Ухвала

від 17.01.2024 по справі 522/22128/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/25/24

Справа № 522/22128/23 1-кс/522/7153/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ЮВІТ ТРЕЙД» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022160000000281, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2023 у кримінальному провадженні №42022160000000281, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України задоволено клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на причеп-цистерну д.р.н. НОМЕР_1 та вантаж спиртовмісна суміш, який переміщується у ньому відповідно до митної декларації №UA500080/2622/007016 із забороною відчуження, розпорядження та користування.

Рішення слідчого судді обґрунтоване необхідністю забезпечення збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки ухвала слідчого судді незаконна, необґрунтована з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства і невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Доводи обґрунтовує тим, що факти та обставини викладені у клопотанні прокурора без надання об`єктивної оцінки. Вказує, що стороною захисту до Приморського районного суду міста Одеси на розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на майно надано судові рішення Одеського окружного адміністративного суду, Малиновського районного суду міста Одеси, Одеського апеляційного суду, Київського районного суду міста Одеси, в яких винесені рішення (в межах предметів відповідних судових розглядів), якими доведено правомірність дій компанії ТОВ «ЮВІТ ТРЕЙД» щодо зовнішньоекономічної діяльності та митного оформлення імпортного товару. Зазначає, що слідчим суддею при винесені ухвали порушено приписи ч. 5 ст. 171 КПК України.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання про накладення арешту на майно.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті 173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Як вбачається з матеріалів провадження слідчими ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022160000000281, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 23.08.2022 в зоні діяльності митного поста «Чорномоськ-порт» Одеської митниці в режимі «імпорт» здійснено митне оформлення товарів «Суміш запашних речовин, з парфумерною віддушкою» вагою 24,5 тон за МД ІМ 40 ДЕ №UA500080/2622/007016, який переміщується у транспортному засобі комерційного призначення р.н. НОМЕР_2 . Відправником товарів виступає молдавське підприємство І.М. «ZERNOFF» S.R.L. (MD-2075, mun. Chisinau, bd. Mircea cel Batrin, 13/1, of. 1F, Moldova). Отримувачем - TOB «ЮВІТ ТРЕЙД» (01030, Україна, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 7).

Співробітниками ВМО №1 м/п «Чорноморськ-Порт» Одеської митниці здійснено митне оформлення за кодом товару 3302 90 10 00 (ставка ввізного мита 5%) згідно з УКТ ЗЕД, серед інших митних процедур проведено наступні перевірка правильності класифікації та кодування товарів, перевірка наявності задекларованих товарів у реєстрі товарів, що містять об`єкти інтелектуальної власності, перевірка правильності визначення митної вартості товарів та перевірка правильності нарахування митних платежів

За отриманою від оперативного підрозділу інформацією код товару має бути визначений наступним чином «Прозора безбарвна рідина з легким парфумерним запахом на основі етилового спирту 96,3% об., яка містить диетилфталат та суміш запашних речовин (зокрема, етилен брассілат, ізопропил мирістат, ізоцитронелол, ліліаль, галаксолід» в товарній підкатегорії: 2207 20 00 90 (ставка акцизного податку 133.31 UAH за 1 л.) згідно з УКТ ЗЕД.

Крім того, від Одеської митниці отримано інформацію, що посадовими особами Одеської митниці на підставі рішення про здійснення огляду/переогляду Одеської митниці від №7.10-20/702 проведено переогляд вантажу «суміш запашних речовин, з парфумерною віддушкою» за МД UA 500080/2022/007016, та здійснено відбір проб (зразків) товару (Рішення від 24.08.2022 № 7.10-20/703). Відібрані зразки направлені на дослідження до Одеського управління експертиз та досліджень.

Згідно висновку №1420003600-0235 від 29.09.2022 Одеського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень, надані на дослідження проби №№1-3 являють собою прозорі, безбарвні рідини з характерним запахом етилового спирту.

Визначена об`ємна частка етилового спирту у пробах становить 96,2%об. (збіжність г

Денатурувальні добавки (денатонію бензоат (бітрекс), ізопропіловий спирт, дієтилфталат) не виявлено.

Крім того, в ході досудового розслідування з метою визначення чи є суміш, яка відповідно до митної декларації №UA500080/2622/007016 переміщується у транспортному засобі комерційного призначення д.р.н. НОМЕР_2 спиртовмісною, належності вищевказаної рідини до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері, визначення характеристик вищевказаної рідини відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності, виявлення наявності у складі вищезазначеної рідини небезпечних, шкідливих або заборонених на території України речовин призначено комплексну товарознавчу експертизу за експертною спеціальністю 12.1 Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів та експертизу матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.7 Дослідження спиртовмісних сумішей.

Відповідно до висновків експерта ОНДІСЕ Міністерства юстиції України №22-4837 від 31.10.2022, № 22-4836 від 04.11.2022 надані об`єкти дослідження є спиртом етиловим з парфумерним запахом з об`ємною часткою етилового спирту 96,3%об., які не відповідають вимогам ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови» та згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності класифікується у товарній позиції 2207 та відносяться до групи підакцизних товарів.

Згідно з інформації управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Одеської митниці №7.10-15-03/1937 від 06.10.2022, згідно вимог УКТ ЗЕД спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об.% або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь- якої концентрації класифікуються в товарній позиції 2207 УКТ ЗЕД.

Таким чином, у зв`язку з митним оформленням вказаного товару за кодом товару 3302 90 10 00 (ставка ввізного мита 5%) згідно з УКТ ЗЕД замість товарної позиції 2207 20 00 90 згідно з УКТ ЗЕД до державного бюджету на надійшло обов`язкових платежів більше 4 мільйонів гривень.

Встановлено, що на теперішній час транспортний засіб KVQ444/ НОМЕР_1 з зазначеним вище вантажем в зоні діяльності ВМО №1 м/п «Чорноморськ-Порт» Одеської митниці на території ТОВ «Чорноморський логістичний центр» 38759383, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Промислова, 1.

Надалі 10.10.2022 постановою прокурора Одеської обласної прокуратури вказаний вантаж та причеп-цистерну визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження, оскільки має суттєве значення, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.

В подальшому, з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки достатні підстави, що вилучене майно може містити в собі ознаки кримінального правопорушення, є речовим доказом та необхідне з метою проведення об`єктивного і неупередженого досудового розслідування прокурор подав клопотання про накладення арешту на вищевказане майно.

Задовольняючи подане клопотання слідчий суддя зазначив, що вилучене майно, відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим накладення арешту на майно необхідне з метою відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а також для проведення першочергових слідчих дії, з метою виявленні осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, слідчим суддею ретельно перевірено клопотання та надані до них додатки, перелік майна і його відношення до матеріалів кримінального провадження, зокрема встановлено, що відповідно до висновків експерта ОНДІСЕ Міністерства юстиції України №22-4837 від 31.10.2022, №22-4836 від 04.11.2022 надані об`єкти дослідження є спиртом етиловим з парфумерним запахом з об`ємною часткою етилового спирту 96,3%об., які не відповідають вимогам ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови» та згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності класифікується у товарній позиції 2207 та відносяться до групи підакцизних товарів.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновків, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування, в тому числі встановлення осіб, які причетні до даного кримінального правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв до уваги посилання у клопотанні слідчого про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів, оскільки вилучене може бути використаний як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі можливість встановлення або спростування факту зловживання службовим становищем службових осіб Одеської митниці до даного кримінального правопорушення.

Отже вжиттязаходу забезпеченнякримінального провадження,шляхом накладанняарешту намайно,у даномувипадку єнеобхідним запобіжнимзаходом,передбаченим зазначениминормами закону,оскільки увипадку приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення тавідчуженнямайна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України, у зв`язку з чим доводи представника про безпідставність накладення арешту на майно через наявність декілька рішень судів є необґрунтованими.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Всупереч доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 376, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ЮВІТ ТРЕЙД» - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022160000000281, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4