11 грудня 1990 року №281 та рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів від 07 липня 1992 року №24.

Проте ані позовна заява, ані додані до неї документи не містять в собі відомостей та доказів, які б свідчили, що по даному проекту землеустрою проведено державну експертизу, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 260 га в межах Жовтневого (на цей час Миколаївського) району, присвоєно кадастровий номер, відкрито поземельну книгу та внесено у відповідний розділ поземельної книги ряд обмежень щодо використання земельної ділянки, затверджено у порядку встановленому законом та зареєстровано відповідне право.

Тобто, фактично земельна ділянка площею 260 га не сформована, як земельна ділянка природно - заповідного фонду, у відповідності до законодавства.

До того ж, станом на сьогодні земельна ділянка з кадастровим номером 4823383000:09:000:0028 площею 260 га розташована в межах Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) Миколаївської області відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу.

Зазначив, що у Головного управління були відсутні правові підстави для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 у власність.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, приймаючи наказ від 25 листопада 2016 року № 14-11677/14-16-СГ, жодним чином не створювало перешкод власнику - Мішково-Погорілівській сільській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, оскільки остання, станом на дату прийняття Головним управлінням вище вказаного наказу, не була розпорядником земель за рахунок, яких ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 0.12 га. А земельну ділянку площею 260 га так і не було віднесено до земель природно - заповідного фонду у порядку, встановленому законодавством.

Також слід зазначити, що ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку на підставах, які не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Також у відзиві зазначив, що при розгляді цієї справи підлягає застосуванню загальний строк позовної давності 3 роки з огляду на наступне. Статтею 268 ЦК України чітко визначено перелік вимог на які не поширюється позовна давність у якому відсутня така вимога, як усунення перешкод у користуванні майном. Таким чином до позовних вимог, що є предметом розгляду по цій справі, повинен застосовуватись трирічний строк позовної давності. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Головне управління вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності та наполягає на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності та наслідків її спливу.

Тобто, позовна заява подана до суду із значним пропуском строків позовної давності. Клопотання про відновлення строку позовної давності прокурор до суду не надав, також на надав пояснень стосовно дати виникнення у нього права на подання позову, шо підтверджує що строк звернення позивача до суду з позовом пропущено без поважних причин, та відсутні підстави для його поновлення.

В направленій до суду відповіді на відзив позивач не погодився з позицією, викладеною ГУ Держгеокадастру у відзиві, та зазначив, що у запереченнях проти позову відповідачем вказано, що оскаржуваний наказ є правомірним, оскільки на час його прийняття у ГУ ДГК в області не було інформації про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 відноситься до земель природно заповідного фонду, відповідальним за якість робіт із землеустрою, у тому числі щодо визначення землевласника /землекористувача земельної ділянки, є розробник технічної документації, вказана земельна ділянка не відноситься до земель природнозаповідного фонду, і була надана у власність ОСОБА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель запасу.

Проте, такі доводи відповідача не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, рішеннями виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів від 23 жовтня 1984 року №448 та від 11 грудня 1990 року №281 створено ландшафтний заказник місцевого значення «Півострів Піщаний» (далі ЛЗ «Півострів Піщаний») на площі 160 га, в подальшому рішенням обласної ради від 07 липня 1992 року №24 його площу розширено до 260 га в межах Жовтневого (на цей час Миколаївського) району.

Згідно з даними інвентаризації об`єктів природно-заповідного фонду Миколаївської області, виконаної на замовлення Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області Південною філією Інституту екології Національного екологічного центру України, від 2004 року визначено, що ЛЗ «Півострів Піщаний» розташований на правому березі р. Інгул на південь від с. Коларівка, навпроти с. Мішково-Погорілове Миколаївського (Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області та займає площу 260 га. Визначено, що в межах території заказника забороняється забудова, складування сміття та інші роботи, що можуть призвести до порушення рослинного покриву (крім робіт зі створення бот саду). Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

У подальшому, розпорядженням Миколаївської облдержадміністрації від 22 листопада 2010 року № 428-р затверджено Проект землеустрою з організації та встановлення меж ландшафтного заказника «Півострів Піщаний» в натурі (на місцевості) в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (на даний час Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади Миколаївської області) на загальній площі 260 га.

Вказаний Проект землеустрою містить каталог координат точок та обчислення площі контурів зовнішніх меж ландшафтного заказника та акт встановлення та погодження на місцевості меж ЛЗ «Півострів Піщаний» на площі 260 га, складений у присутності голови Жовтневої райдержадміністрації та представників суб`єктів права користування (власності) суміжними земельними ділянками, а саме: сільських голів Коларівської та Мішково-Погорілівської сільських рад, голови правління ВВВ СТ «Ветеран», Миколаївського облводгоспу, головного інженера Миколаївського РУВР.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж ЛЗ «Півострів Піщаний» погоджена із відділом Держкомзему у Жовтневому районі, відділом містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Жовтневої райдержадміністрації, відділом з питань інноваційної політики головного управління економіки облдержадміністрації Миколаївської області, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, Санепідемстанцією Жовтневого району Миколаївської області, Управлінням культури Миколаївської обласної державної адміністрації.

Згідно з висновків Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області від 22 жовтня 2009 року та відділу Держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області від 16 липня 2009 року про погодження проекту землеустрою з організації та встановлення меж ЛЗ «Півострів Піщаний» визначено, що землі ЛЗ «Півострів Піщаний» загальною площею 260,0 га є землями природоохоронного призначення, на які розповсюджуються природоохоронні вимоги щодо використання відповідно до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», дотримання режиму ландшафтного заказника місцевого значення «Півострів Піщаний», дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Враховуючи викладене, у 2010 році остаточні (сучасні) межі ЛЗ «Півострів Піщаний» детально окреслено, винесено на місцевість та визначено його площу - 260 га. На момент створення та встановлення меж до складу ЛЗ «Півострів Піщаний» увійшли землі державної форми власності загальною площею 260,0 га, не передані у власність чи користування.

Спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час входить в межі об`єкту природнозаповідного фонду.

Враховуючи викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25 листопада 2016 року № 14-11677/14-16-СГ про надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 видано з порушенням вимог земельного і природоохоронного законодавства та він є незаконним з наступних підстав.

На момент видачі оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру в області, розпорядником земель, що входять до складу території ЛЗ «Півострів Піщаний» та відносяться до земель природно-заповідного фонду, була Миколаївська облдержадміністрація.

Водночас, за інформацією Миколаївської облдержадміністрації від 11 вересня 2020 року № 05-67/2545/5-20, рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки, що входить до території ЛЗ «Півострів Піщаний», не приймались.

Згідно з інформацією Миколаївської районної державної адміністрації від 17 серпня 2021 року №1629/02-19-21 ЛЗ «Півострів Піщаний» на цей час входить до складу земель Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади. Миколаївською райдержадміністрацією не приймались рішення про вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146.

Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного, на той час, розпорядника держави в особі Миколаївської облдержадміністрації, спірну земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_1 .

Також зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природнозаповідного фонду та вибула із державної власності поза волею власника Миколаївської облдержадміністрації, наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25 листопада 2016 року № 14-11677/14-16-СГ суперечать земельному та природоохоронному законодавству та підлягає скасуванню, а тому, керуючись абз. 3 ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 підлягає припиненню.

Саме такий спосіб захисту у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Зайняття спірної земельної ділянки із порушенням положень ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також пункти 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3574/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3579/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, від 05.02.2020 у справі № 911/3310/17, від 03.09.2020 у справі №911/3449/17). У зв`язку з чим, загальний 3-річний строк позовної давності, про який вказує відповідач у відзиві, не підлягає застосуванню.

Таким чином, позиція відповідача викладена у відзиві не спростовує доводів прокурора, у зв`язку з чим не може слугувати підставою для відмови у позові.

Прокурор в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила позов задовольнити.

Від сільського голови Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника та просив вирішити питання згідно з чинним законодавством.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру свого представника до суду не направило, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що позов визнає в повному обсязі.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 зазначеної статті закріплено, право на безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Ці норми, визначені статтею 121 ЗК України. Так, норма земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства становить не більше 2,0 гектара.

Рішеннями виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів від 23 жовтня 1984 року №448 та від 11 рудня 1990 року №281 створено ландшафтний заказник місцевого значення «Півострів Піщаний» (далі ЛЗ «Півострів Піщаний») на площі 160 га, в подальшому рішенням обласної ради від 07 липня 1992 року №24 його площу розширено до 260 га в межах Жовтневого (на цей час Миколаївського) району (а.с. 27-30, 31-33).

Миколаївською обласною радою 07 липня 1992 року за №24 прийняте рішення про розширення заказника місцевого значення «Полуострів Піщаний». Так, пунктом 2 прийнятого рішення передбачено обов`язок міського управління охорони навколишнього середовища Мінприроди України по Миколаївській області спільно з філіалом республіканського інституту із землеустрою та управлінням земельних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації підготувати документи щодо відведення в натурі землі під заказник місцевого значення «Півострів Піщаний». Разом із цим, визначено, що 75 відсотків території заказника знаходиться у водоохоронній і прибережній зонах, з ухилом по обидві сторони до русла річки Інгул. Плавні, болота, озера, що маються на півострові є місцем гніздування та скупчення під час міграції багатьох водо плаваючих птахів, а мілководдя ріки надзвичайно цінним місцем для нересту прісноводних риб. У зв`язку з чим, недопустимим є ведення інтенсивного сільськогосподарського виробництва із застосуванням мінеральних добрив та ядохімікатів, вирощування просапних культур, організація зрошування, будівництво господарських будівель, облаштування літніх таборів (а.с. 34-35).

07 лютого 2007 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області прийнято Положення про ЛЗ «Півострів Піщаний», згідно з яким ЛЗ «Півострів Піщаний» створено з метою збереження ландшафтних комплексів заплави р. Інгул. Особливо цінним в ландшафтній структурі Заказника є те, що на його території виділено два рівні заплави з усіма характерними для них ознаками. В долині р. Інгул це єдиний об`єкт з таким набором геосистем.

На схилах долини р. Інгул, які розташовані у північній частині півострова, добре зберігся природний рослинний покрив та відзначено найпівденніше в області місцезростання рябчика руського, занесеного до Червоної книги України. У прибережних заростях гніздяться водоплавні птахи, зокрема крижень, лисуха.

Територія ЛЗ «Півострів Піщаний» складає 260 га в межах земель Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району (на даний час Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району) та входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Землі зазначеного заказника належать до особливо цінних.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про ЛЗ «Півострів Піщаний» на території Заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить його цілям і завданням, в тому числі забудова, розвиток нових видів діяльності, які можуть призвести до негативного впливу на територію та об`єкти; порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів; знищення та пошкодження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, які занесені до Червоної книги України та інших списків спеціальної охорони, порушення умов оселення, гніздування диких тварин, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів. Землі державної та комунальної власності, які входять до складу заказника, не можуть передаватись у приватну власність (а.с. 36-41).

Розпорядженням Миколаївської облдержадміністрації від 22 листопада 2010 року № 428-р затверджено Проект землеустрою з організації та встановлення меж ландшафтного заказника «Півострів Піщаний» в натурі (на місцевості) в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (на даний час - Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області) на загальній площі 260 га (а. с. 42, 43).

У Проекті землеустрою з організації та встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Півострів Піщаний» в Жовтневому району Миколаївської області від 2009 року міститься каталог координат зовнішніх меж (відомість координат точок та обчислення площі контурів), каталог координат зовнішньої межі прибережної захисної смуги р. Інгул ландшафтного заказника місцевого значення «Півострів Піщаний» та акт про перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками ландшафтного заказника місцевого значення «Півострів Піщаний» на площі 260 га в Жовтневому районі Миколаївської області (а.с. 86-92, а.с.98-102).

Із вказаної загальної площі під сільськогосподарськими землями перебуває 119,9241га (під ріллям 3,4257 га, під пасовищами 115,1133 га,під господарськими шляхами і прогонами 1,3851га), під лісами та іншими лісовкритими землями 22,1971га, під болотами 98,0725 га, під внутрішніми водами 19,8063 га (під природними водотоками 0,8006 га, під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами 19,0057 га) в межах Жовтневого району Миколаївської області (на даний час Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області) (а.с. 83-85).

Санепідемстанцією Жовтневого району Миколаївської області, відділом містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури райдержадміністрації у Жовтневому районі Миколаївської області, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, відділом Держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області, Управлінням культури Миколаївської обласної державної адміністрації погоджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж ЛЗ «Півострів Піщаний» (а.с. 73, 74, 75-76, 77, 78).

Висновками Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області від 22 жовтня 2009 року та відділу Держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області від 16 липня 2009 року про погодження проекту землеустрою з організації та встановлення меж ЛЗ «Півострів Піщаний» визначено, що землі ЛЗ «Півострів Піщаний» загальною площею 260,0 га є землями природоохоронного призначення, на які розповсюджуються природоохоронні вимоги щодо використання відповідно до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», дотримання режиму ландшафтного заказника місцевого значення «Півострів Піщаний», дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 76, 77).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст.ст. 43-45 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти, у тому числі ландшафтні заказники.

Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закону) до природно-заповідного фонду України належать, у тому числі, природні території та об`єкти - ландшафтні заказники.

Статтею 7 цього Закону визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст. 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Таким чином, рішеннями виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів від 23 жовтня 1984 року №448 та від 11 грудня 1990 року № 281 створено ЛЗ «Півострів Піщаний». Рішенням Миколаївської обласної Ради народних депутатів від 07 липня 1992 року № 24 про розширення меж заказника місцевого значення «Півострів Піщаний» та розпорядженням Миколаївської облдержадміністрації від 22 листопада 2010 року № 428-р про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж ЛЗ «Півострів Піщаний» в натурі (на місцевості) на загальній площі 260 га зазначеним землям у встановленому законом порядку надано статус території об`єкту природно-заповідного фонду та відповідно переведено їх до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

В свою чергу наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25 листопада 2016 року № 14-11677/14-16-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га, в тому числі багаторічних насаджень площею 0,1200 га (кадастровий номер 4823383000:09:000:0146) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для індивідуального садівництва, розташовану в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області( а.с. 44).

На підставі зазначеного наказу у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 грудня 2016 року за № 18183248 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 серпня 2021 року № 271680936 (а.с. 103-104).

З огляду на інформацію надану Мішково-Погорілівською сільською радою земельні ділянки, що розташовані на півострові Піщаний, в тому числі з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146, знаходиться у приватній власності громадян (а.с. 118).

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 12 серпня 2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 становить 2934,16 грн (а.с. 105).

Згідно з інформацією управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації від 01 жовтня 2020 року № 01-03/37-06, вказана земельна ділянка повністю входить до складу території ЛЗ «Півострів Піщаний» (а.с. 111).

Згідно з графічними даними кадастрового плану, земельна ділянка з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 повністю входить в межі території об`єкту природно-заповідного фонду - ЛЗ «Півострів Піщаний» (а.с.108).

Таким чином, надана відповідачу земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, а тому її правовий режим врегульовується, окрім земельного, також природоохоронним законодавством.

Згідно зі ст. 25 Закону Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Відповідно до ст. 54 Закону зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Тобто, спеціальним (профільним) законом, який регулює правовідносини у сфері використання об`єктів природно-заповідного фонду чітко передбачені як обмеження для використання, так і заборона зміни меж або відведення для інших потреб землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст. 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Також, згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до п. «г» ч. 4 цієї статті до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Аналогічно, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність (п. «в» ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Встановлення законодавством відповідного обмеження прямо впливає на оборотоздатність таких земель, під якою ст. 178 ЦК України розуміє можливість об`єктів цивільних прав вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином.

Згідно з цією статтею обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав є встановлені у законі об`єкти, що можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом.

Системний аналіз положень зазначених статей свідчить, що землі природно заповідного фонду обмежені в обороті, оскільки вибути із такої власності та із володіння законного власника держави не можуть.

Як вже вказувалось, надання відповідачу у приватну власність земельної ділянки здійснено за рахунок земель території об`єкту природно-заповідного фонду державної власності (на момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність), а отже земель, які згідно зі ст. 178 ЦК України, ст.ст. 45, 84 ЗК України, не можуть бути надані у приватну власність громадянину, зокрема й для індивідуального садівництва.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 316/1416/17, де судом надано оцінку питанню здійснення будівництва на земельній ділянці, розташованій у заказнику, та встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного фонду і втрата нею відповідного статусу можуть здійснюватися виключно із дотриманням Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Також суд вказав, що Україна в особі компетентних органів зобов`язана дотримуватися взятих на себе міжнародних зобов`язань, які, зокрема передбачають створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду. До таких міжнародних договорів, серед іншого, відносяться Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04 жовтня 1988 року № 6673-XI), Конвенція про охорону біологічного різноманіття (ратифікована Законом України від 29 листопада 1994 року № 257/94-ВР), Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі /Бернська конвенція/ (ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996 № 436/96-ВР), Європейська ландшафтна конвенція (ратифікована Законом України від 07 вересня 2005 № 2831-ІV).

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України, у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного наказу, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування за межами населених пунктів для всіх потреб.

Таким чином, на момент видачі оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру в області, розпорядником земель, що входять до складу території ЛЗ «Півострів Піщаний» та відносяться до земель природно-заповідного фонду, була Миколаївська обласна державна адміністрація.

Водночас, за інформацією Миколаївської облдержадміністрації від 11 вересня 2020 року № 05-67/2545/5-20, рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки, що входить до території ЛЗ «Півострів Піщаний», не приймались.

Згідно з інформацією Миколаївської районної державної адміністрації від 17 серпня 2021 року №1629/02-19-21 ЛЗ «Півострів Піщаний» на цей час входить до складу земель Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади. Миколаївською райдержадміністрацією не приймались рішення про вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 (а.с. 120).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

У постанові від 03 вересня 2020 року у справі №911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Стаття 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Як зазначено вище, рішеннями виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів від 23 жовтня 1984 року №448, від 11 грудня 1990 року № 281 та від 07 липня 1992 року №24, Положенням про ЛЗ «Півострів Піщаний» та відповідною технічною документацією визначено конкретні землі, що входять до території заказника, та їм надано статус території об`єкту природно-заповідного фонду України, а тому на них також розповсюджується правовий режим земель природно-заповідного фонду.

Як було встановлено, за рахунок саме цих земель було сформовано та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146, що суперечить цільовому використанню цих земель.

Статтею 186-1 ЗК України в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягають погодженню зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Аналогічну позицію щодо обов`язковості погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги висловлено Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 483/1133/15-ц.

Згідно з інформацією Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 11.09.2020 року № 01-03/53-04 проект землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 площею 0,1200 га до зазначеного підрозділу не надавався, висновки про його погодження не приймались (а.с. 110).

Законодавством встановлений особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду.

Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена ст. ст. 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.

В свою чергу матеріали не містять доказів дотримання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області такого порядку при передачі приватним власникам земель природно-заповідного фонду.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України, одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Аналізуючи вищенаведне, слід дійти висновку, що прийняте відповідачем - головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області рішення, а саме: наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25 листопада 2016 року № 14-11677/14-16-СГ про надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , стосується земель природно-заповідного фонду, розпоряджатися якими вказаний орган державної влади не уповноважений, та які взагалі не можуть бути передані у приватну власність. Тобто рішення суперечить вимогам ст. ст. 84, 122 ЗК України, порушує інтереси держави, що, згідно зі ст. ст. 16, 21, 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання його незаконним та відповідно до ст. ст. 152, 155 ЗК України, статті 393 ЦК України, має бути скасований.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно зі ст. 18 зазначеного Закону за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (оренди) на нерухоме майно є, таким чином, визнання з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомо майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Згідно зі ст. 26 вказаного Закону, за результатами розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведене державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у власність всупереч вимог ЗК України, є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц щодо земель водного фонду).

Отже, зайняття спірної земельної ділянки із порушенням положень ЗК України та Закону України«Про природно-заповідний фонд України» необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також пункти 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3574/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3579/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3897/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 911/3310/17, від 03 вересня 2020 року у справі №911/3449/17).

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, у тому числі, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Пунктом 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності з 27 травня 2021 року, доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України п. 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за виключенням, у даному випадку, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

З 27 травня 2021 року землі територій об`єктів природно-заповідного фонду місцевого зазначення перейшли у комунальну власність та право розпорядження ними перейшло до повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад.

Оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах території Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади, її власником і законним володільцем з 27 травня 2021 року є зазначена територіальна громада в особі Мішково-Погорілівської сільської ради, яка може вимагати усунення порушення її права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Тому права Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади підлягають захисту шляхом усунення перешкод та зобов`язання ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади в особі Мішково-Погорілівської сільської ради.

Такі твердження узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц та від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц.

Враховуючи вище викладене, оскільки земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 на підставі незаконного рішення, прийнятого ГУ Держгеокадастр у Миколаївській область, задоволенню також підлягають і вимоги про витребування земельної ділянки від відповідача ОСОБА_1 , в користуванні якої на сьогодні перебуває вказана земельна ділянка.

Крім цього, суд погоджується з позицією прокурора щодо обраного способу захисту, оскільки вимогу щодо зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, а тому не підлягає застосуванню загальний строк позовної давності.

Статтею 131-1 Конституції України визначено повноваження прокуратури здійснювати представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено статтею 56 ЦПК України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушенням інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідачів в рівних частках належить стягнути судові витрати по справі на користь Миколаївської обласної прокуратури.

При звернені до суду з позовом прокурором був сплачений судовий збір на рахунок Миколаїв.ГУК/Жовтнев.суд/22030101 за подачу позовної заяви у сумі 4540,00 грн., згідно з платіжним дорученням від 30 серпня 2021 року №1332 та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову (у порядку ст. 149 ЦПК України) у сумі 1135,00 грн., згідно з платіжним дорученням від 26 серпня 2021 року №1239.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що судові витрати понесені саме у зв`язку з розглядом справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 на користьМиколаївської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2837, 50 грн. з кожного.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику - Мішково-Погорілівській сільській раді Миколаївської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146 шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 25 листопада 2016 року №14-11677/14-16-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1200 га (кадастровий номер 4823383000:09:000:0146) без змін цільового призначення для індивідуального садівництва, що розташована в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського (раніше - Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карки платника податків - НОМЕР_1 , на земельну ділянку з кадастровим номер 4823383000:09:000:0146, площею 0,1200 га, для індивідуального садівництва, що розташована в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського (раніше - Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126351348233).

Зобов`язати ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карки платника податків - НОМЕР_1 , повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823383000:09:000:0146, площею 0,1200 га, для індивідуального садівництва, що розташована в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського (Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області у власність Мішково-Погорілівської об`єднаної територіальної громади в особі Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ЄДРПОУ 39825404 на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у сумі 2837, 50 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 2837, 50 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

позивач заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури Солоджук Г., адреса: вул. Бузький бульвар 15, м. Миколаїв, 54006, ЄДРПОУ - 02910048;

позивач - Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївської області, адреса: вул. Миру 38, с. Мішково-Погорілове, Миколаївського району Миколаївської області, 57214, ЄДРПОУ - 04375257;

відповідач - Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області, адреса: вул. пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54004, ЄДРПОУ -39825404;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя А. А. Саукова