Рішення

від 05.02.2024 по справі 922/4642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024м. ХарківСправа № 922/4642/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2428 від 26 січня 2024 року), у справі

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛД КЛІНІК, місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області, за правилами загального позовного провадження, перебувала справа № 922/4642/23 за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЛІНІК» про розірвання договору оренди № 7202 від 20 червня 2019 року, зобов`язання звільнити та повернути нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-9, 1-10, 1- 16- :- 1- 19, 1- 17а, 1-21-:-1-35, 1-27а, 1-35а, 1-37-:-1-43, 1-38а, 1-38б, 1-38в, 1-38г площею 408,4 кв. м, 2-го поверху № 2-1-:-2-34, 2-15а площею 446,5 кв. м, 82/100 частки приміщення 1-го поверху № 1-11 площею 31,2 кв. м загальною площею 886,1 кв. м у нежитловій будівлі літ. «А-2» та нежитлову будівлю літ. «Б-1» площею 131,4 кв. м, загальною площею 1017,5 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, буд. 61, стягнення 1 224 321,03 грн. (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 222 від 04 січня 2024 року)). 22 січня 2024 року, рішенням Господарського суду Харківської області, позов задоволено частково.

26 січня 2024 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 437,50 грн. (вх. № 2428). Враховуючи, що додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а дана справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, то й і заява позивача підлягає розгляду в тому самому порядку (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Розглянувши подану позивачем заяву, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Приписамистатті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 22 січня 2024 року у справі № 922/4642/23 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на повідомлення, що міститься у позовній заяві, про те, що докази про судові витрати, що будуть понесені позивачем, будуть надані пізніше.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У заяві вказується, що Адвокатським бюро «Антона Новакова» надано позивачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності) загальною вартістю 14 437,50 грн., а саме: підготовлено для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) та взято участь 04.12.2023 у судовому засіданні у справі № 922/4642/23 загальною вартістю 10 887,50 грн., що підтверджується Актами здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 2 від 01.11.2023 та № 5 від 19.12.2023. У зв`язку з цим, Позивач оплатив надану правничу допомогу у справі № 922/4642/23, що підтверджується, платіжною інструкцією № 131 від 09.11.2023, № 229 від 22.12.2023, а також випискою з особового рахунку про зарахування платежу від 27.12.2023. В межах Договору № 45, Адвокатським бюро «Антона Новакова» було надано Позивачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності), а саме: підготовлено для подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог у справі № 922/4642/23, взято участь 08.01.2024 у судовому засіданні у справі № 922/4642/23, взято участь 22.01.2024 у судовому засіданні у справі № 922/4642/23, загальною вартістю 3 550,00 грн., що підтверджується Актом здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 1 від 25.01.2024.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України). Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником, клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 ГПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України. Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана Палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно достатті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачем дійсно у позовній заяві повідомлено суд про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, про що свідчить останній абзац восьмого аркуша позову: «Керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, Позивач окремо зазначає, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених Позивачем судових витрат, зокрема витрат, пов`язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду».

Так, під час подання позову, адвокатом позивача представлено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1152428, що виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 27 від 22.09.2023 року. Разом із заявою (вх. № 2428 від 26 січня 2024 року) позивачем представлено цей договір. Відповідно до п. 1.1. представленого договору, що укладений між позивачем та АБ «Антона Новакова», виконавець зобов`язується протягом терміну дії цього договору надати замовнику послуги, зазначені в п.п. 1.2., 1.3. Договору, а замовник прийняти і оплатити ці послуги. Згідно із п. 1.2. договору сторони встановили, що на підставі цього договору здійснюється закупівля послуг з адвокатської діяльності. Листом № 5994 від 20.10.2023 позивач запропонував АБ «Антона Новакова» за договором № 27 від 22.09.2023 здійснити заходи щодо стягнення заборгованості з орендної плати у судовому порядку за спірним у справі № 922/4642/23 договором. Листом № 3 від 02.01.2024 року позивач запропонував АБ «Антона Новакова» продовжити надання послуг. Згідно із актом здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 2 від 01.11.2023 року до вищезазначеного договору зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують, що адвокат надав, а клієнт отримав правничу допомогу, зазначену в цьому акті в обсязі, на умовах та в порядку, визначеному цим Договором у відповідності до заявок (доручень) замовника (вид та вартість наданої правничої допомоги: «підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно ТОВ «Голд Клінік» згідно заявки замовника № 5994 від 20.10.2023 року (5,5 год. 9212,50 грн.)». Відповідно до акта здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 5 від 19.12.2023 року вказано вид та вартість наданої правничої допомоги за вищезазначеним договором, а саме: участь у судовому засіданні (1 год 1 675 грн.). Відповідно до акта здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 1 від 25.01.2024 року вказано вид та вартість наданої правничої допомоги за вищезазначеним договором, а саме: підготовка та подання до суду заяви про зменшення позовних вимог (1 год. 1 775 грн.), участь у судовому засіданні (0,5 год 887,50 грн.), участь у судовому засіданні (0,5 год 887,50 грн.). Також, до суду представлено договір на надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 29.12.2023 року.

Суд в чергове звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на нескладність справи, а відповідно і нескладність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, додані докази є типовими для договорів оренди; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів, сам позов є шаблонним (відповідає іншим позовам, що подаються до суду позивачем), а також враховуючи, що розрахунки до позову складалися самим Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, а не його адвокатом, на думку суду, у даному випадку розумним та пропорційним є стягнення 4 500,00 грн.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.

Керуючись статтями 6, 42,123,129,221, 232-233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2428 від 26 січня 2024 року) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЛІНІК» (61004, місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 61; код ЄДРПОУ: 40948070) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ: 14095412) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей256,257 ГПК Українита з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Додаткове рішення підписано 05 лютого 2024 р.

Суддя Н.В. Калініченко