Постанова

від 23.01.2024 по справі 910/7350/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа№ 910/7350/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Троянівське"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані"

до Приватного акціонерного товариства "Троянівське"

про стягнення 96 165,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Троянівське" 96 165,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору транспортного перевезення №ТП-04/10/2021-1 від 04.10.2021 в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350//23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Троянівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" 96165 грн 60 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог з огляду на надані позивачем докази в їх сукупності.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Троянівське" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- висновки суду у оскаржуваному рішенні не відповідають встановленим обставинам справи (п. 3 ч.1 ст. 277 ГПК України), оскільки висновок суду про те, що обсяг заборгованості становить 96 165, 60 грн. є хибним, тому що акт звірки взаємних розрахунків підписаний лише позивачем;

- відповідач вбачає недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими (п. 2 ч. 3 ст. 277 КПК України), оскільки в матеріалах справи є не підписані з боку Відповідача документи - акти наданих послуг та заявки;

- товарна-транспортна накладна є неналежним доказом у справі, оскільки не містить посилання на Договір, що унеможливлює пов`язання між собою ТТН та самого Договору.

16.08.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Троянівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Станік С.Р.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/7350/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 21.08.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Троянівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/7350/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

30.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7350/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 поновлено Приватному акціонерному товариству "Троянівське" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

19.09.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- з боку відповідача відсутні претензій чи зауваження до якості робіт;

- претензія була отримана відповідачем, однак відповіді на неї останнім не надано;

- товарно - транспортні накладні містять відбитки печаток вантажовідправника та вантажоодержувачів, що свідчить про отримання вантажу та належне виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеним договором;

- апеляційна скарга була подана без додержання вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ордер адвоката не містить посилання на представництво інтересів в Північному апеляційному господарському суді, а додана квитанція про оплату судового збору є неналежним доказом його оплати.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3990/23 від 03.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Троянівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетік Транс Компані" (перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Троянівське" (замовник) було укладено договір транспортного перевезення №ТП-04/10/2021-1 (договір), відповідно до умов якого перевізник за завданням замовника зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату. Під вантажем за цим договором розуміється сільськогосподарська продукція - насіння соняшнику врожаю 2021 року, що належить замовникові (надалі - вантаж). Послуги по перевезенню надаються вантажним автомобільним транспортом перевізника, який знаходяться у користуванні/володінні перевізника на законних підставах та знаходяться в належному технічному стані (п.п.1.1, 1.2, 1.3).

Перевізник організовує перевезення вантажів на підставі завдань на перевезення, що подаються замовником у письмовій (в т.ч. за допомогою засобів факсимільного, електронного зв`язку) або усній формі, не менше ніж за три години до моменту подання транспортних засобів в пункт завантаження, підписаних повноважним представником замовника (п.2.1 договору).

Сторони за договором погодилися, що вартість перевезення розраховується за наступною тарифною сіткою: місце завантаження: за межами села Шубків та Нова Українка Рівненського району Рівненської області (Білокриницька територіальна громада), місце розвантаження: Україна, 35825, Рівненська обл., Острозький р-н, село Верхів, вулиця Центральна, будинок 22, елеватор ТОВ "Ідек-2006", 270,00 грн з ПДВ за 1 т, вид зернової культури - соняшник (п.5.1 договору).

Вартість наданих послуг визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом 7 (семи) календарних днів з моменту закінчення надання послуг за цим договором. Замовник здійснює оплату вартості перевезення шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника наступним чином: в розмірі 80% від вартості наданих послуг на підставі підписаного сторонами акту приймання- передачі наданих послуг протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг; в розмірі 20% від вартості наданих послуг на підставі підписаного сторонами акту приймання- передачі наданих послуг та за умови реєстрації відповідної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства. Отримання перевізником від замовника оригіналів підписаного договору, актів приймання- передачі послуг, товаро-транспортних накладних є обов`язковою передумовою здійснення оплати за договором. У разі не отримання замовником оригіналів документів, передбачених у даному пункті договору, замовник призупиняє оплату за надані послуги до моменту отримання від перевізника оригіналів документів (п.п.5.3, 5.4, 5.6 договору).

Даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2021 (п.10.1 договору).

Відповідно до умов зазначеного договору, позивач прийняв вантаж відправника до перевезення та доставив його одержувачам, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, на яких містяться підписи відповідальних осіб та печатки вантажовідправника-відповідача та вантажоодержувачів.

Також позивачем були складені, підписані та направлені на адресу відповідача для підписання заявки до договору транспортного перевезення №ТП-04/10/2021-1 від 04.10.2021 №20.10 від 15.10.2021, №31.10 від 17.10.2021, №01.11 від 17.10.2021, №26.10 від 17.10.2021, реєстри до вказаних заявок, акти надання послуг №807 від 20.10.2021 на суму 37197,20 грн, №812 від 31.10.2021 на суму 41159,70 грн, №813 від 01.11.2021 на суму 34729,00 грн та №810 від 26.10.2021 на суму 101749,00 грн, а всього на загальну суму 214834,90 грн.

Позивачем були виставлені на адресу відповідача рахунки-фактури для оплати виконаних перевезень на вказану вище суму, а також складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив за виконані позивачем перевезення, у зв`язку з чим 30.03.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.03.2023 про сплату заборгованості на суму 96165,60 грн.

Оскільки відповідач відповіді на вказану претензію не надав, вартість наданих позивачем послуг з перевезення вантажів в повному обсязі не оплатив, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано своїх заперечень щодо позовних вимог, натомість такі заперечення викладено в апеляційній скарзі, які зводяться до тверджень про неналежність доказів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, оскільки зокрема документи не підписані з боку відповідача.

Перевіривши матеріали справи та доводи учасників, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 173 ГК України, господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст.909 Цивільного кодексу України).

Стаття 307 Господарського кодексу України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата ( ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п.5.4 договору замовник здійснює оплату вартості перевезення шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника наступним чином: в розмірі 80% від вартості наданих послуг на підставі підписаного сторонами акту приймання- передачі наданих послуг протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг; в розмірі 20% від вартості наданих послуг на підставі підписаного сторонами акту приймання- передачі наданих послуг та за умови реєстрації відповідної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства.

В обгрунтування позовних вимог та на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором, позивачем надано суду товарно-транспортні накладні, заявки до договору транспортного перевезення, реєстри до заявок, рахунки-фактури для оплати виконаних перевезень, акти надання послуг, а також складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

За висновками суду першої інстанції, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що позивачем були надані в повному обсязі послуги з перевезення вантажу, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладеними, копії яких додані до матеріалів справи.

Суд враховує, що вказані товарно-транспортні накладні, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, містять відбитки печаток вантажовідправника та вантажоодержувачів, що свідчить про отримання вантажу та належне виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами правочином, чим спростовуються заперечення відповідача щодо їх неналежності як доказу.

Крім того, позивачем на виконання умов договору були складені та направлені до Єдиного реєстру податкових накладних відповідні податкові накладні на надані послуги, що відповідно є підставою для проведення кінцевих розрахунків за договором згідно положень п.5.4 зазначеного правочину.

Відповідач у свою чергу заперечує щодо доказів наданих позивачем, посилаючись на те, що акти наданих послуг та заявки підписані лише з боку позивача.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи встановила, що дійсно, вказані документи підписані лише позивачем.

Разом з цим, матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду будь - яких заперечень щодо наданих позивачем послуг за договором чи мотивів відмови від їх підписання.

Виходячи з наявних у справі доказів у їх сукупності з урахуванням критерію вірогідності доказів, колегія суддів вважає, що позивачем доведено фактичне надання відповідачу послуг на загальну суму 214834,90 грн, з яких відповідачем було оплачено 118 669,30 грн, що відповідачем належним чином не спростовано.

Відтак, оскільки строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажів є таким, що настав, з урахуванням положень законодавства щодо обов`язовості виконання сторонами умов договору, то за правильним висновком суду першої інстанції позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 96165,60 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом враховується, що позивачем надано суду акт звірки взаємних розрахунків, однак відповідач заперечує щодо належності такого доказу, оскільки він підписаний лише позивачем, натомість колегією суддів такі заперечення сприймаються критично з огляду на достатність інших наявних доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених в мотивувальній частині, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку на підставі наявних у справі доказів у їх сукупності, висновки суду є вмотивованими,.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Троянівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 дія оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23 була зупинена з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України та у зв`язку з прийняттям постанови за результатами його апеляційного перегляду, дія вказаного рішення підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Троянівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/7350/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/7350/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко