Рішення

від 10.01.2024 по справі 914/963/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 Справа № 914/963/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Осоння Карпати, с. Коритище Львівської області

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Дрогобицьке лісове господарство, м. Дрогобич Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

за участю Львівської обласної прокуратури

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Смотрич Д.В. представник;

за участю прокуратури: Місінська М.А. прокурор

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Осоння Карпати до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Дрогобицьке лісове господарство, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівської обласної державної адміністрації та за участю Львівської обласної прокуратури про зобов`язання відповідача передати позивачу у користування лісову ділянку.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2023 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 27.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.12.2023.

Ухвалою суду від 20.12.2023 судове засідання призначено на 10.01.2024.

У судовому засіданні 10.01.2024 прокурор та представник третьої особи просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач та відповідач явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлені належним чином.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та відповідачем укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами № 7 від 01.06.2017 з метою обслуговування і використання розташованих на цій земельній ділянці нежитлових приміщень (далі табір відпочинку), які належали ОСОБА_1 та в подальшому на підставі акта приймання-передачі від 02.07.2020 та протоколу загальних зборів були передані у власність позивача в якості внеску їх в статутний фонд товариства.

Позивач ствердив, що звертався до відповідача з листом про те, що внаслідок набуття ним права власності на нерухомість, до останнього перейшло право користування земельною ділянкою на підставі договору лісами № 7 від 01.06.2017, але відповідач ігнорує вимоги позивача та не вчиняє жодних дій до виконання договору.

Тому позивач просить суд задоволити позов про спонукання відповідача до виконання умов договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач ствердила, що за своєю правовою природою договір № 7 від 01.06.2017 є договором користування лісовою ділянкою, а не договором оренди землі, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статей 120, 141 Земельного кодексу та статті 377 Цивільного кодексу України, які передбачають перехід прав на земельну ділянку, на якій розміщена будівля до нового власника такої будівлі. Також звернув увагу, що нормами Лісового кодексу України не передбачено переходу права на користування лісовою ділянкою, на якій розміщена будівля чи інша споруда до нового власника такої будівлі, споруди, розміщеної на лісовій ділянці.

У поясненнях у справі представник прокуратури звернула увагу, що договір № 7 від 01.06.2017 є розірваним, в оренду передано не земельну, а лісову ділянку, передача якої іншим особам не допускається. Тому у задоволенні позову просила відмовити.

Обставини справи.

01 червня 2017 року ДП «Дрогобицьке лісове господарство» та ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2017 року № 309/0/5-17 «Про виділення лісових ділянок для довгострокового тимчасового користування» уклали договір довгострокового тимчасового користування лісами № 7.

Згідно із пунктами 1,2 цього договору його предметом є лісова ділянка, загальною площею 1, 5 га, розташована в кварталі 65, виділи 85, 95, Східницького лісництва на території Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району, яка надана у строкове платне довгострокове тимчасове користування з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей.

На момент передачі у користування на лісовій ділянці був розташований табір для відпочинку (пункт 3 договору).

За умовами договору ОСОБА_1 приймає у користування лісову ділянку не раніше дати підписання сторонами цього договору у термін 10 днів та складання акта приймання-передачі лісової ділянки (пункт 8 договору).

Актом приймання-передачі від 10.06.2017 передано ОСОБА_1 лісову ділянку в довгострокове тимчасове користування.

В подальшому нежитлові приміщення, зокрема, нежитлові будівлі відпочинку № 1 площею 29,9 кв.м., № 2 площею 29, 9 кв.м., № 3 площею 34, 4 кв.м. та нежитлову будівлю павільйону площею 14, 4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , на підставі акта приймання-передачі від 02.07.2020 та протоколу загальних зборів були передані у власність позивача в якості внеску їх у статутний фонд товариства.

Враховуючи викладене, позивач просив зобов`язати відповідача передати позивачу у користування лісову ділянку.

Крім того, суд встановив, що у провадженні Дрогобицького міськрайонного суду перебувала справа № 442/1208/21 за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах Львівської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» до ОСОБА_1 про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 01 червня 2017 року № 7, укладеного ДП «Дрогобицьке лісове господарство» та ОСОБА_1 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути лісову ділянку, загальною площею 1, 5 га, яка розташована у кварталі 65, виділи 85, 95, Східницького лісництва на території Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району, у володіння розпорядника земельної ділянки Львівської обласної державної адміністрації та у користування ДП «Дрогобицьке лісове господарство».

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року позов задоволено. Розірвано договір довгострокового тимчасового користування лісами № 7 від 01.06.2017, укладений ДП „Дрогобицьке лісове господарство та ОСОБА_1 , який зареєстровано 19.07.2017 за № 96 у Львівському обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути лісову ділянку загальною площею 1,5 га, яка розташована в кварталі 65, виділі 85, 95 Східницького лісництва на території Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району у володіння розпорядника земельної ділянки Львівської обласної державної адміністрації та у користування ДП „Дрогобицьке лісове господарство.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15.11.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року в частині задоволення вимог заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» до ОСОБА_1 про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки скасовано, позов у цій частині залишено без розгляду. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 05.07.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у частині вирішення позовних вимог заступника прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах Львівської обласної державної адміністрації про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку змінено, виключивши з мотивувальних частин цих судових рішень посилання на правила частини другої статті 652 Цивільного кодексу України як на підставу задоволення позову.

Надалі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року в апеляційному порядку оскаржило ТзОВ «Осоння Карпат», як особа, яка не брала участь у розгляді справи.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04.12.2023 апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ТзОВ «Осоння Карпат» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року у справі за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах Львівської обласної державної адміністрації, Державного підприємства „Дрогобицьке лісове господарство до ОСОБА_1 про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки закрито.

У судовому рішенні суд зазначив, що ТзОВ «Осоння Карпат», не є стороною договору довгострокового тимчасового користування лісами № 7 від 01.06.2017, а тому у даній справі жодним чином не порушуються права чи інтереси апелянта.

Крім того, звернув увагу, що Верховний Суд у своїй постанові від 05.07.2023, надаючи оцінку доводам касаційної скарги зазначив про те, що оскаржувані судові рішення стосуються прав та обов`язків ТзОВ «Осоння Карпат» як нового власника споруджених на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомості, при цьому врахував, що повернення власнику (розпоряднику, постійному землекористувачу) земельної ділянки з тимчасового володіння і користування іншої особи не є вирішенням долі споруджених на ній об`єктів нерухомості та питання про права на нього.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому враховуючи судові рішення у справі № 442/1208/21, договір довгострокового тимчасового користування лісами № 7 від 01.06.2017, до спонукання якого позивач подав позов, є розірваним.

Відповідно до статті 18 Лісового кодексу України, довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Згідно вище згаданої норми лісового законодавства, виключно на підставі укладеного договору можуть виникати права та обов`язки щодо користування певною лісовою ділянкою.

Із змісту пункту 1.5 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502 (далі - Правила) вбачається, що на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним землекористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Проте матеріали справи не містять доказів звернення позивача до уповноважених осіб про надання лісової ділянки у користування.

Тобто у відповідача відсутній законодавчо встановлений обов`язок для передачі позивачу лісової ділянки.

Слід також зазначити, що під час з`ясування обставин справи суд встановив, що ОСОБА_1 не повернула лісову ділянку у володіння розпорядника земельної ділянки та відповідно і у користування ДП «Дрогобицьке лісове господарство».

Зазначені обставини також свідчать про неможливість задоволення вимоги про зобов`язання відповідача передати позивачу у користування лісову ділянку.

Також суд бере до уваги, що лісова ділянка передавалась ОСОБА_1 з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей, а не з метою обслуговування нежитлових приміщень.

Тому суд погоджується з доводами відповідача та прокуратури, що за своєю правовою природою договір № 7 від 01.06.2017 є договором користування лісовою ділянкою, а не договором оренди землі.

Лісовий кодекс України визначає, що об`єктом договору довгострокового тимчасового користування лісами є лісова ділянка з визначеними межами і площею, однак без кадастрового номеру. Вимог щодо державної реєстрації такого права користування лісовою ділянкою чинне законодавство не містить.

В той час, як Земельним кодексом України визначено, що предметом договору оренди землі є земельна ділянка з визначеною площею, межами та кадастровим номером та таке право підлягає державній реєстрації.

Отже позивач безпідставно покликався на приписи статей 120, 141 Земельного кодексу та статті 377 Цивільного кодексу України, які передбачають перехід прав на земельну ділянку, на якій розміщена будівля до нового власника такої будівлі, оскільки такі до спірних правовідносин не підлягають застосуванню. Зазначене свідчить про неможливість передачі лісової ділянки позивачу лише з підстав передачі у його статутний капітал нежитлових будівель.

Більше того, згідно з пунктом 2.2 Правил, передача тимчасовими лісокористувачами виділених їм лісових ділянок іншим особам не допускається.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.01.2024.

Суддя Галамай О.З.