Постанова

від 24.01.2024 по справі 916/3051/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3051/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Одеської області

від 19 вересня 2023 року (повний текст складено 25.09.2023)

у справі №916/3051/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю П.А.Л.А.Д.А

про стягнення 66 063,39 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Лічман Л.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі позивач, ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю П.А.Л.А.Д.А (далі відповідач, ТОВ П.А.Л.А.Д.А) про стягнення 66 063,39 грн., з яких 30531,18 грн. пені, 4555,79 грн. 3% річних і 30976,42 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України зазначає, що відповідачем несвоєчасно виконано умови договору постачання природного газу (рамковий) від 22.12.2021 № 126/ПГ-2992-К в частині оплати вартості природного газу, поставленого в лютому 2022. При цьому позивач посилається на положення ст.ст.11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173-175, 193, 216-218, 230-232 Господарського кодексу України, умови договору постачання природного газу (рамковий) від 22.12.2021 №126/ПГ-2992-К, інформацію банку про надходження коштів.

10.08.2023 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого останній просить суд на підставі ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99%. Так, ТОВ П.А.Л.А.Д.А зазначає, що ними здійснено попередню оплату природнього газу в сумі 450000,00 грн, а, відтак, станом на 20.02.2022 р. залишок боргу становив 158971,19 грн, тобто лише 1/4 від загальної вартості отриманого природного газу.

Крім того, відповідач вказує, що у зв`язку зі збройною агресією проти України та введенням воєнного стану відбулось зупинення господарської діяльності відповідача, який надає готельні послуги. Протягом лютого 2022 звільнилися практично усі працівники підприємства, а станом на середину березня 2023 працювали лише директор підприємства та головний бухгалтер, про що свідчить відповідна довідка. Це призвело до скрутного матеріального становища. Таким чином, відповідач не виконав своїх обов`язків за договором не зі своєї вини, а виключно через форс-мажорні обставини.

У відзиві на позовну заяву відповдіач зазначає, що заявлені до стягнення штрафні санкції за прострочення грошового зобов`язання у сумі 66063,39 грн, які становлять фактично половину від несвоєчасно оплаченої суми заборгованості, являються непомірним тягарем для ТОВ ,,П.А.Л.А.Д.А.. При цьому акцентує увагу, що позивачем не надано доказів погіршення свого фінансового стану, виникнення ускладнень в його господарській діяльності чи понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Відповідач також вказує, що погашення боргу відбулося у березні 2023, тобто задовго до подачі позовної заяви, а на даний час навіть існує переплата в розмірі 3581,59 грн, яку слід врахувати під час прийняття рішення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у справі №916/3051/23 (суддя Л.В. Лічман) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю П.А.Л.А.Д.А. на користь позивача 10 000,00 грн. пені, 4 555,79 грн. 3% річних, 30 976,42 грн. інфляційних втрат та 2 684,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 4555,79 грн та інфляційних втрат у сумі 30976,42 грн., оскільки матеріалами справи доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого природного газу за договором постачання природного газу (рамковий) від 22.12.2021 № 126/ПГ-2992-К.

У своєму рішенні господарський суд погодився з правильністю розрахунку суми пені, зазначеної позивачем, разом з тим, прийшов до висновку про зменшення її розміру до 10 000 грн.

Обгрунтовуючи свою позицію, суд зазначив, що ТОВ ,,П.А.Л.А.Д.А. на момент подачі позову повністю оплачено 608971,19 грн вартості спожитого в лютому 2022 природнього газу, з яких 450000,00 грн шляхом попередньої оплати. Крім того, судом зазначено, що події, пов`язані з війною, суттєвим чином вплинули на ведення готельного бізнесу в країні, а заявлені до стягнення ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз України кошти становлять фактично половину від несвоєчасно оплаченої суми заборгованості, в т.ч. значним є розмір нарахованої пені. Суд першої інстанції врахував, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, а також те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

При цьому, судом зазначено, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, в зв`язку з чим правових передумов для їх зменшення немає.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у справі №916/3051/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 20531,18 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги, у задоволенні яких було відмовлено судом, задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає наступне.

Розмір штрафних санкцій, зазначений позивачем у позові, визначений п. 7.2 договору, тобто є таким, що погоджений сторонами договору. З огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в заявленому розмірі є обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже підлягають задоволенню.

Також скаржник вказує, що при вирішенні питання про зменшенні неустойки суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Саме такий принцип, за твердженням скаржника, було закладено умовами договору, оскільки розмір пені становить 5% від вартості природного газу. Апелянт зазначає, що для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно лише довести факт прострочення оплати за договором.

Скаржник вказує, що при вирішенні питання про зменшення розміру пені суд першої інстанції мав об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача.

Апелянт стверджує, що зменшення розміру пені більше, ніж на 67% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Також, скаржник просить покласти судові витрати за розгляд апеляційної скарги на відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у справі №916/3051/23. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

01.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю П.А.Л.А.Д.А до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Крім зазначених у відзиві на позовну заяву обставин, відповідач зазначає, що право суду зменшити заявлені до стягнення пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимога надання судом оцінки поданими учасниками справи доказами. Відповідач вказує, що неможливість сплати суми в строк встановлений договором, була обумовлена збройною агресією проти України та введенням воєнного стану. Так, відбулось зупинення господарської діяльності відповідача, який надає готельні послуги. При цьому відповідач зазначає, що борг було сплачено у повному обсязі в березні 2023, до моменту звернення позивача до суду першої інстанції. Крім того, ТОВ П.А.Л.А.Д.А акцентує, що заявлені до стягнення штрафні санкції за прострочення грошового зобов`язання у сумі 66063,39 грн, які становлять фактично половину від несвоєчасно оплаченої суми заборгованості, являються непомірним тягарем для відповідача. При цьому, позивачем не надано доказів погіршення свого фінансового стану, виникнення ускладнень в його господарській діяльності чи понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Відповідач зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та приймаючи до уваги навантаження суду, перебування апеляційної колегії у відпустках, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у справі №916/3051/23 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,П.А.Л.А.Д.А. (Споживач) укладено договір постачання природного газу (рамковий) № 126/ПГ-2992-К (Договір), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.3.6 договору остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

За положеннями п. 7.2 договору в разі порушення Споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений Постачальником газ/інші платежі, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у лютому 2022 Постачальник поставив Споживачу природний газ вартістю 608971,19 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природнього газу від 28.02.2022 №3188.

Натомість, Споживач оплатив товар, здійснивши 10.02.2022 платіж в розмірі 350000,00 грн., 17.02.2022 в розмірі 100000,00 грн., 02.03.2023 в розмірі 87000,00 грн., 07.03.2023 в розмірі 40000,00 грн., 14.03.2023 в розмірі 35552,78 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.

З огляду на те, що частина основного боргу у розмірі 158 971,19 грн. була сплачена відповідачем з порушенням строку оплати, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення з ТОВ ,,П.А.Л.А.Д.А. пені у розмірі 30531,18 грн., 4555,79 грн 3% річних, 30976,42 грн інфляційних втрат.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтуванність сум до стягнення, а саме 4555,79 грн 3% річних, 30976,42 грн інфляційних втрат

Стосовно доводів скаржника про безпідставність і незаконність висновків суду першої інстанції щодо зменшення заявленого до стягнення розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями п. 7.2 договору в разі порушення Споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений Постачальником газ/інші платежі, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з несвоєчасним погашенням заборгованості, позивачем було нарахована та заявлено до стягнення, зокрема, пеню у загальному розмірі 30531,18 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено такий розрахунок та встановлено, що він є арифметично правильним.

Разом з тим, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).

Колегія суддів бере до уваги, що у зв`язку зі збройною агресією проти України та введенням воєнного стану відбулось зупинення господарської діяльності ТОВ ,,П.А.Л.А.Д.А., який надає готельні послуги. При цьому апеляційний господарський суд зазначає, що на момент подачі позовної заяви відповідачем було повністю оплачено борг у розмірі 608971,19 грн. вартості спожитого в лютому 2022 природнього газу. Крім того, апеляційний суд зазначає, що заявлені до стягнення ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз України кошти становлять фактично половину від несвоєчасно оплаченої суми заборгованості, в т.ч. значним є розмір нарахованої пені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом Одеської області правомірно, обгрунтовано, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені до 10 000 грн.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не дослідив негативні наслідки для позивача та не врахував його інтересів, оскільки, відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря.

Отже, на думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції заявленої позивачем до стягнення пені до суми 10 000 грн. повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Тому, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують, та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у справі №916/3051/23 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у справі №916/3051/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена та підписана у розумний строк, необхідний для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту, з урахуванням перебування суддів-членів колегії у відпусках.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.