Постанова

від 23.01.2024 по справі 910/13909/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа№ 910/13909/20 (910/11373/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Реколсен" арбітражного керуючого Петровської Наталії Андріївни

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 21.12.2023 (суддя Яковенко А.В.)

у справі №910/13909/20 (910/11373/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реколсен" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Петровської Наталії Андріївни

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна,

в межах справи №910/13909/20

за заявою Закритого акціонерного товариства "Беллюс Фирніче" (Естонська Республіка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реколсен"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реколсен" в особі ліквідатора Петровської Наталії Андріївни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна і додані до неї документи повернуто заявнику.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 повністю та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13909/20 (910/11373/23), призначено розгляд справи на 23.01.2024.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки у позові заявлено вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, а не результатів аукціонів. Підстави виникнення спору є пов`язані, оскільки щодо обох правочинів підставами вимог визначено те, що:

1) обидва правочини вчинялися після виникнення заборгованості перед кредиторами та з метою уникнення звернення стягнення на майно кредиторами;

2) обидва правочини вчинено без мети отримання прибутку, за заниженою ціною, з метою завдання шкоди кредиторам.

Для правочину із відчуження транспортного засобу HONDA ODYSSEY визначено також додаткову підставу - укладення правочину з заінтересованою особою по відношенню до боржника. Вимоги по обом правочинам обгрунтовуються також пов`язаними доказами - доказами, що підтверджують факт наявності заборгованості перед кредиторами на момент вчинення правочинів, а також доказами, що підтверджують факти продажу майна по заниженій ціні.

Також, скаржник зазначив про порушення судом першої інстанції ч. 6 ст. 173, ч. 5 ст.174 ГПК України, оскільки заявлені у позові вимоги не підпадають під обмеження встановлені ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, а відтак, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.03.2021 у справі № 910/16077/20, у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви. На переконання позивача, заявлені у позові вимоги є однорідними, оскільки виникли з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Вимоги про визнання права власності на спірне майно та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді реституції є похідними вимогами, пов`язаними між собою підставою виникнення та поданими доказами.

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не подали, про відкриття апеляційного провадження та призначення судового засідання були повідомлений належним чином, шляхом направлення поштового відправлення на адреси, що зазначені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2023 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Реколсен" арбітражний керуючий Петровська Наталія Андріївна звернулась у господарський суд в межах справи про банкрутство із позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2020/2092007 від 11.07.2020, укладений між ТОВ "Пуулукс" (попереднє найменування ТОВ "Реколсен") та ОСОБА_1 ; визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2020/2096213 від 14.07.2020, укладений між ТОВ "Пуулукс" та ОСОБА_2 ; визнання права власності ТОВ "Реколсен" на наступне майно: транспортний засіб марки HONDA, номерний знак НОМЕР_1 та транспортний засіб марки FORD, номерний знак НОМЕР_2 ; витребування у дійсних володільців на користь ТОВ "Реколсен" транспортних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/13909/20 (910/11373/23) повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Встановивши, що:

заявлені вимоги щодо визнання недійсним результатів аукціонів не пов`язані підставою їх виникнення, мають різний суб`єктний склад та спірне майно;

при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо укладання кожного договору, права власності на кожний транспортний засіб та витребування окремо кожного транспортного засобу у різних осіб;

за поданою заявником заявою фактично підлягають вирішенню два окремих спори з однією немайновою вимогою (визнання недійсним договору) та двома майновими вимогами (визнання права власності та витребування майна) між різними сторонами, оскільки власники транспортних засобів різні та предмет спору (майно) також різне;

під час розгляду справи необхідним є з`ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами підстави недійсності по кожному договору окремо, адже позивачем окрім заниженої ціни продажу транспортних засобів та період укладання спірних договорів, визначено ще одну підставу недійсності договору від 11.07.2020, який укладений із заінтересованою особою, що також потребує окремого дослідження судом,

місцевий господарський суд дійшов висновку, що за поданою позовною заявою підлягають вирішенню два окремих спори з різними підставами виникнення та поданими доказами, у зв`язку з чим позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Згідно з ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 5 статті 173 ГПК України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Тобто, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.

У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини 6 статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, позовні вимоги заявлені до двох відповідачів у зв`язку з укладенням двох договорів купівлі-продажу транспортних засобів на шкоду боржнику та кредиторам (фраудаторних правочинів) з метою виведення активів.

При цьому, позовні вимоги про визнання недійсними договорів ґрунтуються на різних підставах.

Так, як на підставу для визнання недійсним договору від 14.07.2020 позивач посилається на ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та невідповідність вказаного правочину п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, оскільки договір укладений за заниженою ціною з метою завдати шкоди боржнику та кредиторам.

Як на підставу для визнання недійсним договору від 11.07.2020 позивач посилається на ч. 1 та 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та невідповідність вказаного правочину п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, оскільки договір укладений із заінтересованою особою за заниженою ціною з метою завдати шкоди боржнику та кредиторам.

Отже, підстави позову щодо основних вимог про визнання недійсними договорів є різними, мають самостійний механізм доказування, а відтак не можуть підтверджуються однорідними доказами, як про те помилково зазначає позивач в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено правила об`єднання вимог, оскільки позовні вимоги заявлені до двох відповідачів щодо визнання недійсними двох різних правочинів, з різних правових підстав.

Колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскільки оскаржуване судове рішення містить явну описку у встановленні обставин щодо предмета позову, а саме помилково зазначено, що заявлені вимоги щодо визнання недійсним результатів аукціонів замість визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

Такі помилки не впливають на загальні висновки суду першої інстанції щодо дійсних обставин справи та не можуть бути визнані як підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги, які заявлені у цій справі, згідно з положеннями частини 1 статті 173 ГПК України не можуть бути об`єднані в одній позовній заяві, про що правильно зазначив суд першої інстанції. У даному випадку об`єднання відповідних позовних вимог матиме наслідком утруднення вирішення спору та не сприятиме процесуальній економії, враховуючи також і суб`єктний склад сторін - дві фізичні особи в якості співвідповідачів.

З огляду на вищенаведене доводи апеляційної скарги належить визнати неприйнятними, а висновок суду першої інстанції про неможливість об`єднання заявлених позовних вимог таким, що узгоджуються з положеннями статті 173 ГПК України.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 270, 271, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Реколсен" арбітражного керуючого Петровської Наталії Андріївни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/13909/20 (910/11373/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2024.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

Б.М. Поляков