Рішення

від 18.01.2024 по справі 471/559/23

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/559/23

Провадження №2/471/19/24

Номер рядка звіту 18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Холоденко І.Ю.,

прокурора - Мазуренко Н.А.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вознесенської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліми України» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №1511 СГ від 06.11.2015 затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,7825 га пасовищ з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010, для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області. На підставі вказаного наказу, 04.12.2015 державним реєстратором Братського районного управління юстиції Червонищенком О.І. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за номером НОМЕР_1 та зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010, реєстраційний номер №26759021. Водночас, згідно з матеріалами топографічної зйомки, проведеної 26.10.2022 спеціалістом землевпорядником, за участі фахівця ДП «Вознесенське лісове господарство», під час огляду земельної ділянки у рамках кримінального провадження №42022152040000038, розпочатого 21.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.367 КК України, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим 4821455100:04:000:0010 частково накладається на землі державного лісового фонду. Площа накладення становить 0,0790 га. Відповідно до фрагменту з публічної кадастрової карти, наданого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» до інформації від 17.12.2021 № 1139, спірна земельна ділянка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року частково накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 розміщена в кварталі 45 Братського лісництва ДП «Вознесенське лісове господарство». Розташування спірної ділянки у кварталі 45 Братського лісництва ДП «Вознесенське лісове господарство» також підтверджено листом ДП «Вознесенське лісове господарство» від 20.12.2021 №880 та доданими до нього матеріалами лісовпорядкування. Отже, на момент видачі оскаржуваного наказу, вказана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ДП «Вознесенське лісове господарство». Право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення підтверджується актом на право користування землею від 09.12.1968, про що зроблено запис в державну книгу реєстрації землекористувань за №24, відповідно до якого Братському лісництву Вознесенського лісгоспзагу Братського району Миколаївської області відведено в постійне користування 121,4 га землі, до складу яких входила вказана земельна ділянка(оригінал знаходиться в ДП «Вознесенське лісове господарство»). ДП «Вознесенське ЛГ» є правонаступником прав та обов`язків Вознесенського ліспгоспзагу. Вказане свідчить про те, що спірна земельна ділянка, на момент виникнення спірних правовідносин та на цей час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування ДП «Вознесенське лісове господарство». Отже, наказ ГУ ДГК у області від 06.11.2015 №1511 СГ, в частині формування та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 площею 1,7825 га, видано з порушеннями вимог земельного та лісового законодавства. Прокурор в своєму позові просить скасувати наказ Держгеокадастру від 06.11.2015 року, а також скасувати видане на його підставі свідоцтво про право власності на земельну ділянку та скасувати її державну реєстрацію.

Під час судового засідання прокурор підтримала позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, просила суд про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Від представника відповідача, Держгеокадастру у Миколаївській області до суду надійшов відзив на позовну заяву в якій він просив суд про відмову у задоволенні позовних вимог.

Від представників Миколаївської обласної державної адміністрації та ДСГП «Ліси України» до суду надійшли заяви, в яких вони просили про задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №1511 СГ від 06.11.2015 затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,7825 га пасовищ з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010, для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області.

На підставі вказаного наказу, 04.12.2015 державним реєстратором Братського районного управління юстиції Червонищенком О.І. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за номером НОМЕР_1 та зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010, реєстраційний номер №26759021.

Згідно з матеріалами топографічної зйомки, проведеної 26.10.2022 спеціалістом землевпорядником, за участі фахівця ДП «Вознесенське лісове господарство», під час огляду земельної ділянки у рамках кримінального провадження №42022152040000038, розпочатого 21.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.367 КК України, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим 4821455100:04:000:0010 частково накладається на землі державного лісового фонду. Площа накладення становить 0,0790 га.

Відповідно до фрагменту з публічної кадастрової карти, наданого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» до інформації від 17.12.2021 № 1139, спірна земельна ділянка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року частково накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 розміщена в кварталі 45 Братського лісництва ДП «Вознесенське лісове господарство».

Розташування спірної ділянки у кварталі 45 Братського лісництва ДП «Вознесенське лісове господарство» також підтверджено листом ДП «Вознесенське лісове господарство» від 20.12.2021 №880 та доданими до нього матеріалами лісовпорядкування.

Отже, на момент видачі оскаржуваного наказу, вказана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ДП «Вознесенське лісове господарство», право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення підтверджується актом на право користування землею від 09.12.1968, про що зроблено запис в державну книгу реєстрації землекористувань за №24, відповідно до якого Братському лісництву Вознесенського лісгоспзагу Братського району Миколаївської області відведено в постійне користування 121,4 га землі, до складу яких входила вказана земельна ділянка(оригінал знаходиться в ДП «Вознесенське лісове господарство»).

ДП «Вознесенське ЛГ» є правонаступником прав та обов`язків Вознесенського ліспгоспзагу за наступних підстав.

Таким чином, наказ ГУ ДГК у області від 06.11.2015 №1511 СГ, в частині формування та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 площею 1,7825 га, видано з порушеннями вимог земельного та лісового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Крім того, статтею 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Стаття 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК) містить аналогічне поняття «земель лісогосподарського призначення», які повинні використовуються тільки для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст.56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно з ч.4 ст.84 ЗК України до земель, які не можуть передаватись із державної у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі селянських, фермерських та інших господарств.

Інші випадки законодавчої можливості перебування земель лісогосподарського призначення у приватній власності не передбачені.

Як встановлено судом, спірна ділянка з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 площею 1,7825 га не є замкнутою, оскільки вона не відокремлена природними (болотами, водоймами, пустирями тощо), або штучно створеними (просіками, елементами рельєфу, протипожежними ровами) розривами та розташована в масиві кварталу 45 Братського лісництва ДП «Вознесенське лісове господарство». Спірна ділянка не перебувала у складі угідь будь-яких селянських, фермерських та інших господарств.

Тобто, визначений статтею 56 ЗК України виняток щодо можливості передачі земельної ділянки у приватну власність не поширює свою дію на спірні правовідносини. За такого, наказ ГУ ДГК у області від 06.11.2015 № 1511 СГ є незаконним та таким, що порушує право власності держави на землі державного лісового фонду.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст.141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

Статтею 149 ЗК України визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, законодавцем визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб на час прийняття спірного наказу належало до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем оперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

В постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного та лісового законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Згідно зі ст.57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 18.01.2022 № 1429/0/2-22 рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із державної власності та передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 площею 1,7825 га останнім не приймалося.

До того ж, відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки з метою передання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч.1 ст. 20 ЗК України, ст. 57 ЛК України без необхідних погоджень органів контролю.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 318-р визначено, що з метою збереження об`єктів державної власності та недопущення здійснення неправомірних дій щодо заволодіння ними, Державний комітет із земельних ресурсів, центральні органи виконавчої влади та інших суб`єктів управління об`єктами державної власності, зобов`язано не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.

При цьому, відповідно до листів ДП «Вознесенське лісове господарство» від 20.12.2021 № 880 та від 14.01.2022№ 33 державне підприємство не надавало погодження на вилучення з постійного користування вказаної лісової ділянки.

Держлісагентство також не надавало погодження щодо вилучення даної земельної ділянки з постійного користування ДП «Вознесенське лісове господарство», що підтверджується листом від 04.02.2022 № 14415/832-4-22/9.2.1.

Частиною 1 ст.20 та ч.7 ст.118 ЗК України передбачено, що передача у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.1861 цього Кодексу (ч.8 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ч.3 ст.1861 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення та підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Втім, за інформацією Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.02.2023 № 105 проект землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення спірної земельної ділянки для передачі її у приватну власність на розгляд або погодження до управління не надходили і, відповідно, висновки про погодження будь-якої документації управлінням не надавались. Аналогічно, проект землеустрою не містить висновку органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Враховуючи усе вищевикладене, ГУ ДГК в області прийнято оскаржуваний наказ за відсутності погодження виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, з порушенням вимог ст.ст. 20, 118, 1861 ЗК України та всупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

У той же час, спірним наказом ГУ ДГК в області від 06.11.2015 за № 1511 СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, частина якої є землями державного лісового фонду, для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 площею 1,7825 га та віднесено її до земель сільськогосподарського призначення.

Отже, ГУ ДГК в області в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача - ДП «Вознесенське лісове господарство» спірну земельну ділянку (в межах її накладення на землі державного лісового фонду) із земель лісогосподарського призначення зі зміною їх цільового призначення.

Крім того, відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів в Миколаївській області від 06.03.2023 №409/07 та протоколу огляду місця події від 26.10.2022, проведеного у рамках кримінального провадження №42022152040000038, вказана земельна ділянка знаходиться в плавнях річки Жидівка (лівої притоки р. Мертвовод, басейну річки Південного Бугу).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно з ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, в тому числі, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки спірна ділянка накладається на водний об`єкт (річку Жидівку) та його прибережну захисну смугу, то її передача у приватну власність прямо заборонена земельним законодавством.

З огляду на це, незаконне вилучення ГУ ДГК в області спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду, що накладаються на водний об`єкт та його прибережну захисну смугу, у подальшому призвело до зміни її правового статусу, а саме державна власність змінена на приватну, а розпорядник з держави на фізичну особу.

Зокрема, приймаючи спірний наказ про затвердження проекту землеустрою в частині надання земельної ділянки з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 у приватну власність, ГУ ДГК в області фактично віднесло спірну ділянку до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та, у подальшому, у приватну.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Територіальні органи Держгеокадастру мають право розпоряджатися лише землями сільськогосподарського призначення державної власності (ч.4 ст.122 ЗК України).

Тобто, право державної власності на спірну земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства, не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом виконавчої влади, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду.

Отже, розпорядження спірною ділянкою, яка накладається на землі державного лісового фонду та водний об`єкт (річку Жидівка) і його прибережну захисну смугу, здійснено ГУ ДГК в області поза волею їх власника Кабінету Міністрів України, що призвело до незаконного вибуття ділянки із державної власності у приватну.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів державної влади або місцевого самоврядування.

Статтею 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи, що наказ ГУ ДГК у області від 06.11.2015 № 1511 СГ стосується земельної ділянки державного лісового фонду, яка накладається на водний об`єкт та його прибережну захисну смугу, то у вказаного органу відсутнє право розпорядження спірною землею. З огляду на це, зазначений наказ суперечить вимогам ст.ст. 116, 141, 149 ЗК України та порушує інтереси держави, що є підставою для визнання його незаконним та скасування в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Оскільки на підставі спірного наказу ГУ ДГК у області від 06.11.2015 № 1511 СГ, державним реєстратором Братського районного управління юстиції Червонищенком О.І. 04.12.2015 видано свідоцтво № 49090734 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, то таке свідоцтво згідно з вимогами ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає визнанню недійсним у судовому порядку як похідне.

Визнання незаконним та скасування наказу ГУ ДГК в області від 06.11.2015 № 1511 СГ та недійсним свідоцтва від 04.12.2015 за № 49090734 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку є ефективним способом захисту, оскільки відповідне судове рішення за змістом ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного речового права.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 частково (площею 0,0790 га) накладається на землі державного лісового фонду, а отже не може в цій частині відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі державного лісового фонду будуть рахуватися у їх складі як землі сільськогосподарського призначення, а отже не зможуть бути проінвентаризовані під час наступного лісовпорядкування.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об`єкт (об`єкти) земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням та кадастровим номером.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Отже, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Держгеокадастр України.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (п.4 Положення).

Таким чином, уповноваженим органом на скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 є ГУ ДГК в області.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Оскільки спірна земельна ділянка лише частково входить до земель державного лісового фонду, то вказане позбавляє можливості вимагати її витребування (чи повернення) у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, так як окремо ділянки лісогосподарського призначення та водного фонду не сформовані.

При цьому, формування облдержадміністрацією земель лісового фонду в частині їх накладення на вже сформовану спірну ділянку як земельну ділянку сільськогосподарського призначення, державна реєстрація якої не скасована, є неможливим, з огляду на існування цієї ділянки у встановлених межах та набуття на неї права приватної власності.

З огляду на викладене, органами прокуратури обрано ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст.16 ЦК України та ст.152 ЗК України, а саме визнання незаконними та скасування рішення органу виконавчої влади, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що слугуватиме підставою припинення права приватної власності на спірну земельну ділянку та скасування її державної реєстрації як об`єкта цивільних прав.

Задоволення судом саме таких позовних вимог призведе до відновлення права постійного користування державного лісогосподарського підприємства на землі Держлісфонду України, оскільки останні дотепер на підставі матеріалів лісовпорядкування та державного акту рахуються як землі лісогосподарського призначення державної власності.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом.

Згідно з п.З ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, визначальним при вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

За висновками Конституційного Суду України у справі № З-рп/99 від 08.04.1999 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у порушенні прав територіальної громади міста Миколаєва (як частини Українського народу) у сфері земельних правовідносин. Відповідно до ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля становить матеріальну основу місцевого самоврядування.

Окружною прокуратурою 13.12.2022 скеровано до Миколаївської обласної військової адміністрації додатковий запит №53/1-6937вих-22, де повторно акцентовано увагу на порушення законодавства при прийнятті ГУ ДГК в області спірного наказу, запропоновано проінформувати про вжиті заходи реагування.

Однак, Миколаївською обласною військовою адміністрацією листом від 21.12.2022 №05-67/2028/5-22 повідомлено, що заходи щодо визнання незаконними та скасування спірних рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в судовому порядку не вживалися. Одночасно висловлено позицію про вжиття відповідних заходів реагування окружною прокуратурою.

З огляду на викладене та вимогист.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявні підстави для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

За такого суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує на користь Миколаївської обласної прокуратури відшкодування сплаченого судового збору з відповідачів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області в розмірі 2 684 грн. за немайнову вимогу про визнання незаконним та скасування наказу, з ОСОБА_1 6 710 грн. (за дві вимоги немайнового характеру та за розгляд заяви про забезпечення позову).

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №1511 СГ від 06.11.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 ».

Визнати недійсним свідоцтво від 04.12.2015 № НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором Братського районного управління юстиції Червонищенком О.І., ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,7825 га, кадастровий номер 4821455100:04:000:0010, для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати вчинену 04.12.2015 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4821455100:04:000:0010 площею 1,7825 га.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь Миколаївської обласної прокуратури Миколаївської області, судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури Миколаївської області, судовий збір у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) гривні 00 копійок.

Позивач - Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, місце знаходження: провул. Костенка,2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, ЄДРПОУ 02910048.

Відповідачі :

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ЄДРПОУ 39825404, місце знаходження: пр. Миру, 34, м. Миколаїв.

ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ», Код ЄДРПОУ 44768034, місце знаходження: вул. Руставелі Шота, будинок 9А, м. Київ.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 24.01.2024 року.

СуддяІ.Б. Гукова