Постанова

від 24.01.2024 по справі 910/5635/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р. Справа№ 910/5635/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Пакеліані Роми Бадрійовича

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.09.2023 про повернення позовної заяви

у справі №910/5635/22 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ"

до Міністерства юстиції України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача:

1) приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1",

2) фізична особа-підприємець Пакеліані Рома Бадрійович

про визнання протиправним та скасування наказу №1623/5 від 25.04.2022,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25.04.2022 № 1623/5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ, яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №30433046 від 13.07.2016 про реєстрацію права власності за позивачем на об`єкт нерухомого майна, порушує права позивача, як законного володільця об`єкта нерухомості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 (суддя Мандриченко О.В.), яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 Приватне підприємство "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" звернулося до суду касаційної інстанції з відповідною касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2023 касаційну скаргу Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 прийняв справу до розгляду та призначив підготовче судове засідання.

20.09.2023 від ФОП Пакеліані Р.Б. надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в якій просив: визнати відсутнім у ПП «Творча майстерня «Престиж» право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Київ, пр. Героїв Сталінграду буд.6, корпус 9, приміщення 1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.07.2016 №30433046, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнишем Ю.В., про реєстрацію права власності ПП «Творча майстерня «Престиж».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2023 повернуто позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову заявнику, з посиланням на положення ст. 49 та ч. 6 ст. 180 ГПК України. Залучено за власною ініціативою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Пекеліані Рому Бандрійовича.

Повертаючи позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ФОП Пекеліані Р.Б., суд першої інстанції виходив з того, що:

- ФОП Пакеліані Р.Б. в позовній заяві заявляє інший предмет позову, ніж предмет позову заявлений ПП «Творча майстерня «Престиж» в рамках даної справи. Крім того, в рамках даного спору перевіряється лише правомірність скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності за позивачем, а отже в предмет доказування входить правомірність дій відповідача щодо скасування рішення реєстратора щодо набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомості.

- ФОП Пакеліані Р.Б., вважаючи, що позивач претендує саме на належне йому нерухоме майно, також наголошуючи на тому, що реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно було здійснено неправомірно, а отже вказана третя особа своїм позовом в більшій мірі підтримує позицію відповідача у справі щодо незаконності реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно за рішенням реєстратора.

- оскільки предметом позову ФОП Пакеліані Р.Б. є інші вимоги, які знаходяться поза межами предмета спору у справі № 910/5635/22 розгляд якої вже розпочався, більше того дана справа знаходиться на новому розгляді, а отже є сумнівним з точки зору процесуальної економії подання при новому розгляді справи позовів (зустрічних чи третьої особи з самостійними вимогами, які не розглядались до направлення справи на новий розгляд), тому суд дійшов до висновку про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору заявнику на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з недотриманням заявником частини 2 зазначеної статті.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, фізична особа-підприємець Пакеліані Рома Бадрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/5635/22 в частині повернення позовної заяви фізичної особи-підприємця Пакеліані Роми Бадрійовича - третьої особи, який заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, направити справу №910/5635/22 до господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Так судом першої інстанції було безпідставно ототожнено та не враховано відмінностей між поняттями «предмет спору» та «предмет позову», при вирішенні питання щодо прийняття поданої ФОП Пакеліані Р.Б. позовної заяви, суд мав встановити чи стосується позовні вимоги предмета спору, а не предмета позову. Судом не було враховано, що предметом спору в даній справі є нерухоме майно (нежитлове приміщення), державну реєстрацію права власності на яке намагається відновити позивач шляхом подання первісного позову. Водночас про права на вищевказане майно (нежитлове приміщення) заявляє ФОП Пакеліані Р.Б. шляхом подання позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимог щодо предмета спору, тому позов останнього заявлений щодо того ж самого предмет спору та підлягає спільному розгляду з первісним позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу у справі №910/5635/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 17.10.2023 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/5635/22 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5635/22.

30.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5635/22.

За приписами ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ФОП Пакеліані Р.Б., ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, учасникам справи встановлено строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

28.11.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в іі задоволенні та зазначає, що позовна заява третьої особи має містити саме самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі.

29.11.2023 через канцелярію суду від відповідача (Міністерства юстиції України) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в задоволенні якої просив відмовити, оскільки предметом спору у даній справі є наказ Міністерства юстиції України, прийнятий ним як суб`єктом владних повноважень за результатами розгляду скарги, а отже, розглядаючи дану справу та враховуючи приписи ч.1 ст. 14 ГПК України, суди повинні вирішувати питання щодо відповідності законодавству оскарженого наказу. При цьому, звертає увагу, що у даній справі позивачем заявлено вимоги лише до Міністерства юстиції України і лише щодо скасування оскарженого наказу.

Вказав , також на те, що у даній справі не було заявлено позовних вимог щодо визнання чи невизнання права власності на спірне нерухоме майно, а також враховуючи, що скасування оскарженого наказу жодним чином не вплине на право власності інших осіб, включно з ФОП Пакеліані Р.Б., такі позовні вимоги повинні бути заявлені до належного відповідача або відповідачів у самостійному позові.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується відповідно до матеріалів оскарження, приватне підприємство "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25.04.2022 № 1623/5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ, яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №30433046 від 13.07.2016 про реєстрацію права власності за позивачем на об`єкт нерухомого майна, порушує права позивача, як законного володільця об`єкта нерухомості.

20.09.2023 від ФОП Пакеліані Р.Б. надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в якій просив: визнати відсутнім у ПП «Творча майстерня «Престиж» право власності на нежитлове приміщення; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.07.2016 №30433046, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнишем Ю.В., про реєстрацію права власності ПП «Творча майстерня «Престиж».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2023 повернуто позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову заявнику, з посиланням на положення ст. 49 та ч. 6 ст. 180 ГПК України. Залучено за власною ініціативою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Пакеліані Рому Бандрійовича.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Отже, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 49 ГПК України необхідною умовою для подання третьої особою позову є її самостійні вимоги на предмет спору. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Так, третя особа з самостійними вимогами може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем, тобто самостійність вимоги третьої особи полягає у тому, що вона вважає, що у відповідних правовідносинах з відповідачем перебуває саме вона, тому заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір (виключно в межах заявленого первісним позивачем предмету позову) на свою користь. Відтак, вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи в розумінні ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

З матеріалів справи слідує, що третя особа в позовній заяві заявляє інший предмет позову, ніж предмет позову заявлений ПП «Творча майстерня «Престиж» в рамках даної справи, оскільки предметом спору є правомірність скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності за позивачем, а третя особа ФОП Пакеліані Р.Б., заявляє позовні вимоги про визнання відсутнім у ПП « Творча майстерня «Престиж» права власності на нежитлове приміщення та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.07.2016 №30433046, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнишем Ю.В., про реєстрацію права власності ПП «Творча майстерня «Престиж».

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції про те, що заявлені у ФОП Пакеліані Р.Б вимоги не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 910/5635/22, у розумінні ст. 49 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень ч.1 ст. 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально - правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідача, не може бути визнано вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Слід акцентує, що предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Отже, враховуючи приписи частини першої статті 49 ГПК України колегія суддів висновує, що позовна заява третьої особи має містити саме самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі.

У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.08.2023 у справі 910/12744/22.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №908/1688/20 вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача , іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаним з первісним.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 01.08.2019 у справі №916/1743/18, від 20.09.2021 у справі №638/3792/20с є безпідставними, оскільки в зазначених справах було заявлено конкретні вимоги майнового характеру, (як то стягнення коштів), або конкретні вимоги щодо права власності на спірне майно, (як то скасування договорів та інших правочинів, які стали підставою набуття права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння), які відсутні у даній справі №910/5635/22, оскільки предметом розгляду даної справи є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/5635/22/22, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пакеліані Роми Бадрійовича на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/5635/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/5635/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали оскарження № 910/5635/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко