Постанова

від 17.01.2024 по справі 903/551/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Справа № 903/551/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" на рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2023 (повний текст - 11.09.2023) у справі №903/551/23 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки

про стягнення 1324216,44 грн.

за участю представників

позивача (апелянта) - Масюк Г.С. (в залі суду);

відповідача - Пивовар В.В., Чечелюк О.Ю. (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.09.2023 у справі №903/551/23 відмовлено повністю у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки про стягнення 1324216 грн 44 коп., у тому числі 686916 грн 44 коп. пені та 637300 грн збитків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що суд помилково оцінює письмові документи з особистими підписами та відтисками печаток сторін, які надсилались за допомогою засобів зв`язку під час листування за електронними адресами сторін, зазначеними у реквізитах договору поставки, як електронні документи, зауважуючи про відсутність на цих документах електронного підпису як обов`язкового реквізиту з посиланням на неправильне тлумачення ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Надіслані засобами електронного зв`язку (на вказану в договорі електронну адресу) листи між позивачем та відповідачем не є електронними документами, адже, документ, роздрукований особисто керівником кожної із сторін, підписаний та відсканований є копією письмового документу. Тому має місце неправомірне визнання наданого позивачем листування за допомогою електронної пошти як таких, що не є належними та допустимими доказами.

Письмовими документами самого відповідача, які ним визнаються, не оспорюються (повідомлення від 10.01.2023 та від 13.01.2023), підтверджується факт відмови відповідача від поставки товару з підстав відсутності цього товару, та припинення виконання зобов`язань відповідачем в односторонньому порядку у зв`язку з чим він і не надавав жодних супровідних документів, за якими позивач міг би здійснювати на зерносховищі третьої особи завантаження конкретних обсягів зерна на кожний автомобіль. Без відповідних видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які видаються саме відповідачем (п.п.2.3, 2.4 Договору) та містять інформацію про найменування, точну кількість, вагу товару, позивач не мав підстав та можливості завантажити та перевозити товар.

Апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 09.06.2021 у справі №915/1988/19, так як сторони не дійшли до етапу перевезення товару, оскільки Постачальник попередньо відмовився надавати Покупцю як товар, так і документи на нього, та сам заявив про відсутність товару, що доводиться його ж власними документами, які визнає та не оспорює позивач.

Апелянт звертає увагу, що згідно п.п.2.3, 2.4 Договору поставки саме на Постачальника, тобто на відповідача, покладено обов`язок надати Покупцю товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, що не було ним належним чином виконано та призвело до неможливості відвантажити товар на транспорт Покупця та здійснити поставку.

Зазначає, що положеннями п.п.2.4, 10.6, розд.11 Договору поставки, Специфікації №1 передбачено надсилання документів на електронні адреси та зазначено такі адреси сторін.

Звертає увагу, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №903/293/23, яка набрала законної сили з моменту її проголошення, судом встановлено, що за договором поставки №26/12/2 від 26.12.2022 було поставлено лише частину товару, та має місце порушення постачальником обсягу та строків поставок, оскільки у визначений договором строк, тобто до 15.01.2023 відвантажено лише три вантажівки товару загальною кількістю близько 73 тони (з 300 тон).

Також зазначає, що судом першої інстанції неправомірно визнано поважними причини пропуску процесуального строку на подання суду відповіді на адвокатський запит від 26.06.2023 та нотаріально посвідчених заяв свідків від 18.07.2023 та долучено ці докази до матеріалів справи після закриття підготовчого провадження в день ухвалення рішення.

Тому, за твердженням апелянта, станом на 26.05.2023 загальний розмір пені та збитків, завданих порушенням виконання зобов`язання становить: 1324216,44 грн, в тому числі: пеня - 686916,44 грн, різниця за вимушену купівлю аналогічного товару у іншого постачальника за вищою ціною для виконання зобов`язання з іншими суб`єктами господарювання - 637300,00 грн.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2023 у справі №903/551/23 та прийняти нове судове рішення, яким задоволити позов ТОВ "Торгова група Зернарі" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки про стягнення 1324216,44 грн, в тому числі: пеня - 686916,44 грн; збитки - 637300,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Листом від 05.10.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Волинської області. 13.10.2023 матеріали справи №903/551/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" на рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2023 у справі №903/551/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 29.11.2023 об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4; запропоновано відповідачу у строк до 03.11.2023 подати в порядку передбаченому ст.263 ГПК України письмовий відзив на апеляційну скаргу.

01.11.2023 до суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві відповідач зазначає, що ключовим в рамках даної справи фактом є те, що автотранспорт позивача не приїзжав, не приїхав та не приїжджає на завантаження і відповідач в усіх своїх документах послідовно доводить вказану обставину.

Стверджує, що із документу в документ позивач змінює, додає та вилучає обставини, на які посилається, позиція позивача є непослідовною. Позивач, стягуючи пеню і збитки, обґрунтовував їх непоставкою продукції, а не ненаданням документів за поставку попередньої партії продукції.

Зазначає, що ненадання документів не має стосунку до заявленої вимоги про стягнення коштів з огляду на те, що позивач стягує кошти у зв`язку з твердженням, що товар не було поставлено, а не у зв`язку з тим, що не було надано оригіналів документів.

Звертає увагу, що в даній справі договором не передбачено попереднє погодження листуванням, попереднє надсилання листів і відповіді щодо завантаження товару, тому посилання позивача на електронну переписку не заслуговує на увагу.

Також зазначає, що якби автотранспорт насправді було поставлено, а відповідач не завантажив з будь-яких причин товар, то виключно тоді позивач мав би право вимоги на стягнення коштів. Проте позивач свого обов`язку не виконав і автотранспорт не поставив.

Відповідач стверджує, що позиція позивача про відмову відповідача від поставки товару не відповідає дійсності, адже товар не було завантажено не через небажання відповідача, а тому що автомобільний транспорт не приїхав для завантаження продукції.

За доводами відповідача позивач відмовився від виконання зобов`язань не одразу, а тільки в березні 2023 року, після того, як 17.01.2023 відповідач надіслав повідомлення позивачу, де зауважив, що останнім не було виконано п.6 Специфікації №1, податкова накладна на проданий ріпак була зареєстрована 10.01.2023, і відповідач висловлював прохання терміново погасити заборгованість в сумі 149289,95 грн, термін сплати яких сплив ще 12.01.2023. Натомість 31.01.2023 позивач надіслав претензію про сплату збитків. І лише після цього, з огляду на суттєві порушення позивачем умов Договору поставки, на підставі положень Договору та норм Цивільного кодексу Украйни, - відповідач від виконання зобов`язань, визначених Договором, - відмовився.

Відповідач зазначає, що у разі наявності розбіжностей між перевізником і вантажовідправником щодо обставин, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності учасника перевезення, такі обставини мають бути оформлені актом у передбаченій Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні формі, акт засвідчуються підписами вантажовідправника і водія. При відмові однієї із сторін від складання акта він складається за участю представника незацікавленої сторони. У разі відмови представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки від складання та підписання такого акту, водій позивача мав скласти його самостійно та засвідчити викладені в акті обставини підписом представника незацікавленої сторони.

Необґрунтованими вважає твердження позивача щодо того, що він змушений був укласти договір із ТОВ "Агротрейд Групи" на поставку ріпаку за вищими цінами, так як договір поставки №31/10, укладений позивачем та ТОВ "Агротрейд Групп", був підписаний 31.10.2022, що свідчить про його укладення за 2 місяці до укладення договору між позивачем та відповідачем на поставку ріпаку.

Звертає увагу, що сторона відповідача письмово повідомляла, що неможливість подання доказів разом із відзивом (заяв свідків та відповіді на адвокатський запит), пов`язана з тим, що останні були відсутні у відповідача на момент подання відзиву, так як заяви свідків датовані 18.07.2023, а відповідь на запит 26.06.2023. Долучені в якості додатків заяви свідків підтверджують факт неприбуття на територію ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» автомобілів від позивача в період з 03.01.2023 по 15.01.2023.

На підставі викладеного відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки про стягнення 1324216 грн 44 коп. відмовити в повному обсязі.

27.11.2023 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" надійшло клопотання в якому останній, посилаючись на положення ст.ст.42, 169, 170 ГПК України, просить розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі". Також зазначає, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Миханюк М.В. у період з 28.11.2023 по 05.12.2023, судове засідання 29.11.2023 об 11:30год. не відбулося.

Ухвалою суду від 06.12.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2023 об 14:40 год.

Ухвалою суду від 13.12.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.01.2024 об 11:30 год.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.01.2024 представниця позивача підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та надала пояснення по справі. Просила скасувати рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2023 у справі №903/551/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представники відповідача заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, надали пояснення по справі. Просили суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2023 у справі №903/551/23 - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

26.12.2022 між ТОВ "Торгова група Зернарі" (Покупець) та СГТОВ імені Лесі Українки (Постачальник) укладено Договір поставки №26/12/2, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (надалі іменується "Товар"), вказаний в Специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату.

Як погоджено у п.2.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010р), обумовлених сторонами в специфікаціях до даного договору.

Згідно п.2.3 Договору одночасно з Товаром Постачальник передає наступні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п.2.4 Договору, у випадку, якщо Постачальник немає можливості супроводити поставку товару оригінальними документами згідно п.2.3., приймання Товару може відбуватись за скан.копіями цих документів, заздалегідь направленими на електронну адресу Покупця.

У розділі 3 Договору "Строки та порядок поставки" сторони погодили, що поставка Товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість Товару, яка зазначена у Специфікаціях. Поставка партії Товару здійснюється в строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору. Право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить за цим договором з моменту оплати повної вартості Товару. Перевезення Товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця. Датою поставки Товару є дата, що вказана у видатковій накладній. Сторони цього Договору визнають, що особи які підписують від їх імені видаткові, товарно-транспортні накладні, та інші документи, що підтверджують виконання взаємних обов`язків по цьому Договору та відображають рух Товару, є особами належним чином уповноваженими на підписання зазначених документів, та виконання у зв`язку з цим відповідних дій, як то приймання або відпуск Товару, передачу Товару перевізнику на зберігання, тощо.

Відповідно до п.5.4 Договору умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію Товару визначаються в Специфікації до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п.5.5 Договору датою оплати за Товар буде вважатися день зарахування грошових коштів на рахунку Постачальника.

Відповідно до п.п.7.1 - 7.3 Договору за невиконання, неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, Сторони погодили, що несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором. У випадку порушення строків оплати Товару з боку Покупця, Постачальник має право в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання зобов`язань, визначених у даному Договорі, та вимагати повернення товару частково або в повному обсязі. У випадку прострочення строків поставки за даним договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Пунктами 9.1, 9.2 Договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 12.08.2023. У випадку, якщо за тридцять календарних днів до закінчення терміну дії Договору, жодна із сторін письмово не заявить про свій намір його розірвати, Договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою Сторін та вчиняється в письмовій формі з обов`язковим підписанням обома Сторонами відповідної додаткової угоди.

У розділі 11 зазначено наступні реквізити сторін:

Постачальник: СТзОВ імені Лесі Українки; юридична адреса: 45061, Волинська область Ковельський район с.Колодяжне, вулиця Лесі Українки, 11; код ЄДРПОУ 03736842; ІПН 037368403063, р/р НОМЕР_1 , АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО-3305299, e-mail: lesiakovel@ukr.net, тел.(03352) 6-56-15: тел.(03352) 9-02-25.

Покупець: ТОВ «Торгова група Зернарі»; юридична адреса: 45008, м.Ковель, вул.Брестська 111м; ЄДРПОУ - 43432677; ІПН - 434326713056; р/р: НОМЕР_2 ; в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 303440; e-mail: tzernari@gmail.com, тел.0961735241.

Договір підписаний сторонами та завірений їх печатками.

Відповідно до Специфікації №1 від 26.12.2022 до Договору поставки №26/12/2 від 26.12.2022 постачальник - СГ ТОВ "Імені Лесі Українки" взяв на себе зобов`язання: здійснити поставку партії товару Покупцеві: 300 тон ріпака загальною вартістю 5100000грн включно з ПДВ.

Відповідно до п.п.5, 6 Специфікації строк поставки товару - до 15 січня 2023 року, оплата Товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту Покупця в обсязі 86 відсотків вартості завантаженого товару, але до моменту розвантаження Товару із транспорту Постачальника та 14 відсотків - протягом двох днів після реєстрації податкової накладної податку на додану вартість та надання оригінальних документів Покупцю.

Відповідно до умов Специфікації №1 від 26.12.2022 позивач електронною поштою надіслав відповідачу лист на завантаження №27/12/2022 від 27.12.2022 з проханням завантажити ріпак у пункті завантаження (м.Ковель, вул.Луцька,15).

Згідно видаткових накладних №РН-000280, РН-000281, РН-000282 від 28.12.2022 ТОВ "Торгова група Зернарі" отримано ріпак урожаю 2022 року в загальній кількості 73т. Вказаний товар позивачем оплачено повністю згідно з умовами п.6 Специфікації №1 до Договору поставки №26/12/2 від 26 грудня 2022 року, а саме по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 86 відсотків вартості завантаженого товару, але до моменту розвантаження Товару із транспорту Постачальника та решта 14% мало бути оплачено протягом двох днів після реєстрації податкової накладної податку на додану вартість та надання оригінальних документів покупцю.

Позивач вказує, що незважаючи на те, що відповідач не надав оригіналів документів, визначених п.2.3. Договору поставки, а саме - рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, покупець повністю оплатив придбаний товар, що підтверджується платіжними інструкціями №732 від 28.12.2022 та №645 від 06.03.2023.

Згідно з митними деклараціями, придбаний ТОВ "Торгова група Зернарі" в загальній кількості 73 тон був реалізований та завантажений на транспортні засоби UAB "Agrologistika LT".

03.01.2023 електронною поштою позивач надіслав відповідачу черговий лист на завантаження вих.№04/01/2023 з проханням завантажити ріпак для ТОВ "ТГ Зернарі" 04.01.2023 за адресою: м.Ковель, вул.Луцька, 15 згідно договору поставки та специфікації №1 від 26.12.2022 на чотири авто (UAB "Agrologistika LT"): НОМЕР_3 /НОМЕР_5, водій ОСОБА_1 ; НОМЕР_10/ НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 ; НОМЕР_6/НОМЕР_7, водій ОСОБА_3 ; НОМЕР_8/НОМЕР_9, водій ОСОБА_4 .

За твердженням позивача, 04.01.2023 відповідач не надав доступ для здійснення поставки (завантаження товару) вказаним водіям, які прибули та очікували завантаження за адресою: м.Ковель вул.Луцька, 15. Оскільки про причини ненадання товару відповідач не повідомив, позивач очікував виконання договору та 09.01.2023 змушений був повторно надіслати відповідачу електронною поштою лист (вих.№09/01/2023) на завантаження товару 10.01.2023 на зазначені чотири авто, які очікували завантаження. Також позивач доводить, що оскільки строк поставки за Специфікацією №1 спливав 15 січня 2023 року і весь транспорт для завантаження товару вже був в дорозі до м.Ковель, 10.01.2023 позивач засобами електронного зв`язку надіслав відповідачу повідомлення-заяву про те, що на виконання Договору №26/12/2 від 26.12.2022 та специфікації №1 від 26.12.2022 в терміни, передбачені специфікацією буде поставлено автомобілі на завантаження всієї партії товару згідно договору; листи на завантаження будуть надані згідно партій завантаження. Також позивач зазначає, що 10.01.2023 ТОВ "Торгова група Зернарі" електронною поштою надіслало відповідачу два листи вих.№10/01/2023 та вих.№11/01/2023 на завантаження товару 11.01.2023 та 13.01.2023 на чергові вісім авто.

10.01.2023 відповідач надіслав позивачу повідомлення вих.№7, у якому вказано про неможливість виконання договору поставки №26/12/2 від 26.12.2022 з незалежних від відповідача причин, оскільки ріпак знаходився на збереженні у ТДВ "Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів"; внаслідок тяжких погодних умов (велика кількість опадів у вигляді дощу, снігу) та регулярних відключень електроенергії не вдалось зберегти ріпак належної якості, тобто його якість на даний момент не відповідає вимогам ДСТУ; на даний момент приймаються всі можливі зусилля для того, щоб вийти з цієї ситуації.

В той же день, 10.01.2023 електронною поштою позивач надіслав відповідь на вищевказане повідомлення, у якому повідомив про готовність сприяти вирішенню сторонами усіх проблем для виконання договору та зазначив, що автомобілі на весь об`єм товару, який був законтрактований, поставлено на завантаження згідно термінам специфікації N91 від 26.12.2022, простій кожного автомобіля буде коштувати 250 євро; за неналежне зберігання товару несе відповідальність безпосередньо продавець по договору. Зазначено прохання надати контактні дані особи, яка може надати доступ для відбору зразка якості зерна для вирішення питання щодо якості товару. Також було вказано, що в разі отримання показників ріпаку, який відповідає нормам ДСТУ, позивач готовий переглянути умови оплати, вказані в специфікації №1 від 26.12.2022 та викупити одним платежем. Щодо нерегулярного постачання електроенергії, повідомлено про готовність автомобілів стояти на завантаження згідно графіку подачі електроенергії на підприємстві. Крім того, у вказаній відповіді позивач заявив про можливість розгляду продовження термінів відвантаження товару та просить розглянути запропоновані варіанти вирішення ситуації.

Позивач також вказує, що у зв`язку з відсутністю реагування на вказані пропозиції позивача, 12.01.2023 позивач надіслав заяву-повідомлення про те, що СГТОВ імені Лесі Українки не надано відповіді на лист від 10.01.2023 щодо усунення форс-мажорних обставин, також не отримано відповідь щодо перевірки показників якості зерна ріпака, не надано відповідь щодо продовження чи корегування терміну відвантаження зерна, чи будь-яких інших варіантів виконання договору зі сторони відповідача. У цьому ж листі позивач просив повідомити чи усунені форс-мажорні обставини чи наміри щодо виконання договору поставки. Крім того, повторно повідомлено, що 12 автомобілів зупинені та очікують завантаження товару.

13.01.2023, тобто за два дні до закінчення передбачених специфікацією строків поставки товару, відповідач надіслав позивачу повідомлення, у якому зазначив, що згідно специфікації №1 від 26.12.2023 відвантаження має бути здійснено до 15.01.2023. Станом на 18:00 робочого дня 13.01.2023 автомобілі від позивача на завантаження не прибули. ТзДВ "Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів" не буде працювати 14.01.2023 та 15.01.2023, тому не буде можливості здійснити відвантаження продукції. Вважає, що з 16.01.2023 специфікація №1 від 26.12.2022 до договору поставки №26/12/2 від 26.12.2022 втрачає свою чинність.

31.01.2023, та повторно 20.02.2023, позивач надіслав відповідачу претензії, у яких зазначалося прохання розглянути її протягом 10 календарних днів, повідомити про дату виконання зобов`язання за договором поставки та специфікацією №1 від 26.12.2022, а також сплатити позивачу неустойку та збитки. Факт надіслання претензій відповідачу підтверджується описом вкладення та накладною АТ «Укрпошта».

13.03.2023 відповідач надіслав повідомлення про відмову від виконання зобов`язань, визначених договором поставки №26/12/2 від 26.12.2022.

Позивач вказує, що у зв`язку з невиконанням відповідачем договору, ТОВ "Торгова група Зернарі" змушене було придбати подібний товар (ріпак) у іншого постачальника - ТОВ "Агротрейд групп", проте за вищою ціною.

Таким чином, позивач доводить, що відповідач в повному обсязі не виконав умови договору поставки, не завантажив обумовлений товар (ріпак) на надані позивачем автомобілі. Починаючи з 16 січня 2023 року мало місце прострочення виконання договірного зобов`язання з поставки товару в кількості 227 тон на суму 3857300,05 грн, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу 686916,44грн пені за період з 16.01.2023 по 26.04.2023 та понесені збитки на суму 635000грн, пов`язані з простоєм транспорту та відсутністю товару.

Як вбачається з долучених відповідачем нотаріально посвідчених заяв свідків від 18.07.2023, а саме охоронників ТОВ "Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів" Музичука А.П., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в період з 03.01.2023 по 15.01.2023 на територію товариства автомобілі від ТОВ "Торгова група Зернарі" не прибували, водіїв чи представників ТОВ "Торгова група Зернарі" в дні роботи не бачили. Зазначене також підтверджується відповіддю ТОВ "Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів" на адвокатський запит позивача від 26.06.2023.

Крім того, згідно долученого відповідачем листа ТОВ "Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів" (вих.№21/06 від 21.06.2023), на території елеватора товариства у складах, що орендуються СГ ТОВ імені Лесі Українки з листопада 2022 року по 21.06.2023 знаходиться зерно ріпаку у кількості 300 тон, що належить СГ ТОВ імені Лесі Українки.

Також, колегія суддів відмічає, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки зверталося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Зернарі" про стягнення 15460,72 грн (з яких 11043,37 грн пені, 4417,35 грн річних) за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 26.12.2022 №26/12/2 щодо своєчасної оплати товару.

Зокрема, у цьому спорі, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2023 року у справі №903/293/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Зернарі" задоволено. Рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2023 у справі №903/293/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

Апеляційним господарським судом у справі №903/293/23 встановлено, що за Договором поставки №26/12/2 від 26.12.2022 у встановлений договором строк, тобто до 15.01.2023 було відвантажено лише 3 вантажівки товару загальною кількістю близько 73 тони (з 300 тон), вартістю 1242699,95 грн, і цю частину повністю оплачено ТОВ "Торгова група "Зернарі", що також визнається сторонами спору. СТОВ імені Лесі Українки не доведено та не підтверджено доказами виконання власних зобов`язань, за результатами яких у ТОВ "Торгова група "Зернарі" виникає зустрічний обов`язок. Відповідно не доведено порушення строків оплати товару Покупцем, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з останнього пені та річних відсотків за порушення строків оплати за договором №26/12/2 від 26.12.2022.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України передбачено, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

За ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Щодо електронної переписки сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Зокрема, суд першої інстанції зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору та специфікацій, сторонами не передбачено умов щодо можливості електронного листування під час виконання договору, сторони не погоджували електронні адреси та перелік осіб, уповноважених вести електронне листування щодо виконання договору поставки. У договорі відсутня офіційна електронна адреса сторін.

Проте, це не відповідає фактичним обставинам, оскільки сторонами не виключалася можливість електронного обміну документами, що зокрема вбачається з положень п.2.4 Договору, а у розділі 11 Договору поставки та Специфікації №1 серед реквізитів сторін зазначено електронні адреси сторін.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що з наданих позивачем роздруківок електронних листів, адресованих СГ ТОВ імені Лесі Українки, не вбачається кому саме та що саме було надіслано електронною поштою, а документи не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа та відсутні докази отримання адресатом таких листів. А отже, надане позивачем листування за допомогою електронної пошти не є належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками та вважає за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, а саме:

"31. Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

32. Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

33. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону №851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

34. Згідно із частиною першою статті 7 Закону №851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

35. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

36. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

37. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

38. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах".

Колегія суддів відмічає, що скан.копії листів, заяв та відповідей позивача відповідачу містять підпис директора ТОВ "Торгова група Зернарі" ОСОБА_8 та відтиск печатки товариства.

Вказані скан.копії було направлено з електронної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" (tzernari@gmail.com) на електронну адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки (lesiakovel@ukr.net), які були прописані сторонами у розділі 11 Договору поставки та у розділі Специфікації №1 під назвою «Реквізити сторін».

Скан.копії повідомлень вих.№7 від 10.01.2023 та б/н від 13.01.2023 містять підпис директора СГ ТОВ імені Лесі Українки ОСОБА_7 та відтиск печатки товариства.

Вказані скан.копії повідомлень було направлено з електронної адреси Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки (lesiakovel@ukr.net) на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" (tzernari@gmail.com), які були прописані сторонами у розділі 11 Договору поставки та у розділі Специфікації №1 під назвою «Реквізити сторін».

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем листи дають можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Також слід відмітити, що апеляційний господарський суд у справі №903/293/23 встановив, що порушення Постачальником обсягу та строків поставок було предметом претензій, які 31.01.2023 та 20.02.2023 були надіслані ТОВ «Торгова група Зернарі» до СТОВ «Імені Лесі Українки», та які долучено самим СТОВ «Імені Лесі Українки» до матеріалів його позову. У цих претензіях вказано, що листами від 10.01.2023 та від 12.01.2023 ТОВ «Торгова група Зернарі» повідомляло СТОВ імені Лесі Українки про направлення на адресу відвантаження 12 транспортних засобів UAB «Agrologistika LT», які до 16.01.2023 очікували товар.

Колегія суддів відмічає, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.01.2024 у справі №903/551/23 представник відповідача підтвердив факт такої переписки та направлення відповідачем електронного листа вих.№7 від 10.01.2023 позивачу.

Зважаючи на встановлені вище обставини, колегія суддів приймає як належні докази у справі вказані вище електронні листи з відповідними вкладеннями скан.копій оригіналів документів.

Відповідач у листі вих.№7 від 10.01.2023 повідомляє позивача про неможливість виконання Договору поставки №26/12/2 від 26.12.2022 по незалежних від нього причинах тому, що даний ріпак знаходився на збереженні у ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів», внаслідок тяжких погодних умов (велика кількість опадів у вигляді дощу та снігу), та регулярних відключень електроенергії їм не вдалось зберегти ріпак належної якості, тобто його якість на даний момент не відповідає вимогам ДСТУ. На даний момент приймаються всі можливі зусилля для того, щоб вийти з цієї ситуації. В зв`язку з цими форс-мажорними обставинами просить позивача з даного дня, не відправляти автомобілі на завантаження.

Тобто, саме відповідач фактично відмовився від належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки, що підтверджується його власними листами: повідомлення вих.№7 від 10.01.2023 про неможливість виконання договору поставки №26/12/2 від 26.12.2022 та відсутність товару.

З даного листа колегія суддів робить висновок про односторонню відмову відповідача від виконання умов Договору поставки №26/12/2 від 26.12.2022.

З електронного листування сторін також вбачається, що позивач неодноразово повідомляв відповідача, що водії 12 авто зупинилися в дорозі й очікували погодження та надання доступу до завантаження товару та необхідні документи. Також позивач повідомив про готовність переглянути умови договору та специфікації №1 стосовно якості, ціни, строків, зручних графіків відвантаження.

З постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №903/293/23 вбачається, що СТОВ імені Лесі Українки не доведено та не підтверджено порушення Покупцем строків оплати товару за договором №26/12/2 від 26.12.2022, оскільки СТОВ імені Лесі Українки не доведено та не підтверджено доказами виконання власних зобов`язань.

Однак, жодного реагування зі сторони відповідача на вищевказані пропозиції не було, відповідач не вчинив дій, спрямованих на подальше виконання договору чи зменшення збитків позивача, пов`язані з простоєм транспорту та відсутністю товару.

При цьому, обов`язок позивача забезпечити відвантаження товару безпосередньо залежав від належного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо забезпечення наявності товару належної якості та попереднього надання відповідачем оригіналів супровідних документів.

Відповідно до п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основним документом на перевезення є товарно-транспортна накладна.

При цьому, згідно п.2.3 Договору одночасно з Товаром Постачальник передає наступні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна.

Тобто, умовами договору на Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки, як Постачальника, покладено обов`язок одночасно з товаром передати товарно-транспортну накладну.

Без відповідних видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які видаються відповідачем згідно умов п.п.2.3, 2.4 Договору та містять інформацію про найменування, точну кількість, вагу товару, позивач не мав підстав та можливості завантажити та перевозити товар.

Суд першої інстанції помилково зазначає, що у випадку відмови відповідача від завантаження товару на автомобілі позивача, такі обставини мали бути оформлені актом про обставини відмови СГ ТОВ імені Лесі Українки від завантаження автомобіля у формі, передбаченій Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

При цьому, суд також помилково посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 09.06.2021 у справі №915/1988/19, яка не є подібною та стосується інших обставин справи, у яких сторони спору виконали свої зустрічні зобов`язання щодо передачі товару, надання супровідних документів та перейшли до етапу перевезення товару і мають місце розбіжності між сторонами що виступають в господарських відносинах перевізником та вантажовідправником (щодо невідповідності між характеристиками товару та даними, зазначеними у товарно-транспортній накладній; порушення пломб, неналежне пакування і т.ін.).

Зокрема, у типовій формі цього Акту обов`язково має зазначатися супровідний документ на перевезення - товарно-транспортна накладна на певний товар у вказаній кількості, асортименті, тощо.

У даній справі №903/551/23, сторони не дійшли до етапу перевезення товару, оскільки Постачальник попередньо відмовився надавати Покупцю як товар, так і документи на нього, та сам заявив про відсутність товару належної якості.

Колегія суддів вважає, що оскільки згідно п.п.2.3, 2.4 Договору поставки саме на Постачальника (відповідача) покладено обов`язок надати Покупцю (позивачу) товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, що не було ним належним чином виконано, останнє і призвело до неможливості відвантажити товар на транспорт Покупця та здійснити поставку.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Додатково, колегія суддів звертає увагу, що Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 20.09.2023 у справі №903/293/23 встановлено, що за договором поставки №26/12/2 від 26.12.2022 у встановлений договором строк, тобто до 15.01.2023 було відвантажено лише 3 вантажівки товару загальною кількістю близько 73 тони (з 300 тон), вартістю 1242699,95 грн, і цю частину повністю оплачено ТОВ "Торгова група "Зернарі", що також визнається сторонами спору. СТОВ імені Лесі Українки не доведено та не підтверджено доказами виконання власних зобов`язань, за результатами яких у ТОВ "Торгова група "Зернарі" виникає зустрічний обов`язок. Відповідно не доведено порушення строків оплати товару відповідачем, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з останнього пені та річних відсотків за порушення строків оплати за договором №26/12/2 від 26.12.2022.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює показання свідків та враховує те, що усі допитані свідки є працівниками Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки, тобто підзвітні заінтересованій особі щодо результату розгляду даного спору, інтереси якої не співпадають інтересам позивача у даній справі.

Заяви свідків оцінюються судом лише в сукупності з іншими доказами у справі та не є єдиними доказами, на підставі яких суд приймає рішення.

З огляду на встановлені вище обставини відмови відповідача від виконання умов договору, а також обставини, встановлені постановою від 20.09.2023 у справі №903/293/23, колегія суддів вважає висновок про невиконання відповідачем умов договору щодо поставки обумовленого товару позивачу більш вірогідним, ніж протилежний, який доводить відповідач, а тому посилання на заяви свідків від 18.07.2023 та відповіді на адвокатський запит від 26.06.2023 колегія суддів відхиляє.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час прострочення, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Сторони у п.7.3 Договору поставки №26/12/2 від 26.12.2022 погодили, що за прострочення строків поставки постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Специфікацією №1 від 26.12.2022 до Договору поставки №26/12/2 від 26.12.2022 постачальником (Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки) мало бути поставлено товар: 300 тон ріпака загальною вартістю 5100000,00 грн, включно з ПДВ), проте до 15 січня 2023 року фактично поставлено лише частину товару загальною вартістю 1242699,95 грн.

Колегія суддів констатує, що починаючи з 16 січня 2023 року і станом на день подання позову має місце прострочення виконання договірного зобов`язання з поставки товару в кількості 227 тон на суму 3857300,05 грн.

Перевіривши в апеляційному провадженні заявлений позивачем розрахунок пені у розмірі 686916,44 грн, колегія суддів вважає його арифметично вірним та заявленим правомірно, з огляду на що позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За твердженнями позивача, він мав зустрічні зобов`язання щодо поставки товару, який мали придбати у відповідача, він змушений був шукати аналогічний товар для негайного завантаження вантажних автомобілів, частина яких прибула з Литви, Румунії, Угорщини та перебувала (простоювала) в Україні в очікуванні товару (ріпаку) для експорту в ці країни.

У зв`язку з вказаним, позивач змушений був придбати подібний товар (ріпак) у іншого постачальника, з яким вже мав раніше укладений договір, поставки за яким належним чином відбувалися раніше - ТОВ «Агротрейд групп», проте за вищою ціною, тобто не по 17000,00 грн за тону ріпаку, за партію не поставленого товару в кількості 227 тон, а по 19800 грн. Тому, реальні збитки за вимушену купівлю аналогічного товару у іншого постачальника для завантаження на транспорт, який прибув для отримання товару відповідача, становлять 637300,00 грн. Також, позивач зазначає, що вимоги про стягнення збитків щодо простою транспорту не пред`являються, у зв`язку з тим, що тривають заходи досудового врегулювання спору з UAB «Agrologistika LT», тому розгляд питання щодо стягнення цих збитків з відповідача призупинено.

Колегія суддів відмічає, що для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі №3-210гс14.

Колегія суддів зазначає, що доводи позивача підтверджуються наступними доказами: специфікаціями №3 від 20.01.2023 та №4 від 31.01.2023 до Договору №31/10 від 31.10.2022; Договором №31/10 від 31.10.2022; рахунками на оплату №3 від 23.01.2023, №4 від 31.01.2023, видатковими накладними №3 від 23.01.2023, №4 від 25.01.2023, №5 від 01.02.2023, №6 від 02.02.2023.

Оплата товару за вищою ціною підтверджується платіжними інструкціями: №823 від 23.01.2023; №824 від 23.01.2023; №828 від 23.01.2023; №841 від 26.01.2023; №854 від 31.01.2023; №855 від 01.02.2023.

Факт вимушеного термінового придбання позивачем товару для завантаження на ті самі транспортні засоби, які були скеровані для завантаження товару (ріпаку) у відповідача за Специфікацією №1 від 26.12.2022 до Договору поставки №26/12/2 від 26.12.2022 та фактично простоювали з 04.01.2023 підтверджується митними деклараціями, у яких відправником (експортером) ріпаку зазначено позивача, одержувачем - UAB «Agrologistika LT», в тому числі, 10 з 12 водіїв та транспортних засобів: B101NBF/B103NBF водій Sarac Aurel, поставка в Угорщину 23.01.2023; BH72NBF/BH102NBF водій Huple Marius-calin, поставка в Угорщину 23.01.2023; BH99CMG/BH19CMG водій Cionka Marsel-Vasie, поставка в Угорщину 23.01.2023; IFNFB/BH71NFB водій Haiduk Adrian, поставка в Угорщину 01.02.2023; АК34СОХ/В35СОХ водій Laican Cosmin, поставка в Угорщину 01.02.2023; SМ10VDM/SМ65VВМ водій Imbuzan Aurel, поставка в Угорщину 01.02.2023; АR72 SIL/В395SIL водій Cosa Silviu, поставка в Угорщину 25.01.2023; AR80RDC/AR75RDС водій Radac Calin, поставка в Угорщину 25.01.2023; В101NBF/В103NBF водій Sarac Aurel, поставка в Угорщину 01.02.2023; ВН99СМG/ВН19СМG водій Cionka Marcel-Vasile, поставка в Угорщину 02.02.2023.

При цьому, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

В даному випадку, протиправна поведінка відповідача полягає у односторонній відмові від виконання умов договору, у зв`язку з чим позивач був змушений придбати подібний товар (ріпак) у іншого постачальника за вищою ціною.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Колегія суддів відзначає, що покупка у іншого постачальника партії аналогічного товару не поставленого відповідачем товару в кількості 227 тон за вищою ціною (по 19800 грн за тону) є саме наслідком поведінки відповідача, що полягає у односторонній відмові від виконання договору.

Наведеним вище підтверджується причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою відповідачу.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів приходить до висновку, що збитки підлягають відшкодуванню у розмірі 635600,00 грн, що розраховуються наступним чином: (227 тон * 19800,00 грн) - (227 тон *17000,00 грн )).

Однак, позивач у позовній заяві просив стягнути 637300,00 грн, а тому позов в частині стягнення 1700,00 грн збитків не підлягає задоволенню.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №3/60"Б"(906/704/22) скасуванню в частині відмови у позові щодо стягнення 686916,44 грн пені та 635600,00 грн збитків з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, розраховується пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2023 у справі №903/551/23 скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення 686916,44 грн пені та 635600,00 грн збитків.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" щодо стягнення 686916,44 грн пені та 635600,00 грн збитків - задоволити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки (45061, Волинська обл., Ковельський р-н, село Колодяжне, код ЄДРПОУ 03736842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Зернарі» (45008, Волинська обл., Ковельський р-н, місто Ковель, вул.Брестська, будинок 111м, код ЄДРПОУ 43432677) 686916,44 грн пені, 635600,00 грн збитків та 19837,74 судового збору судового збору за розгляд позовної заяви.

Рішення в частині відмови у стягненні 1700,00 грн збитків - залишити без змін.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки (45061, Волинська обл., Ковельський р-н, село Колодяжне, код ЄДРПОУ 03736842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Зернарі» (45008, Волинська обл., Ковельський р-н, місто Ковель, вул.Брестська, будинок 111м, код ЄДРПОУ 43432677) 29756,62 грн судового збору за апеляційний перегляд рішення.

Видачу наказів доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 23.01.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.