Рішення

від 23.01.2024 по справі 127/18498/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/18498/23

Провадження № 2/127/2269/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 січня 2024 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Поперечної А.О.,

розглянувши у відкритому судового засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Вінницької обласної організації «Товариства сприяння обороні України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Громадської організації «Товариство сприяння оборонні України» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, лікарняні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної організації «Товариства сприяння обороні України» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, лікарняні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вимоги позову мотивовано тим, що з 14.02.2012 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. 27.08.2021 року відповідно до заяви позивача було видано наказ та укладено з ним трудовий договір про дистанційну роботу. Разом з тим, 21.09.2021 року засновником - ГО «ТСО України» (далі - ГО «ТСО України») прийнято рішення про ліквідацію ГО «ВООТСОУ», призначено голову ліквідаційної комісії Гончаренко І.В. Не маючи можливості продовжувати роботу, позивач подав заяву голові ліквідаційної комісії про звільнення за власним бажанням. В період з 04.10.2021 року по 27.10.2021 року позивач перебував на лікарняному, а вже 10.12.2021 року голова ліквідаційної комісії видав позивачу трудову книжку та ознайомив з наказом про звільнення № 03-к, відповідно до якого позивача було звільнено 06.10.2021 року. При цьому, в наказі про звільнення відсутня інформація щодо виплати компенсації за невикористанні календарні дні основної відпустки, крім того заробітна плата за відпрацьований час, компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки та лікарняні також виплачені не були. Позивач, вважаючи, що його права було порушено, звернувся до адвоката за отриманням правової допомоги та 27.07.2022 року на адресу представника позивача від відповідача надійшов лист, в якому було зазначено, що виплата боргу з заборгованості по заробітній платі та іншими виплатами не проведена, оскільки відповідач немає розрахунків належних сум. У подальшому позивачем було надіслано лист з реквізитами та розрахунками позивача та 02.08.2022 року на картковий рахунок позивача надійшли кошти у сумі 3776,03 грн. при цьому незрозуміло, які виплати ввійшли в вищезазначену суму. З метою з`ясування складової виплати, що надійшла позивачу, на електронну адресу представника відповідача було направлено лист від 08.08.2022 року, відповідь на який так і не надійшла.

Відповідно до розрахунків, які здійснено представником позивача, борг відповідача перед позивачем становить 140046 грн. 64 коп., з яких: заборгованість по заробітній платі на момент звільнення 5 199 грн. 56 коп.; компенсація за невикористану відпустку 38 521 грн. 98 коп.; середньоденна заробітна плата за час затримки в розрахунку 93 768 грн. 32 коп.; лікарняні за рахунок підприємства 1278 грн. 39 коп.; лікарняні за рахунок Соцстраху 1278 грн. 39 коп.

З підстав наведених вище, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою судувід 16.10.2023 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Громадську організацію «Товариство сприяння обороні України».

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Від третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору пояснення щодо позову, не надходили.

На підставіст. 280 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно відомостей трудової книжки позивача ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , з 03.06.2014 року останній переведений на посаду фахівця з обліку, нагляду та контролю за експлуатацією автомобільної техніки ВОО ТСО України Наказом №29 від 03.06.2014 року. Наказом № 03-К від 06.10.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця з обліку, нагляду та контролю за експлуатацією автомобільної техніки ВОО ТСО України з 06.10.2021 року, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.8).

27.08.2021 року між Вінницькою обласною організацією Товариства сприяння обороні, в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Трудовий договір про дистанційну роботу від 27.08.2021 року (а.с.9-13).

Як вбачається з Наказу №01-к від 06.10.2021 року ОСОБА_1 вирішено звільнити з посади інструктора з військово-патріотичної роботи Первинної організації апарату комітету ВОО ГО «ТСО України» з 06.10.2021 року за угодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. (а.с.14).

Також, відповідно до Наказу №03-К від 06.10.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця з обліку, нагляду та контролю за експлуатацією автомобільної техніки ВОО ГО «ТСО України» з 06.10.2021 року за згодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. Головному бухгалтеру ВОО ГО «ТСО України» доручено провести всі необхідні розрахунки. (а.с.15).

Відповідно до наявної у матеріалах справи відповіді від 13.07.2022 року ВОО ТСО України повідомило про те, у організації відсутня інформація про суми належні ОСОБА_1 при звільненні, через те, головний бухгалтер ОСОБА_4 відповідних розрахунків не здійснила. Крім того, просили надати відомості про реквізити рахунків необхідних для перерахування сум належних при звільненні (а.с.16-17).

01.08.2022 року на адресу голови ліквідаційної комісії ГО «ВООТСОУ» було направлено лист з реквізитами та розрахунками позивача (а.с.18-20).

02.08.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти від відповідача в сумі 3776 грн. 03 коп. з призначенням платежу: розрахування при звільненні (а.с. 21).

Відповідно до розрахунків, які здійснено представником позивача, борг відповідача перед позивачем становить 140046 грн. 64 коп., з яких: заборгованість по заробітній платі на момент звільнення 5 199 грн. 56 коп.; компенсація за невикористану відпустку 38 521 грн. 98 коп.; середньоденна заробітна плата за час затримки в розрахунку 93 768 грн. 32 коп.; лікарняні за рахунок підприємства 1278 грн. 39 коп.; лікарняні за рахунок Соцстраху 1278 грн. 39 коп.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За вимогами статей 115, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 14.02.2012 року по 06 жовтня 2021 року включно. Всупереч зазначеним вище вимогам Закону ГО «ВООТСОУ» не виплатила ОСОБА_1 у день звільнення заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, лікарняні. За таких обставин, встановлені порушення прав та інтересів позивача підлягають захисту, шляхом стягнення з ГО «ВООТСОУ» на користь ОСОБА_1 заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з 01 вересня 2021 по 06 жовтня 2021 включно в розмірі 5 199 грн. 56 коп. та компенсації за невикористану відпустку в сумі 38 521 грн. 98 коп.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні суд приходить до наступного.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ГО «ВООТСОУ» своєчасно не виконала покладений законом обов`язок, щодо проведення повного розрахунку з працівником у день його звільнення, а відтак в силу вимог закону підлягає застосуванню ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тягар доказування відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Таким чином, дослідивши здійсненний представником позивача розрахунок заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 07.10.2021 року по 17.10.2022 року складає 93768 грн. 32 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 з 04.10.2021 року по 27.10.2021 року перебував на лікарняному з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 556 грн. 78 коп.

Відповідно до встановлених судом обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду. Водночас позивачем обрахована сума з урахуванням утримання ПДФО та військового збору.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України судове рішення про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового рішення в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

А тому суд вважає, що рішення суду в частині стягнення із ГО «ВООТСОУ» на користь ОСОБА_1 всієї суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 5 199 грн. 56 коп. допустити до негайного виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп.

У відповідності до квитанції від 22.06.2023 року за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 400 грн. 00 коп., який, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодуванню судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 49, 81, 82, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Вінницької обласної організації «Товариства сприяння обороні України», код ЄДРПОУ 02725256, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , невиплачену заробітну плату при звільненні з 01.09.2021 року по 06.10.2021 року включно в розмірі 5 199 (п`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 56 копійок, та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 38 521 (тридцять вісім тисяч п`ятсот двадцять одна) гривня 98 копійок.

Стягнути з Вінницької обласної організації «Товариства сприяння обороні України», код ЄДРПОУ 02725256, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07.10.2021 року по 17.10.2022 року у розмірі 93 768 (дев`яносто три тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 32 копійки.

Стягнути з Вінницької обласної організації «Товариства сприяння обороні України», код ЄДРПОУ 02725256, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування судового збору 1 400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути з Вінницької обласної організації «Товариства сприяння обороні України», код ЄДРПОУ 02725256, в дохід держави судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок.

Рішення в частині стягнення з Вінницької обласної організації «Товариства сприяння обороні України», код ЄДРПОУ 02725256, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , невиплачену заробітну плату при звільненні з 01.09.2021 року по 06.10.2021 року включно в розмірі 5 199 (п`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 56 копійок, допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Вінницька обласна організація «Товариство сприяння обороні України», код ЄДРПОУ 02725256, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Визволення, буд. 2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:Громадська організація «Товариство сприяння оборонні України», код ЄДРПОУ 00014611, місцезнаходження: Україна, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 52/2.

Повний текст судового рішення складено 23.01.2024 року.

Суддя: