Постанова

від 17.01.2024 по справі 904/2529/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2529/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Скок А.В., адвокат (поза межами суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" адвоката Скок Антона Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2529/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 1 577 373, 95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" з позовною заявою до Товариства обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" про стягнення з відповідача заборгованість за договором про надання послуг спецтехнікою та автотранспортом №264/03012022 від 03.01.2022 у розмірі 1 577 373,95 грн, з яких: 867 290,00 грн - cума основного боргу, 438 283,58 грн - пеня, 240 915,73 грн - втрати від інфляції, 30 884,64 грн - 3 % за користування коштами та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг автотранспортом та спецтехнікою № 264/03012022 від 03.01.2022 в частині своєчасності оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 у справі №904/2529/23 закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" основного боргу у розмірі 867 290,00 грн.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙТ пеню у розмірі - 140 581, 42 грн, інфляційні витрати у розмірі 240 417, 07 грн, 3% річних у розмірі 30 851, 87 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та судовий збір у розмірі 6 177, 75 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 140 581, 42 грн., інфляційних втрат у розмірі 240 417,07 грн., 3 % річних у розмірі 30 851,87 грн. та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7 135,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 593,12 грн., 3 % річних у розмірі 838,97 грн., в інший частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.

18.12.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/2529/23 у зв`язку з відпусткою судді Мороза В.Ф.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023, справу №904/2529/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у цій справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 у справі №904/2529/23 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 у справі №904/2529/23 - залишено без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладені на апелянта.

19.12.2023 справу повернуто до Господарського суду Дніпропетровської області.

19.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення звернувся представник позивача.

Заява мотивована тими обставинами, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлялось про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, за приписами ч.8 ст.129 ГПК України відповідні докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила відповідну заяву, відтак, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.12.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 20.12.2023, в порядку п.17.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, здійснено запит матеріалів справи №904/2529/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про розгляд заяви до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

25.12.2023 матеріали справи №904/2529/23 надійшли до суду апеляційної інстанції. Саме з цієї дати став можливим розгляд заяви по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.12.2023 заяву прийнято до розгляду та її розгляд призначено у судовому засіданні на 17.01.2024; сторонам встановлений строк для подачі заяв, клопотань.

Від відповідача до суду 26.12.2023 надійшло заперечення щодо розподілу судових витрат, в якому він посилається на те, що витрати, які заявляються до відшкодування, є завищеними, неспівмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт за договором про надання правової допомоги, зокрема вартість послуг представника ТОВ «ВАЙТ» по справі №904/2529/23 не відповідає наявним відомостям органів статистики або інших органів про ціни на ринку на аналогічні послуги.

Наголошує, що адвокатом не враховано рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, а складення відзиву на апеляційну скаргу не вимагало від адвоката значних зусиль, оскільки аргументи зводилися до тих, що вже були викладені у первинному позові, матеріали справи не містять значної кількості документів, спірні правовідносини регулюються ГПК без будь-яких інших спеціальних підзаконних актів, а тому враховуючи характер виконаної роботи, фактичний її об`єм та її незначну складність, принципи співмірності, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їх розміру, а також те, що представник позивача не позиціонує себе як лідера на ринку юридичних послуг, тобто з досить великим досвідом, професіональними якостями, на думку відповідача, зазначені витрати не можна вважати обґрунтованими, співмірними та розумними.

Крім того, звертає увагу, що визначення такої послуги в Акті виконаних робіт №10 від 27 жовтня 2023 року як «Підготовка правової позиції щодо апеляційної скарги у справі №904/2529/23» викликає обґрунтовані сумніви, оскільки справа слухалася в суді апеляційної інстанції та правова позиція позивача визначилася ще в суді першої інстанції під час слухання справи. Із зазначених підстав просить відмовити у повному обсязі у стягненні заявлених витрат на правничу допомогу.

27.12.2023 до суду надійшло клопотання від представника позивача адвоката Скок А.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

В судове засідання 17.01.2024 представник відповідача не з`явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не повідомив.

В судовому засіданні 17.01.2024 оголошені вступна та резолютивна частина додаткової постанови у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" адвоката Скок Антона Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №904/2532/23, колегія суддів встановила наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що судові витрати слід покласти на відповідача.

В судовому засіданні 18.12.2023, до судових дебатів, представником позивача здійснена відповідна заява про подання доказів в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Постанова апеляційної інстанції, якою рішення господарського суду залишено без змін, ухвалена 18.12.2023 (в судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частина постанови).

19.12.2023 до апеляційного суду надійшла заява від позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.

До заяви додані докази понесення витрат, а саме: копія договору про надання правничої допомоги № 04-01/23 від 04.01.2023, копія акту виконаних робіт від 27.10.2023, копія платіжної інструкції № 24997 від 07.11.2023, докази направлення заяви відповідачу.

Так, між адвокатом Скок А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю укладено договір про надання правової допомоги № 04-01/23 від 04.01.2023.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання правової допомоги сторони визначили, що за правову допомогу клієнт - ТОВ «ВАЙТ» сплачує адвокату гонорар, остаточний розмір якого визначається сторонами актом виконаних робіт.

Згідно з актом виконаних робіт № 10 від 27.10.2023 Адвокатом надана правова допомога відповідно до договору про надання правової допомоги № 04-01/23 від 04.01.2023, а саме:

- підготовка правової позиції щодо апеляційної скарги ТОВ «БІГ СІТІ ГРУП» у справі №904/2529/23 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «БІГ СІТІ ГРУП» у справі №904/2529/23 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023;

- направлення відзиву на апеляційну скаргу з додатками відповідачу та до суду.

Сторони визначили, що загальний розмір гонорару Адвоката під час розгляду справи в суді першої інстанції складає 15900,00гривень.

При цьому, колегія суддів вважає зазначене опискою, оскільки мова йде про складення апеляційної скарги.

Відповідний розмір гонорару адвоката був сплачений ТОВ «ВАЙТ» згідно платіжної інструкції № 24997 від 07.11.2023 у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачу правової допомоги і складання процесуальних документів у справі в суді апеляційної інстанції адвокатом Скок Антоном Володимировичем згідно з ордером серії АЕ №1137687, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4265 від 22.04.2019.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Як зазначено вище, позивач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 15900 грн.

Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що адвокатом витрачено час на підготовку процесуальних документів, зокрема лише відзиву на апеляційну скаргу, при цьому за актом наданих послуг до його складу взагалі не включена участь адвоката у судовому засіданні, вартість таких витрат складає 15900, 00 грн., що виходить за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку. Не є співмірним визначений сторонами розмір гонорару обсягу документів та часу витраченому адвокатом на надання правничої допомоги.

Зокрема, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором надання послуг за сімома актами наданих послуг, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі; справа не містить складних розрахунків та не становить суспільний інтерес; основну суму заборгованості відповідачем погашено під час розгляду справи в суді першої інстанції, наслідком чого було закриття провадження в цій частині вимог; адвокатом згідно з детальним описом робіт (наведеним у акті) надані такі послуги: 1) підготовка правової позиції щодо апеляційної скарги; 2) підготовка відзиву на апеляційну скаргу; 3) направлення відзиву відповідачу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що направлення кореспонденції, зокрема відзиву на апеляційну скаргу, з огляду на положення статті 123 ГПК України не належить до витрат на професійну правничу допомогу (зазначений висновок наведений у постанові КГС ВС від 14.07.2021 у справі №910/11884/19).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що адвокат Скок А.В. був представником позивача та приймав участь на стадії розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а отже є обізнаним з обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах, що дає підстави для висновку, що послуги адвоката з підготовки правової позиції охоплюється послугою зі здійснення підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Разом з тим, складення відзиву на апеляційну скаргу не потребувало для досвідченого адвоката значних витрат часу при незмінній позиції, оскільки відзив майже повністю дублює відповідь на відзив на позовну заяву.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у справах № 756/2114/17 і № 911/3386/17, відповідно до якої підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.

Таким чином, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. із 15900,00 грн заявлених, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решти суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" адвоката Скок Антона Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №904/2529/23 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" (вулиця Любарського, будинок 143, офіс 304, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 37451739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" (вулиця 120-ї бригади територіальної оборони, буд.128, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019; ідентифікаційний код 37215550) 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст додаткової постанови виготовлено та підписано 22.01.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков