Постанова
від 22.08.2024 по справі 569/13304/23
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/13304/23

Провадження № 22-ц/4815/491/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструк С.В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ;

відповідач- Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Бучко Т.М. у справі № 569/13304/23.

в с т а н о в и в :

Улипні 2023року ОСОБА_1 звернувся зпозовом доДепартаменту інфраструктурита благоустроюРівненської міськоїради,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору-КП «Рівненськеміське бюротехнічної інвентаризації», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 провизнання частковонедійсним свідоцтвапро правовласності нажитло тавизнання особитакою,що невикористала своєправо наприватизацію державногожитлового фонду,в якомупросить визнатичастково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 15 лютого 1999 року в частині визнання його співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1 , припинивши за ним право приватної спільної сумісної власності на вищезазначену квартиру; визнати його таким, що не використав своє право на приватизацію державного житлового фонду.

Позов мотивований тим, що позивач покликається на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з рішенням стати на житловий облік за місцем проходження військової служби з метою отримання службового житла. Причиною цього є власна сім`я, яка потребує поліпшення житлових умов та не має на сьогодні власного житлового помешкання. В процесі підготовки документів для постановки на житловий облік стало відомо, що у 1999 році було використано його право на безоплатну приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 лютого 1999 року, відповідно до якого йому на праві приватної спільної сумісної власності належить частина цієї квартири. Вважає, що батьки не мали права без його згоди здійснювати приватизацію квартири від його імені, чим позбавили його права після досягнення повноліття прийняти участь у приватизації державного житлового фонду, в тому числі скористатися правом на приватизацію та отримання житла за місцем проходження військової служби відповідно до вимог закону.

РішеннямРівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 11січня 2024року впозові ОСОБА_1 до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання особи такою, що не використала своє право на приватизацію державного житлового відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів обставин, на які посилався в обґрунтуванні позову.

В апеляційній скарзі, апелянт посилається невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у заявленому обсязі.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку проте, що позивач, як член сім`ї наймача на законних підставах брав участь у приватизації і така приватизація була здійснена з врахуванням потреби та норми житлової площі малолітнього на той час позивача, оскільки на момент приватизації він не проживав у квартирі та не був зареєстрований. Також суд не взяв до уваги довідку про склад сім`ї від 22.12.1998.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_5 вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Установлено, що наказом № 24 від 15 лютого 1999 року Управління житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради згідно Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» квартиру загальною площею 62,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 була безоплатно приватизована Белелем С.С.

15 лютого 1999 року на виконання зазначеного наказу № 24 органом приватизації - Рівненським міським бюро технічної інвентаризації було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: квартира за адресою в АДРЕСА_2 , яка передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Право спільної сумісної власності було зареєстроване Рівненським міським бюро технічної інвентаризації і записане в реєстрову книгу №139-26-38566 від 22 лютого 1999 року.

На час приватизації апелянт був неповнолітнім.

Відповідно до статті 47Конституції України кожен має право на житло. Абзацом першим статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року N56, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до п. 1ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(у редакції, чинній на момент видачі оспорюваного свідоцтва) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

За змістом ч. 2 п. 1ст. 5 цього Законудо членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно з п. 4ст. 5 цього Законуправо на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках), або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цьогоЗакону.

Відповідно до п. 2, 3ст. 8 цього Законупередача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Склад документів і порядок їх оформлення при приватизації житла визначено пунктами 18 - 31 згаданого Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян.

За неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновителі). Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.

За положеннями ч.2 ст.17 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинний на час приватизації спірної квартири, місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Згідно з положеннями ч. 1, 2ст. 345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

З аналізу статей 13,15,16 Цивільного кодексу України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Одночасно суд зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З пояснень апелянта убачається, що будучи неповнолітнім (5 років), його батьки дали згоду на його участь у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав разом з ними.

Отже, за згоди законних представників ОСОБА_1 останній набув право спільної сумісної власності на зазначену вище квартиру, чим було забезпечено його право на житло та на володіння ним.

Будь яких доказів того, що реалізація батьками позивача права на приватизацію житла в інтересах їх неповнолітнього сина суперечили його правам та інтересам, суду не надано.

За цих обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям ним права власності на нерухоме майно не було порушено.

При цьому, суд першої інстанції також вірно зауважив, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 на час приватизації квартири не позбавляла його права на участь у приватизації.

Доводи позивача про неправомірне включення його у свідоцтво про право власності на житло від 15 лютого 1999 року за відсутності його серед переліку осіб, яким наказом Управління житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради № 24/01 від 15 лютого 1999 року передавалися у приватну власність квартири, не заслуговують на увагу, оскільки в наказі (розпорядженні) зазначається наймач (уповноважений власник квартири), яким згідно із заявою про передачу у власність спірної квартири визначений ОСОБА_2 , що відповідає вимогам п.24, додатку 8 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Таким чином, підставою для скасування свідоцтва про право власності на приватизоване майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу приватизації на підставі якого було видано вказане свідоцтво.

Вказане кореспондується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 925/797/17 від 27 червня 2018 року.

Із позовними вимогами про скасування рішення органу приватизації на підставі якого було видано вказане свідоцтво позивач до суду не звертався.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК Українивідсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її з дня набрання нею законної сили. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 23 серпня 2024 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.

СудРівненський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення22.08.2024
Оприлюднено26.08.2024
Номер документу121180303
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Судовий реєстр по справі —569/13304/23

Ухвала від 25.03.2024

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Гордійчук С. О.

Постанова від 22.08.2024

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Гордійчук С. О.

Рішення від 22.08.2024

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Гордійчук С. О.

Ухвала від 30.04.2024

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Гордійчук С. О.

Рішення від 11.01.2024

Цивільне

Рівненський міський суд Рівненської області

Бучко Т. М.

Рішення від 11.01.2024

Цивільне

Рівненський міський суд Рівненської області

Бучко Т. М.

Ухвала від 28.09.2023

Цивільне

Рівненський міський суд Рівненської області

Бучко Т. М.

Ухвала від 04.08.2023

Цивільне

Рівненський міський суд Рівненської області

Бучко Т. М.

Ухвала від 21.07.2023

Цивільне

Рівненський міський суд Рівненської області

Бучко Т. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні