Постанова

від 16.01.2024 по справі 173/1051/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/285/24 Справа № 173/1051/21 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 нарішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки і піклування Верхньодніпровської міської ради, Криничанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 про визнання батьківства, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні2021року ОСОБА_1 звернувся досуду ізпозовом провизнання батьківствадо відповідача ОСОБА_2 ,треті особи,що незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору:орган опікиі піклуванняВерхньодніпровської міськоїради,Криничанський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уКам`янському районіДніпропетровської областіПівденно-СхідногоМіжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро), ОСОБА_3 .

Згідно заявлених позовних вимог за уточненою позовною заявою позивач просить визнати його батьківство до дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язати Криничанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) внести зміни до актового запису № 05 від 29 травня 2007 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке зареєстроване виконавчим комітетом Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, включивши відомості про нього, як про батька дитини, відомості про матір залишити без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: він з 2000 року перебував у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 .

В період даних відносин у них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що виконавчим комітетом Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області в книзі реєстрації народжень зроблений відповідний запис № 05 від 29 травня 2007 року та видане свідоцтво про народження дитини.

Запис про батька вчинений зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України.

В свідоцтві про народження дитини в графі «батько» він записаний батьком з дівочим прізвищем колишньої співмешканки.

Донька проживає разом з матір`ю та знаходиться на її повному утриманні.

Йому випадково стало відомо, що його донька весь час, починаючи з народження до цього часу проживала у вкрай нелюдських умовах. У неї не було навіть найнеобхіднішого. Колишня співмешканка після припинення їхніх фактичних відносин забрала дитину та поїхала у невідомому напрямку. Він фактично втратив зв`язок із донькою. На сьогоднішній день він бажає визнати батьківство його неповнолітньої дитини, приймати участь у її житті, надавати матеріальну допомогу, займатись вихованням та навчанням, що й стало підставою звернення до суду.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судумотивовано тим,що дитинана данийчас проживаєу прийомнійсім`ї,а нез відповідачкою.Позивач протягомтривалого часуне цікавивсядолею дитинита неніяким чиномне здійснювавсвої батьківськіобов`язки щододитини.На данийчас упозивача такожвідсутні будь-якіперешкоди щодоучасті увихованні таматеріальному утриманнідитини,але позивачне надавжодного доказутого,що вінспілкувався здитиною,забезпечував їїдозвілля,матеріально допомагав,тобто проявлявсвою батьківськулюбов татурботу продитину вважаючисебе їїбатьком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 про що виконавчим комітетом Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області в книзі реєстрації народжень зроблений відповідний запис № 05 від 29 травня 2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.

Зі слів позивача запис про батька вчинений зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України, проте будь-яких доказів даного факту позивачем не надано. Проте позивач вважає себе батьком дитини та бажає встановити своєї батьківство по відношенню до дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як посилається на те, що з матір`ю дитини ОСОБА_2 , перебував у фактичних шлюбних відносинах з 2000 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з наступного.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту спільного проживання з відповідачкою, ОСОБА_2 . В самій позовній заяві позивач лише зазначає, що почав проживати із ОСОБА_2 , з 2000 року, але не зазначає період припинення фактичних шлюбних відносин.

Відповідачка будь-яким способом не підтвердила факту батьківства позивача щодо дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому положення ч. 1 ст. 82 СК України при ухваленні рішення застосовані бути не можуть.

Також при ухваленні рішення судом не можуть бути застосовані положення ст. 109 ЦПК України, згідно якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Оскільки на час розгляду справи дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає не з відповідачем ОСОБА_2 , а у прийомній сім`ї ОСОБА_3 .

Згідно ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року суд зобов`язував ОСОБА_3 , разом з дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ОСОБА_2 , прибути до експертної установи для відібрання зразків для проведення призначеної судової генетичної експертизи.

Таким чином позивач не надав жодного доказу на підставі якого б суд зміг би ухвалити рішення про визнання батьківства позивача стосовно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки, дитина на даний час проживає у прийомній сім`ї, а не з відповідачкою. Позивач протягом тривалого часу не цікавився долею дитини та не ніяким чином не здійснював свої батьківські обов`язки щодо дитини. На даний час у позивача також відсутні будь-які перешкоди щодо участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини, але позивач не надав жодного доказу того, що він спілкувався з дитиною, забезпечував її дозвілля, матеріально допомагав, тобто проявляв свою батьківську любов та турботу про дитину вважаючи себе її батьком. На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада

1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Частини друга, третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Визнання батьківства за рішенням суду передбачено статтею 128 СК України.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що «У справах такого типу має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. Стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини. Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи. На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька» (M.T. v. UKRAINE, № 950/17, § 23 24, ЄСПЛ, від 19 березня 2019 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18), зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів даної справи колегією суддів встановлено, що з метою підтвердження батьківства позивача в суді першої інстанції була призначена судова-генетична експертиза за ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, яка була повернена до суду без виконання у зв`язку з неявкою гр.. ОСОБА_2 , з дитиною 05 грудня 2022 року та 09 січня 2023 року на експертизу.

Тобто експертиза не була проведена експертною установою не з вини позивача.

До апеляційної скарги позивачем надано висновок експерта № 1014-МГ молекулярно-генетичної експертизи по встановленню батьківства у відношенні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої встановлено те, що вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999 %. (а.с. 109-112)

Таким чином висновком експерта був підтверджений факт кровного споріднення позивача з дитиною.

Рішення щодовизнання батьківства(материнства)має ґрунтуватисяна всебічноперевірених судомданих,що підтверджуютьабо спростовуютьзаявлені вимогичи запереченняпроти них,а йогорезолютивна частина міститивсі відомості,необхідні дляреєстрації батьківства(материнства)в органахреєстрації актівцивільного стану(прізвище,ім`я тапо батьковіматері йбатька,число,місяць ірік їхнародження,громадянство,а такожномер актовогозапису пронародження дитини,коли таяким органомйого вчинено).

Таким чином,колегія суддіввважає,що вказанийфакт підтвердженодоказами,наявними вматеріалах справи,які єналежними,логічними іпослідовними, а тому позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Статтею 134 СК України, передбачено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами держаної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження, на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу або рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи навищевикладене,рішення Верхньодніпровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 22травня 2023року підлягаєскасуванню,як ухваленез порушеннямнорм матеріальногоправа,з ухваленнямнового рішенняпро задоволенняпозовних вимог ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки і піклування Верхньодніпровської міської ради, Криничанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 про визнання батьківства задовольнити.

Зобов`язати Криничанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису №05 від 29 травня 2007 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке зареєстроване Виконавчим комітетом Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, включивши відомості про батька дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , виключивши із актового запису про народження №05 від 29 травня 2007 року відомості про батька ОСОБА_5 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко