Постанова

від 30.10.2024 по справі 140/31526/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31526/23 пров. № А/857/4405/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 140/31526/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Волпас» до Волинської митниці про визнання протиправних дій, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Смокович В.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 22 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Волпас» (далі також ПП «Волпас», позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці (далі також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA205150/2023/000009/1.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару (причіп контейнеровіз, двохвісний, марки - KRONE, моделі - AZ, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2016, вантажопідйомністю 15,430 т) подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA205150012409U9, у якій було зазначено ціну товару 3000,00 євро, та визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA205150/2023/000009/1, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 10000,00 євро, що призвело до сплати митних платежів у більшому розмірі. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з підстав ненадання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, визначених частинами другою четвертою Митного кодексу України (далі - МК України), та подання документів, які містять неточності.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 31 серпня 2023 року №UA205150/2023/000009/1.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Приватного підприємства «Волпас» судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.).

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість встановлено розбіжності, які стали визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. При цьому, зауважує, що у позовній заяві позивач жодним чином не спростовує зазначені митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності. Вважає, що митний орган обґрунтовано скористався наданим Митним кодексом України правом на самостійне визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Позивач у поданому до суду апеляційної інстанції відзиві від 17.04.2024 року, заперечив твердження апелянта, зазначаючи, що митницею не наведено жодного норми права, належних і допустимих аргументів, згідно якої вона мала б право на витребування документів попередніх ланцюгів, перевірку походження транспортного засобу та на спростування висновків суду першої інстанції з даного приводу. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини.

17 травня 2023 року між ПП «Волпас» (Покупець) та Компанією «Sale helper s.r.o.» (Продавець) укладено контракт №01/23-HEL/VLP, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (надалі «Товар»).

Відповідно до пункту 2.2 контракту №01/23-HEL/VLP встановлено, що ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються в Євро.

На виконання умов контракту сторонами погоджено інвойс №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023, згідно з яким узгоджено сторонами вартість Товару сідельного тягача марки - KRONE, моделі - AZ, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2016, яка становить 3000,00 Євро.

Декларантом подано до Волинської митниці митну декларацію від 31.08.2023 №23UA205150012409U9, у якій декларантом визначено загальну вартість товару 3000,00 Євро.

До митної декларації на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну б/н від 25.08.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №D0455872 від 24.08.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016; банківський платіжний документ, що стосується товару №198 від 30.08.2023; копія звіту про оцінку транспортного засобу №260/23 від 29.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01/23-HEL/VLP від 17.05.2023; копію митної декларації країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 від 24.08.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив про те, що подані до митного оформлення документи містять наступні неточності.

Відповідно до поданого інвойсу №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 продавцем товару (власником) є Sale helper s.r.o. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016 в графі C.1.1 зазначений інший власник HSV SVSTEMVERKEHRE . Документів про перехід права власності від підприємства HSV SVSTEMVERKEHRE GMBH до Sale helper s.r.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.

В декларації країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 від 24.08.2023 числове значення вартості товару становить 1123 650 форинтів, проте в інвойсі №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 вартість товару становить 3000 Євро.

Декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу №260/23 від 29.08.2023 виконаний оцінювачем ОСОБА_1 , однак даний експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства Юстиції (www.minjust.gov.ua), відтак не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи. Тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Відповідачем запропоновано декларанту надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту);- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що внесений до Реєстру атестованих судових експертів Міністерства Юстиції (www.minjust.gov.ua).

Згідно пункту 6 статті 53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларантом на вимогу митниці надано пояснення у вигляді листа б/н щодо вартості на оцінюваний товар. Як вказує відповідач, лист ПП «Волпас» є повідомленням, в якому описано бачення ПП «Волпас» щодо поданих до митного оформлення документів та вказано, що «Варто звернути увагу митного органу на той факт, що декларація країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 від 24.08.2023 сформована в Угорщині, що не могло не бути зауважено працівниками митниці, а відтак валютою слід вважати угорський форинт. Відтак за курсом 1 EUR = 374,55 HUF, 1 123 650 угорських форинтів становить зазначену в інвойсі вартість ТЗ 3000,00 Євро.». Проте, є не зрозуміло на підставі яких документів позивачем взято такий курс валюти, адже він не співпадає з курсом валюти національного банку Угорщини. Крім того числові значення не співвідносять між собою та містять розбіжності. Окрім того, у митній декларації країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 вартість товару становить 1123650 угорських форинтів, а в інвойсі № 2308-9/SHEL/23 - 3000 Євро, що згідно курсу національного банку Угорщини становить 1149540 угорських форинтів. Тобто вартість товару у митній декларації країни відправлення (статистична вартість) є меншою ніж у інвойсі (фактурна вартість). Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився.

31.08.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA205150/2023/000009/1, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар 10000 Євро за МД №UA204140/2023/5092 від 17.07.2023.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2023/000366, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України.

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UА205150012467U8 від 31.08.2023.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією повний пакет документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №198 від 30.08.2023. Тобто, ціна товару у сумі 3000,00 Євро підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) та платіжною інструкцією кредитного переказу в іноземній валюті №198 від 30.08.2023. Суперечностей щодо товару та його ціни такі документи не містять (арк..спр.31,44).

На думку суду першої інстанції, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтвердили складові митної вартості за першим (основним) методом, та дозволили ідентифікувати оцінюваний товар.

Так контрактом від 17.05.2023 №01/23-HEL/VLP визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 вартість товару становить 3000,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати.

Ціна товару в інвойсі №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 (3000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205150012409U9 від 30.08.2023 (графа 22).

Банківський платіжний документ від 30.08.2023 №198 свідчить про проведення оплати у сумі 3000,00 євро згідно з контрактом від 17.05.2023 №01/23-HEL/VLP.

Крім того, як вбачається з інвойсу №2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 товар поставлявся на умовах DAP Луцьк. За Правилами Інкотермс-2020 поставка на умовах DAP означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

У листі б/н позивач надав митному органу з цього приводу пояснення, в якому зазначив, що декларація країни відправлення №23HU7210002B8D93Е0 від 24.08.2023 сформована в Угорщині, а відтак валютою слід вважати угорський форинт, а тому з урахуванням курсу 1 EUR 374,55 HUF зазначена в інвойсі ціна товару ТЗ 3000,00 Євро становить 1123650 угорських форинтів. У відповіді на відзив представник позивача надає суду копію відповіді компанії-експортера згідно якої при формуванні експортної декларації компанією було використано курс банку-емітента 1 EUR = 374,55 HUF, а не курс національного банку Угорщини та зауважує, що такий курс валют є скороченим, тобто із врахування лише двох цифр після коми. Відповідач не зазначив в чому полягає неможливість пересвідчитися митному органу у правильності такої конвертації валют, відтак, на думку суду, митний орган необґрунтовано посилався на числові розбіжності, зазначені в декларації країни відправлення та у рахунку-фактурі (інвойсі).

На думку суду першої інстанції, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, а тому відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом. З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними, на думку суду першої інстанції. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Колегія суддів вважає вказані висновки такими, що суперечать обставинам справи та зазначає про наступне.

Так, у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 30.05.2012 року № 651, ст. 257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ПП «Волпас» подано: МД №23UA205150012409U9 від 30.08.2023 року на товар: «1. Причіп контейнеровіз, двохвісний, марки "KRONE", моделі «AZ», ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_1 , вантажопідйомність - 15 200 кг, маса в разі повного навантаження - 18 000 кг, бувший у використанні, рік виготовлення - 2016» та перелік документів, визначених в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме:

- рахунок-фактура (інвойс) № 2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 року; - автотранспортна накладна б/н від 25.08.2023 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 0455871 від 24.08.2023 року; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 198 від 30.08.2023 року;

- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 260/23 від 29.08.2023 року

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/23-HEL/VLP від 17.05.2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 14.06.2023 року; договір про надання послуг митного брокера № 24/05-23 від 24.05.2023 року; копія митної декларації країни відправлення № 23HU7210002В8D93E0 від 24.08.2023 року.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюютьсяМитним кодексом України.

Відповідно до статей49,50 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті51, частиною першою статті52 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Як встановлено частиною другоюстатті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ятастатті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положеннястатті 53 Митного кодексу Українимістять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннямистатті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьоїстатті 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зістаттею 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятоюстатті 54 Митного кодексу Українипередбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостоїстатті 54 Митного Кодексу Україниорган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першоюстатті 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другоїстатті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують орган доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу Українивстановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьоюстатті 58 Митного кодексу Українипередбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятоїстатті 58 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів наголошує на тому, що саме митний орган вказав, що саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу № 2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 року продавцем товару (власником) є Sale helper s.r.o.. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016 в графі C.1.1 та C.1.2 зазначений інший власник HSV SYSTEMVERKEHRE GMBH. Документів про перехід права власності від власника HSV SYSTEMVERKEHRE GMBH до Sale helper s.r.o.., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; в декларації країни відправлення № 23HU7210002В8D93E0 від 24.08.2023 року числове значення вартості товару становить 1123650 форинтів, проте в інвойсі № 2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 року вартість товару становить 3000 євро; декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу № 260/23 від 29.08.2023 року, виконаний оцінювачем ОСОБА_1 , однак даний експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства Юстиції (www.minjust.gov.ua), відтак не мав повноважень на проведення товарознавчої експертизи.

Вищевказані розбіжності виявлено саме в документах, які у відповідності до ч.2 ст.53 МК України подаються для підтвердження митної вартості товарів та які відповідно до ч.6 ст.53 МК України надано безпосередньо самим декларантом для підтвердження відомостей про заявлену митну вартість.

Згідно п.6 ст.53 Митного кодексу, декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. ПП «Волпас» звернувся лише з листом поясненням щодо поданих до митного оформлення документів. Від надання інших додаткових документів декларант відмовився.

Верховний Суд у своїй постанові від 15.08.2019 по справі № 826/19400/15 виклав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: «...відповідач має право витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, оскільки відповідачем за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару, що стало підставою здійснення перевірки правильності її визначення.» «...при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з`ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України. З урахуванням зазначеного, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність в ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.»

Щодо розбіжностей в числових значеннях, зазначених в експортних деклараціях, які не відповідають ціні товару, зазначеній в рахунках-фактурах, суд першої інстанції зазначив наступне: «при формуванні експортної декларації компанією було використано курс банку-емітента 1 EUR = 374,55 HUF, а не курс національного банку Угорщини та зауважує, що такий курс валют є скороченим, тобто із врахування лише двох цифр після коми». З приводу сказаного зауважуємо, наступне: відповідно до МД № 23HU7210002В8D93E0 від 24.08.2023 року та рахунку-фактури № 2308- 9/SHEL/23 від 23.08.2023 року митна вартість товару становить 3000,00 EUR. Станом на дату оформлення митної декларації країни відправлення № 23HU7210002В8D93E0, відповідно до офіційного сайту Національного банку Угорщини курс валюти був наступним: 1 EUR = 383.18 HUF (https://www.mnb.hu/arfolyamtablazat?deviza=rbCurrencySelectdevizaSelected=EURdatefrom=2023.07.31.datetill=2023.08.31.order=1 ). А отже, при конвертації одержуємо: 3000 євро х 383,18 = 1 149 540 угорських форинтів, що не відповідає сумі зазначеній в інвойсі, а тому призводить до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару.

Окрім вказаного, у митній декларації країни відправлення № 23HU7210002В8D93E0 від 24.08.2023 року вартість товару становить 1 123 650 угорських форинтів, а в інвойсі № № 2308-9/SHEL/23 - 3000 євро, що згідно курсу національного банку Угорщини становить 1 149 540 угорських форинтів. Тобто вартість товару у митній декларації країни відправлення (статистична Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.02.2024 7 вартість) є меншою ніж у інвойсі (фактурна вартість).

Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що усі документи, які подаються до митного контролю та оформлення разом з МД, є такими, що подані з метою підтвердження даних, що в ній вказані, в тому числі числового значення митної вартості товару. Інвойс (рахунок-фактура) у відповідності до ч.2 ст.53 МК України є документом, що підтверджує митну вартість товару. Митна декларація країни відправлення, зважаючи на її самостійне подання до митного контролю та оформлення декларантом, також піддається обов`язковому контролю та перевірці на предмет достовірності та можливості підтвердити митну вартість. Зауважуємо, що експортна декларація - це загальноприйнятий міжнародний документ, який підтверджує проходження товару митного оформлення в країні відправлення, підтверджує експорт товару та оформляється в момент експортного митного оформлення перед вивезенням товару. Відповідно до Додатку 37 Регламенту Комісії (EEC) №2454/93 від 2 липня 1993 (CCIP), графа 46 «Статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість, виражену у валюті країни члена ЄС, у якій здійснюються експортні формальності. Згідно з Керівництвом із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (Номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4), термін «статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країничлена ЄС, де оформлюється експорт. Звертаємо увагу, що Керівництво із заповнення ЄАД вимагає, що статистична вартість має базуватися на фактурній вартості товарів, до неї також можуть включатися допоміжні витрати, такі як витрати на транспортування, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни-члена ЄС, де відбувається експорт. Статистична вартість, зазначена у експортній декларації країни відправлення, включає внутрішню вартість товару і транспортні та страхові витрати, понесені або розраховані від пункту відправлення транспорту до місця виїзду з цієї держави-члена.

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції стверджується, що: «…на митну вартість товару не впливає та обставина, що відомості про власника транспортного засобу, зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016 в графі C.1.1 зазначений інший власник HSV SVSTEMVERKEHRE GMBH. не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом, адже продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою». Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 17 травня 2023 року між компанією «Sale helper s.r.o.» - створена та діюча згідно законодавства Чеської Республіки надалі іменована «Продавець», в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 , і Приватне підприємство «Волпас», яке є створеним та діючим згідно законодавства України, іменоване надалі «Покупець», в особі директора Пазина Володимира, укладено контракт № 01/23HEL/VLP. Відповідно до п.1.1 Контракту «Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні…». Умови контракту передбачають тільки одного власника даного товару, який ввозився позивачем. Про інших (третіх) осіб, які мають право власності або користування на даний товар в контракті не передбачено. Згідно інвойсу № № 2308-9/SHEL/23 від 23.08.2023 року продавцем товару (власником) є Sale helper s.r.o. той же самий, що у контракті. Однак, надане декларантом Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.02.2016 року містить інші відомості щодо власника т/з, а саме HSV SYSTEMVERKEHRE GMBH. При тому звертаємо увагу, що декларантом не було надано ніяких документів про перехід права власності чи користування т/з від Sale helper s.r.o. до HSV SYSTEMVERKEHRE GMBH, що ставить під сумніви достовірність документів, наданих до митного оформлення та контролю. З огляду на сказане, вимога надати додаткові документи була обґрунтованою, адже у митного органу виникли сумніви щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості, оскільки згідно ч.5 ст.58 МК України митна вартість ціна товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а ціна товару - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості. Відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митницею у відповідності до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. При проведенні консультації митним органом було зазначено, що митну вартість імпортованого товару не може бути визнано за вартістю, визначеною декларантом у зв`язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах та відсутності документального підтвердження визначеного рівня митної вартості товарів. Також наголошено на причинах неможливості використання методів 2а -2ґ. Так, у Волинській митниці відсутня цінова інформація про вартість: ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості згідно положень статей 59-61 МК України; продажу (відчуження) ідентичних чи аналогічних товарів на митній території України для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 62 МК України; товарів, наданої виробником товарів, що оцінюються, для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 63 МК України. При цьому декларанту пропонувалося, у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України, повідомити про це митному органу для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару. Однак декларантом така інформація надана не була. Вищезазначена інформація свідчить про належне виконання митним органом вимог ч. 5 ст. 57 МК України. Тому, у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта; зважаючи на розбіжності, виявлені в поданих до митного контролю документах, що унеможливлювали визнання заявленої декларантом митної вартості товару за першим методом визначення митної вартості товару (за ціною договору), а також враховуючи спрацювання системи ризиків АСАУР та відмову декларанта від подання додаткових документів, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на товар 10000 Євро за МД №UA204140/2023/5092 від 17.07.2023.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в оскаржуваних рішеннях митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенням про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як це встановлено частиною четвертою статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати відомості про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимогу їх в повному обсязі не надав.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак і правильності визначення митної вартості.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведені обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 140/31526/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Волпас» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник