Постанова

від 11.01.2024 по справі 638/14997/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/14997/18 Номер провадження 22-ц/814/114/24Головуючий у 1-й інстанції Цвірюк Д.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача : Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М.

секретар: Чемерис А.К.

за участю: адвоката Линника Я.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняДзержинського районногосуду м.Харкова від05лютого 2021року усправі запозовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Трейд", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування рішення, визнання публічних торгів недійсними,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Трейд" , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування рішення, визнання публічних торгів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12.09.2008 року між ВАТ «Астра» та позивачем було укладено кредитний договір, за яким банк надав останньому кредит у розмірі 100000 доларів США з розрахунку 13,4% річних за користування кредитом на строк з 18.09.2008 року по 18.09.2018 року.

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору був укладений договір поруки від 18.09.2008 року між ВАТ «Астра», позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Каскад Трейд», відповідно до умов якого ТОВ «Каскад Трейд» взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов`язанням позичальника, які виникають з умов укладеного кредитного договору.

Також в забезпечення виконання умов договору було укладено договір іпотеки від 18.09.2008 року, відповідно до умов якого позивач передав ПАТ «Астра Банк» в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації з подальшими змінами у ПАТ «Дельта Банк», за яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 12.12.2016 року стягнуто на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1575351,38 грн.

20.09.2018 року за результатами проведеного аукціону право вимоги за кредитним договором від 18.09.2008 року було придбано за 775000 грн., переможцем аукціону визнано ОСОБА_2 .

19.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір №918/К купівлі-продажу майнових прав.

Звертаючись до суду позивач вказував, що дії ПАТ «Дельта Банк» з продажу на відкритих торгах права вимоги за кредитним договором такими, що порушують його права. Вважає, що продаж права вимоги за даними угодами призведе до повторного стягнення з нього заборгованості за одним і тим самим договором різними кредиторами, що є неприпустимим.

Також вказував на невідповідність розміру заборгованості, наведеному в публічному паспорті активу, що був виставлений на продаж, розміру заборгованості, виставленому рішенням суду від 12.12.2016 року. Вважає, що стягнення присудженої судом суми заборгованості у випадку неналежного його виконання боржником має здійснюватись в порядку, визначеномуЗУ «Про виконавче провадження».

Зазначає, що оскаржуване рішення Виконавчої дирекції Фонду в частині визначення права вимоги за даним договором активом, що підлягає продажу на відкритих торгах прийнято без дотримання принципу пропорційності.

Просив суд, з урахуванням уточнень, визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по продажу на відкритих торгах права вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1770 від 27.07.2018 року в частині визначення активів ПАТ «Дельта Банк», а саме: права вимоги за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року таким, що підлягає продажу на відкритих торгах.

Визнати недійсними результати відкритих торгів (аукціону) від 20.09.2018 року в частині продажу лоту №F11GL31299 (назва лотуПраво вимоги за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року, укладеним з фізичною особою. Забезпечення: 1.Трикімнатна квартира, загальною площею98,0 кв.м, житловою площею62,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекодавцем є Позичальник. 2.Договір поруки із юридичною особою. Майнові права за даним кредитним договором були обтяжені на користь третьої особи, наразі здійснюється робота щодо зняття обтяжень); визнати недійсним Договір №918/К купівлі-продажу майнових прав, що укладений 19.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 ; визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором за реєстровим №5367 від 18.09.2008 року прав, що укладений 05.12.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наводить доводи, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що продаж права вимоги за кредитним та забезпечуваними договорами призведе до подвійного стягнення заборгованості, що порушує права позивача, як боржника.

Також, посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц щодо неможливості відступлення права вимоги за кредитним договором на користь не фінансової установи.

У відзивах представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просять залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзивах зокрема звернуто увагу суду на безпідставність доводів апеляційної скарги щодо подвійного стягнення заборгованості з позивача, а також на те, що процедура продажу права вимоги за кредитними договорами.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що 18 вересня 2008 року між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ФЛ-18092008-001П, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 100000,00 дол. США з розрахунку 13,4% річних за користування кредитом на строк з 18.09.2008 року по 18.09.2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18.09.2008 року між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Котляровою О.М. та зареєстрований в реєстрі за №5367. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 18.09.2008 року між ВАТ «Астра Банк», ТОВ «Каскад Трейд» та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки.

02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Астра Банк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.12.2016 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволені частково. Стягнуто, зокрема, із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1575351,38 грн., з яких тіло кредиту1199373,21 грн., відсотки243781,66 грн., пеня123276,74 грн., 3% річних по тілу кредиту4904,69 грн.. 3% річних по відсоткам4015,09 грн.. В позові ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Каскад-Трейд» відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ «Каскад-Трейд» задоволено, визнано недійсним договір поруки №б/н від 18.09.2008 року, укладений між ПАТ «Астра Банк» та ТОВ «Каскад-Трейд». Зазначене рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.04.2017 року. Постановою Верховного Суду від 10.10.2019 року рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду залишені без змін.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».

В подальшому виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №71 від 08.04.2015 р. про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року до 02.09.2015 року включно.

Окрім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 р. №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 57, частинами першою та другою статті 48 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017року включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 лютого 2017 р. № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (уповноважена особа Фонду) на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Рішенням Комітету Фонду гарантування з питань консолідації та продажу активів від 27.07.2018 року №1770 «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк» були затверджені умови продажу активів АТ «Дельта Банк», в тому числі і права вимоги за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року».

Реалізація зазначеного активу здійснювалася шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, відповідно до Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються.

20.09.2018 року через електронний майданчик PROZORO були проведені електронні торги лот в ЕТС, номер лоту F11GL31299. Початкова (стартова) ціна лоту 2465693,85 грн., мінімальна ціна 493138,77 грн.. Ціна продажу 775000,00 грн., результати відкритих торгів (аукціону) від 20.09.2018р., за результатом яких було складено Протокол електронного аукціону UА-ЕА-2018-08-01-000082-b. Переможцем за яким визначено ОСОБА_2 . Найменування активів (майна) лоту (склад лоту): право вимоги за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року, укладеним з фізичною особою. Забезпечення:1.Трикімнатнаквартира,загальною площею98,0 кв.м, житловою площею62,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Іпотекодавцем є Позичальник. 2.Договір поруки із юридичною особою. Майнові права за даним кредитним договором були обтяжені на користь третьої особи, наразі здійснюється робота щодо зняття обтяжень.

19.10.2018 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону UА-ЕА-2018-08-01-000082-b між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір №918/К купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до п. 1.1 за цим Договором в поряду та на умовах, визначених цим договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/ або можуть виникнути в майбутньому та які включають:

- право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі - Боржники), які виникли за укладеними договорами (надалі - укладені договори) та /або інших підставах наведених у Додатку №1 до цього Договору (надалі - Право вимоги);

- право оскаржувати недійсність або припинення Прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-кого з боржників у судовому та позасудовому порядку;

- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника Прав вимоги та/або кредитора за Правами вимоги, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись Боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців Боржників умовах, визначене, тощо;

- право власності за Правами вимоги, а також інші права кредитора за Правами вимоги, в тому числі, ті, які виникають в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації Боржника них цим Договором, на підставі цього Договору;

- право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку №1 до цього Договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності Укладених договорів, тощо;

- інші права, що пов`язані або випливають із Прав вимоги. Надалі за текстом - Майнові права».

Пунктом 3.1. цього Договору сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим Договором Покупець сплачує Продавцю грошові кошти у розмірі 775000,00 грн. (ціна договору). Ціна договору сплачується Покупцем Продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Покупець.

Встановивши вказані обставини, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення, визнання публічних торгів недійсними місцевий суд дійшов висновку, що правочин щодо відступлення права вимоги передбачений прямими нормами чинного цивільного законодавства, є різновидом правонаступництва та не має наслідком подвійну відповідальність позивача у зобов`язальних відносинах.

При цьому, районний суд звернув увагу, що продаж майнових прав на відкритих торгах був здійснений АТ «Дельта Банк» на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк». Укладання договору купівлі-продажу майнових прав за №918/К купівлі - продажу майнових прав від 19.10.2018 року та договору відступлення права вимоги від 05.12.2018 року щодо реалізації майнових активів Банку в процесі його ліквідації відбулося у відповідності до приписів п. 4 р. VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, ст.ст.48,51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Електронний аукціон відбувся в межах процедури ліквідації АТ «Дельта Банк».

Іншого порядку реалізації активів банку в стадії ліквідації, ніж продаж його активів фізичним або юридичним особам законодавчими нормами не передбачено.

Також суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки торги з реалізації активів, умови яких затверджені даним рішенням, вже відбулися, відтак рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк» від 27.07.2018 № 1770 як акт індивідуальної дії себе вичерпало.

Врахувавши встановлені обставини, районний суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факт порушення його прав у зв`язку із укладенням оспорюваних договорів, крім того, при укладені оспорюваних договорів дотримані вимоги цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно достатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Законодавством передбачений перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позову зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними, оцінюючи обґрунтованість застосування такого способу захисту, як оспорення правочину, суду необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені оспорюваним правочином, оскільки недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія покликана не допускати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Статтею 512 ЦК Українивизначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК Українивстановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання під час процедури ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

За загальним правиломвідступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьоїстатті 512тастатті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

В той же час, положенняЗакону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осібне містять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Тобто, якщо фізична особа новий кредитор уклав договір відступлення прав вимоги за кредитним договором у процедурі примусової ліквідації банку, то він не набуває права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникає лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 та від 22 грудня 2020 року у справі № 761/20317/18 (ЄДРСРУ № 93793554).

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі №161/5127/17 -ц наведено правову позицію, відповідно до якої договори про відступлення прав вимоги, які укладені внаслідок електронних торгів, проведених на підставіст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не є договорами факторингу, а отжеучасником електронних торгів із продажу права вимоги може бути фізична особаабо юридична особа, а не лише банк або інша фінансова установа.

Із оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 вбачається, що остання не набула право здійснювати фінансові операції щодо боржників, оскільки за умовами договору купівлі-продажу майнових прав у неї виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитними договорами і за договором іпотеки.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо безпідставності укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав за кредитним договором з фізичною особою.

Крім того, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права.

Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 638/18879/18, провадження № 61-11179св22.

У справі, що переглядається, позивач не є стороною договорів купівлі-продажу мацйнових прав за кредитним та іпотечним договорами, укладеного 19.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , а також договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеного 05.12.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, позивач зобов`язаний був довести, що оспорюваними договорами порушуються його певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або оспорюваному праву особи.

Разом з цим, з матеріалів справи слідує, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав внаслідок купівлі ОСОБА_2 права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Доводи позовної заяви та апеляційної скарги про те, що продаж права вимоги за кредитним та іпотечним договорами призведе до повторного стягнення заборгованості ґрунтуються на припущенні позивача, та обумовлені невірним трактуванням норм закону.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції позивача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційнускаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районногосудум.Харковавід05лютого2021року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Ю.В. Дряниця

Судді: Л.І. Пилипчук

В.М. Триголов