24.01.2024
Справа №642/184/24
Провадження №1-кс/642/313/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу увиглядітримання підвартоювідносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кірове, Нікопольського району, Дніпропетровської області, українець, громадянин України, неодружений, без освіти, не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без фактичного місця проживання, раніше не судимий, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 186 ККУкраїни,
встановив:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому слідчий СВВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. ОСОБА_6 просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В обгрунтування клопотання слідчий вказав, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221220000162 від 14.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи достеменно обізнаним про введення воєнного стану по всій території України, починаючи з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжувався, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин:
Так, 12 січня 2024 року приблизно о 16 годин 00 хвилин, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знаходились в кафе «Вдали от жён», за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 3А, де в той же час перебував потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким останні почали спілкування, запропонувавши спільно вжити алкогольні напої та пригостити їх цигарками.
Під час спілкування, у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_8 , в ході якого всі перемістились на вулицю, опинившись біля входу до зазначеного кафе.
Перебуваючи на вулиці, перед входом до кафе, ОСОБА_7 , попрохав потерпілого ОСОБА_8 надати грошові кошти в сумі 50 гривень, на що останній відповів відмовою.
В цей час, у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 та реалізуючи свій умисел, діючи відкрито, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи діяти саме таким чином та довести свій умисел до кінця, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою ОСОБА_5 з ОСОБА_7 , в групі між собою, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров`я потерпілого.
Так, ОСОБА_7 спочатку наніс один удар кулаком правої руки в область лівої сторони обличчя ОСОБА_8 , при цьому потягнув потерпілого до низу, від чого останній втратив рівновагу та впав.
Далі, продовжуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 утримували потерпілого ОСОБА_8 на землі, не даючи йому змоги чинити опір та припинити протиправні дії останніх.
В цей момент, ОСОБА_5 заволодів гаманцем з грошовими коштами в сумі 45000 грн з барсетки чорного кольору «LANPAD SINCE 1988», яка висіла на лівому плечі потерпілого ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з місця скоєння кримінального правопорушення почали тікати.
Після чого, ОСОБА_8 намагаючись наздогнати останніх, став за ними бігти, в цей час ОСОБА_7 відкрито заволодів барсеткою чорного кольору «LANPAD SINCE 1988» потерпілого вартістю 700 гривень з її вмістом, зірвавши її з лівого плеча ОСОБА_8 . Вміст барсетки для потерпілого матеріальної цінності не становить.
Надалі, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 спричинено матеріальну шкоду на суму 45700 гривень та спричинені тілесні ушкодження, ступінь тяжкості яких встановлюється шляхом проведення судово-медичної експертизи.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кірове, Нікопольського району, Дніпропетровської області, українець, громадянин України, неодружений, без освіти, не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без фактичного місця проживання, раніше не судимий.
23.01.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вимог ст. ст. 42, 276 - 278 КПК України повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
На цей час вбачаються підстави для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, які визначені цією статтею.
Беручи доуваги те,що ОСОБА_5 підозрюється увчиненні умисноготяжкого злочинупроти власності,у органудосудового розслідуванняє підставивважати,що упідозрюваного можуть виникнути передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України спроби:
-переховуватись відорганів досудовогорозслідування абосуду,оскільки ОСОБА_5 підозрюється увчиненні тяжкогокримінального правопорушення,за якезаконом передбаченепокарання увигляді позбавленняволі настрок від7до 10років,обставини злочину,в якомупідозрюється ОСОБА_5 таданні пройого особу свідчать про його схильність до скоєння протиправних дій. Законних джерел отримання заробітку він не має, у останнього відсутні стійкі міцні соціальні зв`язки. Крім цього, підозрюваний усвідомлює незворотність настання покарання, та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання, у зв`язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки маючи процесуальний статус підозрюваного та залишаючись на свободі, останньому відомо місце мешкання потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може незаконно умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на потерпілого та свідків з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів;
- вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується даними про особу підозрюваного, який законних джерел отримання заробітку не має, не працевлаштований, обставини кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, свідчать про його схильність до вчинення злочинів, у зв`язку з чим, існують достатні підстави вважати, про його небажання вести законний спосіб життя.
Зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки такі заходи не зможуть сприяти здійсненню завдань кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання, просила його задовольнити, посилаючись на наведені в ньому обставини.
Захисник проти клопотання заперечував, вказавши на недоведеність ризиків, та вважав можливим застосувати до підозрюваного особисте зобов`язання.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
В провадженніСВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024221220000162 від 14.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
23.01.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований та утримуватись під вартою інакше, як за вмотивованого рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом с частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), нікого не може бути позбавлено волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігання вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
При цьому, Верховним Судом України роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв`язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі.
При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
В контексті вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя визнає підозру у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченогоч.4 ст. 186 КК України, обгрунтованою і достатньою для застосування до нього запобіжного заходу.
Інкримінований ОСОБА_5 злочин, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Санкцією ч.4 ст. 186 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Так, враховуючи дані про особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв`язків, не має фактичного місця мешкання, а тому він, будучи обізнаним про тяжкість покарання, може ухилятись від суду та органу досудового розслідування, впливати на свідків для уникнення покарання, вчинити інше правопорушення, а тому обґрунтовані ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1ст. 177 КПК України.
Приймаючи рішення про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
В той час, підозрюваним та його захисником ризики не спростовані, також не надані документи на підтвердження того, що за станом здоров`я він не в змозі перебувати в слідчому ізоляторі.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, а саме п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, з метою дотримання покладених на нього процесуальних обов`язків.
Враховуючи положення ст.ст. 177, 178, п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, а саме із застосуванням насильства, слідчий суддя не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, клопотання в цій частині підлягає задоволенню.
В той час, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб. Однак, враховуючи, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_5 23.01.2024, з клопотанням слідчий звернувся до слідчого судді 24.01.2024, при цьому, підозрюваний в порядку ст. 208 КПК України не затриманий, враховуючи строки досудового розслідування, передбачені ч.1 ст. 219, п.4 ч.3 ст. 219 КПК України, та положення ч.5 ст. 115 КПК України, слідчий суддя вважає необхідним обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, який не може перевищувати строки досудового розслідування, а саме до 22.03.2024, тобто на 59 діб. Тому в цій частині клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,197,219,372,376 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
клопотання задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вумовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, строком на 59 діб, а саме до 22.03.2024 включно, без визначення застави.
Строк діїухвали - до 22.03.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя
Суд | Ленінський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 24.01.2024 |
Оприлюднено | 25.01.2024 |
Номер документу | 116503362 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності Грабіж |
Кримінальне
Ленінський районний суд м.Харкова
Грінчук О. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні