Рішення

від 15.01.2024 по справі 917/1069/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024 Справа № 917/1069/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства «Укртрансгаз», 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1,

до Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», 39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Героїв Бреста, 46,

про стягнення 18 507 841,47 грн.

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» про стягнення 18 507 841,47 грн., з яких 13 883 785,15 грн. заборгованість за добові небаланси природного газу за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р., 2 377 557,43 грн. пеня, 1 532 617,69 грн. інфляційні втрати, 713 881,20 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Крім того, вказаною ухвалою було зобов`язано відповідача не пізніше як за 5 днів до підготовчого засідання подати до суду відповідно до ст. 90 ГПК України відповіді у формі заяви свідка (керівника або іншої посадової особи відповідача) на наступні запитання позивача:

1) Чи мало Приватне акціонерне товариство «Кременчукгаз» у серпні, грудні 2019 року доступ до інформаційної платформи?

2) Яку саме інформацію Приватне акціонерне товариство «Кременчукгаз» подавало до інформаційної платформи у серпні, грудні 2019 року?

3) На який обсяг природного газу, використаного у серпні, грудні 2019 року для виробничо-технологічних витрат Приватне акціонерне товариство «Кременчукгаз» мало постачальника природного газу?

4) Чи надходили Приватному акціонерному товариству «Кременчукгаз» в інформаційній платформі акти врегулювання щодобових небалансів та рахунки на їх оплату від позивача за послуги, надані у серпні, грудні 2019 року?

5) Який фактичний обсяг природного газу в метрах кубічних, відібраний Приватним акціонерним товариством «Кременчукгаз» з газотранспортної системи через точки виходу у серпні, грудні 2019 року?

6) Який обсяг природного газу в метрах кубічних був поданий Приватним акціонерним товариством «Кременчукгаз» до газотранспортної системи через точки входу виходу у серпні, грудні 2019 року?

7) Який фактичний обсяг природного газу в метрах кубічних був використаний Приватним акціонерним товариством «Кременчукгаз» для власних виробничо-технологічних витрат у серпні, грудні 2019 року та розрахований ним в порядку п. 4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем?

Ухвалою від 23.12.2021 р. було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою КГС у складі ВС справи № 918/450/20.

14.09.2023 р. та 14.11.2023 р. судом було оголошено перерви в підготовчому судовому засіданні у даній справі.

У зв`язку із ухваленням 18.02.2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду постанови у справі № 918/450/20 ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.08.2023 р. поновлено провадження

23.11.2023 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2023 р.

18.12.2023 року судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 15.01.2024 р.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати заборгованості за добові небаланси природного газу у серпні та грудні 2019 року, що має сплачуватись на підставі договору транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р.

У відзиві № 19/2024 від 28.07.2021 р., вх. № 8350 від 29.07.2021 р., відповідач заперечує проти позову, стверджуючи про наступне:

- Сторонами не було укладено додатки 1, 2 та 3 до Типового договору транспортування природного газу, що вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови, як предмет договору, з огляду на що вказаний договір є неукладеним;

- згідно з науковим висновком доктора юридичних наук, професора, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді Беляневич О.А. діяльність з транспортування природного газу відповідає визначенню перевезення вантажів, тому до правовідносин, що виникають з договору транспортування газу разом з нормами ЦК України, Законів України «Про транспорт», «Про трубопровідний транспорт» застосовуються норми ГК України, зокрема, у частині правового регулювання перевезення вантажів та договорів перевезення вантажів;

- в матеріалах справи відсутні первинні документи та інші докази, які б підтвердили відхилення у функціонуванні ГТС позивача у спірний період від її звичайного рівня;

- позивач не надає доказів вчинення балансуючих дій шляхом купівлі-продажу короткострокових стандартизованих продуктів; додані до позовної заяви докази закупівлі позивачем природного газу у АТ «НАК «Нафтогаз України», ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» та ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» не підтверджують вчинення балансуючих дій, обґрунтованість та реальність витрат АТ «Укртрансгаз», пов`язаних із врегулюванням добових небалансів ПрАТ «Кременчукгаз», а з актів приймання-передачі природного газу за серпень та грудень 2019 року неможливо встановити який конкретно обсяг газу був придбаний саме для здійснення балансуючих дій відносно відповідача;

- надані позивачем довідки № 1 та № 3 не є належними доказами щодобових небалансів;

- в матеріалах справи відсутні докази направлення на поштову адресу Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» актів врегулювання щодобових небалансів за серпень та грудень 2019 року та рахунків на оплату щодобових небалансів за вказаний період.

Також у відзиві ПрАТ «Кременчукгаз» просить застосувати позовну давність до вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення пені за порушення строків оплати щодобових небалансів за серпень та грудень 2019 року.

Позивач у відповіді на відзив № 1001ВИХ-21-6071 від 12.08.2021 р. (вх. № 8960 від 16.08.2021 р.) зазначив, що:

- Приватне акціонерне товариство «Кременчукгаз» здійснювало оплату вартості перевищення замовленої потужності у серпні та грудні 2019 року, а також оплату за добові небаланси за серпень 2019 року, що свідчить про визнання відповідачем договору та вчинення дій по його виконанню;

- норми Кодексу ГТС не ставлять в залежність виконання обов`язку АТ «Укртрансгаз» здійснити врегулювання щодобових небалансів ПрАТ «Еременчукгаз» від виникнення / не виникнення загрози цілісності газотранспортної системи;

- наданий відповідачем науковий висновок не узгоджується зі ст. 80, 108 ГПК України, тому відсутні підстави для його використання під час розгляду справи;

- оскільки з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2021 року на території України введено карантинні обмеження, враховуючи п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» ГК України, строки позовної давності щодо стягнення пені по зобов`язанням відповідача за період серпня та грудня 2019 року не сплили.

07.09.2021 року відповідач подав до суду заперечення № 19/2341 від 06.09.2021 р. (вх. № 9978), у яких вказав на необґрунтованість твердження позивача про те, що його обов`язок врегулювання щодобових небалансів ПрАТ «Кременчукгаз» виникає незалежно від виникнення / не виникнення загрози цілісності ГТС, а також відсутність юридичної значимості наданих позивачем односторонніх актів щодобових небалансів за серпень та грудень 2019 року.

Крім того, у вказаних запереченнях ПрАТ «Кременчукгаз» стверджує, що факт добровільної оплати односторонньо визначеної позивачем заборгованості за договором, в разі наявності заперечень щодо неї у відповідача, не свідчить про визнання такої заборгованості останнім.

Також у заяві, поданій із супровідним листом № 19/2497 від 17.09.2021 р. (вх. № 10492 від 20.09.2021 р.) відповідач надав відповіді на запитання, поставлені Акціонерним товариства «Укртрансгаз» у позові:

1) ПрАТ «Кременчукгаз» як оператор газорозподільної системи користувалося доступом до інформаційної платформи;

2) ПрАТ «Кременчукгаз», як оператор газорозподільної систем, у серпні та грудні 2019 року, на щоденній основі подавало до інформаційної платформи інформацію щодо кожного споживача на території ліцензійної діяльності Оператора ГРМ в межах території м. Кременчук та Горішні Плавні, Кременчуцького та Семенівського районів Полтавської області із зазначенням ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС- ходів його точок обліку; ЕІС-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (Б) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (І); інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи;

3) ПрАТ «Кременчукгаз» не є споживачем у розумінні Закону України «Про ринок природного газу», а у взаємовідносинах з АТ «Укртрансгаз» виступає замовником послуг транспортування природного газу та виключно щодо операцій з передачі природного газу на віртуальній торговій точці;

4) у липні та грудні 2019 року відповідачу надходили акти врегулювання щодобових небалансів та рахунки на їх оплату в інформаційній платформі;

5) ПрАТ «Кременчукгаз» не є ні споживачем, ні постачальником природного газу, а тому безпосередньо не здійснює його відбір через точки виходу з газотранспортної системи;

6) Через точки входу до газотранспортної системи ПрАТ «Кременчукгаз» було подано:

Серпень 2019 р. « 0» м. куб. газу;

Грудень 2019 р. « 0» м. куб. газу;

7) Об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками кожного місяця запитуваного періоду визначався ПрАТ «Кременчукчгаз» відповідно До глави 1 розділу XII Кодексу ГРМ та розраховувався як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу 1 який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду. Такий обсяг в розрізі запитуваного періоду склав: серпень - 1114,9390 м3, грудень - 1805,4570 м3.

21.09.2021 року відповідачем було подано до суду клопотання № 19/2523 від 21.09.2021 р. (вх. № 10520) про витребування від позивача наступних доказів:

- інформації щодо наявного у позивача на праві власності природного газу, що використовувався протягом серпня та грудня 2019 року для забезпечення власної господарської діяльності із зазначенням номерів та дат договорів придбання вищевказаних обсягів природного газу, ціни газу за 1000 м. куб. (з ПДВ) та загальної вартості природного газу за кожним таким договором;

- інформації щодо обсягу наявного на праві власності у позивача природного газу, що використовувався протягом кожної газової доби протягом серпня та грудня 2019 року для забезпечення виконання обов`язку стосовно балансування газотранспортної системи із зазначенням номерів та дат договорів придбання вищевказаних обсягів природного газу, загального обсягу використаного на вищевказані цілі природного газу, ціни газу за 1000 м. куб. (з ПДВ) щодо кожного договору та загальної вартості природного газу за кожним таким договором;

- інформації щодо загальних витрат позивача, пов`язаних із здійсненням балансування системи, понесених в результаті закупівлі послуг балансування;

- інформації про обсяги природного газу, придбаного позивачем у замовників послуг транспортування;

- інформації про обсяги природного газу, проданого позивачем замовникам послуг транспортування.

Позивач надав до суду заперечення проти клопотання ПрАТ «Кременчукчгаз» про витребування доказів за № 1001ВИХ-217102 від 24.09.2021 р. (вх. № 10918 від 30.09.2021 р.), у якому зазначив, що відповідачем не подано доказів здійснення у встановлений ст.ст. 80, 81 ГПК України строк всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання доказів, які витребовуються, а також що матеріали справи містять ряд передбачених умовами договору транспортування природного газу та чинним законодавством України односторонніх документів, складених як позивачем, так і відповідачем, які підтверджують факт надання Акціонерним товариством «Укртрансгаз» послуг Приватному акціонерного товариства «Кременчукгаз» у спірний період.

28.10.2021 року до суду надійшла заява ПрАТ «Кременчукчгаз» № 19/309 від 27.10.2021 р. (вх. № 11853 від 28.10.2021 р.), у якій відповідач, посилаючись на те, що укладеному між сторонами договору транспортування природного газу притаманні риси договору перевезення, просив суд застосувати до вимог АТ «Укртрансгаз» про стягнення заборгованості за договором № 1807000394 від 01.03.2019 р., пені, інфляційних втрат та 3 % річних визначений частиною 5 статті 315 ГК України шестимісячний строк позовної давності.

Протокольною ухвалою від 30.11.2021 р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача № 19/2523 від 21.09.2021 р. (вх. № 10520 від 21.09.2021 р.) про витребування доказів.

20.12.2021 року Акціонерним товариством «Укртрансгаз» було подано до суду заперечення б/н від 15.12.2021 р. (вх. № 14157) на заяву відповідача про застосування позовної давності.

У вказаному запереченні позивач стверджує, що договір транспортування природного газу не має усіх ознак договору перевезення, а є за своєю природою самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено у Кодексі газотранспортної системи, Законі України «Про ринок природного газу» та зміст якого визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади.

З огляду на викладене, а також введення з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2021 року на території України карантинних обмежень, що, з урахуванням п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» ГК України, є підставою для продовження строків позовної давності, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача № 19/309 від 27.10.2021 р. (вх. № 11853 від 28.10.2021 р. та задовольнити вимоги АТ «Укртрансгаз» у даній справі в повному обсязі.

04.09.2023 року позивач подав до суду додаткові пояснення за № 1001ВИХ-23-6815 від 28.08.2023 р. (вх. № 10779), у яких, посилаючись на доводи, викладені у попередніх заявах по суті справи, Акт звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону № 1639-ІХ станом на 31.08.2022 р., укладений сторонами, а також висновки Верховного Суду у справах № 917/237/21, № 917/450/20, № 922/3987/19, № 910/20912/17, 906/252/21, та № 921/184/21, стверджував про достовірність доказів на підтвердження обсягів відібраного Приватним акціонерним товариством «Кременчукчгаз» у період серпня та грудня 2019 року природного газу в межах договірних відносин по договору транспортування природного газу та на підтвердження обсягів небалансу газу.

23.10.2023 року до суду надійшло клопотання ПрАТ «Кременчукчгаз» № 19/1952 від 23.10.2023 р. (вх. 13487) про зупинення провадження у справі до перегляду судових рішень у справі № 918/686/21 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 917/1069/21, у зв`язку з чим протокольною ухвалою від 23.11.2023 р. відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача.

18.12.2023 року відповідач звернувся до суду з клопотанням № 19/2246 від 18.12.2023 р. (вх. № 16224) про зменшення розміру пені та 3 % річних, заявлених до стягнення у даній справі, на 50 %.

Позивач подав до суду заперечення б/н від 28.12.2023 р. (вх. № 16786 від 28.12.2023 р.) на вказане клопотання відповідача, у якому вказав, що нарахована сума пені не є надмірно великою, а період прострочення сплати заборгованості за договором транспортування природного газу є значним, що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для зменшення розміру пені та відсотків річних у даній справі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.03.2019 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Приватним акціонерним товариством «Кременчукгаз» було укладено договір транспортування природного газу № 1807000394 (т. 1, а.с. 13-23).

Згідно з Розділом ІІ вказаного договору (тут і надалі в редакції додаткової угоди № 4 від 29.07.2019 р., т. 1, а.с. 27-35) Оператор (АТ «Укртрансгаз») надає Замовнику (ПрАТ «Кременчукгаз») послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті Оператора. Підписанням цього договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред`являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування Оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю Замовника.

Обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.

Замовник має виконувати вимоги, визначені в кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.

Взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на с творення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.

Відповідно до п. 3.2 договору оператор має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги.

Пунктом 4.1 договору визначено, що замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; вчасно збалансовувати свій портфоліо балансування; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

Згідно з п.п. 6.1, 6.3 договору № 1807000394 від 01.03.2019 р. Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до ГТС або в точках виходу з ГТС в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.

Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті.

Вартість послуги з балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом (п. 7.1 договору).

У розділі ІХ договору транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу.

У разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розд. XIV Кодексу.

У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений п. 9.3 цього договору, визначається за даними Оператора.

Позивач вказує, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати заборгованості за добові небаланси природного газу у серпні та грудні 2019 року, що має сплачуватись на підставі договору транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р., з огляду на що заявив до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» 18 507 841,47 грн., з яких 13 883 785,15 грн. заборгованість за добові небаланси природного газу за вказаним договором, 2 377 557,43 грн. пеня, 1 532 617,69 грн. інфляційні втрати, 713 881,20 грн. 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. та додаткові угоди до нього, Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби) за серпень та грудень 2019 року, Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу за серпень та грудень 2019 року, інформація про перетоки між ОГРМ, (hesh) за серпень та грудень 2019 року, акти приймання-передачі природного газу за серпень та грудень 2019 року, зведений акт приймання-передачі природного газу за грудень 2019 року, договори купівлі-продажу природного газу № 1911000301-ВТТ від 28.11.2019 р., № 1911000302-ВТТ від 28.11.2019 р., № 1911000303-ВТТ від 28.11.2019 р., № 1911000304-ВТТ від 28.11.2019 р., № 1911000305-ПСГ від 28.11.2019 р., № 1911000306-ПСГ від 28.11.2019 р., № 1911000307-ПСГ від 28.11.2019 р., № 1911000308-ПСГ від 28.11.2019 р., № 1911000309-ПСГ від 28.11.2019 р., № 1911000310-ПСГ від 28.11.2019 р., № 1911000311-ПСГ від 28.11.2019 р., № 1911000312-ПСГ від 28.11.2019 р., № 1905000386 від 27.05.2019 р., № 1905000388 від 27.05.2019 р., № 1905000389 від 27.05.2019 р., акти приймання-передачі природного газу за вказаними договорами купівлі-продажу природного газу, Акт звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону № 1639-ІХ станом на 31.08.2022 р. та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: науковий висновок щодо правового регулювання відносин у сфері транспортування природного газу та балансування газотранспортної системи від 27.01.2021 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки предметом позову в даній справі є, зокрема, стягнення заборгованості за добові небаланси природного газу за договором транспортування природного газу, то необхідно визначити природу цього договору та норми права, які підлягають застосуванню до регулювання відповідних відносин.

Закон України «При ринок природного газу» та Кодекс газотранспортної системи визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати:

- надання доступу до потужності (розподіл потужності);

- послуги транспортування;

- послуги балансування.

Кодекс ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування (абзац перший пункту 1 глави 1 розділу VIII).

З огляду на викладене, Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 р. у справі № 921/184/21 дійшов висновку, що договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевказаним спростовуються твердження відповідача щодо необхідності застосування до правовідносин, що склалися між сторонами з приводу виконання умов договору транспортування природного газу, норм законодавства України у частині правового регулювання перевезення вантажів та договорів перевезення вантажів.

Відповідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, за умовами вказаного договору Оператор (АТ «Укртрансгаз») зобов`язувався надавати Замовнику (ПрАТ «Кременчукгаз») послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачувати Оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Згідно з п. 2.7 додаток 1 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед. Додаток 2 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед. Додаток 3 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовником є оператор ГРМ, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу

Також відповідно до п. 17.1 договору № 1807000394 від 01.03.2019 р. (в ред. додаткової угоди № 2 від 15.03.2019 р.) він набирає чинності з 1 березня 2019 року на строк до 31 грудня 2022 року.

Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як стверджує відповідач та не заперечує позивач, Сторонами не було укладено додатки 1, 2 та 3 до договору транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, у постанові від 18.02.2022 р. у справі № 918/450/20 Верховний Суд зазначив, що відсутність відповідних додатків, які самі сторони в Договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов`язковими, а отже й істотними в контексті предмету договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність Договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

Водночас, як вказує Верховний Суд у вищезазначеній постанові, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виконував умови договору № 1807000394 від 01.03.2019 р., а саме протягом спірного періоду надавав АТ «Укртрансгаз» номінації (як то передбачено пунктом 6.3 договору); отримував послуги транспортування природного газу (зокрема, приймав природний газ у відповідних віртуальних точках ГТС), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. У матеріалах справи також наявні докази сплати відповідачем рахунку за добові небаланси за серпень 2019 року на суму 8 195 684,65 грн. (т. 1, а.с. 194).

Отже, враховуючи факт виконання умов договору транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р., він є укладеним належним чином та обов`язковим для сторін.

Крім того, додаток 1 до типового договору транспортування природного газу (Розподіл потужності), додаток 2 (Розподіл потужності з обмеженнями) та додаток 3 (Заява про приєднання до загальних правил та умов, на які замовники послуг транспортування повинні погодитись для того, щоб отримати доступ до потужності на обов`язковому етапі розподілу потужності процедури нової (збільшеної) потужності) не містять положень, що регулюють правовідносини сторін договору щодо розрахунків за добові небаланси, питання здійснення яких є предметом вирішення у даному господарському спорі.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації;.

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом (пункт 3 глави 1 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи)

Згідно з пунктами 1-3 глави 6 розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування за газову добу дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу відсутній добовий небаланс за цю газову добу.

У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.

Оператор газотранспортної системи на підставі попередніх алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу (з урахуванням обсягів природного газу, відчужених чи набутих на віртуальній торговій точці) щодобово не пізніше ніж о 15:00 UTC (17:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 14:00 UTC (17:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D) надає кожному замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його попередній добовий небаланс та розрахунок попередньої вартості за добовий небаланс.

Як зазначено вище, у розділі ІХ договору транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу.

У разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений п. 9.3 цього договору, визначається за даними Оператора.

Також відповідно до п. 11.4 договору врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

За результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів природного газу до/з ГТС за серпень та грудень 2019 року (інформація подана до інформаційної платформи згідно з формами 2, 3, 4) Філією «Оператор ГТС України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» було здійснено розрахунок обсягів небалансів за кожну газову добу звітних місяців та виявлено наявність у ПрАТ «Кременчукгаз» у вказаний період негативних щодобових небалансів як різниці між алокаціями подач/відборів природного газу.

Так, згідно з односторонніми актами врегулювання щодобових небалансів № 08-2019-1807000394 та № 12-2019-1807000394 (Т. 1, а.с. 40-41, 43-44) остаточна вартість щодобових небалансів за період серпня та грудня 2019 року становить 8 195 684,65 грн. та 13 883 785,15 грн. відповідно.

При цьому, умовами договору № 1807000394 від 01.03.2019 р. не передбачено обов`язку Оператора направляти Замовнику вказані односторонні акти врегулювання щодобових небалансів, як про це заявляє відповідач.

Натомість, пунктом 9.3 договору визначено необхідність надсилання Замовнику рахунку на оплату за добовий небаланс.

На виконання вказаної норми договору, а також у відповідності до положень п. 2.8 договору, позивач через інформаційну платформу направив відповідачу рахунки: № 08-2019-1807000394 та № 12-2019-1807000394 на оплату за добові небаланси за серпень та грудень 2019 року на загальну суму 22 079 469,80 грн.

Відповідач сплатив на користь АТ «Укртрансгаз» вартість щодобових небалансів за серпень 2019 року в розмірі 8 195 684,65 грн. (докази оплати в матеріалах справи, Т. 1, а.с. 194).

Докази сплати заборгованості за добові небаланси за грудень 2019 року в сумі 13 883 785,15 грн. в матеріалах справи відсутні.

Також пунктом 11.5 договору № 1807000394 від 01.03.2019 р. визначено, що Оператор і Замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом Звірка розрахунків оформлюється Сторонами актом звірки.

Згідно з Актом звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону № 1639-ІХ станом на 31.08.2022 р. (Т. 1, а.с. 234), підписаним Головним бухгалтером АТ «Укртрансгаз» та Головою правління ПрАТ «Кременчукгаз» заборгованість відповідача перед позивачем за добове балансування за договором № 1807000394 складає 13 883 785,15 грн.

У постанові від 20.04.2021 р. у справі № 910/14518/19 Верховний Суд дійшов висновку, що до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, у розумінні частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що наданий позивачем акт звіряння підписаний уповноваженими на це особами (Головним бухгалтером АТ «Укртрансгаз» та Головою правління ПрАТ «Кременчукгаз»), а інформація, відображена в ньому, підтверджена первинними документами (зокрема, актами врегулювання щодобових небалансів № 08-2019-1807000394 та № 12-2019-1807000394), даний акт звірки приймається судом як доказ у справі в підтвердження наявності заборгованості ПрАТ «Кременчукгаз» перед АТ «Укртрансгаз» за добове балансування за договором № 1807000394 від 01.03.2019 р. у вказаному в ньому розмірі.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13 883 785,15 грн. заборгованості за добові небаланси природного газу за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, як вказано у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 р. у справі № 918/686/21, умовою для виникнення у замовника послуг транспортування обов`язку з оплати оператору ГТС вартості добового небалансу є наявність у нього негативного небалансу (тобто якщо має місце перевищення обсягів відібраного замовником природного газу з ГТС над обсягами переданого природного газу).

Отже, достатньою підставою оплати послуг комерційного балансування за законом та договором є існування негативного небалансу за газову добу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником.

Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що у такій категорії справ, незалежно від того, здійснюється місячне чи добове балансування, а також яка саме редакція Кодексу ГТС застосовується до спірних відносин, позивач (оператор ГТС) не повинен доводити існування загрози цілісності ГТС, наявності в нього ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, факт понесення реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факт купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів.

Верховний Суд також зазначає, що згідно з п. 2 розд. XIII Кодексу ГТС оператор ГТС вчиняє дії з врегулювання небалансу з метою підтримання звичайного рівня функціонування ГТС в разі недотримання замовниками своїх підтверджених номінацій.

У розд. XIII Кодексу ГТС, який регулює заходи фізичного балансування, передбачено, що якщо існує загроза цілісності ГТС, оператор ГТС вживає таких заходів: 1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами; 2) регулювання обсягу надходження газу в ГТС (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом; 3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в ГТС.

Цілісність ГТС - стан ГТС, за якого тиск і фізико-хімічні показники природного газу залишаються в межах між мінімальним та максимальним рівнями, визначеними оператором ГТС, що технічно гарантують транспортування природного газу (п. 47 ч. 1 ст. 1 Закону «Про ринок природного газу»).

Втім, встановлення факту вчинення оператором ГТС заходів з фізичного балансування не входить у предмет доказування у цій справі.

Між оператором ГТС та оператором ГРМ виникають відносини комерційного балансування, які врегульовані не розд. XIII, а розд. XIV Кодексу.

Тому оператор ГТС не повинен додатково підтверджувати вчинення ним фізичного балансування (зокрема, договорами закупівлі природного газу, актами зберігання газу у газосховищах тощо).

Відтак Об`єднана палата уточнила висновки щодо застосування п. 3 розд. ХІІІ, п. 3 гл. 3 розд. ХІV Кодексу ГТС, викладені у постановах від 02.12.2021 р. у справі № 922/3363/20, від 14.12.2021 р. у справі № 923/909/19, від 19.03.2021 р. у справі № 922/3987/19, від 04.08.2021 р. у справі № 903/973/19, від 18.02.202 р. у справі № 918/450/20, вказавши про те, що оператор ГТС не має доводити фактичне надання ним послуг шляхом надання доказів існування загрози цілісності ГТС, наявності в оператора ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, докази понесення оператором ГТС реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факти купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів.

Отже, доводи відповідача про необхідність надання позивачем доказів вчинення ним дій, спрямованих на врегулювання небалансу, а також доказів відхилення у функціонуванні ГТС, є помилковими.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 13.5 договору транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на вказане нормативне положення позивачем приведено розрахунок пені за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за добові небаланси природного газу за серпень та грудень 2019 року за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. в розмірі 2 377 557,43 грн. за період з 23.09.2019 р. по 20.07.2020 р. (в т. ч. за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за серпень 2019 року за період з 23.09.2019 р. по 22.03.2020 р., за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за грудень 2019 року за період з 21.01.2020 р. по 20.07.2020 р.) (а.с. 38).

Згідно з перерахунком, здійсненим судом, розмір пені за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за добові небаланси природного газу за серпень та грудень 2019 року за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. за вказаний позивачем період становить суму, більшу за суму пені, заявлену Акціонерним товариством «Укртрансгаз» у даній справі. Однак, з огляду на передбачену ч. 2 ст. 237 ГПК України заборону виходити у рішенні суду за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про визнання правомірними вказаних вимог саме в розмірі, зазначеному в позовній заяві АТ «Укртрансгаз».

У відзиві ПрАТ «Кременчукгаз» просив застосувати позовну давність до вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення пені за порушення строків оплати щодобових небалансів за серпень та грудень 2019 року.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину продовжувалась Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020 р.

09.12.2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1236, якою установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 р. було доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020 р.

Таким чином, оскільки строки, визначені статтею 258 ЦК України, були продовжені з 02.04.2020 р., строк позовної давності за вимогою про стягнення пені за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за добові небаланси природного газу за серпень та грудень 2019 року за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. за період з 23.09.2019 р. по 20.07.2020 р. не закінчився, а тому підстави для його застосування та відмови в задоволенні позову в даній частині відсутні.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за добові небаланси природного газу за серпень та грудень 2019 року за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. в розмірі 713 881,20 грн. за період з 23.09.2019 р. по 25.05.2021 р. (в т. ч. за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за серпень 2019 року за період з 23.09.2019 р. по 07.05.2021 р., за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за грудень 2019 року за період з 21.01.2020 р. по 25.05.2021 р.) та інфляційних втрат в розмірі 1 532 617,69 грн. за період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року (в т. ч. за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за серпень 2019 року за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за грудень 2019 року за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року) (а.с. 37, 39).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд встановив, що розмір відсотків річних за прострочення здійснення оплати за добові небаланси природного газу за серпень та грудень 2019 року за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. та інфляційних втрат за вказані позивачем періоди становить суму, більшу за суму відсотків річних та інфляційних втрат, заявлену Акціонерним товариством «Укртрансгаз» у даній справі, однак, з огляду на передбачену ч. 2 ст. 237 ГПК України заборону виходити у рішенні суду за межі позовних вимог, дійшов висновку про визнання правомірними вказаних вимог саме в розмірі, зазначеному в позовній заяві АТ «Укртрансгаз».

Як зазначено вище, відповідач у клопотанні № 19/2246 від 18.12.2023 р. (вх. № 16224 від 18.12.2023 р.) просив суд зменшити розміру пені та 3 % річних, заявлених до стягнення у даній справі, на 50 %.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 925/577/21).

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів заподіяння Акціонерному товариству «Укртрансгаз» збитків саме внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплати за добові небаланси природного газу за серпень та грудень 2019 року за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р.

Крім того, суд врахував, що позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. Пеня не є основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.

Врахувавши викладене, з огляду на необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені за порушення зобов`язання щодо здійснення оплати за добові небаланси природного газу за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. на 30 % до 1 664 290,20 грн. Відмовляючи у зменшенні пені на 50%, як про те просить відповідач, суд враховує доводи позивача, викладені у запереченнях проти заяви про зменшення пені та річних, а також те, що відповідачем до заяви не додано жодних доказів у підтвердження, наприклад, тяжкого фінансового стану та інших обставин, що мають значення для вирішення цього питання. Крім того, суд, враховуючи, що сторонами не встановлювався у договорі інший розмір річних, більший ніж 3%, як то передбачено ст.625 ЦК України, і їх нарахований і заявлений до стягнення розмір, не є надмірно великим, не зменшує розмір річних.

У заяві № 19/309 від 27.10.2021 р. (вх. № 11853 від 28.10.2021 р.) ПрАТ «Кременчукчгаз», посилаючись на те, що укладеному між сторонами договору транспортування природного газу притаманні риси договору перевезення, просив суд застосувати до вимог АТ «Укртрансгаз» про стягнення заборгованості за договором № 1807000394 від 01.03.2019 р., пені, інфляційних втрат та 3 % річних визначений частиною 5 статті 315 ГК України шестимісячний строк позовної давності.

Так, згідно з вказаною нормою Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Однак, оскільки сторони договору транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р. не є перевізниками, вантажовідправниками чи вантажоодержувачами, правовідносини між АТ «Укртрансгаз» та ПрАТ «Кременчукгаз» за вказаним договором не стосуються перевезення, сам договір передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу, про що судом зазначено вище, підстави для застосування вищевказаного строку позовної давності в даному випадку відсутні.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» 13 883 785,15 грн. заборгованості за добові небаланси природного газу за договором транспортування природного газу № 1807000394 від 01.03.2019 р., 1 664 290,20 грн. пені, 1 532 617,69 грн. інфляційних втрат та 713 881,20 грн. 3 % річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 277 617,62 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Героїв Бреста, 46) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» ( 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1) 13 883 785,15 грн. основного боргу, 1 664 290,20 грн пені, 1 532 617,69 грн. інфляційних, 713 881,20 грн - 3% річних, 277 617,62 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 23.01.2024 р.

Суддя О.С. Мацко