Рішення

від 22.01.2024 по справі 380/24547/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 рокусправа № 380/24547/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування вимоги,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) із вимогою:

- визнати протиправною та скасувати винесену уповноваженою особою ГУ ДПС у Львівській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 лютого 20221 року №Ф-6397-54.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.10.2023 йому було вручено вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6397-54 від 22.02.2021, згідно з якої позивачу станом на 31.01.2021 нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 37788,74 грн. Позивач вважає вказану вимогу протиправною, оскільки з лютого 2005 року працює в Стрийському виробничому управлінні підземного зберігання газу на посаді слюсаря з ремонту (АТ «УКРТРАНСГАЗ») а відтак єдиний соціальний внесок за неї сплачував та продовжує сплачувати роботодавець, а тому стягнення з позивача як з фізичної особи-підприємця заборгованості з ЄСВ буде подвійною сплатою. Вважає, що особа, яка є найманим працівником, є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї є роботодавець. З огляду на вказане, вважає таку вимогу протиправною та просить суд її скасувати.

Ухвалою суду від 23.10.2023 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали).

08.11.2023 за вх.№85309ел представником позивача подано заяву, в якій просить суд продовжити термін щодо усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.11.2023 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/24547/23, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023, на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.12.2023 за вх.№96966 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху. З приводу вказаного клопотання суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позовна заява на час відкриття провадження у справі та час розгляду справи відповідає вимогам статтями 160, 161 КАС України, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху.

Відповідач позов не визнав, 21.12.2023 за вх.№98176 подав до суду відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи у відзиві правомірність своїх дій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідно до інформації з електронного кабінету платника податків, а саме, із даних про взяття на облік платників податків, позивач зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична-особа підприємець, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, присвоєно ідентифікаційний код в РНОКПП НОМЕР_1 та станом на 21.11.2023 перебуває на податковому обліку як платник податків за основним місцем обліку в Стрийській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Львівській області. Дата взяття на облік 27.03.2006 за № 331. 17.10.2022 року № 2004170060001000170 перебуває на податковому обліку в Стрийській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Львівській області зі станом платника «11» - припинено за рішенням засновників (учасника), але не знято з обліку (інтегровані карточки платника не пусті) Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2021, заборгованість ОСОБА_2 по єдиному внеску становила 37788,74 гривень. З огляду на це, Головним управління ДПС у Львівській області виставлено вимогу від 22.02.2021 року № Ф-6397-54 та скеровано на адресу позивача за місцем реєстрації в контролюючому органі ГУ ДПС у Львівській області, а саме: АДРЕСА_2 , яка повернута за закінченням терміну зберігання. Вказав, що нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) на позивача покладено обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. На дату формування оскарженої вимоги позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не перебував у стані припинення чи ліквідації. Таким чином, нарахування єдиного соціального внеску є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що спірна вимога про сплату боргу оформлена у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС).

Предметом даного позову є оскарження вимоги Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 лютого 20221 року №Ф-6397-54.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 22 лютого 20221 року №Ф-6397-54 була скерована на адресу позивача « АДРЕСА_2 » рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштове відправлення повернуто на адресу ГУ ДПС у Львівській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вказана: АДРЕСА_3 ».

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 з 06.12.2019.

Копія конверту, який містив оскаржувану вимогу був скерований за адресою « АДРЕСА_2 ».

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що позивачу не могло бути відомо про існування податкової вимоги АДРЕСА_2 , винесеної ГУ ДПС у Львівській області про стягнення з позивача 37788 грн 74 коп для погашення сум наявної податкової заборгованості по ЄСВ.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

17.10.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

22.02.2021 контролюючим органом прийнято та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6397-54, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн, яка обліковується станом на 31.01.2021.

Вважаючи протиправною виставлену вимогу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, переліченими нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

При цьому, з 01.01.2017 в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу, проте позивачем доказів того, що він підлягає звільненню від сплати єдиного внеску в силу Закону до суду не надано.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вищевказана правова позиція щодо застосування норм права була викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №440/2149/19, яка враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на системне тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, якщо особа не веде господарську діяльність і є найманим працівником, така особа є застрахованою, і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Застосована судом правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 16.09.2022 року по справі №500/92/19.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що з лютого 2005 року позивач набув статусу застрахованої особи, а єдиний внесок за позивача з лютого 2005 року по дату виставлення спірної вимоги сплачували роботодавці Стрийське Виробниче управління підземного зберігання газу (код ЄДРПОУ 25241101), Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» АТ «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 25560823 (код ЄДРПОУ 03345018), «Стрийське виробниче управління підземного зберігання газу» Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 25560823), АТ «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801), Філія «Оператор Газосховищ України» АТ «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 42601222) що підтверджується довідкою «Форми ОК-5» від Пенсійного фонду України.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску по дату формування спірної вимоги, а відтак вимога в зазначеній частині підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності формування спірної вимоги.

Натомість доводи позивача щодо наявності підстав визнання оскаржуваної вимоги протиправною знайшли своє підтвердження при судовому розгляді справи.

Даючи оцінку оскаржуваній вимозі, суд дійшов висновку, що така не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України для такого роду рішень та прийнята з порушенням положень Закону №2464-VI, тому її необхідно визнати протиправною і скасувати, задовольнивши позов.

Відтак, суд враховує, що в даній справі обов`язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 лютого 2021 року №Ф-6397-54.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 копійок судових витрат у вигляді сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна