Рішення

від 22.01.2024 по справі 922/4642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024м. ХарківСправа № 922/4642/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Меркулова Н.А., адвокат, ордер серія АХ № 1165429 від 02.01.24 р.

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЛІНІК», місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЛІНІК», про розірвання договору оренди № 7202 від 20 червня 2019 року, зобов`язання звільнити та повернути нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-9, 1-10, 1- 16- :- 1- 19, 1- 17а, 1-21-:-1-35, 1-27а, 1-35а, 1-37-:-1-43, 1-38а, 1-38б, 1-38в, 1-38г площею 408,4 кв. м, 2-го поверху № 2-1-:-2-34, 2-15а площею 446,5 кв. м, 82/100 частки приміщення 1-го поверху № 1-11 площею 31,2 кв. м загальною площею 886,1 кв. м у нежитловій будівлі літ. «А-2» та нежитлову будівлю літ. «Б-1» площею 131,4 кв. м, загальною площею 1017,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , стягнення за договором оренди № 7202 від 20 червня 2019 року 1 224 321,03 грн., з них: 926 694,08 грн. основна заборгованість, 297 626,95 грн. пеня. (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 222 від 04 січня 2024 року)).

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03 листопада 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради без руху. 07 листопада 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/4642/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/4642/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву. 05 січня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи заяву позивача, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, про зменшення позовних вимог (вх. № 222 від 04 січня 2024 року). Подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням зменшених майнових позовних вимог, а саме: стягнення основної заборгованості у розмірі 926 694,08 грн. та пені у розмірі 297 626,95 грн. Інші (немайнові) позовні вимоги позивача є незмінними. 08 січня 2024 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0600232348191, ухвала суду від 07 листопада 2023 року є повернутою за датою 14.11.2023 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 07 листопада 2023 року, а саме до 29.11.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Однак, 18 грудня 2023 року, під час судового засідання, представник позивача повідомила про необхідність створення умов для реалізації права на зменшення позовних вимоги, адже станом на 18 грудня 2023 року відповідні розрахунки заборгованості зі зменшенням їх розміру ще готуються Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Відповідне зменшення позовних вимог зумовлене ухваленням Харківською міською радою рішення № 496/23 від 01.12.2023 року «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану». З урахуванням викладеного, суд констатує про те, що встановлений ч. 3 ст. 177 ГПК України строк не є розумним, адже не враховує обставини необхідності створення умов позивачу для зменшення позовних вимог, що зумовлено обставинами, що виникли напередодні закінчення строку підготовчого провадження.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, 20 червня 2019 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЛІНІК» укладено договір оренди № 7202 (надалі «Договір»). Предметом зазначеного Договору, відповідно до п. 1.1 договору, є строкове платне користування майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна. Як стверджує позивач, об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві згідно акта приймання-передачі від 20 червня 2019 року. Таким чином, позивач, як орендодавець, свої зобов`язання за Договором виконав належним чином. Натомість у позові зазначено, що відповідач, в порушення умов Договору, зобов`язання належним чином не виконав. Відповідно до п. 3.3. Договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі. Пунктом 3.5. Договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця. Відповідно до п. 3.6. Договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Відповідач, відповідно до п. 4.4. Договору взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі). Договором про внесення змін № 1 від 20.02.2020, Договір було викладено в новій редакції, згідно з якою орендна плата становила 36 454,69 грн. за серпень 2019 року (ставка орендної плати 20%, 7%, 5%). Проте, як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 1 111 681,86 грн. Крім цього, відповідно до п. 3.10. Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати). Згідно п. 3.4. Договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6. Враховуючи, що відповідач порушував строки сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати пені в розмірі 448 827,17 грн.

У заяві про зменшення позовних вимог (вх. № 222 від 04 січня 2024 року) позивач зазначив, що на 21 сесії Харківської міської ради 8 скликання ухвалене рішення від 01 грудня 2023 року № 496/23 «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану», згідно п. 1 якого вирішено за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 включно за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади. На підставі п. 4 вищевказаного рішення, Позивачем враховано період звільнення від орендної плати Відповідача з 24.02.2022 по 30.09.2022 і здійснено перерахунок заборгованості та пені за Договором - 926 694,08 грн. основна заборгованість, 297 626,95 грн. пеня., які і просить стягнути позивач.

Щодо розірвання договору позивач зазначає, що відповідно до п.п. 4, 5 п. 7.2. Договору, орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків, якщо, Орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 та у разі внесення Орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі. Відповідно до п. 10.3 Договору, договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору. Відповідно до п. 10.6 Договору, дія Договору оренди припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням суду. У зв`язку з порушенням суттєвих умов договору оренди, а саме: несплата орендної плати (в результаті утворилась заборгованість, більш, ніж за три місяці та на теперішній час є не сплаченою), у позивача виникли підстави розірвати договір.

Щодо звільнення та повернення нежитлових приміщень позивач зазначає, що згідно п. 2.3 Договору у разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Відповідно до п. 4.14 Договору, у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря. 07.11.2022 та 13.04.2023 Позивачем на адресу Відповідача було направлено повідомлення про намір розірвати договір оренди № 7202 від 20.06.2019 та необхідність протягом 20 днів (від дати одержання листа) сплатити заборгованість, звільнити об`єкт оренди та передати його представнику Позивача за актомприймання-передачі. Проте Відповідач жодної відповіді не надав. Позивач вважає, що з огляду на систематичні порушення зі сторони відповідача строків оплати орендної плати, встановлених Договором, є підстави для дострокового розірвання Договору у судовому порядку та у позивача виникло законне право звернутися до суду за захистом порушених прав та стягненням заборгованості, пені за договором та повернення орендованого приміщення.

3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ ТА ПЕНІ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

20 червня 2019 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач, орендодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЛІНІК» (відповідач, орендар за Договором) укладено Договір оренди № 7202.

Як вбачається зі змісту умов укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором оренди, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу України та параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Згідно із ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно із ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-9, 1-10, 1-16-:-1-43, 1-17а, 1-27а, 1-35а, 1-38а, 1-38б, 1-38в, 1-38г площею 408,4 кв.м., 2-го поверху 2-1-:-2-34, 2-15а площею 446,5 кв.м., 82/100 часток приміщення 1-го поверху 1-11 площею 31,2 кв.м., загальною площею 886,1 кв.м. у нежитловій будівлі літ. «А-2» та нежитлову будівлю літ. «Б-1» площею 131,4 кв.м., загальною площею 1017,5 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська косметологічна лікарня». Згідно із п. 2.1. Договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (п. 3.2. Договору). У відповідності до п. 3.3. Договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі. Згідно із п. 3.5. Договору орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісячно протягом 20 календарних днів наступного місяця.

20 червня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено акт приймання-передачі до орендного користування нежитловими приміщеннями.

12 лютого 2020 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 1 до Договору. Відповідно до п. 1.1. цього Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-9, 1-10, 1-16-:-1-43, 1-17а, 1-27а, 1-35а, 1-38а, 1-38б, 1-38в, 1-38г площею 408,4 кв.м., 2-го поверху 2-1-:-2-34, 2-15а площею 446,5 кв.м., 82/100 частки приміщення 1-го поверху № 1-11 площею 31,2 кв.м., загальною площею 886,1 кв.м. у нежитловій будівлі літ. «А-2» та нежитлову будівлю літ. «Б-1» площею 131,4 кв.м., загальною площею 1017,5 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Згідно із п. 2.1. Договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (п. 3.2. Договору). У відповідності до п. 3.3. Договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі. Згідно із п. 3.5. Договору орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця. Відповідно до п. 10.1. Договору він діє до 20.06.2034 року.

20 лютого 2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін № 2 до Договору, яким змінено п. 1.1. Договору. Так, відповідно до п. 1.1. цього Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-9, 1-10, 1-16-:-1-19, 1-17а, 1-21-:-1-35, 1-27а, 1-35а, 1-37-:-1-43, 1-38а, 1-38б, 1-38в, 1-38г площею 408,4 кв.м., 2-го поверху № 2-1-:-2-34, 2-15а площею 446,5 кв.м., 82/100 частки приміщення 1-го поверху № 1-11 площею 31,2 кв.м., загальною площею 886,1 кв.м. у нежитловій будівлі літ. «А-2» та нежитлову будівлю літ. «Б-1» площею 131,4 кв.м., загальною площею 1017,5 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Листом позивача № 3262 від 07.11.2022 року було повідомлено відповідача, що не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд є вагомою підставою для дострокового розірвання договору оренди. При цьому, орендна плата за Договором надходить не своєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2022 склала 506 166,81 грн. та пеня на 03.11.2022 становить 90 276,21 грн. У зв`язку із цим, запропоновано відповідачу протягом 10 днів сплатити заборгованість.

Листом № 1748 від 13.04.2023 року позивач повідомив відповідача про намір розірвати Договір. Повторно запропоновано сплатити заборгованість.

Судом було встановлено, що предметом Договору оренду є нежитлові приміщення, що розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2» та нежитловій будівлі літ. «Б-1» (п. 1.1. Договору). Представлений до суду розрахунок заборгованості поділений на 2 (частини), тобто за кожною літерою окремо. З наданого розрахунку заборгованості за літ. «А-2» вбачається, що відповідач має заборгованість з орендної плати починаючи з грудня 2019 року, хоча оплати ним здійснювалися у лютому, квітні, червні-липні, вересні 2020 року, тощо, але не в повному обсязі. З наданого розрахунку заборгованості за літ. «Б-1» вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати виникла починаючи з лютого 2022 року. Загальний розмір заборгованості з орендної плати складає 926 694,08 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

Крім того, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 3.10. Договору (в редакції Договору про внесення змін № 1 до Договору) орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Перевіривши представлений до суду розрахунок пені, суд прийшов до висновку про наявність помилки в частині визначення кінцевого періоду нарахування пені за певні місяці. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається із представлених розрахунків, позивач нараховує щодо орендної плати за нежитлові приміщення, що розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2», за листопад 2021 лютий 2022, жовтень 2022 квітень 2023 року, а щодо нежитлових приміщень, що розташовані у нежитловій будівлі літ. «Б-1», за лютий 2022, жовтень 2022 квітень 2023 року пеню більше ніж за 6 (шість) місяців.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, правильна сума пені щодо нежитлових приміщень, що розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2», становить 146 083,99 грн. проти 290 224,77 грн., що визначені позивачем, а щодо нежитлових приміщень, що розташовані у нежитловій будівлі літ. «Б-1», становить 5 047,81 грн. проти 7 402,18 грн., що визначені позивачем, а загальний правильний розмір пені становить 151 131,80 грн.

4. ВІДНОСНО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ ТА ПОВЕРНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Згідно із п. 10.3. Договору він може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору. Відповідно до пп. 4, 5 п. 7.2. Договору орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків: у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі або якщо орендар не виконує: пп. 3.5. Договору, тобто сплати орендної плати не пізніше 20 числа наступного місяця.

Враховуючи положення п. 10.3, пп. 4, 5 п. 7.2. Договору, а також висновки суду, викладені у попередньому розділі щодо несистематичної сплати орендної плати (понад 3-х місяців), суд прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання Договору.

При цьому, згідно п. 2.3 Договору у разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Відповідно до п. 4.14 Договору, у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.

Через задоволення вимоги про розірвання договору, підлягає і задоволенню вимога про зобов`язання відповідача звільнити та повернути позивачу майно, як похідна.

5. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

Розірвати договір оренди № 7202 від 20 червня 2019 року, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЛІНІК» (61004, місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 61; код ЄДРПОУ: 40948070).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЛІНІК» (61004, місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 61; код ЄДРПОУ: 40948070) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-9, 1-10, 1-16-:-1-19, 1-17а, 1-21-:-1-35, 1-27а, 1-35а, 1-37-:-1-43, 1-38а, 1-38б, 1-38в, 1-38г площею 408,4 кв.м., 2-го поверху № 2-1-:-2-34, 2-15а площею 446,5 кв. м., 82/100 частки приміщення 1-го поверху № 1-11 площею 31,2 кв. м. загальною площею 886,1 кв. м у нежитловій будівлі літ. «А-2» та нежитлову будівлю літ. «Б-1» площею 131,4 кв. м, загальною площею 1017,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЛІНІК» (61004, місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 61; код ЄДРПОУ: 40948070) на користь Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ: 14095412) заборгованість за договором оренди № 7202 від 20 червня 2019 року у сумі 926 694,08 грн. та пеню у розмірі 151 131,80 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 17 228,31 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" січня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко