Рішення

від 18.01.2024 по справі 917/1781/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024 Справа № 917/1781/23

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали

за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивачі: 1) Полтавська обласна військова адміністрація (ідентифікаційний код 00022591, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014)

2) Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (ідентифікаційний код 37472062, вул. Берестейська, 14, м. Київ, 01135)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсайд Лайт» (ідентифікаційний код 44258870, пров. Складський, 11-Б, м. Чернівці, 58018

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150)

про стягнення 2 579 615,10 грн,

за участю представників сторін:

прокурор: Лисенко Н.М.;

від позивачів: не з`явились;

від відповідача: Кулішова О.Б.;

від третьої особи: не з`явився.

27.09.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивачі: 1) Полтавська обласна військова адміністрація, м. Полтава (Полтавська ОВА), 2) Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсайд Лайт», м. Чернівці про стягнення 2 579 615,10 грн, з яких: 1753587,12 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день затримки, 758238,30 грн інфляційних втрат, 67789,68 грн 3% річних за неповернення 12 887100,00 грн авансу на підставі договору приєднання, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 38694,23 грн за подачу позовної заяви.

Стосовно підсудності даного спору Господарському суду Полтавської області суд враховує наступне.

Частиною 1 ст. 27 ГПК України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як вбачається з п. 11.2 договору приєднання на постачання продовольчих товарів, доданого до позовної заяви, доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх його умов (акцептом) є факт направлення ним на адресу постачальника заявки, а доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов договору (акцептом) - факт направлення ним на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату).

Заявка на постачання макаронних виробі в кількості 774 000 кг складена 30.03.2022 та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. В заявці визначено адресу доставки товару: УЗ Полтавська дирекція, Супрунівка (448408).

Таким чином, місцем виконання договору є с. Супрунівка Полтавської області.

За таких обставин суд дійшов висновку, що прокурором пред`явлено позов за місцем виконання договору, а справа підсудна Господарському суду Полтавської області згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Ухвалою від 28.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 24.10.2023. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ.

Ухвалою від 05.10.2023 суд відмовив відповідачу в задоволенні заяви про участь в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2023, в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 23.10.2023 суд призначив дату підготовчого засідання на 07.11.2023.

Ухвалою від 30.10.2023 суд відмовив позивачу - Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України в задоволенні заяви про участь в судовому засіданні, призначеному на 07.11.2023, в режимі відеоконференції.

В підготовчому засіданні 07.11.2023 суд оголосив перерву, про що сторони повідомлені ухвалою, наступне засідання суд призначив на 12.12.2023.

Ухвалою від 07.11.2023 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 12.12.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 18.01.2024. Цією ж ухвалою суд поновив відповідачу строк для подачі доказів.

В судовому засіданні 18.01.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Виклад позицій сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, що відповідач невчасно здійснив поставку товару всупереч умовам спірного договору.

Так, згідно з позовною завою, між Полтавською обласною військовою адміністрацією як замовником, АТ «Укрзалізниця», як платником, та ТОВ «Вінсайд Лайт», як постачальником, укладений тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання (макаронних виробів (Туреччина) в кількості 774 000 кг. На виконання договору платником за Договором - АТ «Укрзалізниця» було проведено попередню оплату в розмірі 30% від вартості товару на суму 12 887 100 грн 04.04.2022, а остаточна оплата здійснена 03.08.2022 в сумі 13 086 900 грн.

Проте товар, як вказано в п. 5.4-5.5 Договору, вчасно не було поставлено, тому, на думку прокурора, авансовий платіж підлягав поверненню.

Згідно з актом прийому - передачі від 30.06.2022 Полтавською ОВА отримано від ТОВ «Вінсайд Лайт» макаронні вироби (Туреччина) в кількості 468 000 кг, вартістю 55,5 грн за кг, на загальну суму 25 974 000 грн. У акті зазначено, що обсяг поставки Товару по рахунку від 01.04.2022 № 33 зменшено залежно від потреб Замовника до кількості вказаній в п. 1 акту, що відповідає п. 1.2 Договору.

Згідно з видатковими накладними зазначений товар на загальну сум 25 974 000 грн поставлено у період з 04.05.2022 по 09.06.2022 із порушенням визначеного строку поставки.

Відповідно до п. 6.1 договору № 1, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку із порушенням ТОВ «Вінсайд Лайт» умов договору поставки, прокурор просить застосувати до відповідача штрафні санкції за період з 07.04.2022 по 09.06.2022 у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, що складає 1 753 587,12 грн. Оскільки Постачальник прострочив виконання грошового зобов`язання, з 07.04.2022 фактично користувався чужими грошовими коштами, тому ним підлягає відшкодування згідно вимог ч. 2 ст. 625 ІДК України 3 % річних в сумі 67 789,68 грн та інфляційних в сумі 758 238,30 грн.

Прокурор наполягає на задоволенні позову та стягненні із відповідача сум пені, річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що відповідач невчасно провів поставку товару всупереч умов договору, не повернув 12 887100 грн авансу, як те передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України та п. 6.8. Договору і з 07.04.2022 фактично користувався чужими грошовими коштами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. У відзиві на позов від 04.10.2023 (вх. 313043 від 12.10.2023, том 1 а.с. 124-135), зокрема, зазначив, що:

-прокурор безпідставно звернувся із даним позовом до суду, оскільки вважає, що звернутися до господарського суду за захистом прав з вказаним предметом позову повинно було Акціонерне товариство «Українська залізниця» - Платник за Договором;

-прокурор не довів підстави звернення до господарського суду на захист прав та законних інтересів Позивачів, тому що їх права не порушені;

-оскільки укладеним договором прямо передбачена сплата грошових коштів (пені) виключно на рахунок Платника, тому вимога Прокурора про стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та сум інфляції безпосередньої до Державного бюджету України безпідставна;

-затримка у поставці товару виникла не з вини відповідача, а була зумовлена об`єктивними обставинами. При цьому форс-мажорні обставини, зумовлені військовою агресією рф проти України, сторони визнавали на момент укладення договору, проте в процесі виконання зобов`язань за укладеним Договором виникли похідні форс-мажорні обставини, які виникли на території Туреччини. Обмеження експорту макаронних виробів в Туреччині, необхідність отримання додаткових дозвільних документів, закриття акваторії Чорного моря, перешкоди у роботі транспорту - є обставинами непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею сторін. Відповідач вважає, що відповідно до п. 8.1. Договору він підлягає звільненню від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання;

-у період існування обставин непереробної сили відповідач листом від 02.05.2022 (вх. № 773/01-19) сповістив Замовника про обставини, спричинені дією форс-мажорних обставин та періодів постачання товару в умовах, що виникли. Враховуючи відсутність заперечень з боку Замовника та усну домовленість між сторонами щодо строків постачання, у період з 04.05.2022 по 09.06.2022 року Полтавська обласна військова адміністрація отримала макаронні вироби в узгоджених кількості, асортименті та за ціною, що відповідає замовленню;

-сума нарахованої пені в розмірі 1 753 587,12 грн за період 07.04.2022 по 09.06.2022 (кінцевий етап поставки) надзвичайно велика, а її стягнення в нарахованих розмірах не відповідає дійсному правовому призначенню неустойки. Відповідач звертає увагу суду на те, що штрафні санкції на несвоєчасну поставку товару обчислюються, виходячи з суми поставки, яка узгоджувалася на етапі укладення Договору, а саме: 42 957 000,00 грн. Однак, листом Позивач 1, з причин зменшення потреб Замовника, зменшив об`єм постачання до 468 000 кг. Змінена сума поставки склала 25 974 000,00 грн, у зв`язку з чим був виставлений рахунок № б/н від 30 червня 2022 року на зазначену суму, в якому зазначено, що 30% сплачено згідно рахунку на оплату від 01.04.2022 року № 33. У зв`язку з тим, що об`єм фактичної поставки та його вартість був змінений за ініціативою Замовника, виходити з суми, що була відображена в рахунку № 30 від 01.04.2022 та підлягала сплаті з боку Позивача, але не була би сплачена ним, необґрунтовано. Крім того, здійснюючи розрахунок прокурор не враховує проведені Відповідачем часткові поставки товару, тобто проводить розрахунок штрафних санкцій без зменшення суми нарахування у відповідний період;

-у спірних правовідносинах у Постачальника не виникало зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання. Замовник, враховуючи сплив строків поставки та наявності на той момент авансового і платежу, мав визначитися та вимагати або подальшої поставки товару, або повернення авансового платежу. У Позивача 1 існувала потреба в отриманні товару, а підписання Акту прийому-передачі товару від 30.06.2022 свідчить про намір отримати продовольчі товари, а не повернути суму авансу. Позивач 1, хоч у порушення умов остаточної оплати, здійснив подальшу оплату поставленого Товару згідно з фактичною сумою поставки;

-Позивач у позові вимагає притягнути Відповідача до відповідальності як за виконання негрошового зобов`язання (сплата пені за несвоєчасну поставку), так і грошового зобов`язання (повернення авансовою платежу та сплата 3% та інфляції), однак одне й те саме зобов`язання не може бути одночасно і грошовим, і негршовим.

У відповіді на відзив від 16.10.2023 (вх. № 13382 від 20.10.2023, а.с. 152-158) прокурор, зокрема, зазначив, що:

-неналежне виконання Постачальником своїх обов`язків щодо своєчасного постачання продовольчих товарі, унеможливлює виконання державою своїх функцій, зокрема, щодо укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, відтак беззаперечно порушує інтереси держави у спірних правовідносинах. Доводи Відповідача про те, що саме у платника АТ «Укрзалізниця» виникає право на отримання штрафних санкцій у разі порушення умов Договору, так і право на звернення з позовом до господарського суду за захистом своїх законних інтересів є безпідставними, оскільки АТ «Укрзалізниця» є лише фактичним платником грошових коштів, який не набуває жодних прав кредитора за договором. Кошти, використані для оплати за договором, за своєю природою не є коштами АТ «Укрзалізниця», а є бюджетними коштами (субвенцією), і призначені для забезпечення нагальних потреб населення. Оскільки замовником товару є Полтавська обласна державна адміністрація, то остання є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

-враховуючи те, що оплата продовольчих товарів з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану здійснювалась за кошти субвенції, яка виділялися безпосередньо з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620, нараховані суми пені та штрафних санкцій підлягають стягненню з ТОВ «Вінсайд Лайт» безпосередньо до Державного бюджету України;

-постачання товару Постачальником ТОВ «Вінсайд Лайт» здійснено лише з 04.05.2022 по 09.06.2022 із порушенням вимог п. 5.4 Договору, що свідчить про неналежне виконання Постачальником ТОВ «Вінсайт Лайт» взятих на себе зобов`язань. Відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань передбачено положеннями ГК України, ЦК України та умовами Договору;

-у п. 11.1 Договору Сторони передбачили, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в мовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202. ТОВ «Вінсайд Лайт» в порушення п. 8.2 Договору, документів підтверджуючих настання форс мажорних обставин Замовнику не надало;

-на думку прокурора, співвідношення збитків та розміру нарахованої до стягнення пені є співмірним та таким, що не підлягає зменшенню відповідно до вимог ст. 233 ГК України га ст. 551 ЦК України;

-оскільки Постачальник прострочив виконання грошового зобов`язання та не повернув 12 887 100 грн авансу, як те передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України та п. 6.8. Договору, відтак з 07.04.2022 фактично користувався чужими грошовими коштами, тому ним підлягає відшкодування згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України у виді 3 % річних в сумі 67 789,68 грн та інфляційних в сумі 758 238,30 грн.

Позивач - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України у поясненнях щодо позовної заяви від 12.10.2023 (вх. № 13390 від 20.10.2023, том 1 а.с. 165-168), зазначив, що оскільки ТОВ «Вінсайд Лайт» прострочило виконання грошового зобов`язання та не повернуло 12887100 грн отриманої попередньої оплати (авансу), відтак з 07.04.2022 по 09.06.2022 фактично протиправно користувалось чужими коштами. Внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань за договором з ТОВ «Вінсайд Лайт» підлягають стягненню в судовому порядку штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних за період з 07.04.2022 по 09.06.2022.

У запереченнях на відповідь на позовну заяву від 30.10.2023 (вх. № 14195 від 06.11.2023, том 1 а.с. 217-227) відповідач зазначив, зокрема, про таке:

- визначення Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України як належного позивача Прокурор взагалі не обґрунтовує, а вказує лише на ту обставину, що Позивач 2 є розпорядником бюджетних коштів;

- Міністерство у своїх поясненнях приводить ті ж самі нормативно-правові акти, але жодного разу не згадує про порушення його права у спірних правовідносинах, та не наводить жодного аргументу чи доказу у підтвердження права на звернення до господарського суду з вимогами, які визначив Прокурор у позові;

- саме АТ «Українська залізниця» належить право отримати на свій рахунок штрафні санкції в разі неналежного виконання умов договору, а якщо зазначена особа вважає, що таке право порушено, - має звертатися за захистом до суду, незалежно від того, чи є раніш сплачені по Договору кошти субвенцією;

- враховуючи, що предметом спору у даній справі є вимога про зобов`язання перерахувати суму інфляційних та 3% річних, нарахованих відповідно до п. 6.8 Договору на суму авансового платежу, який відповідно до зазначеної умови договору повертається Платнику (АТ «Українська залізниця»), то саме у платника виникає право на отримання таких сум та на звернення з позовом до господарського суду за захистом своїх законних інтересів з цього приводу;

- враховуючи, що укладеним договором прямо передбачена сплата грошових коштів (пені), виключно на рахунок Платника, а сплата 3% річних та суми інфляційних витікає з умов Договору та закону, вимога Прокурора про стягнення іншим способом безпідставна;

- відповідач вказує на наявність підстав для зменшення штрафних санкцій та відсутність підстав для нарахування суми інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

У поясненнях до відзиву на позовну заяву в частині розрахунку суми пені від 07.12.2023 (вх. № 15828 від 08.12.2023, том 2, а.с. 26-28) відповідач зазначив, що у зв`язку з тим, що об`єм фактичної поставки та його вартість був змінений за ініціативою саме Замовника, основою для нарахування штрафних санкцій є 25 974 000,00 грн.

Відповідач також зазначив, що здійснюючи розрахунок, Прокурор не враховує проведені Відповідачем часткові поставки товару, тобто проводить розрахунок штрафних санкцій без зменшення суми нарахування у відповідний період.

На думку відповідача, необхідно враховувати при розрахунку пені, що вона може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, посилаючись на правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17. За розрахунком відповідача сума пені складає 768 721, 99 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» між Полтавською обласною військовою адміністрацією (як Замовником), AT «Укрзалізниця» (як Платником) та ТОВ «Вінсайд Лайт» (як Постачальником) був укладений договір на постачання продовольчих товарів, шляхом приєднання до його умов (далі Договір).

На офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням: https://us.gov.ua/about/procurement/ опублікований проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 12.03.2022.

Згідно з п. 1.1. Договору за цим Договором Постачальник зобов`язується поставити Замовнику продовольчі товари і пакувальні товари для їх фасування (надалі Товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки яких зазначаються Замовником у заявках (далі заявка), а Замовник зобов`язується прийняти вказаний Товар, а Платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору. Укладанням цього Договору Постачальник підтверджує, що Товар належить Постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено Сторонами.

Обсяги поставки Товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб Замовника (п. 1.2. Договору).

Загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого Товару, на підставі підписаних Сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів (п. 2.1. Договору).

Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості Товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника (п. 2.2.1. Договору).

Остаточний розрахунок за поставлений Товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі Товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних Постачальником та Замовником (п. 2.2.2. Договору).

Товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково (п. 5.4. Договору).

У разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки (п. 6.1. Договору).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням протягом 20 (двадцяти) календарних днів підтверджуючих документів (п. 8.2. Договору).

Належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами (п. 8.3. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення Постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків ? до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. Договору).

Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) (п. 11.1. Договору).

П. 11.2 Договору передбачено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника та Постачальника до всіх умов Договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття Замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття Постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про прийняття заявки Замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього Договору.

На виконання Договору Полтавською обласною військовою адміністрацією (як Замовником) складено заявку від 30.03.2022 на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22 №328), а саме: макаронні вироби (Туреччина) у кількості 774000,00 кг (том 1, а.с. 61).

Заявка на постачання макаронних виробів складена 30.03.2022 та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. В заявці визначена адреса доставки товару: УЗ Полтавська дирекція, Супрунівка (448408).

ТОВ «Вінсайд Лайт» (Постачальник) виставив Полтавській обласній військовій адміністрації (Замовнику) рахунок на оплату № 33 від 01.04.2022 (том 1, а.с. 62), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Замовнику товар, а саме: макаронні вироби (Туреччина) у кількості 774000 кг, ціною за кілограм 55,50 грн на загальну суму 42 957 000,00 грн. У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30%, що складає 12 887 100 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 589 (#949385076801) від 04.04.2022 (том 1 а.с. 63) АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТОВ «Вінсайд Лайт» кошти в розмірі 12 887 100,00 грн. В графі «призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано: «передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №33 від 01.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)».

В подальшому, ТОВ «Вінсайд Лайт» (Постачальник) виставив Полтавській обласній військовій адміністрації (Замовнику) рахунок на оплату б/н від 30.06.2022 (том 1, а.с. 64), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Замовнику товар, а саме: макаронні вироби (Туреччина) у кількості 468000 кг, ціною за кілограм 55,50 грн на загальну суму 25 974 000,00 грн. У цьому ж рахунку зазначено, що аванс в розмірі 30% сплачено згідно з рахунком на оплату від 01.04.2022 №33, що складає 12 887 100 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 33342 (#1031424860801) від 03.08.2022 (том 1 а.с. 65) АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТОВ «Вінсайд Лайт» кошти в розмірі 13 086 900,00 грн. В графі «призначення платежу» платіжного доручення вказано: «остаточна оплата по дог. на постач. прод. тов. трив. зберіг. зг рах №1 від 30.06.2022, ПКМУ 528 від 03.05.22, 3121150 (КЕКВ 2620)».

30.06.2022 Замовником та Постачальником був складений Акт приймання-передачі товару на загальну суму 25 974 000,00 грн, який підписаний представниками сторін, скріплений печатками.

Згідно з актом прийому-передачі від 30.06.2022, Полтавською ОВА отримано від ТОВ «Вінсайд Лайт» макаронні вироби (Туреччина) в кількості 468 000 кг, вартістю 55,50 грн за кг, на загальну суму 25 974 000,00 грн.

У п. 2 вказаного акту зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару відповідно до умов Договору та рахунку на оплату № 33 від 01.04.2022, в кількості вказаній в пункті 1 Акту, та засвідчують, що відповідно до п. 1.2. Договору обсяг поставки Товару зменшено залежно від потреб Замовника до кількості вказаній в п. 1 Акту.

Претензії щодо обсягу поставки Товару відповідно до умов Договору та рахунку на оплату № 33 від 01.04.2022 в кількості вказаній в пункті 1 Акту в кожної із сторін відсутні (п. 3 Акту від 30.06.2022).

У період з 04.05.2022 по 09.06.2022 замовнику поставлений товар - макаронні вироби (Туреччина) на загальну суму 25 974 000 грн, що підтверджується видатковими накладними, які додані до позовної заяви, а саме: видаткова накладна № ОК-0000200 від 04.05.2022 на суму 1139304,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000201 від 04.05.2022 на суму 1160505,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000202 від 04.05.2022 на суму 1163835,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000309 від 18.05.2022 на суму 1121100,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000307 від 18.05.2022 на суму 174270,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000499 від 18.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000558 від 18.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000559 від 30.05.2022 на суму 1154400,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000560 від 30.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000561 від 30.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000562 від 31.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000563 від 31.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000565 від 01.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000566 від 01.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000612 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000613 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000615 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000616 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000617 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000618 від 08.06.2022 на суму 435675,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000654 від 08.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000655 від 08.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000656 від 08.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000657 від 09.06.2022 на суму 1083471,00 грн.

Полтавська обласна прокуратура листом від 18.07.2023 за вих. № 15/2-417 вих-23 (том 1 а.с. 34-40) повідомила Полтавську обласну військову адміністрацію про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням ТОВ «Вінсайд Лайт», як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, і наявності підстав для стягнення відповідних сум у судовому порядку.

У відповіді від 25.07.2023 № 9898/1/01-52 (том 1 а.с. 41-42) Полтавська обласна військова адміністрація повідомила Полтавську обласну прокуратуру, що порушення договірних умов не відбулося та відсутні підстави для вжиття заходів до поновлення інтересів держави.

Також Полтавською обласною прокуратурою листом від 07.09.2023 вих. № 15/2-512ВИХ-23 (том 1 а.с. 43-50) про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану і наявності підстав для стягнення відповідних сум в судовому порядку, повідомлено Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

У відповіді Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.09.2023 № 15399/34/10-23 зазначило, що міністерство не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ТОВ «Вінсайд Лайт», оскільки вважає, що не є стороною договору та не може заявляти позовних вимог.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив Полтавську обласну військову адміністрацію та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листами від 19.09.2023 про прийняття рішення Полтавською обласною прокуратурою про реалізацію прокурором представницьких повноважень шляхом звернення до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Вінсайд Лайт» пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання договору поставки.

Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд враховує наступне.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. «Державний інтерес» у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.

Суд зазначає, що на виконання ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне, здійснення захисту інтересів держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, які не вжили заходів за порушення і несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки у судовому порядку, про що повідомив позивачів відповідними листами; зазначив, що несвоєчасне виконання постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів, підірвало можливості пов`язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема на укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, чим обґрунтував порушення інтересів держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окрім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб`єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

В умовах воєнного стану на виконання ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Полтавську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.

Обласні військові адміністрації є тимчасовими державними органами, які утворюються на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дій Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони цивільною захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

За п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 військові адміністрації є замовниками за тристоронніми договорами щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих та медичних товарів).

Пунктами 3, 5 постанови Кабінету Міністрів України № 328 від 20 березня 2022 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами в умовах воєнного стану», зокрема, Полтавську обласну військову адміністрацію визначено одержувачем продовольчих товарів тривалого та нетривалого зберігання, закупівля яких здійснюється відповідно до вимог постанови № 185.

Разом з цим, згідно з умовами укладених договорів на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання Полтавська обласна військова адміністрація є їх стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (підп. 1.1, 6.5, 9.3 Договору).

Таким чином, Полтавська обласна військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є співпозивачем у справі з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 постанови № 193 з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком № 528 головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України. Пунктами 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - AT «Укрзалізниця».

Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок AT «Укрзалізниця», відкритий в державному банку.

Кошти, використані AT «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Таким чином, відповідно до вимог бюджетного законодавства Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як головним розпорядником коштів державного бюджету забезпечило виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України порядку надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок AT «Укрзалізниця», відкритий в державному банку, та здійснено заходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій у частині отриманих місцевими бюджетами доходів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 02.12.2022 № 1343 Міністерство інфраструктури України перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Отже, на даний час Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 1 753 587,12 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за період прострочення з 07.04.2022 по 09.06.2022, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у п. 6.1 Договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Згідно з розрахунком позовних вимог, доданого до позовної заяви, пеня нарахована Прокурором виходячи з суми боргу в розмірі 42 957 000,00 грн, яка дорівнює сумі, зазначеній в рахунку на оплату № 33 від 01.04.2022 (за 77400 кг макаронних виробів). Період нарахування пені: з 07.04.2022 по 09.06.2022 без врахування проведених відповідачем часткових поставок товару.

Суд відхиляє розрахунок Прокурора, згідно з яким ціна заявки є основною сумою для нарахування штрафних санкцій та вважає обґрунтованими заперечення відповідача стосовно нарахувань пені.

Суд прийшов до висновку, що оскільки Замовник і Постачальник підписали Акт приймання-передачі на загальну суму 25 974 000,00 грн, чим підтвердили остаточний розрахунок по Договору, то саме цю суму слід вважати остаточною ціною Договору.

В п. 2.1. Договору зазначено, що загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого Товару, на підставі підписаних Сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів.

Як було встановлено судом, в акті прийому-передачі товару від 30.06.2022 сторонами зафіксовано факт досягнення згоди про зменшення обсягів товару, що підлягає поставці, відповідно до п. 1.2 Договору.

Приписами ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Терміном, є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.(ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.(ст.253, ч.1 ст.255 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 (номер рішення в ЄДРСР 75253515).

На виконання п.2.2. Договору Платник (АТ «Українська залізниця») 04.04.2022 перерахував на рахунок постачальника 12 887 100,00 грн, що становить 30% попередньої оплати. Відповідно до п. 5.4. Договору поставка товару мала відбутись протягом двох календарних днів (5, 6 квітня). Поставку товару відповідач здійснював починаючи з 04.05.2022, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних та не заперечується сторонами. Отже, прострочення поставки товару слід рахувати з 07.04.2022.

Беручи до уваги усталену практику щодо виключення дати оплати з обрахунку суми пені та враховуючи, що фактичною ціною Договору є погоджена сторонами 30.06.2022 сума поставки 25 974 000,00 грн, суд здійснив розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення строків поставки товару, вважає такою, що є правомірною пеня у загальній сумі 768 721,99 грн згідно з наступним розрахунком:

-із суми боргу 25 974 000,00 грн за період з 07.04.2022 по 03.05.2022 - 384 272,88 грн пені;

-із суми боргу 22 510 356 ,00 грн за період з 04.05.2022 по 17.05.2022 - 172 682,18 грн пені;

-із суми боргу 18 919 506,00 грн за період з 18.05.2022 по 29.05.2022 - 124 402,23 грн пені;

-із суми боргу 15 469 626,00 грн за 30.05.2022 - 8 476,51 грн пені;

-із суми боргу 13 174 146,00 грн за 31.05.2022 - 7 218,71 грн пені;

-із суми боргу 10 843 146,00 грн за період з 01.06.2022 по 02.06.2022 - 11 882,90 грн пені;

-із суми боргу 10 846 636,00 грн за період з 03.06.2022 по 05.06.2022 - 44 560,87 грн пені;

-із суми боргу 5 015 646,00 грн за період з 06.06.2022 по 07.06.2022 - 13 741,50 грн пені;

-із суми боргу 1 083 471,00 грн за 08.06.2022 - 1 484,21 грн пені.

Перевірка правильності розрахунку пені проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «ЛІГА Закон».

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що правомірно нарахованою є пеня в розмірі 768 721,99 грн, а не в сумі 1 753 587, 12 грн, як заявлено Прокурором в позовній заяві.

Водночас при прийнятті судом рішення про стягнення з відповідача остаточного розміру пені, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Господарський суд, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення пені, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- 30.06.2022 замовник отримав товар відповідно до узгоджених умов Договору, що підтверджується Актом приймання-передачі та видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін. На момент звернення Прокурора до господарського суду макаронні вироби були передані Полтавській ОВА, тобто зобов`язання виконане в повному обсязі;

-незначна тривалість прострочення зобов`язання;

- відсутності негативних наслідків порушення зобов`язання.

З урахуванням ступеню виконання зобов`язання, зазначених вище обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені на 50%.

Таке зменшення розміру пені та відсотків суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги обґрунтованість позовних вимог на суму 768 721,99 грн, однак, застосовуючи можливість зменшення розміру нарахованої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що остаточно позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 384361,00 грн пені.

В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволенні позову суд відмовляє.

Щодо нарахування прокурором 3 % річних в сумі 67 789,68 грн та інфляційних в сумі 758 238,30 грн в порядку частини другої статті 625 ЦК України за неповернення авансу, суд враховує наступне.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Справа № 686/21962/15-ц, на яку посилається Прокурор у позовній заяві, розглядалася за позовом про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.09.2009 в частині стягнення з відповідача на її користь 770 000 грн. матеріальних збитків та 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

У даній же справі № 917/1781/23, як встановлено судом та вбачається з укладеного між сторонами Договору, відповідач як постачальник зобов`язувався поставити замовнику (Полтавській ОВА) продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках а замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах Договору. Відтак, Відповідач як постачальник за Договором, не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за Договором не мав.

Крім того, у Товариства у спірних правовідносинах також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений Договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали акт приймання-передачі від 30.06.2022 на загальну суму 25 974 000,00 грн, за відсутності зауважень з боку замовника щодо якості, кількості чи некомплектності товару.

Отже, висновки Верховного Суду щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання, на які посилається прокурор у позовній заяві, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається.

При цьому судом врахована правова позиція у подібних правовідносинах (за участю того ж відповідача), викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.11.2023 року у справі № 924/215/23.

Із врахуванням викладеного, підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних в порядку вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на позовну заяву, поясненнях до відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.

Твердження відповідача про те, що у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин, Замовник та Постачальник узгодили строки поставки макаронних виробів відповідно до фактичних строків поставки, суд оцінює критично.

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.4. Договору Товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково.

Тобто Договір дозволяє узгодити інший строк поставки товару, ніж передбачений Договором приєднання.

Відповідач зазначив, що листом від 02.05.2022 (вх. № 773/01-19) сповістив Замовника про обставини, спричинені дією форс-мажорних обставин та періодів постачання товару в умовах, що виникли. Враховуючи відсутність заперечень з боку Замовника та усну домовленість між сторонами щодо строків постачання, у період з 04.05.2022 по 09.06.2022 року Полтавська обласна військова адміністрація отримала макаронні вироби в узгоджених кількості, асортименті та за ціною, що відповідає замовленню.

На думку відповідача, узгодження таких строків в усному порядку не суперечить, умовам Договору та не заборонено ним (як і не заборонена така форма погодження законодавством).

Як на доказ, який підтверджує узгодження між сторонами зміни строку поставки Відповідач посилається на лист Полтавської обласної військової адміністрації від 08.05.2023 вих. № 5539/1/01-52 про надання інформації, адресований Полтавській обласній прокуратурі (т. 2 а.с. 21), в якому йдеться про те, що постачання товарів за Договором здійснено протягом строку дії договору з урахуванням додаткового узгодження сторонами термінів поставки з моменту отримання попередньої оплати у відповідності до п. 5.4. Договору.

Судом встановлено, що п. 2 акту прийому-передачі товару від 30.06.2022 свідчить про зменшення саме обсягів товару, що підлягає поставці, на підставі п. 1.2. Договору, шляхом укладення угоди про внесення відповідних змін до Договору в письмовій формі.

Згідно п.11.3, 11.4 договору було передбачено, що Постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з Платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

За статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно, будь-які зміни стосовно нової дати поставки у встановленому порядку сторонами не вносились, докази внесення змін до Договору стосовно строку поставки надані відповідачем не були.

Суд звертає увагу, що факт зміни строку поставки угодою сторін не був підтверджений Полтавською обласною військовою адміністрацією в процесі розгляду спору, відповідна заява не була подана суду згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які виключають відповідальність за несвоєчасне виконання Договору відповідно до п. 8.1. Договору, судом враховується, що п. 8.3. Договору передбачено, що належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами, проте відповідачем документів, підтверджуючих настання форс-мажорних обставин, наданих не було.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факту виконання умов договору в частині поставки товару у порядку та строки, передбачені умовами договору (п. 6.1, 6.4 договору).

Заперечення відповідача про помилковість Прокурора у визначенні позивачів у справі судом відхиляються з огляду на наступне.

Оскільки замовником товару, який в порушення умов укладеного Договору поставки не було вчасно поставлено саме Полтавській ОВА, то остання є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах. Тому, позовна заява подана Прокурором до суду в інтересах держави в особі Полтавської ОВА є правомірною.

За твердженнями Відповідача, оскільки предметом спору у даній справі є вимога про стягнення пені за порушення терміну поставки на рахунок платника, то саме у платника (АТ «Укрзалізниця») виникає як право на отримання штрафних санкцій у разі порушення умов Договору, так і право на звернення з позовом до господарського суду за захистом своїх законних інтересів.

Суд не погоджується з таким доводом Відповідача, оскільки в силу Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затверджених постановою КМУ від 03.05.2022 №528 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану» головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями п.п. 3-5 цього Порядку передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами АТ «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

При цьому, відповідно до ст.618 ЦК України інша особа, яка виконує за боржника його зобов`язання або окремі обов`язки, не замінює боржника і не стає додатковим боржником. Зобов`язаною особою перед кредитором залишається первісний боржник.

Оскільки оплата за Договором здійснювалась Полтавською обласною військовою адміністрацією за рахунок грошових коштів, які були виділені з Державного бюджету України Міністерству інфраструктури України як субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам, суд вважає, що стягнення пені на користь Державного бюджету України є ефективним способом захисту інтересів Держави у спірних правовідносинах.

Інші заперечення відповідача не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення законодавства на свою користь та спростовуються встановленими судом обставинами при вирішенні спору та висновками, викладеними у судовому рішенні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 384361,00 грн пені. В задоволенні іншої частини вимог суд відмовляє.

В силу приписів п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Покладаючи на відповідача витрати по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням пені, суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсайд Лайт» (ідентифікаційний код 44258870, пров. Складський, 11-Б, м. Чернівці, 58018) на користь Державного Бюджету України 384 361,00 грн пені.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсайд Лайт» (ідентифікаційний код 44258870, пров. Складський, 11-Б, м. Чернівці, 58018 на користь Полтавської обласної прокуратури ( код ЄДРОПУ 02910060, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000) 11 530,83 грн судових витрат.

6. Видати наказ.

7. Повний текст рішення складений та підписаний 23.01.2024.

8. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.