Постанова

від 29.11.2023 по справі 910/6188/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа№ 910/6188/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Богуш М.К. (посвідчення адвоката № 386 від 21.09.2012)

від відповідача: Проценко П.П. (керівник)

Голуб В.Є. (посвідчення адвоката № 1447/10 від 30.09.1998)

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 (повний текст рішення складено 11.09.2023)

у справі № 910/6188/23 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України

до Державного підприємства Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна академія наук України

про стягнення 386 742,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Інститут Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Державного підприємства Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України про стягнення заборгованості у розмірі 386 742,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач вказував, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1621 від 01.01.2018 в останнього утворилася заборгованість за наданні позивачем послуги з інженерно-технічного та господарського забезпечення приміщення за грудень 2022 року.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 відмовлено у задоволенні позову. Присуджено до стягнення з Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України на користь Державного підприємства Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн та витрати на поштові відправлення в сумі 225,80 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі № 910/6188/23 та ухвалити нове рішення, в якому позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та відмовити відповідачу в стягненні з позивача витрат на професійну правничу допомогу і витрат на поштові відправлення.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що:

- позивачем не надавалися послуги з інженерно-технічного та господарського забезпечення приміщення за грудень 2022;

- поточні роботи по забезпеченню діяльності відповідача забезпечуються за рахунок його персоналу, оскільки в його штаті є слюсар-сантахнік та електрик відповідних категорій;

- теплова енергія постачається у виробничі приміщення тільки для радіаторного оплачення.

При цьому, за твердженням позивача, місцевим господарським судом не враховано, що відключення опалення приміщення відповідача площею 1575,6 м2 було здійснене тільки на період ремонту опалювальної системи опломбування здійснювалось представниками позивача.

Також позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення проти розподілу витрат на адвоката, а також не дослідив належним чином надані докази, зокрема акт наданих правових послуг 04.09.2023, тому неправомірно стягнув кошти у вигляді понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошував на тому, з 25.02.2022 по 01.06.2022 відповідач не проводив виробничу діяльність в приміщеннях корпусу № 17, оскільки працівники були відсутні на робочих місцях.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що сторони не підписували і не затверджували акт, щодо відновлення постачання теплової енергії у приміщення відповідача, тобто у позивача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення витрат на теплову енергію.

Відповідач також зазначає, що позивачем, капітальний ремонт системи теплопостачання у відключених згідно акту від 29.12.2021 від подачі теплової енергії у виробничі приміщення відповідача не проводився і постачання теплової енергії в опалювальному періоді 2022 року не проводилось.

Короткий зміст письмової відповіді позивача на відзив та узагальнення її доводів

Позивач у своїй письмовій відповіді на відзив повністю підтримав правову позицію викладену у апеляційні скарзі.

Узагальнений виклад позиції третьої особи

Третя особа не скористалась правом подати письмові заперечення на апеляційну скаргу, що свою чергу, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023, апеляційну скаргу Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі № 910/6188/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6188/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі № 910/6188/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.11.2023.

29.11.2023 від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшли обґрунтування підстав для стягнення понесених відповідачем витрат на професійну правову допомогу та поштові відправлення в Північному апеляційному суді у даній справі.

В судове засідання, яке відбулося 29.11.2023, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, а саме шляхом направлення процесуального документу на його електронну адресу в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа - ухвали суду від 31.10.2023.

Враховуючи, що явка представника третьої особи у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні представник позивача просив суд апеляційної інстанції залучити до матеріалів справи документи, які зазначені у переліку п.п. 6-48 додатків вказаних у апеляційній скарзі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти залучення до матеріалів справи вищевказаних додатків.

Розглянувши вказане клопотання позивача, колегія суддів дійшла висновку про відмову у залученні документів, які зазначені у додатках до апеляційної скарги, оскільки вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції та представником позивача не було наведено обґрунтованих причин не подання цих документів до місцевого господарського суду.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Окрім викладеного, представником відповідача було заявлено усне клопотання про намір подати докази понесення них витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, після ухвалення постанови по даній справі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.01.2018 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (далі - ІЕЗ, позивач) та Державним підприємством Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (далі - Центр, відповідач) було укладено договір № 1621 за умовами якого ІЕЗ надає послуги з інженерно-технічного та господарського забезпечення приміщення, що займає Центр за адресою: м. Київ, Антоновича, 56, корпус АПК ЕВ, поверхи 4, 6, загальною площею 1825, 5 кв.м, корпус № 2, кімната 423, загальною площею 71,9 кв.м, вул. Казимира Малевича, 11, кімната 807 а, загальною площею 11,4 кв.м, приведена площа 21, 2 кв.м, а Центр відшкодовує ІЕЗ:

- витрати за спожиті комунальні послуги - електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, газ;

- земельний податок;

- вартість послуг за обслуговування ліфтів;

- вартість послуг з інженерного (обслуговування електро,- тепло,- забезпечення, вентиляційне обслуговування, тощо), господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень.

Згідно до пп. 2.2.2. договору центр зобов`язаний не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати в повному обсязі відшкодування вартості спожитих енергоресурсів, податку на землю, вартість послуг з інженерного (обслуговування електро,- тепло,- забезпечення, вентиляційне обслуговування тощо), господарського забезпечення приміщень, вартість послуг за обслуговування ліфтів.

Позивач у позові вказував, що відповідач в порушення умов пп. 2.2.2. договору не здійснював своєчасну оплату наданих Інститутом Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України рахунків, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості з лютого 2022 по січень 2023 в сумі 386 742, 10 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог).

Натомість, відповідач зазначив, що на вимогу Інституту щороку до договору № 1621 від 01.01.2018 підписувались протоколи погодження договірної ціни та нові додатки без укладання додаткових угод, хоча текстом договору не передбачено внесення змін до договору у такий спосіб. Тобто на сьогодні існує три пакети додатків до договору та три протоколи погодження договірної ціни (додаток № 4) та Державному підприємству Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України не відомо які саме додатки до договору стали підставою для позову.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до затвердженого сторонами акту від 29.12.2021 б/н про відключення теплової енергії у виробничих приміщеннях ДП "МУАЦ ІЕЗ ім. Є.О.Патона" розміщених у виробничому корпусі № 17 (колишній АПК ЕВ) установлено та складено і зазначено сторонами, що у зв`язку з аварією системи теплопостачання у виробничих приміщеннях ДП "МУАЦ ІЕЗ ім. Є.О.Патона" (розморожені батареї опалення, корозія металу стальних радіаторів) з 01.01.2022 і до проведення капітального ремонту системи теплопостачання відключена подача теплової енергії у виробничих приміщеннях відповідача в корпусі № 17, загальною площею 1 575,6 кв.м, а також визначено, що при розрахунку вартості теплопостачання в цих приміщеннях відповідача відповідно до укладено договору від 01.01.2018 № 1621 відключені від подачі теплової енергії виробничі приміщення загальною площею 1 575,6 кв.м не враховуються у рахунках з 01.01.2022.

Сторони підтвердили, що на відключаючій запірній арматурі встановлені номерні пломби № 054744438 та № 054744437. Відповідальність за збереження пломб та збереження всіх інженерних мереж у вказаних приміщеннях покладається на завідуючого майстернями Юрія Оніщенко. Наявність пломб станом на 09.03.2023 року було зафіксовано документально (фото опломбованої запірної арматури відповідачем додано до відзиву).

Також, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач неодноразово пропонував зробити відкорегування рахунків з відшкодування вартості теплової енергії у відповідності до акту б/н від 29.12.2021 та додатку № 4; на зменшення опалювальної площі; копії листів від 18.01.2023 № 86/1, від 20.01.2023 № 07, від 23.03.2023 № 48 містяться в матеріалах справи.

В платіжному дорученні від 18.01.2023 № 1685 зазначено, що за грудень 2022 року за спожите теплопостачання кількістю 54,08 (Гкал), вартість 116 943,69 грн, ПДВ 23 388,73 грн., всього 140 332,42 грн.

У розрахунку № 36461-1308 від 31.12.2021 за грудень 2021 року за спожите теплопостачання кількістю 32,85 (Гкал), вартість 190 347,56 грн., ПДВ 38 069,52 грн. всього 228 417,08 грн.

Середня температура за грудень в опалювальному періоді 2021 року становила -1,6 градусів, а в опалювальному періоді за грудень 2022 року становила -0,7 градусів. Опалювальна площа за грудень 2021 було - 1 936 кв.м, а в грудні 2022 стало - 339, 2 кв.м.

У відповідача виникли питання, щодо обґрунтування спожитого тепла в обсязі 54,08 Гкал в листопаді-грудні 2022 року порівняно з 32,85 Гкал спожитого в листопаді-грудні 2021 року, враховуючи, що в опалювальний період листопад-грудень 2022 року температура навколишнього середовища була вищою за аналогічний опалювальний період 2021 року.

Натомість, позивач відмовився виключити з рахунку та провести корегування відповідно фактичного спожитого тепла, що підтверджується перепискою між сторонами, зокрема, листи від 20.06.2022 № 39 (вх. № 304), від 27.06.2022 № 40 (вх. від 29.06.2022 № 344), від 21.03.2023 № 48 (вх. № 203 від 22.03.2023), від 02.05.2022 № 82 (вх. № 290 від 03.05.2023).

Таким чином, виставлені позивачем рахунки по договору на відшкодування вартості теплової енергії за листопад-грудень 2022 року нараховані без урахування вищезазначеного затвердженого сторонами акту б/н від 29.12.2021 і обґрунтування розрахунку спожитого тепла в обсязі 54,08 Гкал.

Відповідач, у свою чергу, заперечував проти стягнення коштів за послуги інженерно-технічного та господарського забезпечення згідно договору № 1621 від 01.01 2018, які визначені в додатку № 4 і включають витрати до додатку № 4 договору № 1621 від 01.01.2018 включається Протокол договірної ціни та розрахунок вартості послуг з інженерного (обслуговування електро-, тепло,- водопостачання, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень на 2022 рік, що перебувають на балансі відповідача.

Розрахунок вартості послуг з інженерного та господарського забезпечення приміщень відповідача згідно додатку № 4 не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до акту б/н від 29.12.2021 відключені від теплопостачання виробничі приміщення площею 1 575,6 кв.м. з 01.01.2022, також звільнено кімнату № 807А з 01.05.2022, відключено 2 внутрішні телефонні лінії. Зазначені зміни не внесені до розрахунку вартості послуг з обслуговування теплозабезпечення площ, які опалюються (п. 2), обслуговування КВП та А теплового та вентиляційного обладнання (п. 4), обслуговування внутрішнього телефонного зв`язку та експлуатаційно-технічного обслуговування (будівельна частина) (п.12).

У зв`язку із введенням на всій території України воєнного стану та на виконання розпорядження Президії НАН України від 24.02.22 № 143 "Про роботу установ, організацій, підприємств НАН України в умовах воєнного стану в Україні" відповідачем було встановлено дистанційний режим роботи для працівників згідно наказів № 30 від 28.02.2022., № 36 від 29.04.2022 та № 43 від 01.06.2022.

Листом від 27.06.2022 № 40 (вих. № 344 від 29.06.2022) відповідач звертався до позивача щодо укладення додаткової угоди, з огляду на те що в умовах обмежувальних протиепідемічних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусу SARS-Cov-2 з квітня 2021 року та воєнного стану з 24.02.2022 значно скоротились обсяги робіт і як результат, фінансування діяльності Центру. У зв`язку з відсутністю замовлення на навчання Центр має від`ємний результат діяльності за 2 квартали 2022 року працює за індивідуальним графіком (один робочий день на тиждень, тривалістю 4 години) та проводить мінімізацію витрат, пов`язаних з забезпеченням своєї діяльності.

Відповідачем проведені заходи зменшення витрат по договору № 1621 від 01.01.2018 з Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона: проведена інвентаризація приміщень, що знаходяться на балансі Центру по вул. Антоновича, 56, площею 1914,8 кв.м.; відключена від теплопостачання не задіяна в навчальному процесі частина виробничих приміщень площею 1575,6 кв.м (відповідно до акту б/н від 29.12.2021); звільнена кімната № 807А у корпусі 4 ІЕЗ ім. Є.О.Патона (відповідно до акту від 31.05.2022 про здачу кімнати ); відключено 2 внутрішні телефони 79-11,78-67).

Враховуючи, що зазначена сума щомісячних нарахувань вартості послуг непомірна для виконання виходячи з фінансових можливостей ДП "МУАЦ ІЕЗ ім. Є.О.Патона" було запропоновано з 01.07.2022 внести зміни до договору № 1621 від 01.01.2018 шляхом укладання додаткової угоди та скорегувати калькуляцію (розрахунок) вартості зазначених послуг в додатку № 4 з урахуванням проведених заходів, а також виключити з розрахунку послуги з обслуговування вентиляції (п. 4) та експлуатаційно-технічне обслуговування (будівельна частина п. 12), так як такі роботи у приміщеннях, мають проводитись за окремими кошторисами з зазначенням обсягів і видів робіт та прийматись актами виконаних робіт.

До даного листа було додано проект додаткової угоди до договору № 1621 від 01.01.2018 з додатками № 1, 2, 3, 4 до договору від 01.01.2018, який був підписаний відповідачем. Втім, відповіді на даний лист отримано не було.

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідачем у порушення умов договору не оплачено у повному обсязі надані позивачем послуги за грудень 2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 відмовлено у задоволенні позову. Присуджено до стягнення з Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України на користь Державного підприємства Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн та витрати на поштові відправлення в сумі 225,80 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача коштів за надання послуг за інженерне і господарське забезпечення приміщень за січень 2022 року - січень 2023 року в сумі 271 269, 07 грн, то судова колегія вказує, наступне.

Відповідач є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, рішень Уповноваженого органу управління, яким є Національна академія наук України та законодавства України. Самостійно визначає основні напрямки роботи, планує свою діяльність для задоволення потреб фізичних і юридичних осіб з метою отримання прибутку.

Для забезпечення своєї навчально-виробничої і господарської діяльності формує та затверджує структуру штатний розпис.

В штаті відповідача є посади слюсаря-сантехніка та електрика відповідної кваліфікації, тому твердження позивача, що відповідач не має повноважень експлуатувати інженерно-технічні мережі та обладнання приміщень, у яких розміщені, через відсутність в штаті атестованого персоналу відповідної кваліфікації, не відповідає дійсності (копії штатного розпису, наказів про прийом на роботу та допуску до роботи наявні в матеріалах справи). З огляду на що, всі необхідні поточні роботи по забезпеченню діяльності відповідача забезпечуються за рахунок власного персоналу.

Як було встановлено судом першої інстанції вище, відповідно до затвердженого сторонами акту від 29.12.2021 б/н про відключення теплової енергії у виробничих приміщеннях відповідача розміщених у виробничому корпусі № 17 (колишній АПК ЕВ) сторонами зазначено, що у зв`язку з аварією системи теплопостачання у виробничих приміщеннях ДП "МУАЦ ІЕЗ ім. Є.О.Патона" (розморожені батареї опалення, корозія металу стальних радіаторів) з 01.01.2022 року і до проведення капітального ремонту системи теплопостачання, відключена подача теплової енергії у виробничих приміщеннях відповідача в корпусі № 17, загальною площею 1575,6 кв.м. Приміщення в зимовий період часу не експлуатувалися, а послуги з інженерного і господарського забезпечення приміщень з січня 2022 року не надавалися.

В той час, колегія суддів вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, щоб свідчили про відновлення постачання теплової енергії у приміщення відповідача, тобто, у позивача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення витрат на теплову енергію.

Капітальний ремонт системи теплопостачання у відключених згідно акту від 29.12.2021 від подачі теплової енергії у виробничі приміщення відповідача не проводився і постачання теплової енергії в опалювальному періоді 2022 року не проводилось.

У зв`язку із введенням на всій території України воєнного стану та на виконання розпорядження Президії НАН України від 24.02.22 №143 "Про роботу установ, організацій, підприємств НАН України в умовах воєнного стану в Україні" відповідач встановив дистанційний режим роботи для працівників згідно наказів № 30 від 28.02.22, № 36 від 29.04.22 та № 43 від 01.06.2022 та не проводив діяльність, працівники були відсутні на робочих місцях, тому послуги позивачем не могли надаватися.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач також виконав вимоги розпорядження Президії НАН України від 24.02.22 № 143 "Про роботу установ, організацій, підприємств НАН України в умовах воєнного стану в Україні" та згідно наказу від 28.02.2022 № 17 перевів співробітників на роботу в дистанційному режимі, а відділи які займались обслуговуванням та наданням послуг згідно договору № 1621 - на простій. Часткове відновлення роботи у штатному режимі у позивача відбулось в травні місяці 2022 року. На період встановленого дистанційного режиму роботи в приміщеннях позивача ліфти не використовувалися, а доступ до приміщень був лише згідно списку.

Як про це вказує відповідач та чого не було спростовано позивачем, технічні працівники, які за твердженнями позивача надавали послуги відповідачеві не відносяться до категорії критично важливих співробітників. Тому стосовно режиму роботи експлуатаційного персоналу виробничих та господарських служб позивача в умовах воєнного стану згідно наказу № 17 від 28.02.2022 позивач мав би надати графік роботи зазначеного персоналу, що забезпечує інженерне обслуговування та господарське забезпечення приміщень відповідача з 01.03.2022 та вказати які послуги надавались, в якому обсязі і в який період часу, тоді як такі докази суду не представлено.

Відтак, зазначене вище спростовує твердження позивача щодо надання ним послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень з січня 2022 року.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача коштів за комунальні послуги, зокрема, спожиті енергоресурси в сумі 115 473, 03 грн, судова колегія вказує наступне.

Методика розподілу витрат за спожиті позивачем енергоресурси між підрозділами позивача та субспоживачем визначає, що розподіл обсягу споживання виконується по видам теплових навантажень: опалення, припливна вентиляція та гаряче водопостачання.

Як про це вказує відповідач та чого у свою чергу не було спростовано позивачем, Центру теплова енергія постачається тільки для радіаторного опалення і згідно зазначеної методики в цьому випадку обсяг споживання теплової енергії розподіляється по площі приміщень, а саме, відповідно до питомої ваги теплових витрат займаних площ.

В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що відповідач неодноразово звертався до позивача щодо надання розрахунку фактичних витрат з відшкодування тепло забезпечення згідно наявних в матеріалах справи листів від 18.01.2023 № 86/1, від 20.01.2023 № 07, від 19.04.2023 № 66, від 25.05.2023 № 92.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до затвердженого сторонами акту від 29.12.2021 б/н про відключення теплової енергії, у виробничих приміщеннях загальною площею 1575,6 кв.м, було відключено теплопостачання.

Сторони підтвердили, що на відключаючій запірній арматурі встановлені номерні пломби № 054744438 та № 054744437. Відповідальність за збереження пломб та збереження всіх інженерних мереж у вказаних приміщеннях покладається на завідуючого майстернями Юрія Оніщенко. Наявність пломб станом на 09.03.2023 було зафіксовано документально, зокрема, фото опломбованої запірної арматури міститься в матеріалах справи.

В той час, в матеріалах справи відсутні докази, щоб свідчили про відновлення постачання теплової енергії у приміщення відповідача, тобто, у позивача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення витрат на теплову енергії.

Так, позивач зазначає, що при проведенні заходів з підготовки корпусу № 17 до опалювального сезону 2022-2023 років було проведено поточний ремонт пошкоджених радіаторів в виробничих приміщеннях відповідача, при цьому, не надаючи перелік і обсяги робіт з ремонту та актів здачі-приймання робіт.

Додатковим доказом того, що роботи з ремонту, промивки та гідравлічного випробовування системи теплозабезпечення у відключених згідно акту від 29.12.2021 приміщеннях не проводились, підтверджується наявністю пломб на запірній арматурі станом на 09.03.2023, які були 21.03.2023 вилучені і знищенні працівниками позивача (акт про протиправне вилучення номерних пломб системи теплозабезпечення працівниками відповідача додається).

Позивач не має права втручатися в господарську діяльність відповідача, а відповідно зняття пломб в приміщенні, яке знаходиться в постійному користуванні відповідача допускається лише в тому ж порядку в якому проводилося опломбування (спільно).

Крім того сторони не підписували і не затверджували акт з відновлення постачання теплової енергії в приміщення відповідача, що були відключені згідно спільного акту від 29.12.2021.

Позивачем, капітальний ремонт системи теплопостачання у відключених згідно акту від 29.12.2021 від подачі теплової енергії у виробничі приміщення відповідача не проводився і відповідно постачання теплової енергії у виробничих приміщеннях загальною площею 1575,6 кв.м в опалювальному періоді 2022-2023 року не проводилось. Тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування витрат на теплову енергію, так як відповідачем така теплова енергія у 2022 році не споживалася.

Судова колегія також вказує, що позивачем не представлено суду жодних доказів надання з його боку робіт, послуг, постачання енергоносіїв відповідачеві, які він просить стягнути з відповідача.

Натомість, відповідачем в якості спростування доводів позивача надано наступні пояснення та копії доказів (актів наданих послуг), які складалися позивачем, направлялися відповідачеві, а він відповідно повертав їх підписаними із зауваженнями щодо ненаданих послуг.

Згідно банківських виписок, наданих сторонами, відповідач здійснював відшкодування тільки тих послуг, які надавались позивачем. Оплата наданих послуг проводиться після підписання акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг), згідно договору № 1621 від 01.01.2018.

В зазначених актах, починаючи з лютого 2022 року директор відповідача зазначає, що затверджує їх частково, вказує які послуги не надавались та відповідно такі послуги не сплачуються. Акти оформлюються щомісяця і нарочно передаються позивачу (копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за лютий - грудень 2022 року додаються).

Жодних зауважень листів, повідомлень, тощо з боку позивача на підписані відповідачем акти в матеріалах справи не міститься.

Не відповідають дійсності й твердження позивача про постійне перебування представників та відвідувачів (слухачів) в приміщеннях відповідача, оскільки, згідно наказу № 30 від 28.02.2022 у зв`язку з введенням воєнного стану відповідач перейшов на дистанційний режим роботи з 01.03.2022 та відновив надання послуг в очному режимі з 01.06.2022 згідно наказу № 43 від 01.06.2022.

Службова записка про виписку пропусків для слухачів відповідача була надана 22.02.2022 за 2 дні до введення воєнного стану. Тому наказом № 55Н від 25.02.2022 зазначені в службовій записці слухачі були переведені на дистанційне навчання і закінчили навчання в дистанційному режимі за програмою 13.05.2022, згідно наказу № 59Н/1 від 12.05.2022.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що з 01.03.2022 по 01.06.2022 відповідач не проводив виробничу діяльність в приміщеннях корпусу № 17, а працівники були відсутні на робочих місцях.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, надані сторонами у підтвердження своїх доводів та заперечень докази свідчать про те, що позивачем не надавалися послуги з інженерного і господарського забезпечення приміщень відповідача за січень 2022 року - січень 2023 року, а також не надавалися комунальні послуги в частині постачання енергоресурсів з січня 2022, за які позивач просив стягнути кошти.

Також відповідач просив суд першої інстанції стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн та 225, 80 грн - поштових витрат.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, у першій після укладення договору поданій заяві (заперечення на відповідь на відзив), відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 500 грн. на поштові відправлення та до 100 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, так як між ним та адвокатським об`єднання "Зейкан, Попович, Голуб і партнери" 04.07.2023 було укладено договір № 04/07-23 про надання правових (адвокатських) послуг та надано суду його копію. З огляду на що відповідач зазначає, що при наданні відзиву на позов він не міг очікувати, що справа для нього виявиться надто складною, а після отримання відповіді на відзив вимушений був звернутися за професійною правничою допомогою.

04.07.2023 між відповідачем та адвокатським об`єднання "Зейкан, Попович, Голуб і партнери" укладено договір № 04/07-23 про надання правових (адвокатських) послуг.

Відповідно до п. 1 договору виконавець бере на себе надання наступної професійної допомоги: представництва інтересів замовника у господарському суді, апеляційному господарському суді, Верховному Суді, органах, які проводять виконання судових рішень, інших юрисдикційних органах зі спору, який виник з приводу розрахунків по договору № 1621 від 01.01.2018 (провадження господарського суду міста Києва № 910/6188/23).

В п. 4.1. договору сторонами погоджено, що вартість адвокатських послуг складає до 100 000, 00 грн, без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу надано акт від 04.09.2023 наданих правових (адвокатських) послуг згідно з договором № 04/07-23 від 04.07.2023, відповідно до якого виконавцем були надані послуги на суму 20 000, 00 грн, а замовником такі послуги прийняти без будь яких зауважень щодо ціни та якості, а також надано рахунок-фактуру та платіжну інструкцію № 2011 від 04.09.2023.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Також, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не місять заперечень позивача щодо заявленої відповідачем суми судових витрат.

Крім того, відповідачем понесені витрати на поштові відправлення в сумі 225, 80 грн, які складаються з відправлення від 18.05.2023 відзиву на позов на адресу позивача та господарського суду м. Києва у сумі 82 грн. (додаток 1), відправлення від 23.06.2023 відзиву на позов на адресу третьої особи у сумі 63, 80 грн. (додаток 2) та відправлення від 10.07.2023 заперечень на відповідь на відзив на адресу позивача та третьої особи у сумі 80 грн.

Враховуючи, що позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі, а також, відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими відповідачем на оплату адвокатських послуг, витрати понесені відповідачем за надання правової допомоги в розмірі 20 000, 00 грн є реальними та такими, що фактично понесені стороною, також витрати на поштові відправлення в сумі 225,80 грн підтверджені відповідними доказами, а відтак, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано те, що вартість адвокатських послуг визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене судова колегія, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на вказані вище обставини, які обґрунтовані матеріалами справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині стягнення судового збору відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі № 910/6188/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/6188/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2024 після виходу судді Тарасенко К.В. з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська