Рішення

від 11.01.2024 по справі 569/13304/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/13304/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання особи такою, що не використала своє право на приватизацію державного житлового фонду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло за адресою АДРЕСА_1 , від 15 лютого 1999 року в частині визнання його співвласником квартири, припинивши за ним право приватної спільної сумісної власності на квартиру, визнати його таким, що не використав своє право на приватизацію державного житлового фонду.

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що реалізуючи свої житлові права відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вирішив стати на житловий облік за місцем проходження військової служби з метою отримання службового житла, оскільки має сім`ю, яка потребує поліпшення житлових умов та не має власного житлового помешкання. В процесі підготовки документів для постановки на житловий облік стало відомо, що у 1999 році було використане його право на безоплатну приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 лютого 1999 року, відповідно до якого йому на праві приватної спільної сумісної власності належить частина цієї квартири. Підставою для видачі свідоцтва значиться наказ Управління житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради від 15 лютого 1999 року № 24, відповідно до якогоквартиру передано у приватну власність його батьку ОСОБА_3 . Оскільки на час видачі свідоцтва він був неповнолітнім (5 років), у свідоцтво про право власності на квартиру його було включено без врахування його волевиявлення. Наміру на приватизацію квартири не мав, бажання реалізовувати своє право на приватизацію житла не висловлював і письмової згоди на приватизацію квартири не давав. Ні батько ОСОБА_3 , ні мати ОСОБА_4 про факт проведення приватизації квартири до відома його не ставили. Таким чином, його житлові права були порушені у зв`язку з закріпленням за ним у свідоцтві про право власності від 15 лютого 1999 року без його згоди та участі статусу співвласника квартири, що позбавляє його права реалізувати своє право на приватизацію самостійно та отримати житло за місцем проходження військової служби в порядку, передбаченому ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно заяви про передачу у приватну власність квартири уповноваженим власником квартири за адресою АДРЕСА_1 був його батько ОСОБА_3 і заява підписана повнолітніми членами сім`ї, а саме ним батьком та матір`ю. Він заяви на приватизацію не писав, оскільки був неповнолітнім. Зі змісту наказу № 24 від 15 лютого 1999 року вбачається, що серед осіб, яким передавалася у приватну власність квартира, ОСОБА_1 не значиться. Таким чином, у свідоцтво про право власності від 15 лютого 1999 року на квартиру його включено неправомірно. Закріплення за ним статусу співвласника квартири до настання повноліття порушує його особисті майнові права та інтереси, оскільки приватизація квартири була здійснені без його участі та без його згоди на участь у приватизації, так як був малолітнім, та позбавляє його після досягнення повноліття самостійно скористатися правом на приватизацію житла за власним вибором, тому право приватної спільної сумісної власності на вказану квартиру за ним має бути припинено. Його батько ОСОБА_3 , приватизуючи квартиру, виконав усі дії, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» з дотриманням Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, однак згідно чинного законодавства він мав право розпоряджатися лише майном, а не його правом на участь у приватизації. Батько, всупереч його волі та інтересам, здійснюючи приватизацію квартири на нього, діяв без усвідомлення його права на власне волевиявлення, оскільки його участь у приватизації без його на те волевиявлення та закріплення за ним статусу співвласника квартири у малолітньому віці призвела до негативних наслідків та в подальшому унеможливила використання ним своїх житлових прав самостійно за власним вибором та погіршила його становище.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_6 просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення протии позовних вимог мотивує тим, що чиним на час приватизації квартири законодавством не було заборонено приватизацію батьками житла в інтересах дітей, а норми законодавства спрямовані на максимальний захист інтересів неповнолітнього. В січні 1999 року до Управління житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради від ОСОБА_3 (батька позивача) надійшла заява про передачу в приватну спільну сумісну власність займаної квартири АДРЕСА_2 . До заяви долучено довідку про склад сім`ї із чотирьох осіб: ОСОБА_3 (основний квартиронаймач), ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_5 (син, 1993 року народження) та ОСОБА_1 (син, 1994 року народження). На момент приватизації позивачу виповнилося 5 років, отже, батько був його законним представником. На підставі поданої заяви, довідки про склад сім`ї та копій свідоцтва про народження дітей заявника Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради видано наказ №24/01 від 15 лютого 1999 року «Про передачу жита у приватну власність» та свідоцтво про право власності на житло від 15 лютого 1999 року. Приватизація квартири у 1999 році не призвела до звуження обсягу існуючих майнових прав неповнолітнього на той час позивача та/або порушення охоронюваних законом його інтересів. Також позивачем не надано суду будь-яких доказів, які підтверджували б його небажання брати участь у приватизації квартири, а також, що приватизація була нав`язана йому батьком. Законодавство про приватизацію не передбачає обов`язку органу приватизації прогнозувати можливе «порушення» права на приватизацію житла неповнолітніх у майбутньому. Підстав для відмови у приватизації квартири в органу приватизації не було, тому Управління житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, надаючи згоду на приватизацію квартири, в тому числі і неповнолітнім на той час позивачем, діяло відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень.

Ухвалою від 21 липня 2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивач усунув.

Ухвалою від 04 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 28 вересня 2023 року суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача додатково пояснила, що на момент приватизації квартири ні позивач, ні його брат не були зареєстрованими у спірній квартирі. До початку навчання у школі вони проживали в с.Ясинець Дубровицького району Рівненської області з дідом та бабою. Окремої письмової заяви про згоду на приватизацію, поданої батьками неповнолітнього позивача в його інтересах, у приватизаційній справі немає.

Представник відповідача ОСОБА_7 у поданій до суду заяві від 10 січня 2024 року просить судове засідання проводити без участі представника Департаменту за наявними у справі матеріалами.

Представник третьої особи КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» Рибачок С.Л. у листі від 28 листопада 2023 року просить розгляд справи провести без участі представника КП «РМБТІ».

Третя особа ОСОБА_3 у клопотанні від 19 вересня 2023 року просить здійснювати розгляд справи без його присутності. Поданий позивачем позов підтримує та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_4 у клопотанні від 19 вересня 2023 року просить здійснювати розгляд справи без її присутності, позов підтримує в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 у клопотанні від 27 листопада 2023 року просить здійснювати судовий розгляд без його присутності, позов підтримує в повному обсязі, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 05 січня 1999 року ОСОБА_3 звернувся до директора Департаменту міського господарства м.Рівне із заявою про передачу в приватну власність квартири, що займає разом з членами сім`ї на умовах найму, за адресою АДРЕСА_1 . Уповноваженим власником квартири у заяві визначено ОСОБА_3 .

До заяви ОСОБА_3 долучив довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення від 22 грудня 1998 року № 3340, видану Житлово-експлуатаційною конторою № 5 Департаменту міського господарства.

Відповідно до вказаної довідки, в квартирі за адресою АДРЕСА_3 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_3 (основний квартиронаймач), ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_5 (син, 1993 року народження) та ОСОБА_1 (син, 1994 року народження).

Наказом Управління житлового господарства виконавчого комітету міської ради № 24/01 від 15 лютого 1999 року «Про передачу житла у приватну власність» затверджено розрахунки та задоволено прохання і передано у приватну власність квартири, в яких мешкають громадяни, що мають пільги згідно із ст.6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (додаток № 1); передано у приватну власність квартири мешканцям згідно із ст.5 п.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та нараховані суми житлових чеків за недостатню площу (додаток № 2); передано у приватну власність квартири мешканцям, які згідно ст.5 п.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» повинні оплатити вартістьтнадлишків загальної площі житла (додаток № 3). В додатку до наказу під № 102 вказаний ОСОБА_3 , квартира - АДРЕСА_1 , загальна площа 62,80, відновна вартість 11,30, компенсація 5.62.

15 лютого 1999 року згідно з наказом № 24 від 15 лютого 1999 року Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради видане свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Квартира зареєстрована Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на праві приватної спільної сумісної власності і записана в реєстрову книгу за № 139-26-38566 від 22 лютого 1999 року.

Відповідно до довідки КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» № 1179/179 від 01 червня 2022 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності частина квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 лютого 1999 року, яке видане управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Згідно з довідкою КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» № 1180/180 від 01 червня 2022 року, ОСОБА_1 брав участь в безоплатній приватизації житлового фонду м.Рівне за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 лютого 1999 року, яке було видане управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради. Загальна площа квартири 62,80 кв.м, житлова площа квартири 37,00 кв.м. Участь у приватизації квартири брали 4 громадян.

За інформацією Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області від 04 грудня 2023 року, відповідно до обліків Рівненського міського відділу УДМС у Рівненській області щодо зареєстрованого місця проживання в м.Рівне за період з 1997 по 1999 років відомості відсутні.

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Згідно зі ст.345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Станом на час подання ОСОБА_3 до органу приватизації заяви про передачу йому та членам його сім`ї в приватну власність квартири та видачу наказу про приватизацію вказаної квартири приватизація здійснювалася відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІІ від 19 червня 1992 року та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (тут і далі - в редакції на час приватизації спірної квартири), приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч.4, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (ч.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону (ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян та склад документів, що підлягають оформленню, визначені Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (далі Положення), затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 (втратило чинність 15 лютого 2010 року).

Відповідно до п.5 Положення, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Згідно з п.18, 20, 21 Положення, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч.2 ст.64 Житлового кодексу України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

За положеннями ч.2 ст.17 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинний на час приватизації спірної квартири, місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Згідно зі ст.14 ЦК УРСР, за неповнолітніх, які не досягли п`ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.

Відповідно до ст.60 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинний на час приватизації спірної квартири, захист прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень.

Захисту підлягає лише порушене, невизнане право чи законний інтерес особи. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №571/1168/17, від 21 липня 2021 року у справі №296/3367/18).

За вимогами ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимг або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд встановив, що позивач на час приватиації був малолітнім і проживав у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення від 22 грудня 1998 року № 3340, виданою Житлово-експлуатаційною конторою № 5 Департаменту міського господарства.

Доказів, що на час приватизації спірної квартири позивач не проживав в сім`ї своїх батьків, місце проживання яких зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , і які б спростовували б довідку про склад сім`ї наймача ОСОБА_3 № 3340 від 22 грудня 1998 року, суду не надано. Не надав позивач також і доказів, що до початку навчання в школі він проживав у сім`ї баби та діда в с.Ясинець Дубровицького району Рівненської області.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 на час приватизації квартири не позбавляла його права на участь у приватизації, оскільки згідн з п.5 Положення до членів сім`ї наймача включаються громадяни, які постійно мешкають у квартирі разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. Незалежно від реєстрації місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, є місце проживання їх батьків, за відсутності доказів на спростування факту проживання дитини разом з батьками.

Батько позивача ОСОБА_3 , діючи у власних інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей як законний представник, звернувся до Департаменту міського господарства м.Рівне із заявою про передачу в приватну власність йому та членам його сім`ї займаної квартири АДРЕСА_2 . Уповноваженим власником квартири просив визначити його і членами сім`ї вказав ОСОБА_4 (дружину), ОСОБА_5 (сина) та ОСОБА_8 (сина).

Наказом Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради № 24/01 від 15 лютого 1999 року «Про передачу житла у приватну власність» передано у приватну власність квартиру та видано свідоцтво про право власності на житло від 15 лютого 1999 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач як член сім`ї наймача ОСОБА_3 на законних підставах брав участь у приватизації і така приватизація була здійснені з врахуванням потреби та норми житлової площі малолітнього на той час позивача.

Законодавством України відмова від участі у приватизації житла осіб зареєстрованих у житловому приміщенні не передбачена, крім виключних випадків. Згоду на участь у приватизації надають всі повнолітні члени сім`ї, а представниками дітей виступають їх батьки. Отже, приватизація спірної квартири здійснена відповідно до вимог чинного на час її проведення законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким офопмлюється відповідне право, але не правочин, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчувани документ є чиним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Приватизація є особливою формою правочину, що регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», положеннями якого не передбачено визнання приватизації частково недійсною.

Натомість, приватизація може бути визнана незаконною в разі порушення вимог законодавства, яке регулює процедуру її проведення, що, як наслідок, є підставою для скасування розпорядження органу приватизації та виданого на його підставі свідоцтва.

Правовою підставою для видачі свідоцтва про право власності на житло від 15 лютого 1999 року на квартиру АДРЕСА_2 є наказ Управління житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради № 24/01 від 15 лютого 1999 року «Про передачу житла у приватну власність», вимоги про скасування якого позивач не заявив.

Доводи позивача про неправомірне включення його у свідоцтво про право власності на житло від 15 лютого 1999 року за відсутності його серед переліку осіб, яким наказом Управління житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради № 24/01 від 15 лютого 1999 року передавалися у приватну власність квартири, не заслуговують на увагу, оскільки в наказі (розпорядженні) зазначається наймач (уповноважений власник квартири), яким згідно із заявою про передачу у власність спірної квартири визначений ОСОБА_3 , що відповідає вимогам п.24, додатку 8 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян.

Посилання позивача на те, що приватизація відбулася без його згоди, наміру на приватизацію він не мав, письмової згоди на приватизацію він не давав, суд не бере до уваги з огляду на наведені вище норми права щодо часткової цивільної дієздатності осіб, які не досягли п`ятнадцяти років, та повноважень на прийняття рішення щодо приватизації житла батьками за неповнолітніх членів сім`ї. Батько позивача, відповідно до вимог чинних на час приватизації норм цивільного і сімейного законодавства, діяв в його інтересах як законний представник, а тому згода малолітнього позивача на участь у приватизації не була потрібна. Позивач на час приватизації проживав за адресою батьків, а тому будь-які підстави вважати, що батько діяв всупереч інтересам дитини, у суду відсутні.

Крім того, подання законним представником неповнолітньої дитини окремої письмової заяви від імені дитини про згоду на приватизацію житла жодним нормативно-правовим актом передбачено не було.

Наслідком приватизації спірної квартири є набуття позивачем житла у приватну спільну сумісну власність, що не може свідчити про порушення права позивача на житло.

Безпідставними є також посилання позивача на те, що приватизація частини спірної квартири на його ім`я позбавляє його можливості самостійно реалізувати своє право на отримання службового житла.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв.м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв.м. на сім`ю.

Для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таких висновків дійшов Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року у справі № 1-38/2010.

Участь позивача у приватизації спірної квартири, яка має загальну площу 62,8 кв.м., житлову площу 37,0 кв.м, разом зі своєю сім`єю у складі чотирьох осіб жодним чином не позбавляє його можливості самостійно реалізувати своє право на отримання житла, оскільки житлові чеки позивача використані не в повному обсязі, і він не позбавлений права стати на облік осіб, які потребують покращення житлових умов як військовослужбовець, з урахуванням мінімального розміру забезпеченості житловою площею у м.Рівне.

Оскільки позивач не довів обставин, на які посилався в обґрунтування позову, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а тому в позові належить відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 258, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання особи такою, що не використала своє право на приватизацію державного житлового фонду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33013, м.Рівне, вул.Шевченка, буд.45; код ЄДРПОУ 44250562;

третя особа - Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", місцезнаходження: 33013, м.Рівне, вул.Шевченка, буд.45; код ЄДРПОУ 13973796;

третя особа - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне рішення суду складене 22 січня 2024 року.

Суддя