Ухвала

від 18.01.2024 по справі 591/8078/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/8078/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/77/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна КП «Теплогарант» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 жовтня 2023 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 жовтня 2023 року, на часткове задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів CУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №42022202500000066 від 12 вересня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.ч.1, 2.ст. 209 ККУкраїни, було накладено арешт на вилучене 16 жовтня 2023 року у ході обшуку за місцем знаходження КП «Теплогарант» заадресою Сумська область м. Конотоп, вул. Садова, 39 А, а саме, на договори про закупівлю товару, укладені між КП «Теплогарант» та ТОВ «ТВХ2000» з ТОВ «Інвестиційні теплові системи»:

1) № 28 від 31 січня 2022 року з додатками у вигляді специфікації та додаткової угоди №1 (копія) на 9 арк.;

2) № 61 від 28 квітня 2022 року з додатками у вигляді специфікації та додаткових угод №1 та №2 на 9 арк.;

3) № 63 від 28 квітня 2022 року з додатком у вигляді специфікації на 7 арк.;

4) № 118 від 29 червня 2022 року з додатком у вигляді специфікації на 7 арк.;

5) № 119 від 29 червня 2022 року з додатками у вигляді специфікації та додаткової угоди №1 на 8 арк.;

6) № 194 від 07 вересня 2022 року з додатками у вигляді специфікації та додаткових угод №1 та №2 на 14 арк., а також на накопичувач Kingstonта мобільний телефон TECNOSPARC8С імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 із сім-карткою НОМЕР_3 , з метою збереження речових доказів.

У задоволенні клопотання про накладення арешту на інші договори, листи, комерційні пропозиції на поставку різного твердопаливного устаткування, платіжні доручення, роздруківки платіжних інструкцій, видаткові накладні, накази КП «Теплогарант» та копію виробничої інструкції було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, представника володільця майна КП «Теплогарант» ОСОБА_6 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Сумивід 23 жовтня 2023 року в частині накладення арешту на мобільний телефон марки TECNOSPARC.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що під час обшуку у КП «Теплогарант» слідчим було вилучено документитаматеріали, найменування та перелік яких прямо не вказано в ухвалі слідчого судді, якою було надано дозвіл на проведення обшуку, як і неправомірно було вилучено її особистий телефон, як працівника підприємства юрисконсульта. При цьому, вилучаючи вказаний телефон, слідча суб`єктивно посилалась на те, що на ньому може зберігатися інформація, яка може мати відношення до розслідуваної кримінальної справи, з застереження того, що добровільна незгода надати телефон на вилучення стане підставою для фізичного обшуку та примусового вилучення даного предмету у його власниці, що свідчить про незаконність таких дій та порушення її права на вільне володіння, користування розпорядження майном, на таємницю телефонних розмов та листування, на захист персональних даних від незаконного розголошення.

Слідчім суддею під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на вказаний мобільний телефон не було надано належної оцінки неправомірним діям слідчої під час його вилучення, та безпідставно віднесено даний телефонний пристрій до категорії речових доказів.Мобільний телефон TECNOSPARC8С є її особистою річчю, приватною власністю, при цьому, вона не мала час проведення обшуку на підприємстві визначеного процесуального статусуу даному провадженні, зокрема, статусу свідка, і їй не пропонувалось надати пояснення чи показання.

Крім того, як вказує апелянт, в ході обшуку з комп`ютерних пристроїв підприємства були вилученіокремі файли, що на думку слідства мають значення для справи, з копіюванням їхна флеш-носій - накопичувач Kingston, при цьому,комп`ютерна техніка підприємства не вилучалась.За даною аналогією, слідство мало можливість здобути відомості з телефонного пристрою працівника підприємства та оформити це відповідним протоколом, без вилучення самого пристрою та без порушення права власності володільця зазначеного телефону.

Неврахування слідчим суддею вказаних обставин, на думку апелянта, призвело до прийняття рішення про накладення арешту на мобільний телефон TECNOSPARC8С, яке вважати законним та обґрунтованим підстави відсутні.

Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного представник володільця ОСОБА_8 була повідомлена завчасно у передбачений законом спосіб і у телефонному режимі не заперечувала щодо розгляду поданої нею апеляційної скарги без її участі.

Від прокурора надійшла заява, в якій останні просив розглядати дане провадження за його відсутності.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за відсутності учасників вказаного провадження, а тому, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, а згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Перевіряючи законність прийнятого судового рішення про арешт майна в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні слідчим суддею вищезазначені вимоги було дотримано в повному обсязі.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42022202500000066 від 12 вересня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 209 КК України, розпочате за фактом розтрати бюджетних коштів службовими особами КП «Теплогарант» шляхом зловживання своїм службовим становищем.

У ході санкціонованого обшуку, за місцем знаходження вказаного підприємства за адресою Сумська область м. Конотоп, вул. Садова, 39 А було виявлено та вилучено майно, а саме, речі та документи, з клопотанням про накладення арешту на яке звернувся до слідчого судді старший слідчийв ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів CУ ГУНП в Сумській області.

У поданому клопотанні слідчий вказував про те, що вилучені речі та документи можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і накладення арешту на них необхідно з метою забезпечення речових доказів.

За результатом розгляду зазначеного клопотання, з врахуванням доданих до нього доказів, слідчим суддею було встановлено, що не все майно, зазначене слідчим, може мати доказове значення у кримінальному провадженні, з огляду на внесені до ЄРДР відомості, та дійшов висновку, про необхідність накладення арешту лише на договори з додатками, що є предметом розслідування, а також накопичувач Kingston, вилучені за місцем здійснення господарської діяльності КП «Теплогарант».

При цьому, про необхідність накладення арешту на мобільний телефон TECNOSPARC8С, слідчий суддя дійшов висновку з врахуванням внесених 17 жовтня 2023 року до ЄРДР відомостей за ч.3 ст. 191 КК України, та що особи, які підозрюються у вчиненні вказаного злочину, використовували даний телефон у спілкуванні з приводу обставин, що розслідуються, а тому, він зберіг на собі певні сліди та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів та вважає, що майно, вилучене в ході обшуку за місцем розташування КП «Теплогарант», на яке було накладено арешт, в тому числі і мобільний телефон, дійсно має доказове значення для даного кримінального провадження, за наявності, в тому числі і того, що доданими до клопотання доказами доведена відповідність вказаного майна критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

При цьому, доводами апелянта про те, що вказаний телефон не входить до переліку речей, які вказані в ухвалі слідчого судді, якою було надано дозвіл на проведення обшуку з метою їх відшукання та вилучення, та що у даному провадженні вона не має певного статусу, правильність такого висновку жодним чином не спростовано, з врахуванням того, що такий захід, як накладення арешту, у тому числі, і на мобільний телефон TECNOSPARC8Сє необхідним з метою саме перевірки та уточнення відомості, які мають значення для встановлення певних обставин у кримінальному провадженні, по якому здійснюється досудове розслідування.

Крім того, колегія суддів враховує і позицію ВРП, усталену за результатами перевірки судових рішень щодо незаконного накладення арешту на майно (справа №2279/2дп/15-20 від 27 липня 2020 року, справа № 412/2дп/15-21від 22 лютого 2021 року), відповідно до якої, арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження застосовується не лише для забезпечення досягнення дієвості цього провадження, а й із метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, якщо щодо нього існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке є доказом кримінального правопорушення, чи якщо за його рахунок можливо відшкодувати шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення.

При цьому особа, на майно якої накладено арешт, фактично позбавляється права розпорядження та користування ним. Безумовно, внаслідок накладення арешту на майно особа зазнає втручання з боку держави в особі її державних органів у її право на мирне володіння таким майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на вказану вище правову підставу накладення арешту на майно та з метою реалізації функцій судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні слідчому судді належить під час розгляду клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача з`ясовувати та перевіряти, чи такий засіб забезпечення кримінального провадження є виправданим втручанням у право власності особи, тобто «передбачений законом», здійснюється в «інтересах суспільства», та враховувати розумне співвідношення пропорційності між засобами та метою, «яка має бути реалізована будь-якими засобами, що застосовуються державою, в тому числі тими, які спрямовані на встановлення контролю за використанням особою своєї власності» (рішення у справі «Боржонов проти Російської Федерації», §§5763).

У даному випадку, вважати, що вилучення мобільного телефону, володільцем якого є апелянт, призвело до надмірного втручання у право її власності, у колегії суддів колегія суддів підстави відсутні, з врахуванням як вищезазначеного, так і того, що останньою не наведено обставин, які б свідчили про те, що внаслідок застосування такого заходу для неї, як власника вказаного майна, настали негативні наслідки чи що такий засіб забезпечення кримінального провадження є невиправданим.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею було постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст.170,173,404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 жовтня 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022202500000066 від 12 вересня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч.1,2 ст. 209 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника володільця майна КП «Теплогарант» ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4