Рішення

від 22.01.2024 по справі 140/31526/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/31526/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ВОЛПАС до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ВОЛПАС (далі ПП ВОЛПАС) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA205150/2023/000009/1.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару (причіп контейнеровіз, двохвісний, марки - KRONE, моделі - AZ, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2016, вантажопідйомністю 15,430 т) подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA205150012409U9, у якій було зазначено ціну товару 3000,00 євро, та визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA205150/2023/000009/1, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 10000,00 євро, що призвело до сплати митних платежів у більшому розмірі. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з підстав ненадання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, визначених частинами другою четвертою Митного кодексу України (далі - МК України), та подання документів, які містять неточності.

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 МК України надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку позивача, відповідачем безпідставно не враховано той факт, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку, при чому без конкретного зазначення відповідного ресурсу, оскільки порядок формування цих невідомих ресурсів, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Крім того, абсолютно незрозумілим є порівняння вартості транспортного засобу, взятого за розрахунок митним органом і тим, який імпортується наразі.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити з наступних підстав.

Свої заперечення аргументує тим, що за митною декларацією були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом та містять розбіжності. Відповідач наводить заперечення, які за змістом тотожні оскаржуваному рішенню.

Зазначає, що на вимогу митниці декларантом не було подано достатніх документів на підтвердження митної вартості товару, тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Разом з тим вказує, що декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу №260/23 від 29.08.2023 виконаний оцінювачем ОСОБА_1 , однак даний експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства Юстиції (www.minjust.gov.ua), відтак не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи. Тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Оскільки декларантом подано документи, які, на думку митниці, фактично не підтверджують заявлену позивачем вартість товару, рішення про визначення митної вартості прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а розгляд справи здійснювати із викликом сторін у судове засідання.

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується із висновками відповідача у відзиві та просить позов задовольнити з підстав, наведених у позові.

Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

17 травня 2023 року між ПП ВОЛПАС (Покупець) та Компанією Sale helper s.r.o. (Продавець) укладено контракт №01/23-HEL/VLP, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (надалі "Товар").

Відповідно до пункту 2.2 контракту №01/23-HEL/VLP встановлено, що ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються в Євро.

На виконання умов контракту сторонами погоджено інвойс №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023, згідно з яким узгоджено сторонами вартість Товару сідельного тягача марки - KRONE, моделі - AZ, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2016, яка становить 3000,00 Євро.

Не є спірною та обставина, що з метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту зазначеного автомобіля декларантом подано до Волинської митниці митну декларацію від 31.08.2023 №23UA205150012409U9, у якій декларантом визначено загальну вартість товару 3000,00 Євро.

До митної декларації на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну б/н від 25.08.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №D0455872 від 24.08.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016; банківський платіжний документ, що стосується товару №198 від 30.08.2023; копія звіту про оцінку транспортного засобу №260/23 від 29.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01/23-HEL/VLP від 17.05.2023; копію митної декларації країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 від 24.08.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив про те, що подані до митного оформлення документи містять наступні неточності.

Відповідно до поданого інвойсу №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 продавцем товару (власником) є Sale helper s.r.o. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016 в графі C.1.1 зазначений інший власник HSV SVSTEMVERKEHRE GMBH. Документів про перехід права власності від підприємства HSV SVSTEMVERKEHRE GMBH до Sale helper s.r.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.

В декларації країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 від 24.08.2023 числове значення вартості товару становить 1123650 форинтів, проте в інвойсі №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 вартість товару становить 3000 Євро.

Декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу №260/23 від 29.08.2023 виконаний оцінювачем ОСОБА_1 , однак даний експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства Юстиції (www.minjust.gov.ua), відтак не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи. Тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Відповідачем запропоновано декларанту надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту);- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що внесений до Реєстру атестованих судових експертів Міністерства Юстиції (www.minjust.gov.ua).

Згідно пункту 6 статті 53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларантом на вимогу митниці надано пояснення у вигляді листа б/н щодо вартості на оцінюваний товар. Як вказує відповідач, лист ПП "ВОЛПАС" є повідомленням, в якому описано бачення ПП "ВОЛПАС" щодо поданих до митного оформлення документів та вказано, що «Варто звернути увагу митного органу на той факт, що декларація країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 від 24.08.2023 сформована в Угорщині, що не могло не бути зауважено працівниками митниці, а відтак валютою слід вважати угорський форинт. Відтак за курсом 1 EUR = 374,55 HUF, 1 123 650 угорських форинтів становить зазначену в інвойсі вартість ТЗ 3000,00 Євро.». Проте, є не зрозуміло на підставі яких документів позивачем взято такий курс валюти, адже він не співпадає з курсом валюти національного банку Угорщини. Крім того числові значення не співвідносять між собою та містять розбіжності. Окрім того, у митній декларації країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 вартість товару становить 1123650 угорських форинтів, а в інвойсі № 2308-9/SHEL/23 - 3000 Євро, що згідно курсу національного банку Угорщини становить 1149540 угорських форинтів. Тобто вартість товару у митній декларації країни відправлення (статистична вартість) є меншою ніж у інвойсі (фактурна вартість). Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився.

31.08.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA205150/2023/000009/1, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар 10000 Євро за МД №UA204140/2023/5092 від 17.07.2023.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2023/000366, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України.

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UА205150012467U8 від 31.08.2023.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №198 від 30.08.2023. Тобто, ціна товару у сумі 3000,00 Євро підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) та платіжною інструкцією кредитного переказу в іноземній валюті №198 від 30.08.2023. Суперечностей щодо товару та його ціни такі документи не містять (арк..спр.31,44).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 17.05.2023 №01/23-HEL/VLP визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 вартість товару становить 3000,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати.

Ціна товару в інвойсі №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 (3000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205150012409U9 від 30.08.2023 (графа 22).

Банківський платіжний документ від 30.08.2023 №198 свідчить про проведення оплати у сумі 3000,00 євро згідно з контрактом від 17.05.2023 №01/23-HEL/VLP.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205150012410U1 від 30.08.2023 фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в інвойсі №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містять.

Крім того, як вбачається з інвойсу №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 товар поставлявся на умовах DAP Луцьк. За Правилами Інкотермс-2020 поставка на умовах DAP означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

У листі б/н позивач надав митному органу з цього приводу пояснення, в якому зазначив, що декларація країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 від 24.08.2023 сформована в Угорщині, а відтак валютою слід вважати угорський форинт, а тому з урахуванням курсу 1 EUR 374,55 HUF зазначена в інвойсі ціна товару ТЗ 3000,00 Євро становить 1123650 угорських форинтів. У відповіді на відзив представник позивача надає суду копію відповіді компанії-експортера згідно якої при формуванні експортної декларації компанією було використано курс банку-емітента 1 EUR = 374,55 HUF, а не курс національного банку Угорщини та зауважує, що такий курс валют є скороченим, тобто із врахування лише двох цифр після коми. Відповідач не зазначив в чому полягає неможливість пересвідчитися митному органу у правильності такої конвертації валют, відтак, на думку суду, митний орган необґрунтовано посилався на числові розбіжності, зазначені в декларації країни відправлення та у рахунку-фактурі (інвойсі).

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо виявлених митним органом неточностей, що стосуються власника транспортного засобу, то на думку суду, на митну вартість товару не впливає та обставина, що відомості про власника транспортного засобу, зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016 в графі C.1.1 зазначений інший власник ОСОБА_2 не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом, адже продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту від 17.05.2023 №01/23-HEL/VLP, інвойсу №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023) зрозуміло, що продавцем є компанія Sale helper s.r.o.. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Необхідно зазначити, що за усталеною міжнародною практикою реалізація транспортного засобу може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів. Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Дана обставина підтверджується графою С.4с свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016 у якій вказано, що власник свідоцтва може не бути власником транспортного засобу. У свою чергу, чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Суд ще раз звертає увагу, що імпортований товар згідно з інвойсом №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 постачався на умовах DAP, а тому саме продавець мав обов`язок нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, а позивач як покупець приймає товар у вказаному місці призначення. За аналогічних підстав не заслуговують на увагу твердження відповідача про відсутність інформації щодо вартості транспортування оцінюваного транспортного засобу та інших супутніх витрат, оскільки згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування. У той же час, зі змісту контракту від 17.05.2023 №01/23-HEL/VLP та інвойсу №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов`язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв`язку із продажем йому товару компанією Sale helper s.r.o..

Щодо зауважень митного органу до митної декларації країни відправлення у якій відомості щодо вартості, які наведені у вищезазначеній копії митної декларації країни відправлення не кореспондуються із вартістю оцінюваного товару заявленою до митного оформлення, суд зазначає наступне. Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Як уже було зазначено судом, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, інвойс є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) та у декларації країни експорту, яка зазначена в угорських форинтах (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до контракту від 17.05.2023 №01/23-HEL/VLP вартість товару визначається в євро. Згідно з наданим до митного оформлення інвойсом №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 вартість товару визначалась в євро. Тобто вартість товарів в угорських форинтах сторонами контракту взагалі не визначалась.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). Більше того, декларантом позивача було надано митному органу звіт про оцінку транспортного засобу від 29.08.2023 №260/23, у якому останнім зроблено висновок, що вартість імпортованого товару складає 2976,00 євро (що є меншою за вартість товару задекларованою позивачем), однак такий висновок був не взятий до уваги відповідачем.

Також суд вважає безпідставною вимогу про надання відомостей про додатково понесені витрати (витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу та інші супутні витрати), оскільки як уже зазначалось згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування. У той же час, зі змісту контракту від 17.05.2023 №01/23-HEL/VLP та інвойсом №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов`язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв`язку із продажем йому товару компанією Sale helper s.r.o., доказів протилежного відповідачем не надано.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 № UA205150/2023/000009/1 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн., сплачений згідно квитанції від 27.09.2023 №ПН13700.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 05.09.2023 №05/09-23-1 (а.с. 80-81), укладеного між Адвокатським об`єднанням «Бона Фіде» (далі - Адвокатське об`єднання) та ПП «ВОЛПАС», детального опису робіт (а.с.83). З вказаних документів вбачається надання позивачу Адвокатським об`єднанням у цій справі комплексу юридичних послуг з оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 № UA205150/2023/000009/1 (пункт 1.1). При цьому пунктом 3.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару - 2500,00 грн.

Суд враховує також, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, та звертає увагу на пункт 3.1 договору про надання правової допомоги від 05.09.2023 №05/09-23-1, згідно з яким гонорар оплачується протягом п`яти банківських днів з моменту отримання остаточного рішення суду.

У свою чергу, представник відповідача у відзиві на позовну заяву висловив свої заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просив зменшити їх розмір.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи заперечення відповідача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Щодо стягнення витрат на оплату послуг перекладача у розмірі 1250,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За приписами частин п`ятої восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачем на підтвердження понесених витрат на залучення перекладача долучено до матеріалів справи лише копію рахунку-акту виконаних робіт №19/09/23/02 від 19.09.2023 та квитанцію від 25.09.2023 №ПН13060 (а.с.79).

Проте, зі змісту вказаного рахунку-акту виконаних робіт та квитанції неможливо встановити, що саме підлягало перекладу, обсяг послуг перекладу та чи такі послуги письмового перекладу були надані лише в межах цієї справи, оскільки суду не надано інших доказів. Отже, суд вважає, що такі витрати не доведені, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 4184,00 грн (з них: судовий збір в сумі 2684,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн,).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства ВОЛПАС (43020, Волинська область, містоЛуцьк, вулицяРівненська, будинок 76А, ідентифікаційний код 43843288) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулицяПризалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 31 серпня 2023 року №UA205150/2023/000009/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Приватного підприємства ВОЛПАС судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст рішення складено та підписано 22 січня 2024 року.