Постанова

від 18.01.2024 по справі 591/1215/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м.Суми

Справа №591/1215/21

Номер провадження 22-ц/816/33/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , виконавчий комітет Сумської міської ради, державний реєстратор виконавчого комітету Сумської міської ради Божок Ольга Миколаївна,

третя особа - Сумська міська рада Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана Віктора Івановича

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2023 року, в складі судді Северинової А.С., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 09 червня 2023 року,

в с т а н о в и в:

24 лютого 2021 року ОСОБА_1 , діючи через представників - адвокатів Нежевело В.В. та Цуркана В.І., звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Сумської міської ради, державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Божок О.М., третя особа: Сумська міська рада Сумської області, про визнання об`єкта нерухомості самочинним будівництвом, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позовні вимоги мотивувала тим, що під час розгляду іншої цивільної справи про визначення порядку користування земельною ділянкою їй стало відомо, що ОСОБА_2 змінила технічну характеристику подвір`я по АДРЕСА_1 , територія якого є земельною ділянкою спільного загального користування, не приватизованою. Так, на подвір`ї, зник сарай З (біля гаражу Ж), з`явився новий об`єкт нерухомості п/г2 з навісом (зазначений як «вх. в п/г), тобто проведена забудова подвір`я новими об`єктами, душ Е не санкціоновано перенесено від сараю З (біля гаражу Ж) у кут території подвір`я, з території подвір`я зникла державна реєстрація оглядової ями гараж И. Зазначала, що внесені зміни як фактично на території подвір`я, так і у реєстраційні відомості об`єктів нерухомості з нею не погоджувалися. Крім того, відповідач не надала дозвільних документів на забудову або переобладнання об`єктів нерухомості. За її зверненнями до органу місцевого самоврядування та органів державної влади будь-яких заходів впливу до ОСОБА_2 з їхнього боку не планується.

Вказувала, що її порушене право полягає у позбавленні можливості встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між співвласниками будинковолодіння (садиби), яке належить сторонам на праві приватної спільної часткової власності.

Посилаючись на вказані обставини, змінивши предмет позову (т. 1, а.с. 177-182), просила суд:

1) визнати збудований на території подвір`я, як земельної ділянки загального користування одного спільного будинковолодіння (садиби) за адресою: АДРЕСА_1 об`єкт нерухомості п/г2 з навісом (зазначений як «вх. в п/г») самочинним будівництвом;

2) визнати незаконними дії ОСОБА_2 по влаштуванню на території подвір`я загального користування одного спільного будинковолодіння (садиби) за адресою АДРЕСА_1 об`єкт нерухомості п/г2 з навісом (зазначений як «вх. в п/г») із зобов`язанням ОСОБА_2 за власний рахунок привести земельну ділянку та об`єкти нерухомості на території подвір`я загального користування одного спільного будинковолодіння (садиби) за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан, який існував на момент укладення договорів довічного утримання (догляду) від 07 лютого 2007 року, зареєстрованих у реєстрі за № 6-131 та № 6-125 відповідно до ідеальних часток співвласників та з урахуванням об`єктів нерухомості відповідно до довідки КП «Сумське міське БТІ» від 31 серпня 2006 року;

3) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права приватної власності (державну реєстрацію права приватної власності) із наступним внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомості п/г2, який з`єднується навісом (зазначений як «вх. в п/г») з гаражем Ж, як складової частини об`єкта нерухомого майна 45/100 частин будинковолодіння (садиби) за адресою: АДРЕСА_1 , влаштованих та включених до складових об`єктів нерухомості будинковолодіння (садиби) на території земельної ділянки загального користування за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження та відповідного волевиявлення на те іншого співвласника будинковолодіння (садиби) 55/100 частин ОСОБА_1 ;

4) визнати незаконними дії ОСОБА_2 по зміні умов загального користування земельною ділянкою на території подвір`я одного спільного будинковолодіння (садиби) за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом пересування на території подвір`я об`єкта нерухомості душ Е від сараю З та гаражу Ж у іншій кут на території подвір`я;

5) зобов`язати ОСОБА_2 поновити умови загального користування земельною ділянкою на території подвір`я за адресою: АДРЕСА_1 у спосіб повернення об`єкта нерухомості душ Е на попереднє місце фактичної забудови та розташування на момент укладення та нотаріального посвідчення договорів довічного утримання (догляду) від 07.02.2007 року, зареєстрованих у реєстрі за № 6-131 та № 6-125 до місця фактичного розташування сараю З поруч з гаражем Ж на території подвір`я загального користування одного спільного будинковолодіння (садиби) за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Сумської міської ради, державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Божок О.М., третя особа: Сумська міська рада Сумської області, про визнання об`єкта нерухомості самочинним будівництвом, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Цуркан В.І., посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, здійснити розподіл судових витрата у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції проігноровано доводи сторони позивача про те, що дії відповідача ОСОБА_2 порушують права ОСОБА_1 на реалізацію належного їй права володіння та користування земельною ділянкою у межах території подвір`я по АДРЕСА_1 , саме згідно та в межах належних на праві власності складових частин об`єктів нерухомого майна, як 45/100 частин будинковолодіння (як частина ОСОБА_2 ) та 55/100 частин (як частина ОСОБА_1 ), оскільки в результаті перепланувань та нових забудов частка відповідача значно збільшується за рахунок частки належної позивачу і відповідним зменшенням можливого до реалізації права ОСОБА_1 на використання земельної ділянки, у розмірах менших, ніж це було передбачено правовстановлюючими договорами.

Вказує, що суд помилково поклав в основу рішення пояснення відповідача ОСОБА_2 про побудову об`єкта нерухомості «п/г2» з навісом ще у 2007 році за життя попередніх власників, а також перенесення у цей період душу «Е», «зникнення» сараю «З», оскільки показами свідка ОСОБА_3 та висновком експерта № 1596 від 11 липня 2022 року доведено зворотне.

Доводить, що порушення прав позивача полягає у позбавленні можливості встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 , у відповідних частках, за наявності зміни технічної характеристики подвір`я шляхом проведення забудови подвір`я новими об`єктами без отримання належних дозволів, несанкціонованим перенесення об`єктів, без проведення державної реєстрації, самовільним переплануванням території подвір`я.

Зазначає, що судом протиправно та хибно ототожнено вимогу про «знесення самочинного будівництва» з вимогою про «приведення земельної ділянки у попередній стан», яка дійсно заявлена позивачем. Із посиланням на положення ст. 376 ЦК України доводить незаконність проведення державної реєстрації права власності на користь ОСОБА_2 , оскільки наслідком самочинного будівництва є те, що у особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості.

Вказує, про допущені судом процесуальні порушення при призначенні у справі будівельно-технічної експертизи, оскільки клопотання про призначення такої експертизи на стадії підготовчого провадження відповідачем не заявлялося, сторону позивача було обмежено у можливості висловити свою позицію щодо призначення експертизи. Суд з власної ініціативи, без заяви та погодження, змінив суть та зміст питань, які ініційовані для експертного дослідження.

Судом було протиправно обмежено сторону позивача у реалізації принципу доказування обставин своєї позиції у справі, проігноровано клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Вважає, що справа розглянута судом односторонньо, суд прийняв сторону відповідача, продемонстрував упереджене ставлення до сторони позивача.

Учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Нежевело В.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_2 - адвоката Горлач С.Л., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є власником 55/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель, що знаходяться на земельній ділянці Сумської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з жил. 1-4 площею 16,2 кв.м, жил. 1-5 площею 7,7 кв.м, кух. 1-6 площею 7,3 кв.м, кор. 1-2 площею 2,4 кв.м, кор. 1-3 площею 4,0 кв.м, погребу «пг», тамбуру 1-1 площею 0,9 кв.м, ван. 1-7 площею 6,9 кв.м, кор. 1-8 площею 1,8 кв.м, гаражу «И», оглядової ями, погребу «пг1», 1/2 огор. № 3, 1/2 огор. № 4, хвіртки № 5 на підставі договору довічного утримання (догляду) від 07 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори, реєстраційний номер 6-131 (т. 1, а.с. 12, 13, 14, 15).

Відповідно до договору довічного утримання (догляду) від 07 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори, реєстраційний номер 6-125, ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_2 належні їй 45/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель, що знаходяться на земельній ділянці Сумської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з жил. 2-3 площею 9,8 кв.м, жил. 2-4 площею 12,2 кв.м, жил. 2-5 площею 16,5 кв.м, кор. 2-6 площею 2,4 кв.м, кор. 2-1 площею 3,5 кв.м, кух. 2-2 площею 8,5 кв.м, сараю «Б», вбиральні «Г», гаражу «Ж», сараю «З», душу «Е», воріт № 1, огорожі № 2, 1/2 огр. № 3, 1/2 огор. № 4 (т. 1, а.с. 161-162, 170, 171, 172).

За даними технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений 08 грудня 2005 року, станом на 31 серпня 2006 року була проведена реєстрація поточних змін до плану присадибної ділянки: житловий будинок під літерою «А», сараї «Б», «З», вбиральня «Г», гаражі «Ж», «И», сарай «б», душ «Е», погріб «пг1», огорожа № 1-5, трубчатий колодязь «І» (т. 1, а.с. 16-18).

23 жовтня 2018 року за замовленням відповідача ОСОБА_2 було виготовлено новий технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з наступним схематичним планом земельної ділянки: житловий будинок під літерою «А-1», прибудова «а1», сарай «Б», вбиральня «Г», гаражі «Ж», «И», літній душ «Е», погреби «п/г», «п/г1», погріб «п/г2», огорожа № 1-5 (т. 1, а.с. 163-167).

26 березня 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. До заяви вона додала правовстановлюючі документи на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 23 жовтня 2018 року та довідку-характеристику об`єкта нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше БТІ» від 04 березня 2019 року про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з даними інвентаризації станом на 23 жовтня 2018 року розташовані наступні будівлі та споруди: житловий будинок під літерою «А-1», прибудова «а1», сарай «Б», вбиральня «Г», літній душ «Е», гаражі «Ж», «И», погреби «п/г», «п/г1», «п/г2», огорожа № 1-5. Загальна площа житлового будинку під літерою «А-1» складає 98,9 кв.м. Житлова площа зменшилась на 7,9 кв.м за рахунок внутрішнього перепланування приміщень. Побудовано погріб під літерою «п/г», погріб під літерою «п/г2». Знесено сарай під літерою «З». Самочинне будівництво та реконструкції не виявлено (т. 1, а.с. 161-162, 163-167, 168).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2019 року за ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано 45/100 часток на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку під літерою «А-1» загальною площею 98,9 кв.м, житловою площею 54,1 кв.м, прибудови «а1», сараю «Б», вбиральні «Г», гаражів «Ж», «И», літнього душу «Е», погребів «п/г», «п/г1», «п/г2», огорожі № 1-5 (т. 1, а.с. 160).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 11 липня 2022 року № 1596, виходячи з вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, у період 2009-2010 року, перед початком будівництва було необхідно одержати дозвільні документи на будівництво погребу літ. «п/г2», що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , але на сьогоднішній день дане спорудження підпадає під дію Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ і може бути прийнято в експлуатацію без штрафних санкцій.

Збудований об`єкт будівництва, а саме: погріб літ. «п/г2» за адресою: АДРЕСА_1 відповідає державним будівельним та протипожежним нормам, діючим на момент будівництва і діючим на сьогоднішній день.

Побудований погріб літ. «п/г2» за адресою: АДРЕСА_1 не порушує дистанції до інших об`єктів та споруд домоволодіння (т. 2, а.с. 184-190, 191-195).

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 , яка є родичкою сторін, повідомила суду, що поки батьки сторін там жили, погребу там не було. Як заходити у двір по ліву сторону була хата, гараж, за гаражем сарайчик і баня. Погріб був у кухні під хатою, погребу і навісу не було. У 1994-1995 роках батьки сторін переїхали в с. Миколаївка. Після смерті батька у 2014-2015 роках ОСОБА_2 забрала мати до себе на АДРЕСА_1 . Разом з тим, свідок визнала, що після 1994-1995 років вона за адресою: АДРЕСА_1 не була.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_7 пояснив, що зі слів позивачки та відповідачки погріб побудований у 2009-2010 роках. На той момент дозвільні документи були потрібні. Станом на момент державної реєстрації права власності на погріб дозвільні документи вже не були потрібні внаслідок внесення змін до законодавства.

Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , за сторонами не оформлено.

Згідно з довідкою Сумського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 30 листопада 2006 року № 6761/01-22 ОСОБА_5 на підставі рішення Сумської міської Ради народних депутатів від 17 лютого 1994 року № 70 (дод. № 1 пункт 336) передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,03 га в АДРЕСА_1 . Державний акт на право власності на землю не видавався (т. 3, а.с. 66).

Рішенням V скликання VІІІ сесії Сумської міської ради від 27 грудня 2006 року № 344-МР визнано таким, що втратив чинність пункт 336 додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів від 17 лютого 1994 року № 70 «Про передачу в приватну власність земель» стосовно надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,03 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_5 у зв`язку з неотриманням нею державного акта на право власності на земельну ділянку та згідно з її заявою про скасування рішення (т. 3, а.с. 67).

Крім того, в провадженні Зарічного районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 591/1212/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, провадження у якій зупинено до набрання законної сили рішенням суду у даній справі (т. 1, а.с. 27, 121).

Матеріали справи свідчать, що порядку користування спірною земельною ділянкою між сторонами не визначено, право власності на землю не оформлено, частки земельних ділянок не визначені, їх поділу не здійснено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення її прав з боку відповідача, а сам по собі факт не надання позивачем, як співвласником житлового будинку та господарських будівель і споруд, згоди на зведення спірних будівель, не є достатнім для висновку про наявність підстав для знесення збудованих відповідачкою об`єктів.

Встановивши, що станом на момент проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за відповідачем ОСОБА_2 не вимагалося документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягав прийняттю в експлуатацію, зокрема, погребів та входів до погребів, тому суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог про визнання спірного погребу «п/г2» з навісом (зазначений як «вх. в п/г») об`єктом самочинного будівництва та, відповідно, зобов`язання відповідача привести земельну ділянку у попередній стан.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо пересування душу «Е», суд зазначив, що вказаний об`єкт відноситься до тимчасових об`єктів, дозвіл на виконання будівельних робіт яких також не вимагається.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову, суд вказав про відсутність підстав і для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності на спірні об`єкти нерухомого майна, вважаючи їх похідними вимогами.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У п. 4 постанови «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30 березня 2012 року Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві.

Відповідно до п. 24 Постанови знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил ( в тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила ( здійснює ) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127 (в редакції, яка була чинною станом на момент будівництва спірного погребу) передбачено, що виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

Разом з тим, Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 08 лютого 2006 року № 42 затверджено зміни до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна та доповнено пункт 3.2 абзацами такого змісту: не належать до самочинного будівництва: при будівництві будинків садибного типу - зведення на земельній ділянці тимчасових будівель (навісів, палаток, кіосків, накриття, літніх душових, теплиць, покритих поліетиленовою плівкою, споруд тощо), які не потребують виконання робіт з улаштуванням фундаментів; перестановка обладнання в межах призначених приміщень; улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів; збільшення або зменшення площ за рахунок демонтування чи влаштування перегородок, комор, знесення печей та грубок; перепланування, не пов`язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ.

У подальшому, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2012 року № 404 внесено зміни до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, який викладено у наступній редакції: не належать до самочинного будівництва: для будинків садибного типу, дачних та садових будинків: зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд (незалежно від наявності фундаменту), навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, веранд, тамбурів, нежитлових прибудов, терас, ганків, бань, саун, хлівів, гаражів, літніх кухонь тощо.

Крім того, пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» від 07 червня 2017 року № 406 передбачено зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків.

За положеннями п. 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.

До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до цього пункту подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об`єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.

ОСОБА_1 обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що внаслідок самочинного будівництва відповідачем на території подвір`я, що є неприватизованою земельною ділянкою спільного користування, на якій знаходиться належний сторонам на праві спільної часткової власності будинок із господарськими спорудами, було порушено її право на встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Вказувала, що на території спірного подвір`я зник сарай З (біля гаражу Ж), з`явився новий об`єкт нерухомості «п/г2» з навісом (зазначений як «вх. в п/г), тобто проведена забудова подвір`я новими об`єктами, душ Е несанкціоновано перенесено від сараю З (біля гаражу Ж) у кут території подвір`я.

Із висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 11 липня 2022 року № 1596, вбачається, що виходячи з вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, у період 2009-2010 року, перед початком будівництва було необхідно одержати дозвільні документи на будівництво погребу літ. «п/г2», що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , але на сьогоднішній день дане спорудження підпадає під дію Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ і може бути прийнято в експлуатацію без штрафних санкцій.

Збудований об`єкт будівництва, а саме: погріб літ. «п/г2» за адресою: АДРЕСА_1 відповідає державним будівельним та протипожежним нормам, діючим на момент будівництва і діючим на сьогоднішній день.

Побудований погріб літ. «п/г2» за адресою: АДРЕСА_1 не порушує дистанції до інших об`єктів та споруд домоволодіння.

Отже, у висновку експерта не встановлено порушення відповідачем діючих державних будівельних норм та правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, який суд першої інстанції правильно взяв до уваги під час ухвалення рішення.

Вважаючи неналежними доказами висновки проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, відповідач не скористався передбаченим ст. 106 ЦПК України правом подати до суду висновок експерта, складений за його замовленням.

За встановлених обставин відсутності визначеного між сторонами порядку користування спірною неприватизованою земельною ділянкою - подвір`ям по АДРЕСА_1 , сам по собі факт не надання позивачем згоди, як співвласника житлового будинку та господарських будівель за цією адресою, на зведення відповідачем спірних будівель на території подвір`я, не є достатнім для висновку про порушення її прав та наявності підстав для їх знесення.

Доводи апеляційної скарги про допущені судом процесуальні порушення при призначенні у справі судової будівельно-технічної експертизи, не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів також враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Сумської міської ради, державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Божок О.М. про визнання об`єкта нерухомості самочинним будівництвом, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, ухваливши рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана Віктора Івановича залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов