Постанова

від 23.01.2024 по справі 147/326/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/326/22

Провадження № 22-ц/801/28/2024

№ 22-ц/801/29/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 рокуСправа № 147/326/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В, Панасюка О.С., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2023 року та на додаткове рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації договору оренди землі,

встановив:

Уквітні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив:

- зобов`язати ПрАТ «ПК Поділля» повернути належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0524186500:01:001:0255, загальною площею 1,7958 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тростянецької селищної ради за межами населеного пункту с. Цибулівка;

- скасувати реєстрацію договору оренди землі від 30 липня 2015 року, який зареєстрований державним реєстратором Тавалікою Ольгою Миколаївною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 14860934 від 30 травня 2016 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що він є власником вказаної вище земельної ділянки. Земельна ділянка на підставі усної домовленості з 2015 по 2020 роки перебувала в тимчасовому користуванні ПрАТ «ПК Поділля». Давши змогу зібрати останній урожай у 2021 році, маючи намір самостійно розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, він звернувся до відповідача з усною вимогою про повернення земельної ділянки та отримав відмову, оскільки зі слів підприємства вбачається існування між ними договору оренди землі, строк дії якого не закінчився. У підтвердження своїх слів представник ПрАТ «ПК Поділля» передав позивачу договір оренди. З відомостей, одержаних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що відносно належної йому земельної ділянки зареєстровано право оренди за відповідачем ПрАТ «ПК Поділля» та підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки вказано договір оренди землі від 30.07.2015 строком на 20 років, укладений між ним та ПрАТ «ПК «Поділля», який зареєстровано 30.05.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,номер запису про інше речове право 14860934.

Вказує, що вищевказаний договір оренди землі він не укладав і не підписував, волевиявлення та наміру на його укладення не мав, а підписи в договорі та акті приймання-передачі земельної ділянки вчиненні іншою особою.

22.09.2021 було направлено клопотання про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в лютому 2022 року таке клопотання було направлено повторно, однак, зазначені клопотання залишені без задоволення з посиланням на наявність договору оренди.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2023 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 0524186500:01:001:0255, загальною площею 1,7958 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто з ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» на користь ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2023 року заяви представника відповідача ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» - адвоката Хитрука І.С. та представника позивача ОСОБА_2 адвоката Тимощука Є.С. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 2642,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн.

У задоволені решти вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду, ПрАТ «ПК «Поділля» подало апеляційні скарги, в якихпросить скасуватирішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалитив цій частині нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову щодо повернення земельної ділянки.

Також просить скасувати додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву в цій частині, а також скасувати додаткове рішення в частині задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви в цій частині.

В апеляційних скаргах зазначає, що отримуючи орендну плату від ПрАТ «ПК «Поділля» як до, так і після подання позову ОСОБА_2 визнав своїми діями, що договір оренди земліє укладеним, що виключає захист його прав у мотивах негаторного позову.Оскільки висновок експерта отриманий при недостатній кількості почеркознавчого матеріалу, а судом надано неналежну оцінку йому,як доказу, тому вказанийвисновокексперта є недопустимим та неналежним доказом у справі. Судом невраховано порушення позивачем принципу добросовісності. Що стосується додаткового рішення, то заява ПрАТ «ПК «Поділля» про відшкодування судових витрат подана у визначений законом строк, розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, відтак наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 26 500 грн. Оскільки у позовній заяві ОСОБА_2 не заявляв вимогу про стягнення витрат на проведення експертизи, а тому підстави для стягнення таких витрат у розмірі 2642,80 грн відсутні.

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «ПК «Поділля».

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційні скарги непідлягаютьзадоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_2 не підписував договору оренди землі, тобто не виявляв свою волю до вчинення даного договору, виходив з того, що така угода є неукладеною, а відтак вважав, що користування відповідачем земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, не пов`язане з позбавленням його права володіння нерухомим майном, порушує права та законні інтереси на розпорядження власністю - земельною ділянкою, тому дійшов висновку, що вимога ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом повернення такої земельної ділянки відповідачем, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Щодо вимоги позову про скасування державної реєстрації договору оренди землі, то суд дійшов висновку, що оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є самостійною підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права оренди землі, то вказана вимога не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0524186500:01:001:0255, площею 1,7958 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Цибулівської сільської ради Тростянецького (наразі Гайсинського) району Вінницької області, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №677619 від 28 липня 2006 року (а.с.29 т.1).

Вказане підтверджується також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007588572021 від 14 вересня 2021 року (а.с.18-24 т.1).

Відповідно до договору оренди землі від 30 липня 2015 року, ОСОБА_2 надав, а ПрАТ «ПК Поділля» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7958 га, яка знаходиться на території Цибулівської сільської ради, кадастровий номер 0524186500:01:001:0255.

У пункті 8 зазначено, що договір укладено на 20 років.

Орендна плата, за кожен рік оренди, вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі, що становить 1367,92 грн (п.9.1 договору).

Право оренди земельної ділянки зареєстровано Могилів-Подільською районною державною адміністрацією Вінницької області 30 травня 2016 року, номер запису про інше речове право 14860934, що слідує з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №274455679 від 13 вересня 2021 року) (а.с.10 т.1).

ОСОБА_2 , стверджуючи, що він не підписував договір оренди землі, тобтойого волевиявлення на укладення договору відсутнє, вважав, що такий договір є неукладеним, земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, а тому, зважаючи на наявність перешкод у користуванні земельною ділянкою, просив її повернути.

Відповідно до висновку експерта від 02 лютого 2023 року №3377/3378/22-26за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 30.07.2015, що укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПрАТ «ПК Поділля», в графі «Орендодавець» у Акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30.07.2015, в графі «Орендодавець» у Акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 31.05.2016 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів та не ОСОБА_2 , а іншою особою (особами) (а.с185-190).

Згідно зі статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Частиною першою статті 215 ЦК України, статтями 229-233 ЦК України передбачено недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Якщо ж встановлено, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис (відповідно до ст. 205, 207 ЦК України) є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з статтею 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналогічне положення закріплено й у статті 13 Закону України «Про оренду землі».

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Як встановлено висновком експерта №3377/3378/22-26 від 02 лютого 2023 року, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 30 липня 2015 року виконаний не ним, а іншою особою.

За таких обставин, наявні підстави вважати, що договір оренди землі від 30 липня 2015 року не було укладено між сторонами, що свідчить про відсутність правових підстав для використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки.

У ч. 1 ст. 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 у справі № 145/2047/16-ц, при неукладеному договорі оренди власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом повернення земельної ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Оскільки позивач не підписував договору оренди землі, тобто не виявив свою волю до вчинення цього договору, відтак суд першої інстанції, врахувавши вказані вище норми, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині повернення земельної ділянки її власнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ПК Поділля» зазначає про те, що якщо сторони виконують договір оренди землі, то такий договір є укладеним і доказом виконання договору, є, зокрема, факт виплати орендарем орендної плати та отримання її орендодавцем.

Апеляційний суд відхиляє вказані доводи, оскільки факт отримання плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами договору і не створює для позивача правових наслідків.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

ПрАТ «ПК Поділля» оцінює поведінку лише орендодавця, називаючи її недобросовісною, не згадуючи та не характеризуючи свою поведінку щодо порядності з його боку в процесі укладення договорів оренди землі з власниками земельних ділянок.

Орендарю ніщо не заважало в належний спосіб, тобто з відібранням (проставленням) підпису дійсного власника земельної ділянки, підписати договір з власником земельної ділянки.

На підтвердження факту отримання ОСОБА_2 орендної плати ПрАТ «ПК Поділля» до суду першої інстанції надано дві заяви ОСОБА_2 , датовані 29 грудням 2022 року, у яких йде мова про виплату йому орендної плати за користування земельною ділянкою за 2021-2022 роки у грошовій формі через касу підприємства, а також видаткові касові ордери від 30 грудня 2022 року (а.с.205-208 т.1).

Разом з тим, ОСОБА_2 в першій інстанції заперечував факт отримання ним орендної плати відПрАТ «ПК Поділля», а відтак, зважаючи на спосіб підписання (за орендодавця підписав хтось інший) договору оренди землі та доданих до нього актів, як основу у правовідносинах оренди землі, ставиться під сумнів також і підпис ОСОБА_2 у заявах про виплату орендної плати та у видаткових касових ордерах в графі «підпис одержувача».

Апеляційний суд також звертає увагу, що докази отримання орендної плати надані лише за 2021 та 2022 рік і невідомо про наявність таких за 2015, 2016, 2017, 2018,2019 та 2020 роки. У відповіді від 21 лютого 2023 року, наданої на виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_2 не визнав факт отримання ним орендної плати за 2015-2021 роки (а.с.211 т.1).

Довідка ПрАТ «ПК Поділля» №1167 від 27 квітня 2022 року про те, що ОСОБА_2 з 2015 року по 2021 рік виплачувалася орендна плата, без підтвердження іншими доказами, не підтверджує факт отримання позивачем орендної плати.

Крім того, інформація щодо розміру орендної плати за 2021 рік, яка зазначена у видатковому касовому ордері від 30 грудня 2022 року та довідці від 27 квітня 2022 року різниться, що ставить під сумнів дійсність факту отримання орендної плати.

А відтак не можна стверджувати, що відповідач добросовісно виконує перед позивачем взяті зобов`язання щодо виплати орендноїплати за договором оренди землі, дії позивача є недобросовісними, а поведінка суперечливою.

Також ПрАТ «ПК Поділля» в апеляційній скарзі зазначає, що висновок експерта отриманий при недостатній кількості почеркознавчого матеріалу, а суд надав неналежну йому оцінку, як доказу, а відтак вказаний висновок є недопустимим та неналежним доказом у справі.

Вказані доводи не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки суд першої інстанції, відхиляючи вказані доводи відповідача виходив з того, що представникПрАТ «ПК Поділля», ставлячи під сумнів належність тадопустимість висновку експерта,не надав суду іншоговисновку експерта,який бипідтверджував належністьпідпису удоговорі орендита актах до нього позивачу ОСОБА_2 ,як і не заявляв клопотання пропризначеннядодаткової чи повторної експертизи, в той час, як згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тобто належність підпису певній особі має підтверджуватися висновком фахівця.

Крім того апеляційний суд звертає увагу, що експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків (абзац дванадцятий пункту 2.1 розділу IIІнструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5).

Зі змісту розділу ІІ вказаної Інструкції також слідує, що експерт має право заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи, а також зобов`язаний повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані.

У п. 1.13 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 зазначено, що достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.

Остаточно достатність (та якість) порівняльного матеріалу оцінює експерт з урахуванням конкретної експертної ситуації.

Тобто у разі недостатності вихідногоматеріалуексперт позбавлений був можливості провести експертизу. Кількість порівняльного матеріалу, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця визначається самостійно експертом у кожному конкретному випадку.

У даному випадку експертиза була проведена і експерт надав стверджувальний висновок.

Відповідно доположень статті110ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд першої інстанції, беручи до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 02 лютого 2023 року, зазначив мотиви його прийняття та обґрунтовано відхилив позицію відповідача з приводу того, що вказаний доказ є неналежним та недопустимим.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, оскільки рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПрАТ «ПК Поділля» також не погоджується із частковим стягненням з ОСОБА_2 на його користь витрат на правничу допомогу і вважає, що наявні підстави для повного відшкодування позивачем понесених ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Підстави для повного відшкодування відповідачу понесених ним витрат на правничу допомогу відсутні, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогуу разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, у зв`язку із частковим задоволенням позову, понесені відповідачем витрати на правничу допомогу не можуть у повному обсязі покладатися на позивача.

Та обставина, що ОСОБА_2 в позовній заяві не було зазначено про те, що він очікує понести витрати,пов`язані із проведенням експертизи, не може бути підставою для відмови у стягненні таких витрат з протилежної сторони.

Зі змісту ч. 2, 3 ст. 134 ЦПК України слідує, що неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є безумовною підставою для відмови судом у відшкодуванні відповідних судових витрат і він не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Оскільки необхідність у призначенні та проведенніекспертизи виникла в процесі розгляду справи, то і позивач не міг зазначити про цей вид судових витрат у позовній заяві.

Відтак, підстав для скасування чи зміни додатково рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 367,374,375,381-384,389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційні скаргиПриватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля»залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2023 року та додаткове рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 січня 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк