Рішення

від 15.01.2024 по справі 904/8325/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024м. ДніпроСправа № 904/8325/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури, м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 396 051,48 грн. за договором оренди та виселення з нерухомого майна

Представники:

Від Позивача: Корольова Д. В., довіреність № 01 від 17.01.2022, представник

Від Відповідача: Чернець І.А., довіреність №7 від 05.01.2021, адвокат

Від Третьої особи: не з`явились

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 396 051,48 грн. за договором оренди та виселення з нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму.

Ухвалою від 11.10.2021 залишено позовну заяву без руху.

21.10.2021 позивач надав заяву про усунення недоліків.

Разом із нею позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на його користь неустойки в розмірі 1 396 006,00 грн. за договором оренди та виселити Приватне акціонерне товариство "Київстар" з державного майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму.

Ухвалою від 22.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.11.2021.

16.11.2021 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 13.12.2021.

13.12.2021 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив.

Ухвалою від 13.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 20.01.2022, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.01.2022.

24.01.2022 позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач надав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просив зупинити провадження у справі №904/8325/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства Київстар про стягнення неустойки у розмірі 1 396 029,10 грн. та виселення з орендованого приміщення до розгляду справи №904/9320/21 за позовом ПрАТ Київстар до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4547-ОД від 23.09.2011 продовженим та набрання законної сили рішенням у цій справі.

Ухвалою від 24.01.2022 клопотання Приватного акціонерного товариства "Київстар" про зупинення провадження задоволено. Зупинено провадження у справі № 904/8325/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/9320/21. Зобов`язано сторін повідомити Господарський суд Дніпропетровської області про результати розгляду справи №904/9320/21.

17.10.2023 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з тим, що постановою від 29.08.2023 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі № 904/9320/21 касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київстар" залишена без задоволення, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі № 904/9320/21.

Ухвалою від 20.10.2023 поновлено провадження у справі № 904/8325/21 та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 13.11.23 р. о 11:45год.

09.11.2023 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 10.11.2023 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Київстар" відмовлено у зв`язку із пропуском строку на подання даного клопотання та у зв`язку з технічною неможливістю про ведення судового засідання в режимі відеоконференції.

10.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури (49000, м. Дніпро, вул. Столярова, 8).

Клопотання обґрунтоване тим, що балансоутримувачем спірного майна є Дніпропетровський монтажний технікум, який, наказом Міністерства освіти і науки України від 23.09.2016 № 1140 "Про перейменування Дніпропетровського монтажного технікуму" перейменовано у Дніпровський державний коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури, який, в сою чергу, наказом Міністерства освіти і науки України від 14.02.2020 № 216 "Про перейменування Дніпровського державного коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури" перейменовано у Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури.

Відповідач стверджує, що протягом всього строку оренди сплачував орендну плату і позивачу, і Дніпровському фаховому коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури, як балансоутримувачу.

В період з 23.07.2018 по 01.08.2021 відповідач сплатив позивачу та балансоутримувачу орендну плату в розмірі 847 187,12 грн. = 366 310,33 (орендодавцю) + 480 876,79 грн. (балалансоутримувачу).

13.11.2023 позивач в підготовчому засіданні заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою підготування заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, направив письмові пояснення по справі.

Ухвалою від 13.11.2023 суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури та відклав підготовче засідання в межах розумного строку на 05.12.2023.

21.11.2023 через систему "Елетронний суд" від Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 27.11.2023 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

05.12.2023 від Відповідача через систему "Елетронний суд" надійщли письмові пояснення по справі.

05.12.2023 в судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та не заперечив проти закриття підготовчого провадження.

Відповідач та Третя особа в судове засідання не з`явились.

Ухвалою від 05.12.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 18.12.2023.

11..12.2023 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.12.2023 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

18.12.2023 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово позивача та дослідив надані ним докази.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою від 18.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 15.01.2024.

15.01.2024 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Суд заслухав вступне слово відповідача та дослідив надані ним докази.

Третя особа в судове засідання не з`явилася.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

15.01.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно орендарем своєчасно не було повернуто, керуючись ст. 785 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку в розмірі 1 396 006,00 грн.

Крім того, позивач просить виселити Приватне акціонерне товариство "Київстар" з державного майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що позивач у позові вказав, що договір припинив свою дію 23.07.2018, однак не попередив про намір припинити договір згідно п. 7.4. договору, у зв`язку з чим відповідач вважає договір пролонгованим на підставі п. 10.1 договору.

Також відповідач зазначив, що на момент продовження дії договору остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більше як 3 роки, тому це не унеможливлює продовження дії договору оренди, тому позивач, на думку відповідача, незаконно відмовив відповідачу у продовженні дії договору.

Відповідач вказує, що йому не надходило заперечення щодо продовження дії спірного договору від Міністерства освіти та науки України станом на 23.07.2018, тому відповідач вважає, що було мовчазливе погодження спірного договору.

Також відповідач зазначає, що він виконував обов`язок щодо страхування орендованого державного майна за договором від пошкодження, втрати та загибелі та сплачував орендну плату і позивачу, і балансоутримувачу.

Таким чином, оскільки відповідач вважає спірний договір пролонгованим, тому вимоги про стягнення неустойки та про виселення з орендованого майна вважає незаконними.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що повідомив відповідача та балансоутримувача про припинення дії договору з 23.07.2018 відповідним листом, а також про обов`язок відповідача повернути за актом приймання-передачі орендоване майно балансоутримувачу в належному стані.

Також позивач зазначив, що, відповідно до п. 10.1. договору, продовження дії договору оформляється додатковим договором, що також узгоджено п. 10.10 договору.

Також позивач вважає вимогу про стягнення неустойки та виселення відповідача правомірною.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Відповідач зазначив, що повідомлення про розірвання договору повинно було бути направлене, враховуючи положення п. 7.4. договору, не пізніше 23.06.2018, однак його направлено лише 03.07.2018.

Також Відповідач зазначив, що протягом всього строку користування об`єктом оренди своєчасно сплачував оренду плату, і Позивачу і Дніпровському фаховому коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури, як Балансоутримувачу за Договором. За період користування орендованим майном за договором №12/02-4547-ОД Позивач з 23.07.2018 по 01.08.2021, сплатив Позивачу та Дніпровському фаховому коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури орендну плату в розмірі 847 187,12 грн. = 366 310,33 грн. (орендодавцю) + 480 876,79 грн. (балансоутримувачу).

З урахуванням того, що в Договір оренди №12/02-4547-ОД був підставою для сплати Відповідачем орендної плати на користь Дніпровського фахового коледжу будівельно- монтажних технологій та архітектури. У випадку визнання Договору припиненим з 23.07.2018р., стягнення неустойки з ПрАТ «Київстар» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та не врахування сплаченої орендної плати у зазначений період, при розрахунку неустойки, тобто буде визнано про відсутність підстав для сплати орендної плати в період з 23.07.2018р. по 30.06.2021р., та це стане підставою для звернення ПрАТ «Київстар» з вимогою про стягнення безпідставно отриманої орендної плати починаючи з 23 липня 2018р. по 30.06.2021р.,як безпідставно отриманої Дніпровським фаховим коледжем будівельно- монтажних технологій та архітектури, ЄДРПОУ 04760713 , юридична адреса: 49000, місто Дніпро, вул. Столярова, будинок 8.

ПОЗИЦІЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

Письмові пояснення від третьої особи не надходили

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для виселення Приватного акціонерного товариства "Київстар" з нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури, а також правмірність нарахування неустойки.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/9320/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровський державний коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив визнати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4547-ОД від 23.09.2011, укладений ПрАТ "Київстар" та Регіональним відділенням Фондом державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області, продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 11 місяців, тобто з 23.07.2018 по 22.06.2021, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 23.09.2011 №12/02-4547-ОД (зі змінами) в редакції запропонованій Позивачем.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023, встановлені наступні обставини, що не підлягають доказуванню у цій справі.

« 23.09.2011 Регіональне відділення Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (Орендодавець) та ПрАТ "Київстар" (Орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4547-ОД (далі Договір), за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове приміщення (далі Майно) площею 40,0 км.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8 на першому поверсі(ах) шестиповерхової (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму (далі Балансоутримувача), вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку на 19 травня 2011р. і становить за незалежною оцінкою 133 814,0 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікації, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв`язку.

Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2. Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна (п. 2.1. Договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2011 р. 4 437,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індексації за вересень (п. 3.1. Договору).

Орендар зобов`язується письмово повідомити Орендодавця, не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання даного Договору (п. 5.19. Договору).

Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (п. 5.20. Договору).

Цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 23.09.2011 по 22.09.2012 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, Договір, за заявою Орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п. 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі (п. 10.1. Договору).

Зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускається за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. Договору).

Всі зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійсненні в письмовій формі та підписані обома сторонами (п. 10.10. Договору).

На виконання умов Договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало Позивачеві частину вбудованого приміщення та частини даху площею 40,0 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.09.2011.

16.11.2015 сторони уклали Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, відповідно до якої сторони погодили абзац 2 п. 10.1 розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення договору, викласти в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 23.08.2015 по 22.07.2018 включно". Абзац 3 п. 10.1 розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення договору, викласти в наступній редакції: "У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності згоди Балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди. У разі, якщо на момент продовження договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка об`єкта оренди".

Позивач направив Відповідачеві листа № 10264/07 від 18.05.2018 з проханням продовжити термін дії договору оренди № 12/02-4547-ОД від 23.02.2011 державного нерухомого майна строком на 2 роки 11 місяців. Цього листа Відповідач одержав 18.05.2018.

Відповідач листами № 11-02-03923 від 20.06.2018 та № 11-02-00289 від 16.01.2019 повідомив ПрАТ "Київстар" та Дніпропетровському державному коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури про припинення Договору оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, мотивуючи тим, що у зв`язку з тим, що відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з урахуванням приписів ст. 80 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII, керуючись наказом Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 24.04.2018 № 66/02-Н, Договір оренди державного майна від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД припинений з 23.07.2018.

Листа № 11-02-03923 від 20.06.2018 Відповідач направив 03.07.2018, що підтверджується чеком пошти та списком згрупованих відправлень.

Відповідно до сертифікатів № 2365 від 01.11.2017, № 1200 від 01.12.2018, № 2628 від 27.11.2019, № 1290 від 30.11.2020 до договору добровільного страхування майна Позивач застрахував об`єкт нерухомості UX0714 Державне окреме нерухоме майно нежитлове приміщення площею 40,0 кв. м на даху та технічному поверсі шестиповерхової будівлі.

На адвокатські запити представників Позивача від Міністерства освіти і науки України надійшли відповіді № 1/21104-21 від 03.12.2021 та № 1/22067-21 від 16.12.2021 у яких зазначено, що розглянувши адвокатські запити стосовно питань укладеного Договору оренди нежитлового майна між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ПрАТ "Київстар" від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму, Міністерство повідомляє, що інформації щодо надходження звернення на адресу Міністерства від Регіонального відділення та Дніпропетровського монтажного технікуму, про надання дозволу після 18.05.2018, на продовження терміну дії Договору оренди нерухомого майна від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД відсутня.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання договору оренди продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Частиною 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII (в редакції дійсній на момент виникнення спору).

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Відповідачем та не приймає позицію Позивача.

Так, положення як ЦК України, так і Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

При цьому, заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 ЦК України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, що наведене у ст. 764 ЦК України та у ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Подібна правова позиція сформована Верховним Судом у складі суддів Касаційного господарського суду і викладена в постанові від 05.08.2020 у справі № 921/163/19.

Суд бере до уваги, що відповідно до змісту наведених законодавчих приписів сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом строку дії такого договору.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у його постановах від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 26.12.2019 у справі № 904/342/19.

Беручи до уваги викладене, доводи Позивача щодо порушення Орендодавцем строку повідомлення про припинення Договору оренди, визначеного пунктом 10.1 Договору, суд не приймає. Крім того, відповідно до чеку поштової установи, списку згрупованих відправлень та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900063655096, Відповідач 03.07.2018, в межах строку визначеному п. 10.1. Договору, направив Орендареві та Балансоутримувачу повідомлення щодо припинення строку дії Договору. Позивач наведений лист Відповідача одержав 05.07.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 2269-XII договір оренди припиняється, серед іншого, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що Відповідач завчасно (не пізніше одного місяця після закінчення строку чинності Договору) надіслав Позивачеві та Балансоутримувачеві листа № 11-02-03923 від 20.06.2018 із повідомленням про припинення Договору оренди державного майна від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, спірний договір є таким, що припинився з 23.07.2018 з підстав закінчення строку, на який його було укладено.

Також суд бере до уваги, що в п. 10.1. Договору (в редакції додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД) сторони погодили, що у разі, якщо на момент продовження договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка об`єкта оренди.

Така ж позиція кореспондується з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції дійсній на момент виникнення спору), відповідно до якої оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Додатком до додаткової угоди зазначено звіт про оцінку майна станом на 13 серпня 2015 року, тобто для продовження строку дії Договору оренди необхідно було провести оцінку об`єкта оренди.

До позовної заяви не надано доказів вжиття необхідних заходів для належного виконання умов передбачених для продовження строку дії Договору, а наданий лист Позивача № 10264/07 від 18.05.2018 щодо продовження Договору оренди не відповідає умовам п. 5.20. Договору оренди, оскільки не містить інформації про документи щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).

До того ж, згідно з ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" (в редакції дійсній на момент виникнення спору) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.».

В дані справі позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1 396 006,00 грн. за період з 15.08.2018 по.15.07.2021 та виселити відповідача з нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму, оскільки відповідач продовжував користуватися майном, не зважаючи на припинення дії договору.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що, як до, так і після 23.07.2018 року сумлінно й належно виконував умови такого договору оренди зокрема щодо правил користування майном, оплати за користування й орендодавцем таке виконання договору приймалося без зауважень.

Відповідач вказав, що ПрАТ «Київстар» використовує об`єкт оренди на тих умовах, які встановлені договором, а також вносить плату за таке користування у обумовленому сторонами розмірі та вважає, що вимоги Позивача, фактично спрямовані на безпідставне припинення у Відповідача права користування майном і покладення на нього необґрунтованого фінансового тягара не базуються на нормах закону.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У пункті 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі (статті 759, 762 Цивільного кодексу України, статті 283, 284, 286 Господарського кодексу України), а тому обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Також правовідносини з оренди державного майна регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна. До 01.02.2020р. діяв Закон Про оренду державного та комунального майна № 2269-ХІІ від 10.04.1992р., а з 01.02.2020р. вступив в дію Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157 ІХ від 03.10.2019р.

Водночас, самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, є неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, що є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору оренди, коли користування майном стає неправомірним.

Отже, правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що сформульована в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після припинення строку дії договору продовжував користуватися орендованим майном і сплачувати оренду плату. Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень за період користування орендованим майном: 23.07.2018 по. 01.08.2021 відповідачем було сплачено орендну плату в загальній сумі 847 187,12 грн, з яких позивачу як орендодавцю в сумі 366 310,33 грн.

Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції на час укладення договору, встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, зважаючи на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4547- ОД від 23.09.2011, є таким, що припинив дію 23.07.2018 на підставі закінчення строку, на який його було укладено.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином факти, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21, не підлягають доказуванню в даній справі.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, який було обумовлено в договорі (п.10.11. договору).

Доказів повернення орендованого майна за спірним договором оренди матеріали справи не містять.

Крім того, відповідач підтвердив, що продовжує користуатися майном.

З урахуванням того, що договір оренди припинив свою дію 23.07.2018, орендар безпідставно використовує майно у власних цілях, наявні усі підстави для виселення орендаря із орендованого майна.

Враховуючи відсутність доказів повернення спірного майна в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині виселення Приватного акціонерного товариства «Київстар" з нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування позивачем неустойки в сумі 1 396 006,00 грн.

За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховано у спірному періоді неустойку.

Що стосується правової природи неустойки, яка стягується на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, слід зазначити про таке.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

В той же час, суд погоджується з доводами відповідача щодо неврахування сплачених останнім коштів за весь час користування нерухомим майном після закінчення договору оренди.

З вищенаведених норм права випливає, що при оренді державного майна орендна плата сплачується орендодавцю та балансоутримувачу, а неустойка, у разі неповернення орендованого майна орендодавцю.

Слід зазначити, що у суду відсутні підстави зарахувати сплачену орендну плату балансоутримувачу в рахунок погашення неустойки орендодавцю, у зв`язку з чим зарахуванню в погашення неустойки підлягає лише сума орендних платежів, які були сплачені орендодавцю.

Питання сплаченої балансоутримувачу орендної плати після припинення договору оренди повинно вирішуватися між відповідачем та балансоутримувачем.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було враховано сплату відповідачем орендної плати на суму 366 310,33 грн.

З урахуванням викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 1 029 695,67 грн. В частині стягнення 366 310,33 грн. належить відмовити.

Щодо позовної давності звернення позивача до суду слід зазначити таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до частини першої статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Згідно із частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з тим суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими протягом 2020, 2021 та 2022 років, дія карантину продовжувалась на всій території України та діє до цього часу. Розпорядженням КМУ «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 23.03.2020 № 338-р зі змінами від 19.08.2022 № 928, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 31 грудня 2022 року.

Станом на дату надходження позовної заяви до суду 06.10.2021 на усій території України продовжував діяти карантин, пов`язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

За таких обставин суд вказує, що строк позовної давності в силу п. 12 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжується на строк дії карантину.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню шляхом виселення Приватного акціонерного товариства "Київстар" з нерухомого майна частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в сумі 1 029 695,67 грн.

В частині стягнення неустойки в розмірі 366 310,33 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури про стягнення неустойки в розмірі 1 396 006,00 грн. та виселення з нерухомого майна задовольнити частково.

Виселити Приватне акціонерне товариство "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, ідентифікаційний код 21673832) з нерухомого майна частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури (49000, м. Дніпро, вул. Столярова, буд.8, ідентифікаційний код 04760713), про що видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, ідентифікаційний код 21673832) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна,6, ідентифікаційний код 42767945) неустойку в сумі 1 029 695,67 грн., судовий збір у розмірі 17 715,44 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко