Ухвала

від 19.01.2024 по справі 461/5309/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/5309/23

Провадження № 1-кс/461/448/24

УХВАЛА

19.01.2024 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотаннястаршого слідчогов ОВСслідчого управлінняГУ Національноїполіції уЛьвівській областіпідполковника поліції ОСОБА_3 ,про арештмайна укримінальному провадженні,внесеному доЄРДР за№ 12023140000000431, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 246 КК України, відомості про яке 13.03.2023, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова із вказаним клопотанням, яке мотивує тим, що ОСОБА_4 працюючи відповідно до наказу Яворівського національного природнього парку №103-О від 16.03.2023 на посаді інспектора з охорони ПЗФ 1 категорії Яворівського національного природного парку, будучи згідно посадової інструкції, затвердженої 17.04.2023 директором Яворівського НПП ОСОБА_5 , та договору про повну матеріальну відповідальність від 18.10.2013 зобов`язаним:

- здійснювати державний контроль за дотриманням встановленого режиму охорони на території обходу або закріпленій за ним території в межах установи природно-заповідного фонду;

- бережливо ставитись до переданих йому для зберігання або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства

- вживати заходи до запобігання шкоди, своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, які загрожують забезпеченню збереженню ввірених йому матеріальних цінностей, а також відповідальним за збереження природних екосистем, рекреаційних об`єктів, матеріальних цінностей та їх раціонального використання, усвідомлюючи, що несе персональну відповідальність за порушення Лісового та Земельних кодексів України, «Правил поліпшення якісного складу лісів», «Санітарних правил в лісах України», Закону України «Про охорону навколишнього середовища», Закону України «Про природньо-заповідний фонд», незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вимог законодавства, зокрема статті 65, 68 Конституції України, яка передбачає, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки та неухильно додержуватися Конституції України та законів України, знехтував такими та керуючись корисливим мотивом і переслідуючи мету власного незаконного збагачення, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, однак не пізніше червня 2023 року, розробив злочинний план, який полягав у незаконній порубці дерев на ввіреній йому лісовій ділянці кварталу 32 виділу 12 Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку під виглядом законної рубки, їх перевезенні за допомогою транспортного засобу, що перебував у його користуванні, на пилорами з метою подальшої переробки.

Розуміючи, що для реалізації вищевказаного плану необхідно залучити осіб, кожна із яких виконувала б відведену функцію та бажаючи уникнути можливого викриття злочинної діяльності, ОСОБА_4 володіючи інформацією про відведення лісової ділянки кварталу 32 виділу 12 Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку у вибірково-санітарну рубку, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, однак не пізніше червня 2023 року, у невстановленому місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, спільно з ОСОБА_6 організував та очолив з метою вчинення кримінальних правопорушень, направлених на незаконну порубку дерев та їх подальше перевезення, стійке злочинне об`єднання організовану групу, до складу якої залучив працівника Яворівського національного природного парку - вальника лісу Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення ОСОБА_7 .

Перебуваючи у довірливих відносинах із залученими особами, ОСОБА_4 довів до їх відома зміст злочинного плану, який полягав у вчиненні незаконної порубки дерев на ввіреній йому лісовій ділянці та у подальшому їх перевезенні до пилорам з метою переробки.

При цьому для маскування злочинної діяльності, незаконну порубку дерев було вирішено здійснювати в кварталі 32 виділі 12 Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку, під час проведення там вибіркової-санітарної рубки, яка вчинялася на підставі лісорубного квитка.

Перевезення незаконно зрубаних дерев, мало здійснюватися учасниками організованої групи або особисто ним за допомогою автомобіля марки «ЗІЛ 131» д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним спеціально пристосованим завантажувальним механізмом, що перебував у фактичному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Організована група характеризувалася наявністю організатора - керівника злочинної групи, розробленого єдиного плану вчинення злочинів, відомого всім учасникам групи, стійкими зв`язками і розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, наявністю загальних правил поведінки, підготовкою до вчинення злочинів, а також отримання матеріальних благ від такої кримінально-протиправної діяльності на постійній основі.

Для забезпечення постійної діяльності організованої групи, відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_4 відвів собі роль її керівника та виконавця, зокрема для вчинення членами злочинної групи незаконних порубок лісу, здійснював розподіл між ними ролей та функцій, а також безпосередньо приймав участь у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відповідно до розробленого та узгодженого ОСОБА_4 злочинного плану, ролі та функції учасників організованої групи були розподілені наступним чином.

Згідно розподілу ролей в складі організованої групи, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 діючи як організатори, керівники організованої групи та співвиконавці виконували наступні функції:

- розробили злочинний план діяльності організованої групи;

- розподілили ролі між членами цієї групи;

- забезпечували дотримання загальних правил поведінки учасників групи;

- координували та керували злочинною діяльністю учасників організованої групи;

- з використанням власних знарядь для здійснення рубки дерев (пили, сокири та ін.) здійснювали на території Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку незаконну порубку дерев, що не були відведені в рубку, шляхом відокремлення стовбура від кореня, до ступеня припинення росту;

- підшукували місця можливої переробки незаконно зрубаних дерев (пилорами);

- здійснювали розпилення незаконно зрубаних дерев на окремі частини з метою полегшення їх подальшого перевезення до місць переробки;

- здійснювали перевезення незаконно зрубаної деревини з місць порубок до фактичного місця переробки з використанням транспортного засобу, що перебував у їхньому користуванні;

- визначали якість та класність лісу, порубку та перевезення якого повинні були забезпечити учасники організованої групи;

- здійснювали готівковий розрахунок за незаконно зрубану лісопродукцію;

- розподіляли грошові кошти, отримані від реалізації незаконно зрубаної деревини між учасниками злочинної групи.

- забезпечували переробку незаконно зрубаних дерев у максимально стислі строки з метою запобігання виявленню таких правоохоронними органами та сторонніми особами.

Залученому вальнику лісу Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку - ОСОБА_7 у складі організованої групи, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відвели роль пособника та виконавця вчинення кримінальних правопорушень і такий згідно спільно обумовленого плану виконував наступні функції:

- створював необхідні умови для втілення злочинного плану з незаконної порубки дерев;

- спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 забезпечував на території Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку незаконну порубку дерев, що не були відведені в рубку шляхом підготовки та підшуковування знаряддя для здійснення рубки дерев (пили, сокири та ін.);

- з використанням трактора забезпечував трелювання незаконно зрубаної деревини з місця рубки до фактичного місця завантаження для подальшого їх перевезення до місць переробки;

- вживав заходів щодо приховування незаконної діяльності шляхом маскування пнів за допомогою рештків від незаконно зрубаних дерев;

- забезпечував перевезення знарядь вчинення злочину, а саме трактора з місць незаконної порубки дерев;

- отримував готівкові кошти за сприяння в незаконній порубці дерев та їх перевезенні;

Разом з тим, реалізовуючи злочинний план, учасники організованої групи для досягнення мети, діяли в порушення вимог, передбачених наступними нормативно-правовими, підзаконними та відомчими актами.

Статтею 47 Лісового кодексу України (далі Лісовий Кодекс) визначено, що лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів ст. 48 Лісового Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Лісового Кодексу, постійні лісокористувачі зобов`язані: дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування; здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, тощо.

Статтею 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Відповідно до п. 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 - лісорубний квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів, ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу.

Кількість та технічна придатність дозволених в рубку дерев визначається під час відведення насадження в рубку у відповідності до Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.01.2013 № 9. На підставі матеріалів відведення насадження в рубку проводиться матеріально-грошова оцінка лісосіки, в якій визначається об`єм дозволеної до вирубування деревини, як загальної, так і по категоріях технічної придатності. Результати розрахунків матеріально-грошової оцінки лісосіки заносяться в спеціальний дозвіл - лісорубний квиток.

Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» визначено, що громадяни України в тому числі зобов`язані: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів.

Водночас, в порушення вищевказаних вимог, організованою групою, до складу якої увійшли ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , незаконно, тобто без наявності відповідних дозвільних документів (лісорубних квитків), в період 14 червня- 18 липня 2023 року вчинено низку злочинів, що полягали у незаконній порубці дерев на території Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку дерев породи сосна, дуб та подальшому їх перевезенні, в результаті чого заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу, визначену відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної ліcу» № 665 від 23.07.2008, на загальну суму 2 200 156,08 грн., яка в шістдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідки.

Слідчий зазначає, що з метою захисту суспільства та держави від кримінального правопорушення, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні, досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення відшкодування шкоди за результатами вчинення кримінального правопорушення, з метою запобігання можливості пошкодження, псування, перетворення чи відчуження земельних ділянок, в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на належні ОСОБА_4 частку квартири та земельну ділянку.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі та без участі власника майна.

Дослідивши матеріали заявленого клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст.94,132,173 КПК Україниповинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні особи, яка звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6ст. 170 КПК України, увипадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 8ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу).

До матеріалів клопотання про арешт майна слідчим не було долучено цивільного позову, як і не зазначено чи такий подавався у вказаному кримінальному провадженні взагалі, що є необхідною умовою при накладенні арешту саме з метою, передбаченою п. 4 ч. 2ст. 170 КПК України, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

До матеріалів клопотання, слідчим долучено лише витяг з ЄРДР, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, повідомлення про підозру ОСОБА_6 , протокол допиту представника потерпілого та заяву про залучення до провадження як потерпілого.

На переконання слідчого судді, вищевказані документи не доводять розмір шкоди, заподіяної діями підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні.

Частинами 1,2 ст.173 КПК України визначено обов`язок слідчого судді відмовити у накладенні арешту на майно, якщо особа, яка звернулася з таким клопотанням не доведе необхідність такого арешту.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- відмовити.

Повний текст ухвали проголошено 23 січня 2024 року о 16 год. 40 хв.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1