Постанова

від 29.11.2023 по справі 294/1261/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №294/1261/22 Головуючий у 1-й інст. Лесько М. О.

Категорія 62 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №294/1261/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа: Чуднівська міська рада Житомирської області, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінагропром»

на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Леська М.О. в м.Чуднові,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 . Просила: визнати за нею право власності на земельну частку (пай) члена СТОВ «ім. Островського» с.Будичани Чуднівського району Житомирської області, площею 2,6103 гектара (кадастровий номер 1825880800:02:000:1583), розташовану на території Будичанського старостинського округу Чуднівської міської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області в порядку спадкування за законом після смерті її баби - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся - ОСОБА_3 . На момент передачі землі у колективну власність її бабуся із членів КСП не виключалася, але до списків осіб, які мали право на земельну частку (пай), включена не була. На момент смерті бабусі вони проживали разом та вели спільне господарство. Після смерті бабусі вона із її матір`ю - ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом першої черги. Її мати є старенькою та не має сили займатися питаннями вступу в спадщину. Вона ж у нотаріальному порядку не може оформити свої спадкові права у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), а тому вимушена звертатися до суду з позовом про визнання права власності на земельну частку (пай). Інші спадкоємці за законом або за заповітом відсутні.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2022 року визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) члена СТОВ «імені Островського» площею 2,6103 га (кадастровий номер 1825880800:02:000:1583), розташовану на території Будичанського старостинського округу Чуднівської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області в порядку спадкування за законом після смерті баби - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінагропром» (далі - ТзОВ «Укрінагропром») подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що відповідно до договору оренди землі від 26 жовтня 2012 року та додаткової угоди від 05 серпня 2022 року №1, ТзОВ «Укрінагропром» орендує земельну ділянку загальною площею 2,6103 га з кадастровим номером 1825880800:02:000:1583, яка знаходиться на території Будичанського старостинського округу Чуднівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області. Вказана земельна ділянка надана Чуднівською міською радою Житомирської області в оренду ТзОВ «Укрінагропром» із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок (паїв) реформованого КСП ім.Островського зі строком дії договору оренди по 31 жовтня 2042 року. Право оренди належним чином було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 47708396. На підставі рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2022 року державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбулася за ОСОБА_1 04 грудня 2022 року. Відповідно до вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» припинився договір оренди з ТзОВ «Укрінагропром». Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, орендарем земельної ділянки з 04 грудня 2022 року є Фермерське господарство «Іващенко». Отже, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за наслідками розгляду цієї цивільної справи буде вирішено питання, зокрема, про права ТзОВ «Укрінагропром», а тому помилково не залучив скаржника до участі у справі. Також суд неправильно визначив коло учасників справи, оскільки належним відповідачем у цій справі є Чуднівська міська рада Житомирської області, оскільки відповідно до закону землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Такі дії суду унеможливили вирішення спору, оскільки між наявними у справі сторонами спір відсутній. Крім того, суд неправильно застосував положення частини першої ст.1266 ЦК України, враховуючи, що мати позивача (відповідач у справі) є живою, а тому неприйняття (небажання здійснювати оформлення) спадщини останньою не може бути підставою для спадкування вказаного об`єкту нерухомості позивачем за правом представлення. При вирішенні цього спору судом не застосовані й приписи ст.1258 ЦК України, за якими спадкоємці за законом мають одержувати право на спадкування почергово. Також позивачем не доведені обставини, які є підставами позову. Так, у матеріалах справи відсутні відомості щодо кола спадкоємців померлої та родинних відносин спадкодавця із позивачем; щодо прав спадкодавця на спірний об`єкт нерухомості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, апеляційне провадження закрити на підставі п.3 частини першої ст.362 ЦПК України.

Посилається на те, що ТзОВ «Укрінагропром» та Чуднівська міська рада Житомирської області не є спадкоємцями ОСОБА_3 , а тому їх права, свободи та інтереси не можуть бути порушені вищевказаним рішенням суду. Крім того, реєстрація права оренди спірного об`єкту нерухомості за ТзОВ «Укрінагропром» відбулася незаконно. Так, додаткова угода від 05 серпня 2022 року №1 до договору оренди має закреслення коректором, виправлення та дописки. Договір оренди земельної ділянки укладений 26 жовтня 2012 року та фактично зареєстрований у відділі Держкомзему у Чуднівському районі 01 листопада 2012 року. Відповідно до п.45 договору він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Однак у першому пункті додаткової угоди коректором дата реєстрації договору закреслена та записано, що договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чуднівському районі 31 жовтня 2012 року. Також у п.1.2 додаткової угоди коректором закреслені дати та записано, що договір оренди землі укладений з 31 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2042 року. Зазначені обставини унеможливлюють однозначно тлумачити зміст додаткової угоди, а також свідчать про порушення норм законодавства України під час проведення державної реєстрації права оренди вищевказаної земельної ділянки на підставі такої угоди. На думку позивача, при ухваленні рішення питання про права та обов`язки ТзОВ «Укрінагропром» не вирішувалися, а за таких обставин апеляційне провадження підлягає до закриття за п.3 частини першої ст.362 ЦПК України та рішення суду першої інстанції перегляду по суті не підлягає.

У судовому засіданні представник скаржника ТзОВ «Укрінагропром» адвокат Маковій О.Є. апеляційну скаргу підтримав. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток про виклик до суду, які вручені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.87,88). Від Чуднівської міської ради до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив із того, що визнання позову відповідачем, тобто ОСОБА_2 , не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із висновком суду першої інстанції, який не відповідає нормам процесуального права та матеріального права. Обставини, що мають значення для справи, не доведені, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, у частині четвертій ст.206 ЦПК України прописано, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , батьком якої є ОСОБА_4 , а матір`ю - ОСОБА_3 , що підтверджується дублікатом свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31 березня 2016 року (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_1 батьком якої є ОСОБА_6 , а матір`ю - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04 січня 1973 року (а.с.12).

Відповідно до дубліката свідоцтва про шлюб від 26 лютого 2014 року серії НОМЕР_3 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 20 листопада 1993 року зареєстрований шлюб. Після державної реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років в с. Будичани Чуднівського району Житомирської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 04 червня 1994 року (а.с.15).

Відомостей про наявність або відсутність спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

За положеннями ст.529 ЦК Української РСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Спадщина щодо майна померлої ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її донька ОСОБА_2 входила до кола спадкоємців першої черги та станом на момент відкриття спадщини була живою, а тому позивач ОСОБА_1 , як онука померлої, за правом представлення до спадщини не доступилася.

Частинами першою та другою ст.549 ЦК Української РСР (1963 року) було унормовано, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 після смерті свої матері спадщину прийняла.

ЦК Української РСР (1963 року) передбачав лише дві черги спадкоємців за законом. До другої черги спадкоємців за законом ст.530 ЦК Української РСР (1963 року) відносила, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, - братів і сестер померлого, а також діда та бабку померлого як з боку батька, та і з боку матері, які успадковували у рівних частках.

Отже, у зв`язку з тим, що матір позивача на час смерті своєї матері або на час смерті баби позивача була живою, ОСОБА_1 до спадщини за законом за першою чергою спадкоємців не доступалася. Небажання відповідача, тобто ОСОБА_2 , приймати спадщину після смерті своєї матері не відкривало для позивача можливості бути закликаною до спадщини, що відкрилася після смерті її баби, оскільки вона не відносилася до спадкоємців й другої черги, а інших черг за законом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 чинне на той час спадкове законодавство не передбачало. У матеріалах справи відсутні докази залишення спадкодавцем ОСОБА_3 заповіту на користь позивача, тобто своєї онуки. Викладене свідчить про те, що матеріалами справи не доведено набуття позивачем спадкових прав після смерті її баби, а судовому захисту підлягають свої порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси та до завдання цивільного судочинства належить їх ефективний захист. Права позивача не порушені.

Із листа відділу трудового архіву Чуднівського районного комунального підприємства по обслуговуванню приміщень спільної власності територіальних громад Житомирської області від 01 жовтня 2019 року №01-12-Р/539 слідує, що ОСОБА_3 у період із 1960 року по 1973 рік значилася в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспника СТОВ ім. Островського с. Будичани (а.с.18).

Відповідно до довідки Будичанського старостинського округу №2 Житомирського району Житомирської області Чуднівської міської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_3 була однією особою (а.с.17).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1825880800:02:000:1583 її державна реєстрація була проведена 29 грудня 2012 року.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.

Частиною дев`ятою ст.5 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою ст.6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої ст.22 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і зашилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Із огляду на зазначене, особа набувала право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Згідно з роз`ясненнями, що надані у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Частиною першою та шостою ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас матеріали справи не містять відомостей щодо того, що ОСОБА_3 перебувала в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання та щодо того, що вона була включена до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

У постанові від 22 серпня 2023 року в справі №533/270/22 Верховний Суд виснував, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 02 березня 2020 року в справі №573/813/19-ц, від 13 травня 2020 року в справі №627/66/17, від 20 травня 2020 року в справі №384/642/17, від 02 вересня 2020 року в справі №530/311/19, від 22 жовтня 2020 року в справі №149/2978/18, від 16 грудня 2020 року в справі №637/672/19-ц, від 23 грудня 2020 року в справі №609/1117/18, від 16 червня 2021 року в справі №137/1642/19.

Отже, позивачем не доведено факту того, що за життя ОСОБА_3 набула права на відповідну земельну частку (пай). Враховуючи наведене, таке право не могло увійти до складу спадщини, що залишилося після її смерті, оскільки успадкувати можна лише те, що увійшло до складу спадщини. Визнання ОСОБА_2 позову суперечить закону.

Також сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

За приписами ст.51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову в справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року в справі №296/8061/19 відображений правовий висновок відповідно до якого, належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року в справі №335/5136/19 зазначено, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16.

Як зазначалося вище, матеріали справи не містять відомостей стосовно заведення спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_3 , а також інформації щодо осіб, які прийняли спадщину після смерті померлої. За таких обставин, належним відповідачем у справі має бути Чуднівська міська рада Житомирської області, як орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки. Однак суд першої інстанції не звернув увагу на зазначене, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на його визнання ОСОБА_2 .

Апеляційним судом Чуднівська міська рада Житомирської області залучена третьою особою, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору.

Окрім того, суд першої інстанції не пересвідчився у тому, що рішення за наслідками розгляду цієї справи не вплине на законні права та інтереси інших осіб, які не залучені до участі у справі.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Так, із договору оренди землі від 26 жовтня 2012 року, укладеного між Чуднівською районною державною адміністрацією Житомирської області та ТзОВ «Укрінагропром» убачається, що останнє орендувало земельну ділянку загальною площею 2,6103 га з кадастровим номером 1825880800:02:000:1583 строком на 10 років (а.с.42-45).

Відповідно до додаткової угоди від 05 серпня 2022 року №1 до договору оренди землі, що укладена між Чуднівською міською радою Житомирської області та ТзОВ «Укрінагропром», строк дії вказаного договору оренди продовжено до 31 жовтня 2042 року (а.с.46-48).

Відомості про право оренди ТзОВ «Укрінагропром» земельної ділянки з кадастровим номером 1825880800:02:000:1583 були внесені 25 серпня 2022 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.49).

Частина третя ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)» дозволяє нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішення відповідної сільської, селищної ради передавати в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності та таку земельну ділянку. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацію права власності.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1825880800:02:000:1583 право власності на цю земельну ділянку зареєстровано 04 грудня 2022 року за ОСОБА_1 . Того ж дня у державному реєстрі зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки за Фермерським господарством «Іващенко».

Наразі встановлено, що рішення суду першої інстанції вплинуло на права та обов`язки скаржника, який участі у справі не брав. Отже, суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси ТзОВ «Укрінагропром», як орендаря, хоча останнє участі у цій справі не приймало.

За таких обставин, у відзиві на апеляційну скаргу безпідставно зазначено про закриття апеляційного провадження, враховуючи, що після його відкриття за апеляційної скаргою ТзОВ «Укрінагропром», встановлено, що права оренди останнього рішенням суду першої інстанції вирішувалися, а тому апеляційне провадження закриттю не підлягає.

Отже, визнання відповідачем ОСОБА_2 позову не лише суперечить закону, а й порушує права та інтереси ТзОВ «Укрінагропром», тобто скаржника, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав ухвалювати рішення про задоволення позову лише на тій підставі, що його визнала відповідач, не перевіривши обставин, із якими законом пов`язує таку можливість.

Посилання у відзиві на апеляційну скаргу на закриття апеляційного провадження безпідставні, приймаючи до уваги факт того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси ТзОВ «Укрінагропром», тобто скаржника.

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укрінагропром» підлягає до стягнення сплачений та документально підтверджений останнім судовий збір у розмірі 1 488,60 грн, сплачений за подання апеляційної скарги, оскільки позивачу в задоволенні позову відмовляється.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінагропром» задовольнити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінагропром» 1 488 грн 60 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: