Постанова

від 22.01.2024 по справі 904/2872/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2872/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в спрощеному провадженні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 (повний текст складено та підписано 16.08.2023 суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/2872/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 252 106,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" заборгованість у розмірі 252 106,81грн, з яких:

- основний борг у розмірі 156 400,00грн;

- 3 % річних у розмірі 15 784,02грн;

- втрати від інфляції у розмірі 79 922,79грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 року у справі №904/2872/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" до Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" про стягнення 252 106,81грн - задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" основний борг у розмірі 156 400,00 грн., 3% річних у розмірі 15 784,02 грн., втрати від інфляції у сумі 79 922,79 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 781,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки у спрощений спосіб, за поставлений позивачем товар не розрахувався, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач Приватне підприємство "ЕКГ-Сервіс", в якій просив рішення Дніпропетровського господарського суду від 11.08.2023 року у цій справі скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ ГЛУБУР-СЕРВІС у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПП ЕКГ-СЕРВІС - 3% річних у розмірі 15 784,02 грн., втрат від інфляції у сумі 79 922,79 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

Апелянт вказує, що відповідач ПП «ЕКГ-Сервіс» зазначав у своєму відзиві, що сторонами не погоджено порядок оплати, строк поставки, предмет та ціну договору, а також штрафні санкції за невиконання зобов`язання.

Дана обставина свідчить про безпідставність застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов`язання у вигляді пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Зазначає, що заборгованість відповідача ПП ЕКГ-Сервіс перед позивачем не підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції здійснений позивачем є вочевидь недостовірним. Сторонами не погоджувались терміни поставки та граничні терміни оплати, а отже початкова дата з якої здійснювався розрахунок 3% річних та індексу інфляції позивачем - є помилковою. Проте, судом першої інстанції не прийнято до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати в розраховані позивачем із заборгованості за кожною із спірних видаткових накладних за той самий період прострочки, що й при розрахунку 3% річних.

Зауважує, що виставлення позивачем рахунку на оплату, не нівелює висновку про те, що строки оплати товару за видатковими не були визначені сторонами та сторони не погодили застосування до спірних правовідносин ч. 1 статті 692 ЦК України.

Вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.08.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/2872/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2872/23.

06.09.2023 року матеріали справи №904/2872/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2240/23 від 18.09.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 у справі №904/2872/23. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" (позивач), як постачальник, виставило Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" (відповідач), як покупцю, рахунок на оплату №28 від 01.02.2019 на суму 56 400,00грн (а.с. 15) та рахунок на оплату №745 від 07.12.2020 на суму 132 000,00грн (а.с. 22).

На виконання замовлень покупця №27 від 01.02.2019 та №743 від 07.12.2020, ТОВ "Глубур-Сервіс" поставило ПП "ЕКГ-Сервіс" товар:

плита дробяща 3440.02.020.0, у кількості 1шт на суму 56 400,00грн, що підтверджується видатковою накладною №24 від 04.02.2019 (а.с. 16);

колесо зубчате z51m24 1277.03.304-1, у кількості 1шт на суму 132 000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №596 від 09.12.2020 (а.с. 23).

Видаткові накладні містять підписи сторін скріплені печатками підприємств. Додатково поставка продукції підтверджується Актами перевезення вантажу козловим краном від 04.02.2019 та від 09.12.2020, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17, 24).

Відповідач перерахував на рахунок позивача 32 000,00грн, згідно платіжного доручення №1435 від 11.01.2022. Призначення платежу: оплата за колесо зубчате кресл. 1277.03.304-1 згідно рахунку №745 від 07.12.2020 (а.с. 18).

З викладеного слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "ЕКГ-Сервіс" (покупець, відповідач) укладено договір поставки у спрощений спосіб, а саме: позивач підтвердив наявність домовленостей за виставленим рахунком, в якому зазначено кількість та характеристика товару, який він має поставити, а відповідачем прийнято ці умови шляхом здійснення часткової оплати та прийняття товару за видатковими накладними.

Проте, відповідачем не виконано зобов`язання щодо повної оплати товару. Сума заборгованості за поставлений товар складає 156 400,00грн (188400,00грн-32000,00грн). У зв`язку із чим позивач направив відповідачу претензію №56 від 08.05.2023 на суму 251 326,11грн (а.с. 26-27).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість у сумі 156 400,00грн відповідачем не сплачена.

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 156 400,00грн, 3 % річних у розмірі 15 784,02грн та втрат від інфляції у розмірі 79 922,79грн, що і стало причиною виникнення спору.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин того, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб. Позивач виставив Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" (відповідачу), як покупцю, рахунок на оплату №28 від 01.02.2019 на суму 56 400,00грн (а.с. 15) та рахунок на оплату №745 від 07.12.2020 на суму 132 000,00грн (а.с. 22); на виконання замовлення покупця №27 від 01.02.2019 та №743 від 07.12.2020, ТОВ "Глубур-Сервіс" поставило ПП "ЕКГ-Сервіс" товар:

плита дробяща 3440.02.020.0, у кількості 1шт на суму 56 400,00грн, що підтверджується видатковою накладною №24 від 04.02.2019 (а.с. 16);

колесо зубчате z51m24 1277.03.304-1, у кількості 1шт на суму 132 000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №596 від 09.12.2020 (а.с. 23), які, в свою чергу, містять підписи сторін скріплені печатками підприємств. Додатково поставка продукції підтверджується Актами перевезення вантажу козловим краном від 04.02.2019 та від 09.12.2020, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17, 24). Відповідач перерахував на рахунок позивача 32 000,00грн, згідно платіжного доручення №1435 від 11.01.2022. Призначення платежу: оплата за колесо зубчате кресл. 1277.03.304-1 згідно рахунку №745 від 07.12.2020 (а.с. 18). Сума заборгованості за поставлений товар складає 156 400,00грн (188400,00грн-32000,00грн). У зв`язку із чим позивач направив відповідачу претензію №56 від 08.05.2023 на суму 251 326,11грн (а.с. 26-27).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість у сумі 156 400,00грн відповідачем не сплачена.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у своєму відзиві зазначав що:

- між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб укладено два договори, предметом яких є купівля-продаж плити дробящої та колеса зубчатого 2т51т24. Договір між сторонами у письмовій формі не укладався;

- ПП "ЕКГ-Сервіс" не отримував товар та не підписував видаткову накладну від 09.12.2020 №596 та акт перевезення вантажу козловим краном від 09.12.2020. Підпис на вказаній видатковій накладній від імені директора ПП "ЕКГ-Сервіс" вчинено невстановленою особою. Відтиск печатки ПП "ЕК-Сервіс" на видатковій накладній також не проставлявся ні директором підприємства, ні іншими посадовими особами підприємства. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про подання позивачем до суду підробленого документа.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС.

На вирішення експерта поставити наступне питання:

- Чи виконаний підпис на видатковій накладній № 596 від 09.12.2020 на суму 132 000,00грн та акті перевезення вантажу козловим краном від 09.12.2020 директором Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" Холод Русланом Анатолійовичем або іншою особою?

- Чи відповідає відтиск печатки Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" на видатковій накладній №596 від 09.12.2020 на суму 132 000,00грн та акт перевезення вантажу козловим краном від 09.12.2020 відтиску печатки Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс"?

Для проведення експертизи відповідач просить витребувати у позивача оригінал видаткової накладної №596 від 09.12.2020 на суму 132 000,00грн та акт перевезення вантажу козловим краном від 09.12.2020 складений ТОВ "Глубур Сервіс" та ПП "ЕКГ-Сервіс".

В частині правильності нарахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач у своєму відзиві зазначав про те, що : « … Відповідач ПП «ЕКГ-Сервіс» не погодив порядок оплати, строк поставки, предмет та ціну договору, а також штрафні санкції за невиконання зобов`язання, а подана позивачем до суду видаткова накладна № 596 від 09.12.2020 р. на суму 132 000,00 грн. та акт перевезення вантажу козловим краном від 09.12.2020 р. не підписувались відповідачем взагалі, що свідчить про безпідставність вимог позивача в частині стягнення коштів у розмірі 132 000, 00 грн.

Також дана обставина свідчить про безпідставність застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов`язання у вигляді пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідачем не вчинено конклюдентних дій, котрі могли б виступати повідомленням про прийняття відповідачем пропозиції позивача укласти Договір купівлі-продажу з позивачем.

Відповідно частини восьмої статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Заборгованість відповідача ПП ЕКГ-Сервіс перед позивачем не підтверджена первинними бухгалтерськими документами…» (а.с. 49).

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Отже, частиною 1 ст. 692 ЦК України чітко встановлений строк виконання покупцем обов`язку з оплати товару, у тому разі, якщо такий строк самостійно не визначений сторонами.

Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Обов`язок покупця оплатити товар одразу після його прийняття також визначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 906/232/19.

Таким чином, враховуючи, що вищезазначеними видатковими накладними, строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов`язок оплатити товар в день його прийняття, тобто 01.02.2019, 09.12.2020, а у позивача виникло право вимагати такої оплати.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 156 400,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 156 400,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження відповідача щодо невчинення ним конклюдентних дій, які б підтверджували прийняття товару, на які йдеться посилання у відзиві на позовну заяву спростовується встановленими і не оспорюваними апелянтом обставинами справи в частині того, що відповідач розрахувався частково за поставлений товар, перерахував на рахунок позивача 32 000,00грн, згідно платіжного доручення №1435 від 11.01.2022. Призначення платежу: оплата за колесо зубчате кресл. 1277.03.304-1 згідно рахунку №745 від 07.12.2020 (а.с. 18).

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 156 400,00 грн, на підтвердження зворотного останнім не надано суду будь-яких інших доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Приватне підприємство "ЕКГ-Сервіс" порушило положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, у зв`язку з чим місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 156 400,00 грн.

Щодо належного оформлення спірних видаткових накладних, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару). Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження втрати зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України, видаткові накладні, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Разом із тим, позивач нарахував та просив стягнути 3% річних за період прострочки із 05.02.2019 до 01.06.2023 у сумі 15 784,02грн та інфляційні збитки із лютого 2019 по травень 2023 року у сумі 79 922,79грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що він є арифметично правильним, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині того, що «… У позовній заяві ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» зазначає, що ...

… ТОВ «ГЛУБУР СЕРВІС» зазначає, що 04.02.2019 р. на виконання двох договорів поставки укладених у спрощений спосіб, було …

… Відповідач ПП «ЕКГ-Сервіс» зазначав у своєму відзиві, що сторонами не погоджено порядок оплати, строк поставки, предмет та ціну договору, а також штрафні санкції за невиконання зобов`язання.

Дана обставина свідчить про безпідставність застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов`язання у вигляді пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідачем не вчинено конклюдентних дій, котрі могли б виступати повідомленням про прийняття відповідачем пропозиції позивача укласти Договір купівлі-продажу з позивачем.

Відповідно частини восьмої статті 181 ГК України у разі якщо …

… Заборгованість відповідача ПП ЕКГ-Сервіс перед позивачем не підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції здійснений позивачем є вочевидь недостовірним. Сторонами не погоджувались терміни поставки та граничні терміни оплати, а отже початкова дата з якої здійснювався розрахунок 3% річних та індексу інфляції позивачем - є помилковою. Проте, судом першої інстанції не прийнято до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати в розраховані позивачем із заборгованості за кожною із спірних видаткових накладних за той самий період прострочки, що й при розрахунку 3% річних.

Окрім того, слід зауважити, що виставлення позивачем рахунку на оплату, не нівелює висновку про те, що строки оплати товару за видатковими не були визначені сторонами та сторони не погодили застосування до спірних правовідносин ч. 1 статті 692 ЦК України.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на …

… Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає …

… З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме на ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС», як позивача, покладено обов`язок довести зазначене належними та допустимими доказами підстави, які слугували здійсненню розрахунку з 05.02.2019 р. та 10.12.2020 р.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ...

… Також одним із принципів цивільного права є принцип заборони суперечливої поведінки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою ...

… Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу ...

… У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу …

… Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу…

… Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання …

… Господарським судом Дніпропетровської області вказана позиція застосована не була, що призвело до прийняття незаконного рішення. …» відхиляються колегією суддів як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних позовних вимог та такі, що не підтверджені належними і допустимими в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріалами справи встановлено, що 29 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" (клієнт) Федьковим Олексієм Олександровичем (адвокат) укладено договір №1/29/05 про надання правничої допомоги (а.с. 7-10).

Згідно п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити адвокату зазначені послуги.

Адвокат протягом строку дії договору надає клієнту наступні види професійної правничої допомоги, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта; складення заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського та адміністративного судочинства (п. 1.2 договору).

Перелік, визначений п. 1.2 не є вичерпним. Адвокат надає інші види професійної допомоги (юридичних послуг), якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення клієнта (п. 1.3 договору).

Обсяг, спосіб надання та вид професійної правничої допомоги (юридичних послуг), яка надається клієнту, визначається адвокатом самостійно на основі письмового звернення клієнта (уповноваженої особи клієнта) з конкретним дорученням, під яким сторони розуміють факт направлення клієнтом на адресу адвоката відповідного повідомлення у спосіб, передбачений п. 6.8 або 6 цього договору (п. 2.1 договору).

За пунктом 2.4 договору прийняття кожного доручення оформляється додатковою угодою до цього договору, яка є окремим договірним зобов`язанням і в якій зазначаються вид правничої допомоги, орієнтовані строки надання, розмір гонорару (винагороди) та фактичних витрат, а також порядок їх сплати тощо.

Розмір гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги та порядок його сплати визначається сторонами у порядку, що передбачений п. 2.4 договору (п.10.1 договору).

Остаточний розмір гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги та/або порядок його сплати визначається сторонами шляхом підписання Акту (п. 10.2 договору).

При розрахунку вартості надання професійної правничої допомоги, вказаної в п. 10.1 та п. 10.2 цього договору, враховується час, витрачений адвокатом, а також обсяг та складність наданих послуг (п. 10.3 договору).

Гонорар сплачується клієнтом в гривнях безготівковим переказом (п. 10.4 договору).

Цей договір (додаткові угоди) та акти є підставою дня здійснення розрахунків. За бажанням клієнта йому може бути наданий окремий рахунок-фактура (п. 10.4 договору).

Акт є документом, що засвідчує належне та своєчасне виконання сторонами умов договору (п.10.6 договору).

За умовами п. 10.12 договору орієнтований розмір фактичних витрат може визначатися додатковою угодою до цього договору під час приймання адвокатом доручення від клієнта (п. 2.4 договору). Остаточний розмір фактичних визначається актом.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 11.1 договору).

29 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" (клієнт) Федьковим Олексієм Олександровичем (адвокат) укладено додаткову угоду №1-29/05 до договору №1/29/05 про надання професійної правничої допомоги (а.с. 11).

Згідно п. 1.1 додаткової угоди клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовом клієнта до Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" про стягнення основної заборгованості у розмірі 156 400,00грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сторони дійшли беззаперечної згоди, що для виконання доручення клієнта адвокатом надаються наступні види правничої допомоги: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; написання, складання, оформлення позовної заяви; написання, складання, оформлення процесуальних документів (п. 2 додаткової угоди).

Згідно пункту 3 додаткової угоди загальна сума гонорару (винагороди) складає 7000,00грн та сплачується клієнтом у наступному порядку:

7000,00грн протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати виставлення рахунку по даній додатковій угоді.

05 червня 2023 року сторонами складений та підписаний Акт приймання наданих послуг №1 (а.с. 12). Адвокат надав клієнту наступні послуги та здійснив наступні витрати пов`язані з надання послуг:

29.05.2023 - 05.06.2023 аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; написання, складання, оформлення позовної заяви клієнта до Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" про стягнення основної заборгованості у розмірі 156 400,00грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, вартість 7 000,00грн.

Сторони цим погоджуються, що послуги клієнта, зазначені вище, були виконані адвокатом у вказаний період у повному обсязі та клієнт не має претензій щодо їх якості. Сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до платіжної інструкції №291 від 05.06.2023 ТОВ "Глубур-Сервіс" сплатило Адвокату Федькову О.О. 7 000,00грн (а.с. 31).

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір №1/29/05 про надання правничої допомоги від 29.05.2023; ордер серії ВХ №1046967 від 29.05.2023. Статус адвоката Федькова Олексія Олександровича підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №543 від 01.08.2011 (а.с. 7-10, 21, 25).

Задовольняючи частково витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Процесуальні документи наявні у справі та участі у судовому засіданні, підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Федьковим О.О.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відхиляються колегією суддів, як такі, що не містять в собі обгрутувань, які б свідчли про неправильність висновків суду першої інстанції .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 у справі №904/2872/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5673,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 у справі №904/2872/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2023 у справі №904/2872/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.01.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв