Рішення

від 23.01.2024 по справі 453/1941/23

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1941/23

№ провадження 2/453/136/24

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року Сколівський районний суд Львівської області у

складі: головуючого судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

та представника відповідача Кручка В.С.,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тухлянського опорного навчального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів гімназія Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в:

17.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тухлянського опорного навчального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів гімназія Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, в якому просить поновити його на посаді вчителя математики Тухлянського ОНЗЗСО гімназії та стягнути з Тухлянського ОНЗЗСО гімназії на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2023 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 29.11.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Розгляд справи відбувся 23.01.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.2020 року набув чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» в новій редакції, згідно якого законодавець обумовив можливість продовження педагогічної діяльності для вчителів, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком, з вимогою укладання з ними лише строкового трудового договору, що є безпідставним та необгрунтованим обмеженням прав цих осіб у трудових відносинах.

07.02.2023 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що абзац третій частини другої ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» не відповідає Конституції України та втрачає чинність з дня ухвалення судом цього рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскарженим.

Керуючись цим рішенням у загальноосвітніх закладах державної та комунальної власності почалась трансформація строкових трудових договорів у безстрокові для вчителів-пенсіонерів. В одних закладах це робили на основі подання заяви працівником, а в інших - шляхом видачі наказу чи розпорядження директора на виконання рішення Конституційного Суду України.

Позивач зазначає, що 10.08.2023 року звернувся до директора Тухлянського ОНЗЗСО гімназії Статутяк Галини Григорівни із заявою про переведення його з строкового на безстроковий трудовий договір відповідно до ст. ст. 23, 32 КЗпП України та виконання рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 року. Однак директором не було прийнято до уваги його заяву і 31.08.2023 року його було звільнено у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору.

14.12.2023 року на адресу суду за вх. № 6980 надійшов до суду відзив директора Тухлянського ОНЗЗСО гімназії Статутяк Г.І., в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що в обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10.08.2023 року він звернувся до директора Тухлянського ОНЗЗСО - гімназії із заявою про переведення його зі строкового на безстроковий трудовий договір, однак 31.08.2023 року на підставі наказу № 67-к його було звільнено з посади вчителя математики Тухлянського ОНЗЗСО - гімназії у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, що на думку позивача, було незаконно.

Так, наказом директора Тухлянського ОНЗЗСО-гімназії від 27.08.2021 року № 91-к ОСОБА_1 було прийнято на посаду вчителя математики Тухлянського ОНЗЗСО-гімназії по строковому трудовому договору з 01.09.2021 року до 31.08.2022 року.

Необхідність укладення строкового трудового договору була пов`язана з тим, що відповідно до наказу директора Тухлянського ОНЗЗСО -гімназії від 27.12.2019 року № 154-к, вчителю математики та інформатики ОСОБА_2 в період з 28.12.2019 року до 07.08.2022 року було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відповідно до наказу директора Тухлянського ОНЗЗСО гімназії № 104-к від 14.12.2020 року, вчителю математики ОСОБА_3 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.12.2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, 23.08.2021 року з посади вчителя метематики була звільнена ОСОБА_4 .

З огляду на викладені обставини виникла необхідність прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятих посад на період перебування основних працівників у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до фактичного виходу на роботу працівників, які перебувають у відпустці. І хоча наказом директора Тухлянського ОНЗЗСО -гімназії від 31.08.2021 року, на підставі заяви ОСОБА_2 , у зв`язку з достроковим виходом із відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, останню було поновлено на посаді та постановлено приступити до обов`язків з 01.09.2021 року, однак все ж залишалась необхідність у заміщенні тимчасово незайнятої посади на період перебування ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У зв`язку з чим і було прийнято ОСОБА_1 на посаду вчителя математики за строковим трудовим договором на період з 01.09.2021 року до 31.08.2022 року та надано йому навантаження - 14 годин.

Наказом від 31.08.2022 року № 79-к на підставі заяви ОСОБА_3 , у зв`язку з достроковим виходом із відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, останню було поновлено на посаді та постановлено приступити до виконання обов`язків з 01.09.2022 року, однак з неповним тижневим навантаженням у зв`язку з недосягненням дитиною трирічного віку та необхідністю здійснення за нею догляду. Враховуючи те, що ОСОБА_3 приступила до виконання своїх обов`язків з неповним тижневим навантаженням, виникла необхідність у продовженні строкового трудового договору з ОСОБА_1 . Таким чином, строковий договір, укладений з позивачем, було продовжено на період з 01.09.2022 року до 31.08.2023 року на підставі Наказу директора Тухлянського ОНЗЗСО-гімназії від 31.08.2022 р. № 82-к з навантаженням - 8 годин.

Після досягнення дитиною трирічного віку, наказом директора Тухлянського ОНЗЗСО -гімназії від 31.08.2023 року № 78-к, ОСОБА_3 було змінено режим робочого часу з неповного педагогічного навантаження на режим роботи на умовах повного педагогічного навантаження.

У зв`язку з даними обставинами ОСОБА_1 було повідомлено про те, що термін дії його строкового договору завершується 31.08.2023 року, що і буде останнім робочим днем, а переведення на безстроковий трудовий договір є неможливим у зв`язку з відсутністю вільних годин математики, що підтверджується наказом директора Тухлянського ОНЗЗСО -гімназії від 31.08.2023 року № 97-к «Про розподіл навантаження педагогічних працівників у 2023-2024 навчальному році».

Наказом директора Тухлянського опорного навчального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів гімназії № 67-к від 23.08.2023 року «Про звільнення з посади», у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП, ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя математики Тухлянського ОНЗЗСО гімназії з 31.08.2023 року.

В свою чергу позивач зазначає, що 10.08.2023 року він звернувся до директора Тухлянського ОНЗЗСО-гімназії із заявою про переведення його з строкового на безстроковий трудовий договір відповідно до ст. ст. 23, 32 КЗпП України та виконання рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 року.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України 07 лютого 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України № 1 -р/2023 (справа № 1-5/2020 (118/20)), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463- IX, яким передбачалось, що «педагогічні працівники державних та комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

Ухвалення рішення Конституційного Суду України, за загальним правилом, не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Водночас на сьогодні вже укладені строкові трудові договори зберігають свою чинність. Відповідно працівники, з якими було укладено строкові договори, продовжують працювати до завершення їх терміну.

Попри ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, закінчення терміну дії строкового трудового договору є підставою для припинення трудового договору та звільнення особи (працівника) з посади на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору.

Крім цього, відповідно до ст. 23 КЗпП, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк (ч.1 ст. 39-1 КЗпП України).

Учасниками трудового договору є дві сторони: роботодавець та працівник, а, отже, робота педагога на умовах строкового чи безстрокового трудового договору можлива за умови згоди (бажання) обох сторін.

Причин відмови переводити працівника зі строкового договору на безстроковий, може бути безліч і вони можуть бути як і об`єктивні, так і суб`єктивні.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було прийнято на посаду вчителя математики у зв`язку з перебуванням двох інших вчителів у декретній відпустці, а також у зв`язку з наявністю вільних годин, з останнім неможливо було укласти безстроковий трудовий договір з об`єктивних причин (відсутність вакантної посади в штатному розписі), оскільки посада працівника, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки по догляду за дитиною основного працівника. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18. Таким чином, строковий трудовий договір з ОСОБА_1 було укладено не на виконання абз. 3 ч.2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» у зв`язку з тим, що останній досягнув пенсійного віку, та який згодом було визнано неконституційним, а у зв`язку з необхідністю заміщення тимчасово незайнятих посад, на період перебування основних працівників у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. А відтак, посилання на вищенаведене рішення Конституційного суду України, як на підставу переведення позивача на безстроковий трудовий договір, є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи. У зв`язку з чим відповідач вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та суперечать чинним нормам законодавства про працю, внаслідок чого не підлягають задоволенню.

Що стосується позовної заяви, то в переліку додатків до позовної заяви зазначено клопотання про поновлення строків звернення до суду, однак, всупереч приписам ст. 177 ЦПК України, таке відповідачу надано не було, до позовної заяви також не долучено, що унеможливлює висловлення з цього приводу свого бачення пропущеного строку звернення до суду, встановленого в один місяць.

20.12.2023 року на адресу суду за вх. №7080 надійшло до суду клопотання позивача ОСОБА_1 , в якому він просив замінити неналежного відповідача належним, а саме: Тухлянський опорний навчальний заклад загального середнього рівнів гімназія Славської селищної ради Стрийського району Львівської області.

22.12.2023 року на адресу суду за вх. № 7108, надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив відповідача на його позовну заяву, в якому зазначає, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву ще раз переконався в тому, що відповідач у відмові на його звернення перевести його із строкового договору на безстроковий, а потім звільнивши його з роботи, керувався не силою закону, а законом сили. У відзиві відповідач опирається на неправдиві факти. Зокрема, відповідач пояснює відмову у переведенні із строкового договору на безстроковий, а в подальшому і звільнення з роботи тим, що він був начебто призначений на посаду вчителя математики по строковому трудовому договору від 01.09.2021 року на період декретної відпустки вчителів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Таке тлумачення відповідача не відповідає дійсності, додатки до відзиву також не підтверджують того факту, що він був прийнятий на посаду вчителя математики по строковому трудовому договору з 01.09.2021 року на період декретної відпустки. У його заяві про прийняття на посаду вчителя математики по строковому трудовому договору від 27.08.2021 року не було вказано «на період декретної відпустки». По друге, викладати математику у 2021- 2022 роках він продовжував у тих класах, в яких викладав до цього часу. Жодної вакантної години математики у зв`язку з декретною відпусткою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не викладав. Його навантаження не мало жодного відношення до годин, які належали вчителям, які перебували в декретній відпустці. ОСОБА_5 була прийнята до Тухлянського ОНЗЗСОІ-ІІІ рівнів - гімназії на посаду вчителя інформатики, а ОСОБА_3 на посаду вчителя математики з неповним тижневим навантаженням.

Також позивач зазначає, що прийняття його на посаду вчителя математики 01.09.2021 року по строковому трудовому договору було продовженням епопеї дискримінації вчителів-пенсіонерів, породженої пунктом 3 ч.2 ст.23 Закону України «Про повну загальну середню освіту» на основі якої вчителі - пенсіонери писали «добровільно-примусові» заяви про прийняття на посаду по строковому трудовому договору. При відмові у написанні такої заяви вчителів звільняли з роботи. На думку позивача, норма статті 23 вказаного Закону не мала права на існування і була приречена, внаслідок чого 07.02.2023 року Конституційний Суд скасував абз. 3 ч.2 ст. 23 як такої, що не відповідає Конституції України. Це привело до закінчення маніпуляцій з вчителями-пенсіонерами, як стверджує позивач. Керуючись рішенням Конституційного Суду у загальноосвітніх закладах державної та комунальної власності почалась трансформація строкових трудових договорів у безстрокові для вчителів-пенсіонерів, які станом на 07.02.2023 року працювали за строковими договорами. В одних закладах це робили на основі подання заяви працівником, а в інших - шляхом наказу чи розпорядження директора на виконання рішення Конституційного Суду, і те, що відповідач стверджує, що строковий трудовий договір з позивачем було укладено не на основі виконання абз.3 ч.2 ст.23 Закону України «Про повну загальну середню освіту», у зв`язку з тим, що останній досягнув пенсійного віку, та який згодом було визнано неконституційним, а у зв`язку з необхідністю заміщення тимчасово незайнятих посад на період перебування основних працівників у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є намаганням ввести в оману учасників судового провадження.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, позивач вважає, що ні об`єктивних, ні суб`єктивних причин для не переведення його із строкового трудового договору на безстроковий і відповідно звільнення, не було. Це просто ігнорування відповідачем рішення Конституційного Суду від 07.02.2023 року.

28.12.2023 року на адресу суду за вх. №7179 надійшло до суду заперечення відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву про поновлення на роботі, в яких зазначено, що стороною відповідача у відзиві було наведено чіткі та логічні аргументи, які підкріплено відповідними доказами щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав та просив таку задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Тухлянського опорного навчального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів гімназія Славської селищної ради Стрийського району Львівської області - адвокат Кручок В.С. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За положеннями ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За положеннями ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Тухлянський опорнийнавчальний закладзагальної середньоїосвіти І-ІІІрівнів -гімназія є юридичною особою, а її засновником є Славська селищна рада Стрийського району Львівської області.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 у 1977 року був прийнятий на посаду вчителя математики в Тухлянське ОНЗЗСО гімназію.

Як вбачається з листа директора Тухлянського ОНЗЗСО гімназії Статутяк Галини Григорівни, адресованого позивачу, на підставі наказу «Про укладення строкового трудового договору» від 30.06.2020 року № 30-к, з ОСОБА_1 , як із заступником директора з навчально-виховної роботи, було припинено безстроковий трудовий договір та укладено строковий трудовий договір строком на 1 (один) календарний рік з 01.07.2020 року до 01.07.2021 року включно.

У зв`язку із закінченням строку дії вказаного договору ОСОБА_1 було звільнено із посади заступника директора з навчально-виховної роботи з 23.08.2021 року (після закінчення відпустки) на підставі наказу «Про звільнення з посади» від 16.08.2021 року №71-к.

З 01.09.2021 року на підставі наказу «Про прийняття на посаду» від 27.08.2021 року №91-к, враховуючи інтереси ОСОБА_1 (про що свідчить особиста заява) та те, що трудові відносини не могли бути встановлені на невизначений строк з урахуванням умов виконання наступної роботи, останнього було прийнято на посаду вчителя математики на підставі строкового трудового договору з 01.09.2021 року до 31.08.2022 року.

Наказом «Про продовження дії трудового договору» від 31.08.2022 року № 82-к вказаний вище строковий трудовий договір було продовжено терміном на 1 (один) календарний рік з 01.09.2022 року до 31.08.2023 року.

Як зазначає позивач, 10.08.2023 року він звернувся до директора Тухлянського ОНЗЗСО гімназії Статутяк Галини Григорівни із заявою про переведення його з строкового на безстроковий трудовий договір, відповідно до ст. ст. 23, 32 КЗпП України та з метою виконання рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 року.

Згідно зазначеного вище листа директора Тухлянського ОНЗЗСО гімназії Статутяк Галини Григорівни, позивачу було роз`яснено, що прийняття його на посаду вчителя математики з 01.09.2021 року на підставі строкового трудового договору відбулося не у зв`язку із досягненням пенсійного віку та отриманням пенсії за віком. Термін дії його строкового договору завершується 31.08.2023 року, що і буде останнім робочим днем. Переведення на безстроковий трудовий договір є неможливим у зв`язку з відсутністю вільних годин математики, про що засвідчує проєкт педагогічного навантаження, затверджений наказом «Про попереднє навантаження педагогічних працівників у 2023-2024 навчальному році» від 14.06.2023 року №59-к».

Наказом директора Тухлянського опорного навчального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів гімназії № 67-к від 23.08.2023 року «Про звільнення з посади», у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП, ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя математики Тухлянського ОНЗЗСО гімназії з 31.08.2023 року.

Як встановлено з доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 документів, необхідність укладення строкового трудового договору з позивачем була пов`язана з тим, що відповідно до Наказу директора Тухлянського ОНЗЗСО -гімназії від 27.12.2019 р. №154-к, вчителю математики та інформатики ОСОБА_2 в період з 28.12.2019 року до 07.08.2022 року було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відповідно до Наказу директора Тухлянського ОНЗЗСО гімназії № 104-к від 14.12.2020 року вчителю математики ОСОБА_3 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.12.2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, 23.08.2021 року з посади вчителя математики була звільнена ОСОБА_4 .

Наказом директора Тухлянського ОНЗЗСО -гімназії від 31.08.2021 р., на підставі заяви ОСОБА_2 , у зв`язку з достроковим виходом із відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, останню було поновлено на посаді та постановлено приступити до обов`язків з 01.09.2021 року.

У зв`язку з тим, що залишалась необхідність у заміщенні тимчасово незайнятої посади на період перебування ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_1 було прийнято на посаду вчителя математики за строковим трудовим договором на період з 01.09.2021 року до 31.08.2022 року та надано такому навантаження - 14 годин.

Наказом від 31.08.2022 р. № 79-к на підставі заяви ОСОБА_3 , у зв`язку з достроковим виходом із відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, останню було поновлено на посаді та постановлено приступити до виконання обов`язків з 01.09.2022 року, однак з неповним тижневим навантаженням у зв`язку з недосягненням дитиною трирічного віку та необхідністю здійснення ОСОБА_3 за такою догляду, виникла необхідність у продовженні строкового трудового договору з ОСОБА_1 .

Таким чином, строковий договір, укладений з позивачем, було продовжено на період з 01.09.2022 року до 31.08.2023 року на підставі Наказу директора Тухлянського ОНЗЗСО -гімназії від 31.08.2022 р. № 82-к з навантаженням - 8 годин.

Після досягнення дитиною трирічного віку, наказом директора Тухлянського ОНЗЗСО -гімназії від 31.08.2023 року № 78-к, ОСОБА_3 було змінено режим робочого часу з неповного педагогічного навантаження на режим роботи на умовах повного педагогічного навантаження.

У зв`язку з даними обставинами ОСОБА_1 було повідомлено про те, що термін дії його строкового договору завершується 31.08.2023 року, що і буде останнім робочим днем, а переведення на безстроковий трудовий договір є неможливим у зв`язку з відсутністю вільних годин математики, що підтверджується наказом директора Тухлянського ОНЗЗСО -гімназії від 31.08.2023 р. № 97-к «Про розподіл навантаження педагогічних працівників у 2023-2024 навчальному році».

Тобто, строковий трудовий договір з ОСОБА_1 було укладено не на виконання абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» у зв`язку з тим, що останній досягнув пенсійного віку, та який згодом було визнано неконституційним, а у зв`язку з необхідністю заміщення тимчасово незайнятих посад, на період перебування основних працівників у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З врахування встановлених обставин суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У ст. 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується судом незалежно від заяви сторін і пропущення такого строку є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. У разі пропуску передбачених строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (ч.3 ст. 267 ЦК України).

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18.

Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У ст. 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин.

При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в ч.1 ст. 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Отже, підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця щодо звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 673/723/20.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі Красношапка проти України вказано, що робітник, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, має значний особистий інтерес у отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри.

Як судом встановлено, ОСОБА_1 ознайомлений із наказом про звільнення №67-к від 23 серпня 2023 року, про що розписався особисто.

Позивач звернувся до Сколівського районного суду Львівської області із даною позовною заявою лише 17 листопада 2023 року, що свідчить про пропуск таким місячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.

Для поновленнястроку зверненнядо судупозивач посилаєтьсяна тіобставини,що він раніше, а саме 28.09.2023 року, звертався в суд із позовом про поновлення його на роботі, однак помилково пред`явив такий позов до неналежного відповідача і суд, враховуючи це та відсутність клопотань про заміну відповідача, вирішив відмовити у задоволенні його позовних вимог про поновлення на роботі. Внаслідок зазначених обставин він вимушений ще раз звернутися до суду із вказаним позовом.

Так, рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 02.11.2023 року було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до директора Тухлянського ОНЗЗСО-гімназії Статутяк Г.Г. про поновлення на роботі. Зазначене рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Враховуючи наведені обставини та вищевказані положення законодавства, а також обставини, на які посилається позивач, як на докази поважності причин пропуску строку на звернення з даною категорією справи, суд не визнає такі причини поважними, оскільки раніше поданий ним позов про поновлення його на роботі, за результатами розгляду якого судом було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що такий було пред`явлено до неналежного відповідача, не є тим доказом, який міг би свідчити про поважність пропуску на звернення з даним позовом до суду.

Як зазначалось судом, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Натомість позивач у позовній заяві не вказав, які саме об`єктивні, поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.

Натомість пропуск строку на звернення до суду через помилку позивача в обранні неналежного порядку захисту його трудових прав не може слугувати достатньою причиною на обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення до суду за їх захистом.

Таким чином суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду із зазначеним позовом.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про про поновлення на роботі слід відмовити у зв`язку з пропуском строків звернення до суду.

У свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягується тільки у разі поновлення на роботі, як взаємопов`язаної вимоги.

Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у контексті цієї справи є похідними від вимоги про поновлення на роботі, оскільки їх вирішення напряму залежить від вирішення питання поновлення на роботі.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 753/5516/20.

Зважаючи на те, що позивачем без поважних причин пропущено строк на звернення до суду, підстав для поновлення такого не вбачається, а тому позовна заява не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст.3,12,13,56,77,81,141,259,263-266,268, 354 ЦПК України, ст.ст. 233, 234, 235 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тухлянського опорного навчального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів гімназія Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про поновлення на роботі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Тухлянський опорний навчальний закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів гімназія Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 53А, с. Тухля Стрийський район Львівська область.

Повний текст рішення складений 23.01.2024.

Суддя