Постанова

від 19.01.2024 по справі 904/3419/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3419/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 (головуючий - Коваль Л.А., судді: Мороз В.Ф., Чередко А.Є.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто"

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання договору оренди від 31.01.2018 продовженим

Короткий зміст поданої заяви

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Авто» (далі - ТОВ «Бізнес-Авто», позивач) звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «Приватбанк», відповідач) про визнання договору оренди від 31.01.2018 продовженим.

2. Позивач також звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, а також будь - яким іншим особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, вчиняти будь-які дії, спрямовані на унеможливлення користування позивачем приміщенням, розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32; літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1 (яке є предметом укладеного між сторонами договору оренди, далі - орендоване приміщення), для здійснення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно шляхом блокування доступу до приміщення, перешкоджання користуванню комунікаціями, наявними у приміщенні, звільнення вказаного приміщення від майна позивача та інших осіб, що зберігається в зазначеному приміщенні.

3. В обґрунтування поданої заяви зазначав про існування загрози вчинення відповідачем перешкод у здійсненні господарської діяльності позивача в орендованому приміщенні, про що свідчить звернення відповідача до органів поліції із заявою, в якій було зазначено про розташування в орендованому приміщенні СТО без відома АТ «Приватбанк».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2023 заяву позивача задоволено. Заборонено відповідачу, а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, вчиняти будь-які дії, спрямовані на унеможливлення користування позивачем орендованим приміщенням для здійснення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно шляхом блокування доступу до приміщення, перешкоджання користуванню комунікаціями, наявними у приміщенні, звільнення вказаного приміщення від майна позивача та будь-яких інших осіб, що зберігається в зазначеному приміщенні.

5. Суд першої інстанції зазначив, що позивач веде господарську діяльність в орендованому приміщенні на підставі укладеного з відповідачем договору оренди від 31.01.2018. Однак матеріали справи містять звернення відповідача до органів поліції щодо розташування на його території СТО невідомими особами, що дає підстави припускати створення ним перешкод господарській діяльності позивача. За цих обставин суд дійшов висновку, що вжиті заходи забезпечення відповідають критеріям розумності та адекватності заявленим у справі позовним вимогам.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 вказану вище ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

7. Суд апеляційної інстанції констатував, що звернення відповідача до органів поліції, на яке послався місцевий суд, не є достатньою підставою для висновку про ймовірне створення перешкод позивачу у користуванні орендованим майном, а отже вжиті заходи забезпечення позову не відповідають критеріям адекватності та співмірності з заявленими у справі позовними вимогами.

8. Крім того, судом установлено існування між сторонами іншого судового спору у справі № 904/3212/18 щодо продовження дії договору оренди від 31.01.2018. Судовим рішенням у цій справі, яке набрало законної сили, усунуто перешкоди власнику - АТ «Приватбанк» у користуванні його майном та зобов`язано ТОВ «Бізнес-Авто» звільнити орендоване приміщення. Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову порушують права відповідача, який буде позбавлений можливості виконати рішення суду та поновити свої права власника орендованого позивачем майна.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

9. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

10. Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 269 ГПК України, яке, на думку позивача, полягає у врахуванні судом нової обставини - судового рішення у справі № 904/3212/18 та пояснень відповідача щодо причин проведення ним огляду орендованого приміщення та встановлення осіб, що у ньому перебувають, тобто нових обставин та доказів, які не враховувались місцевим судом при розгляді заяви про забезпечення позову.

Позиція Верховного Суду

11. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

12. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

13. Відповідно до частини 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.

14. Відповідно до усталених висновків Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

15. Оскільки ТОВ «Бізнес-Авто» звернулося до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

16. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

17. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

18. При цьому в силу прямого застереження, наведеного в частині 11 статті 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

19. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

20. Так, у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити відповідачу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на унеможливлення користування позивачем орендованим приміщенням.

21. У той же час предметом заявленого ТОВ «Бізнес-Авто» у межах даної справи позову є визнання продовженим укладеного з АТ «Приватбанк» договору оренди приміщення, тобто між сторонами даної справи якраз і існує спір щодо наявності або відсутності у позивача правових підстав для перебування в належному відповідачу приміщенні.

22. Натомість апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 № 904/3212/18, яке набрало законної сили, усунуто перешкоди відповідачу у користуванні власністю шляхом примусового звільнення орендованого приміщення від ТОВ "Бізнес-Авто" та його майна в порядку виконання рішень про виселення боржника.

23. З урахуванням викладеного, виходячи з предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, вимоги позивача про забезпечення позову фактично мають ознаки вирішення спору по суті та, як обґрунтовано зазначено апеляційним судом, порушують право власності відповідача, оскільки дозволяють позивачу безперешкодно займати орендоване приміщення та унеможливлюють поновлення прав власника майна з огляду в тому числі на наявність вже вирішеного між сторонами спору щодо чинності договору оренди від 31.01.2018 у справі № 904/3212/18.

24. За встановлених у даній справі обставин застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу, а також будь-яким іншим особами вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання позивачу користуватись орендованим приміщенням (ураховуючи предмет та підстави даного позову та наявність вже вирішеного спору між сторонами в іншій справі), свідчить про його неадекватність заявленим вимогам та порушує збалансованість інтересів сторін спору.

25. За таких обставин Верховний Суд вважає, що здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування статей 136, 137 ГПК України є правильним та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду.

26. З огляду на наведене Верховний Суд відхиляє безпідставні доводи касаційної скарги позивача, оскільки дослідження причин звернення відповідача до правоохоронних органів жодним чином не спростовує висновків апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для вжиття заходів для забезпечення позову та, відповідно, про очевидне порушення місцевим господарським судом норм процесуального законодавства при вжитті таких заходів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувану постанову, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилався скаржник.

28. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

29. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

30. На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Розподіл судових витрат

31. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 904/3419/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді І. С. Берднік

В. А. Зуєв