Рішення

від 15.01.2024 по справі 903/896/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2024 року Справа № 903/896/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Підприємця ZIBI-TRANS Водарчика Збігнєва

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКС-ТРАНС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БМФ-Україна"

про стягнення 324 803, 14 грн.

Представники сторін:

від позивача: Проць Тетяна Василівна, адвокат, ордер серія ВС №1224418 від 23.08.2023 (поза межами приміщення суду);

від відповідача: не прибули;

від третьої особи: не прибули;

Встановив: Підприємець ZIBI-TRANS Водарчик Збігнєв звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БМФ-Україна в якому просить стягнути 8159, 12 євро заборгованості в т.ч. 8000 євро основного боргу, 159, 12 євро 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору транспортного перевезення №12/12/2022 T-UKR від 12.12.2022, в частині своєчасної оплати послуг транспортування.

Ухвалою суду від 29.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2023, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю БМФ-Україна.

Ухвалою суду від 25.09.2023 відкладено підготовче засідання на 25.10.2023, зобов`язано відповідача подати відзив на позовну заяву із доказами, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів учасникам по справі.

Ухвалою суду від 25.10.2023 відкладено підготовче засідання на 22.11.2023, повторно зобов`язати відповідача подати відзив на позовну заяву із доказами, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів учасникам по справі.

Ухвалою суду від 22.11.2023 постановлено застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 2684 грн., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2023.

18.12.2023 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15.01.2024.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовну заяву, просила задоволити позовні вимоги у повному об`ємі, через відділ документального забезпечення та контролю суду подала:

1) клопотання про стягнення судових витрат за вх.№ 01-74/1876/23 від 18.12.2023 у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКС-ТРАНС" судові витрати в розмірі 1300 Євро та 4873 грн. сплаченого судового збору;

2) клопотання за вх. № 01-75/348/24 від 15.01.2024 у якому просить суд врахувати гривневий еквівалент щодо заявлених позовних вимог (за офіційним курсом євро за даними НБУ станом на 23.08.2023 у розмірі 39, 8086 грн. за 1 євро), а відтак стягнути з відповідача 8000 євро, що еквівалентно 318 468, 8 грн. основного боргу, 159, 12 євро, що еквівалентно 6334, 34 грн. 3% річних, 1300 євро, що еквівалентно 51 751, 18 грн. витрат на правничу допомогу та 4873 грн. сплаченого судового збору.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву не подав.

У матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача за вх. № 01-75/6410/23 від 25.10.2023 у якому просить суд ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалами суду від 29.08.2023, 25.10.2023 запропоновано відповідачу в порядку ст. 165 ГПК України подати заперечення на позовну заяву, однак останній не виявив намір реалізувати своє право на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ним дотримано принцип змагальності, що є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі, сторонам надана можливість висловити свої доводи, заперечення та надати докази в обґрунтування своєї позиції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

12.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІКС-ТРАНС» (Замовником) та ZIBI-TRANS Водарчик Збігнєв (Виконавцем) укладено Договір транспортного перевезення №12/12/2022 T-UKR, згідно якого Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати за оплату послуги перевезення вантажів Замовника у міжнародному автомобільному сполученні (а.с. 16-18) та Додаток №1 до Договору від 19.12.2022.

Відповідно до параграфу 1 договору, предметом договору є надання виконавцем за оплату, за власний рахунок, послуг, пов`язаних з перевезення вантажів замовника (включаючи рахунки за паливо, дорожні збори та інші послуги та витрати, пов`язані з цією діяльністю) у міжнародному автомобільному сполученні. Виконавець залишає за собою право виконувати послуги в Україні на відстані не більше 150 км від кордону з Польщею.

У параграфі 3 договору зазначено, що сторони визначають вартість транспортних послуг на суму не менше 160 000 євро.

Відповідно до параграфу 8 Договору Замовник оплачує послуги, надані Виконавцем, на основі передоплати після завантаження Товару, на номер рахунку, зазначений в проформі та валютою контракту є Євро.

Відповідно до параграфу 11 Договору сторони погодили, що у питаннях, не передбачених цим договором, застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Цивільного кодексу України.

Відповідно до Додатку №1 до Договору від 19.12.2022 між сторонами досягнуто згоди про перевезення вантажу: паливних цистерн в кількості 4 шт. вагою по 25 000 кг (+/- 300). Дата та місце завантаження: 21.12.2022, термінал нафтова база Олайне, LV -2127 Латвія. Дата та місце розвантаження: 28/29, 12.2022, Волинська обл., c. Старовойтове, Україна. Вартість послуг перевезення однієї цистерни 4000 євро. Зазначений термін оплати до 23.12.2022 (а.с. 45-46).

22.12.2022 відбулось завантаження першої паливної цистерни, що підтверджується відомостями Міжнародної автотранспортної накладної CMR № EICV 173, наданої вантажовідправником. Одержувачем вантажу згідно CMR № EICV 173 зазначено третю особу ТОВ «БМФ-УКРАЇНА», UA 44483193.

Після завантаження товару 22.12.2022 року у відповідності до параграфу 8 Договору позивач надіслав відповідачу Рахунок-фактуру проформу FP/06/12/2022 про оплату послуги транспортування, вартістю 4000,00 євро (а.с. 12).

Із матеріалів справи вбачається, що вантаж було доставлено отримувачеві ТОВ «БМФ-УКРАЇНА» 28.12.2022 та підтверджуються підписом уповноваженого представника вантажоотримувача в CMR № EICV 173 (а.с. 14).

У зв`язку з наданням послуги перевезення позивачем надіслано відповідачу рахунок-фактуру 60/12/2022 від 28.12.2022 (а.с. 10) про оплату послуг транспортування вартістю 4000 євро, а відповідачем здійснено оплату згідно рахунку-фактури 60/12/2022 від 28.12.2022 та рахунку-фактури проформи FP/06/12/2022 від 22.12.2022 року в розмірі 4000 євро, що підтверджується інформаційним витягом про іноземний переказ (а.с. 39).

В подальшому, завантаження та відправка двох наступних паливних цистерн здійснювалась 23.12.2022, що підтверджується відомостями Міжнародних автомобільних накладних (CMR) № LV-VENK 231222/04 (а.с. 30) та № LV-VENK 231222/03 (а.с. 24) та після завантаження товару у відповідності до параграфу 8 Договору виконавцем надіслано замовникові рахунок-фактуру проформу FP/07/12/2022 (а.с. 21) та рахунок-фактуру проформу FP/08/12/2022 (а.с. 28) на суму по 4000 євро кожна про оплату послуг транспортування.

Згідно CMR № LV-VENK 231222/04 та № LV-VENK 231222/03 отримувач вантажу - ТОВ «БМФ-УКРАЇНА», місце призначення доставки товару (місто, країна) - вул. Симиренківська 148, Черкаси, Україна. При цьому, відповідно до абз.2 параграфу 1 договору Виконавець залишає за собою право виконувати послуги в Україні на відстані не більше 150 км. від кордону з Польщею.

Позивач зазначає, що вказана в CMR № LV-VENK 231222/04 та № LV-VENK 231222/03 адреса доставки товару знаходиться на значно більшій відстані від кордону з Польщею (близько 790 км.), а відтак передача товару вантажоотримувачу здійснювалась в погодженому згідно з додатком №1 до договору місці: Волинська обл., c. Старовойтове, Україна.

Вантаж було доставлено отримувачеві ТОВ «БМФ-УКРАЇНА» 28.12.2022, що підтверджуються підписом уповноваженого представника вантажоотримувача в CMR № LV-VENK 231222/04 та № LV-VENK 231222/03.

У зв`язку з наданням послуги перевезення 23.12.2022 позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру VAT 61/12/2022 та рахунок-фактуру VAT 62/12/2022 про оплату послуг перевезення разом на суму 8000 євро, однак зазначені рахунки-фактури відповідач не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач 10.01.2023 повторно надіслав на електронну адресу рахунки-фактури VAT 60/12/2022, VAT 61/12/2022 та VAT 62/12/2022 з проханням оплатити наявну заборгованість (а.с. 36).

27.01.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача заклик до оплати заборгованості від 26.01.2023 в розмірі 8000 євро та 31.01.2023 на електронну адресу відповідача надіслано досудовий заклик до оплати (а.с. 37). Крім цього, представником позивача надіслано до ТОВ «Рікс-Транс» претензію №1 від 14.06.2023 з вимогою погасити наявну заборгованість в розмірі 8000 євро, яка отримана відповідачем 19.06.2023.

Вищезазначені звернення та претензія з вимогою оплатити заборгованість залишені відповідачем без належного реагування.

Звертаючись до суду із позовом позивач доводить, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РІКС-ТРАНС" своєчасно зобов`язання за договором транспортного перевезення №12/12/2022 T-UKR від 12.12.2022 не виконало, надані позивачем послуги перевезення не оплатило, а відтак просить стягнути 8000 євро заборгованості.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Згідно із частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами статті 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» визначено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007р. № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007р.

Відповідно до ч.1 ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до параграфу 11 Договору сторони погодили, що у питаннях, не передбачених цим договором, застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Суд встановив, що вантаж доставлено та прийнято без зауважень вантажоотримувача ТОВ «БМФ-УКРАЇНА» та замовника ТОВ «РІКС-ТРАНС» 28.12.2022, що підтверджуються підписом уповноваженого представника вантажоотримувача в CMR № LV-VENK 231222/04 та № LV-VENK 231222/03.

CMR це міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.

CMR заповнюється відправником вантажу, на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно експедиторської компанії. Відправник несе солідарну відповідальність за правильність заповнення CMR.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 Конвенції для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати.

Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Відповідно до ст.30 Конвенції якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Як вже встановлено судом, сторонами було погоджено оплату наданих послуг на умовах передоплати після завантаження товару, на номер рахунку, зазначений в проформі (параграф 8 договору).

У додатку №1 до договору зазначено термін оплати до 23.12.2022. Згідно з CMR № LV-VENK 231222/04 та № LV-VENK 231222/03 завантаження товару відбулось саме 23.12.2022.

Водночас, відповідно до змісту рахунку-фактури проформи FP/07/12/2022 та рахунку-фактури проформи FP/08/12/2022 термін оплати вказано 24.12.2022, а відтак кінцевий термін оплати за вказаними фактурами-проформами - 24.12.2022.

У зв`язку з наданням послуги перевезення 23.12.2022 позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру VAT 61/12/2022 та рахунок-фактуру VAT 62/12/2022 про оплату послуг перевезення разом на суму 8000 євро, однак зазначені рахунки-фактури відповідач не оплатив, а відтак належним чином не виконав зобов`язання з оплати послуг транспортного перевезення.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд, дослідивши в сукупності докази надання послуг перевезення між сторонами та їх прийняття без зауважень замовника та вантажоотримувача, дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 8000 євро, що еквівалентно 318 468, 80 грн. яка виникла у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором транспортного перевезення №12/12/2022 T-UKR підтверджена належними та допустимими доказами у справі

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8000 євро, що еквівалентно 318 468, 80 грн. основного боргу є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до задоволення.

Що стосується нарахованих позивачем 3% річних, то приписи ст.625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до параграфу 11 Договору сторони погодили, що у питаннях, не передбачених цим договором, застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Строк прострочення оплати позивачем розраховано з 25.12.2022 до 23.08.2023 та становить 242 дні.

З огляду на викладене, враховуючи період прострочення оплати, на підставі ст. 625 ЦК України на суму боргу нараховано три проценти річних в розмірі 159,12 євро, що еквівалентно 6334, 34 грн.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних у період з 25.12.2022 до 23.08.2023 в сумі 159,12 євро, що еквівалентно 6334, 34 грн., дійшов висновку, що останні підставні та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1300 євро, що еквівалентно 51 751, 18 грн., які позивач просить йому відшкодувати у клопотанні від 18.12.2023 за вх.№ 01-74/1876/23 та клопотанні від 15.01.2024 за вх.№ 01-75/348/24, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 вищезазначеної статті ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що на обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката при підготовці даного позову до суду, позивачем було надано договір №01-08/06-2023 від 08.06.2023 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) укладений між керуючим партнером АО «ФИРСТ ЧЕЙР ЛІГАЛ» та Підприємцем ZIBI-TRANS Водарчиком Збігнєвим, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №129 від 05.12.2023, рахунок №FCL_011223_TWZ від 01.12.2023 на суму 400 євро, рахунок №FCL_111023_TWZ від 11.10.2023 на суму 200 євро, рахунок №FCL_180523_TWZ від 18.05.2023 на суму 300 євро, рахунок №FCL_280723_TWZ від 28.07.2023 на суму 560 євро та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у якому зазначено:

- Аналіз перспектив стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Рікс-Транс» - 3 год. (витрачений адвокатом час на виконання роботи (надання послуги);

- підготовка проекту позовної заяви, замовлення та контроль перекладу документів на українську мову 4 год. (витрачений адвокатом час на виконання роботи (надання послуги);

- підготування до участі в судових засіданнях по справі №903/896/23, представництво інтересів замовника в 4-ох судових засіданнях 4 год. (витрачений адвокатом час на виконання роботи (надання послуги);

- підготування та направлення іншим учасникам справи і суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 1 год. (витрачений адвокатом час на виконання роботи (надання послуги);

- підготування та направлення клопотання про застосування заходів процесуального примусу 1 год. (витрачений адвокатом час на виконання роботи (надання послуги).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом при підготовці ним позову, господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1300 євро, що еквівалентно 51 751, 18 грн. по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об`єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг, а відтак підлягають до задоволення на підставі п.1. ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, 4873 грн. витрат по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14,16, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123,126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКС-ТРАНС» (43010, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 42, код ЄДРПОУ 44244318) на користь підприємця ZIBI-TRANS Водарчика Збігнєва (95-305, Республіка Польща, Озоркув, вул. Гембіцка, 87, код ЄДРПОУ 7321397306) 8000 євро, що еквівалентно 318 468, 80 грн. основного боргу, 159,12 євро, що еквівалентно 6334, 34 грн. 3% річних, 1300 євро, що еквівалентно 51 751, 18 грн. витрат на правничу допомогу та 4873 грн. сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 23.01.2024

СуддяВ. М. Дем`як