Постанова

від 24.01.2024 по справі 757/12061/21-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/624/24 Справа № 757/12061/21-ц Суддя у 1-й інстанції - Подобєд О. К. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит» на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест», про припинення порушення прав інтелектуальної власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест», про припинення порушення прав інтелектуальної власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що основним видом діяльності ТОВ «Фарби Колорит» є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (код КВЕД 20.30).

Крім цього, ТОВ «Фарби Колорит» є власником прав інтелектуальної власності на ряд торговельних марок, зокрема і на торговельну марку (знак для товарів і послуг) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15.05.2006 р. Торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15.05.2006 р. зареєстрована для товарів і послуг у 1, 2, 3, 17, 19, 35, 37, 39, 42 класах Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП).

Таким чином, ТОВ «Фарби Колорит» є власником виключних майнових прав на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для зазначених вище товарів і послуг і має виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання іншим особам.

За результатами пошуку в мережі Інтернет, їм стало відомо про існування сайту ІНФОРМАЦІЯ_2, в доменному імені та контенті якого використовується торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без відповідного дозволу правовласника.

В подальшому, здійснивши пошук інформації стосовно власника веб-сайта (реєстранта) та реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 Товариством було встановлено, що станом на 05.11.2020 р. реєстратором вказаного доменного імені є ТОВ «Інтернет Інвест».

Після відкриття провадження у справі та витребування доказів у ТОВ «Інтернет-Інвест» стало відомим, що власником (реєстрантом) доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 .

Тому ТОВ «Фарби Колорит» звертається з позовом до ОСОБА_1 в частині неправомірного використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_2 та на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки вважає, що саме ОСОБА_1 порушує права інтелектуальної власності позивача в цій частині позову.

Отже, ОСОБА_1 здійснюється неправомірне використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_2 та на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд заборонити ОСОБА_1 використовувати позначення, схожі настільки, що їх можна сплутати із торгівельною маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 ; зобов`язати ТОВ «Інтернет-Інвест» видалити з реєстру доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест», про припинення порушення прав інтелектуальної власності - відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Фарби Колорит» є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (код КВЕД 20.30).

Крім цього, ТОВ «Фарби Колорит» є власником прав інтелектуальної власності на ряд торговельних марок, зокрема і на торговельну марку (знак для товарів і послуг) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15.05.2006 року.

Торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15.05.2006 р. (заявка №20040606632 від 25.06.2004р.) зареєстрована для товарів і послуг у 1, 2, 3, 17, 19, 35, 37, 39, 42 класах Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП).

За результатами пошуку в мережі Інтернет, позивачу стало відомо про існування сайту ІНФОРМАЦІЯ_2, в доменному імені та контенті якого використовується торговельна марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без відповідного дозволу правовласника. В подальшому здійснивши пошук інформації стосовно власника веб-сайта (реєстранта) та реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачем було встановлено, що станом на 05.11.2020 р. реєстратором вказаного доменного імені є ТОВ «Інтернет Інвест».

Також судом встановлено, що ТОВ «Інтернет Інвест» надають послуги, що необхідні для технічного забезпечення делегування імені в частині ієрархічного адресного простору мережі Інтернет в інтересах Реєстранта. Створення сайту та розміщення на ньому інформації відносяться до процесу використання доменного імені, а не до його реєстрації. Реєстратор не несе відповідальності за використання доменних імен, зареєстрованих за його допомогою, а також за зміст будь-яких матеріалів на сайтах, що розміщені під цими іменами або на серверах служби. Реєстрант погодився з умовами публічного договору з ТОВ «Інтернет Інвест», одним із пунктів якого є: «Интернет-служба Imena.UA не несет никакой ответственности за использование доменных имен, зарегистрированных с ее помощью, а также содержание любых материалов на сайтах, публикуемых под такими доменными именами либо размещаемых на серверах службы».

17 листопада 2022 року судом було винесено ухвалу про витребування у ТОВ «Інтернет Інвест» даних щодо власника доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання зазначеної ухвали суду, ТОВ «Інтернет Інвест» надано інформацію, згідно якої вбачається, що власником (реєстрантом) доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 . Також, станом на 23.06.2022 року доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2 було видалено і воно перебуває в статусі RedemptionPeriod, оскільки реєстрант доменного імені (власник) не оплатив послуги за продовження домену « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на наступний період.

Докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював реалізацію продукції під торгівельною маркою позивача є відсутніми.

За результатами пошуку в мережі Інтернет веб-сайти на веб-сторінках: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні данні щодо доступу до сайтів.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем ТОВ «Фарби Колорит» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення з боку відповідачів прав інтелектуальної власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) ( ч.1 ст.420 ЦК України).

Статтею 492 ЦК України визначено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч.ч.1,2 ст.494 ЦК України).

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ч. 1 ст.495 ЦК України).

Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону ( ч.ч.3,4 ст.426 ЦК України).

У відповідності до положень п.4 ст.1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», торговельна марка - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з ч.4 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Звертаючись до суду з цим позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит» вказувало, що ОСОБА_1 неправомірно використовує торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_2 та на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4/, ІНФОРМАЦІЯ_4, чим порушує права інтелектуальної власності позивача.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. Встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч.ч.1,2 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений порядку, визначеному законодавством. Предметом висновк експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок ( ч.ч.1,2,5 ст.106 ЦПК України).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Апеляційний суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Позивачем як на доказ на підтвердження своїх доводів до позовної заяви наданий висновок експерта № 203 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28 грудня 2020 року.

Верховний Суд у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 914/1667/18 зазначив, що наявність у знака оригінальних графічних елементів впливає на загальне враження, яке передається за цим знаком. Схожість до ступеня змішуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Графічного елементу достатньо щоб виключити схожість. Ступінь фонетичної схожості у деяких випадках є менш важливим фактом, оскільки під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товар. Споживач сприймає упаковку та не аналізує окремо слова.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та наданий висновок експерта, зазначає, що саме наявність у знаку відповідача зображувального елементу, що є домінуючим, і відсутність такого елементу у знаку позивача (відсутність схожості за графічним елементом) виключає схожість знаків.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог стороною позивача не надано.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит» - залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: